Рішення

від 11.12.2019 по справі 403/268/19

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/268/19

Провадження №2/403/166/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Годованець І. А.

при секретарі судового засідання: Дорошенко В.В.

з участю:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнати право власності та користування на спірну земельну ділянку,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачем ОСОБА_1 подано до суду позов до відповідачів: ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнати право власності та користування на спірну земельну ділянку. Позовні вимоги мотивуються тим, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_2 та Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнати право власності та користування на спірну земельну ділянку підлягають задоволенню, так як земельна ділянка, яка належить їй на праві власності, та земельна ділянка, що належить на праві власності ОСОБА_2 , винесені в натурі, тобто на місцевості, визначено їх межі.Під час огляду земельних ділянок та на підставі письмових документів виявлено, що межі земельних ділянок накладаються одна на одну. Земельна ділянка ОСОБА_2 , частково, площею 0.852 га, накладається на земельну ділянку, що належить їй на праві власності.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнати право власності та користування на спірну земельну ділянку визнає частково, так як земельна ділянка, що належить їй на праві власності та земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , винесені в натурі, тобто на місцевості, визначено їх межі.Під час огляду земельних ділянок та на підставі письмових документів виявлено, що межі земельних ділянок накладаються одна на одну. Земельна ділянка, що належить їй на праві власності, частково, площею 0.852 га, накладається на земельну ділянку, що належить ОСОБА_1 на праві власності. Позовні вимоги визнає частково, так як земельну ділянку отримала у власність у встановленому законом порядку. Визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку позбавляє її права власності на земельну ділянку.

У судове засідання представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не з`явився, про день та час судового засдіання повідомлений, заяви про відкладення судового засідання, проведення у відсутність представника чи про причини неявки не подано.

Заслухавши учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини.

Частиною 2 ст.14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону . Частинами 1-4 ст.116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (ст.13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (ч.1 ст.55). Згідно ст.125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Статті 116, 118 ЗК України передбачають, що громадяни та юридичні особи набувають права власності або права користування земельними ділянками на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади.

У Державному акті на право на земельну ділянку, серія: КР; №9086294, виданного 25 лютого 2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зазначено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 9.81 га, кадастровий номер: 3525880400:02:000:2394, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Ганно-Требинівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. До Державного акта на право на земельну ділянку, серія: КР; №9086294, виданого 25 лютого 2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, додано план меж земельної ділянки та опис меж. У Державному акті на право на земельну ділянку, серія: КР; №081458, виданного 26 грудня 2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зазначено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 1.99 га, кадастровий номер: 3525880400:02:000:5011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Ганно-Требинівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. До Державного акта на право на земельну ділянку, серія: КР; №081458, виданого 26 грудня 2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, додано план меж земельної ділянки та опис меж.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 28 березня 2018 року прийнято постанову у справі № 681/1039/15-ц, у якій суд зазначив, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовлення землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність. Відповідно до ст.55 Закону України Про землеустрій , встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка. Механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року за №376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за №391/17686. Відповідно до п.3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року за №376, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою. Таким чином, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи по відновленню меж земельної ділянки, тобто спір про поновлення права, яке існувало у разі його можливого порушення. Частинами 1-3 ст.158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (ч.ч.4,5 ст.158 ЗК України). З 25 лютого 2005 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 9.81 га, кадастровий номер: 3525880400:02:000:2394, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Ганно-Требинівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (Державний акт на право на земельну ділянку, серія: КР; №9086294, виданий 25 лютого 2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області). З 26 грудня 2005 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 1.99 га, кадастровий номер: 3525880400:02:000:5011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Ганно-Требинівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області (Державний акт на право на земельну ділянку, серія: КР; №081458, виданий 26 грудня 2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області). Згідно ст.198 ЗК України, кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану. Отже, щоб набути право власності на земельну ділянку необхідно здійснити комплекс робіт: провести кадастрову зйомку землі з геодезичним встановленням меж земельної ділянки, яка включає, зокрема, і, перенесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки, погодження цих меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок у власність. Виконання усіх підготовчих робіт з виготовлення державного акта на право власності на земельну ділянку передбачає перевірку того, чи не належить земельна ділянка іншому власнику або правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Частиною 1 ст.15 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що до Державного земельного кадастру включаються, крім іншого, такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України Про Державний земельний кадастр , державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Частинами 3,4 ст.37 Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що виправлення технічних помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок наявності технічних помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Виправлення інших помилок, допущених у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою, оцінки земель, здійснюється після внесення змін до такої документації. Відповідно до ч.1 ст.106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Частиною 1 ст.107 ЗК України передбачено, що основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. Таким чином, погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який у свою чергу є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі громадянам безоплатно земельних ділянок на праві приватної власності. У спірних правовідносинах між сторонами, межі земельних ділянок погоджені із суміжними землевласниками, землекористувачами, що підтверджується Актом про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки. Згідно з пунктами 4.1 - 4.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року за №376, відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 ЗК України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно матеріалів справи встановлено, що земельна ділянка, власник ОСОБА_1 , та земельна ділянка, власник ОСОБА_2 , винесені в натурі, тобто на місцевості, визначено їх межі. У листі начальника відділу в Устинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області за №15/134-18 від 06 серпня 2018 року В. Зураєвої зазначено, що при перевірці обмінного файлу на земельну ділянку 394-2 виявлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, площею 3.61 га, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відповідно до Рішення №РВ-3500477422018 від 13 серпня 2018 року державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру з наступних підстав: невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: XSD Схема; Наявні зауваження щодо валідності електронного документу. Перетин земельної ділянки із земельною ділянкою, кадастровий номер: 3525880400:02:000:5011. Площа співрадає на 23.61%. Знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Таким чином, на підставі матеріалів справи та письмових документів встановлено, що межі земельних ділянок накладаються одна на одну. Земельна ділянка ОСОБА_2 , частково, площею 0.852 га, накладається на земельну ділянку, що належить на праві власності ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 9.81 га, кадастровий номер: 3525880400:02:000:2394, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Ганно-Требинівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області з 25 лютого 2005 року. ОСОБА_2 є власником земельної ділянки, площею 1.99 га, кадастровий номер: 3525880400:02:000:5011, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Ганно-Требинівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області з 26 грудня 2005 року.

У статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель зазначено, що самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність, або надання у користування (оренду), або за відсутності вчиненого правочину, щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. Самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. При цьому таке використання за своїм характером виключає можливість нормального користування земельною ділянкою зі сторони інших осіб. Відповідно до ч.2 ст.90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено п.4 ч.2 ст.16 ЦК України. При встановлених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині про визнання права власності та користування на спірну земельну ділянку підлягають задоволенню.

Відповідно до глави 16 Цивільного Кодексу України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У разі визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно. Таким чином, особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Абзацом 2 п.2 постанови Пленум Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за №7 від 16 квітня 2004 року передбачено, що виходячи з положень статей 8, 124 Конституції, статей 26, 30, 8790, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 ЗК України, глав 27, 33, 34 ЦК України, статті 15 ЦПК України, статті 12 Господарського процесуального кодексу України судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. У постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року (справа № 6-33цс13) зазначено висновок про те, що судам підсудні справи за заявами, зокрема, з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками. Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Отже, Державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Державного комітету по земельних ресурсах за № 43 від 04 травня 1999 року, не передбачає відмови у видачі держаного акту за відсутності узгоджених меж.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку позбавляє ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку. Вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасувати запис задоволенню не підлягають, оскільки при виготовленні оспорюваного державного акту на право власності на земельну ділянку не було допущено порушення чинного на момент його складання законодавства.

Частиною 5 ст.12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Відповідно до положень цивільного процесуального законодавства на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. Позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України). Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами. Тобто, відповідачем в цивільному процесі є особа, яка на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і на цій підставі притягується до участі у справі за пред`явленими позовними вимогами.

У справі за позовними вимогами про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнати право власності та користування на спірну земельну ділянку виникли спірні правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не є стороною спірних правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

При встановлених обставинах, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнати право власності та користування на спірну земельну ділянку задоволенню не підлягають. Відповідно до п.1 ч.2, ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. За заявою позивача ОСОБА_1 у справі судові витрати не стягуються (не відшкодовуються) на її користь з другої сторони.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право на володіння та користування в частині на земельну ділянку, площею 0.852 га, що перебуває у користуванні ОСОБА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності відповідно до Державного акта на право на земельну ділянку, серія: КР; №9086294, виданого 25 лютого 2005 року Устинівською районною державною адміністрацією Кіровоградської області, на земельну ділянку, загальною площею 9.81 га, кадастровий номер: 3525880400:02:000:2394, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Ганно-Требинівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку та скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Відмовити у позовних вимогах ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасувати запис у Поземельній книзі відомості про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та визнати право власності та користування на спірну земельну ділянку. За заявою позивача ОСОБА_1 у справі судові витрати не стягуються (не відшкодовуються) на її користь з другої сторони.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя Устинівського районного суду

Кіровоградської області І. А. Годованець