Рішення

від 16.12.2019 по справі 489/3536/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

справа № 489/3536/19 провадження №2/489/1802/19

РІШЕННЯ

Іменем України

16 грудня 2019 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Коденко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миколаєва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради Міська лікарня № 3 ( далі - Міська лікарня № 3), третя особа - Управління охорони здоров`я Миколаївської міської ради, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої невірним встановленням діагнозу захворювання та його лікування

встановив:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути з відповідача 1164,53 грн. матеріальної шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди.

Як на підставу позовних вимог вказала, що 28.09.2016 впала на підлогу вона в своїй квартирі, після чого у неї в спині виникла біль. Вона терміново викликала швидку медичну допомогу та була доставлена до Миколаївської лікарні швидкої медичної допомоги, де їй було проведено рентгенологічне обстеження. Лікарем травматологом ОСОБА_3 було встановлено діагноз: Забій поперекового відділу хребта. Розповсюджений остеохондроз . Рекомендовано амбулаторне лікування, нагляд ревматолога та невропатолога, а також наданий рентгенологічний знімок.

Наступного дня, 29.09.2016 з аналогічними скаргами вона звернулася до лікаря невропатолога міської лікарні № 3 м.Миколаєва по вул. Космонавтів, 97 ОСОБА_2 , який згідно записів у медичній книжці встановив діагноз ЗЧМТ, ДДП попереково-крестцового відділу , призначив проведення КТ головного мозку та призначив прийом препаратів, написаних ним власноруч в рецепті. Всього на лікування та обстеження по рецепту та направленню на обстеження лікарем невропатологом ОСОБА_2 нею було витрачено 1164,53 грн. Однак, незважаючи на виконання всіх призначень лікаря, стан її здоров`я не покращився, а навпаки став погіршуватись. Як потім з`ясувалося, причиною цьому був невірно встановлений діагноз лікарем невропатологом ОСОБА_2 , що підтверджується висновком експерта № 35-к від 26.04.2017. Вважає, що діями лікаря їй була спричинена матеріальна шкода в розмірі вартості витрачених нею грошових коштів на придбання ліків на лікування та обстеження в розмірі 1163,53 грн., а також 5000,00 грн. моральної шкоди, так як стан її здоров`я через виконання всіх призначень лікаря, які виявилися невірними, лише погіршився, через що в неї була біль, яка спричинила тяжкість перенесення хвороби.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11.07.2019 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 17.07.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулося 27.09.2019 позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити. Позивач пояснила, що саме через невірне лікування невропатолога ОСОБА_2 її стан здоров`я тільки погіршився та вона змушена була переносити біль, а тому лікарня повинна відшкодувати їй вартість витрачених коштів на ліки та обстеження, які призначав ОСОБА_2 , а також відшкодувати їй моральну шкоду.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не надала, але проти задоволення позовних вимог заперечувала. Вказала, що заявлена до стягнення позивачем сума не має відношення до збитків в розумінні частини другої статті 22 ЦК України. Так як вона не є ні витратами, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, ні витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), ані доходами, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Висновок експерта № 35-к від 26.04.2017, якщо і брати за основу, хоча його не можна вважати належним, допустимим, достатнім та достовірним доказом у справі, ним встановлено, що ув`язку з тим, що переломи не були діагностовано своєчасно, лікування було неповним і носило симптоматичний характер. Крім того, як свідчить виписка із медичної карти № 8153 стаціонарного хворого загального неврологічного відділення міської лікарні № 1 від 28.12.2016 позивач лікувалася і міській лікарні № 1, яка за логікою позивача теж не встановила діагноз. Поясненням цьому може бути те, що станом на вересень - грудень 2016 року перелому у позивача не було (судячи з записів у медичній картці позивача нею R-знімок не надавався при відвідуванні лікаря невропатолога міської лікарні № 2 ОСОБА_2 впродовж вересня - листопада 2016 року), так як R-знімок нею отримано в проміжок часу січень - лютий 2017 року. Тому, в даному випадку взагалі немає невірно встановленого діагнозу та жодних витрат позивача у зв`язку з неправильно встановленим діагнозом і жодного причинно-наслідкового зв`язку між діагностованим через чотири з лишнім місяці переломом та зверненням позивача у вересні 2016 року до лікаря ОСОБА_2 .

В наступне судове засідання, призначене на 08.11.2019 14:00 годину, сторони не з`явилися до суду надали письмові заяви в яких просили: позивач та її представник позовні вимоги задовольнити, а представник відповідача в їх задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 11.11.2019 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на сторін відповідача залучено ОСОБА_2 .

У судове засідання сторони не з`явилися, що не перешкоджає розгляду справи.

Третя особа Міське управління охорони здоров`я м.Миколаєва надало до суду заяву в якій просило розгляд справи задавнювати за відсутності їх представника.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини дійшов наступного.

Із матеріалів прави встановлено, що в серпні 2017 року позивач зверталася до Ленінського районного суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої неправильним лікуванням. Заочним рішенням від 07.08.2018 (справа № 489/4105/17) її вимоги були задоволенні частково, але постановою Миколаївського апеляційного суду від 30.11.2018 заочне рішення скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позов пред`явлено до неналежних відповідачів.

Як вбачається із справи та матеріалів цивільної справи № 489/4105/17, відповідно до виписки із медичної картки № 8153 стаціонарного хворого загального неврологічного відділення міської лікарні № 1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 15.12.2016 по 28.12.2016 з діагнозом: Остеопороз, клиновидна формація тіла Л1. Остеохондроз грудного та поперечно-крестцового відділу, рефлекторний м`язо-тонічний синдром з порушенням функції ходьби . Призначено медичне лікування та рекомендовано нагляд у лікарів невропатолога, терапевта, ревматолога.

Відповідно до виписки із медичної карти № 825 стаціонарного хворого загального неврологічного відділення міської лікарін № 1 м.Миколаєва позивач ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 07.02.2017 по 22.02.2017 з діагнозом: Остеопороз, консолідований перелом Л1 та Л3, рефлекторний м`язо-тонічного та больовий синдроми, порушенням функції ходьби та функції поперекового стовпа 3 ст.Ревматоїдний артрит, поліартрит з ураженням кістки. Стопи, колін та голіностопи суглоба . Призначено медикаментозне лікування та рекомендовано нагляд лікарів.

20.04.2017 за результатами вивчення рентгенівського знімку ОСОБА_1 від 28.09.2016 лікар-рентгенолог Миколаївської обласної лікарні ОСОБА_6 надала рентген висновок (мовою оригіналу): Николаевская областная больница 20.04.2017 г., рентген заключение на ОСОБА_4 на поставленной R-грамме нижнегрудного и поясничного отдела позвоночников в 2-х проекциях от 28.09.2016 без указания возраста больной определяется S-образный сколиоз, снижение высоты тел позвонков впереди Th11 и Nh12, больше Th11 признаки деформирующего спондилеза. Признаков консолидации позвонков не определяется. Заключение: Компрессионный перелом Nh11 и Th12 (дослідувачльна частина наведеного нижче експертного висновку).

Відповідно до експертного висновку судово-медичної комісії Обласного бюро судово-медичної експертизи УОЗ Миколаївської обласної ради №35-К від 26.04.2017 у ОСОБА_1 виявлено консолідований компресійний перелом тіл поперекових хребців був виявлений тільки 22.02.2017 при її лікуванні в міській лікарні №1; наявність комісійних переломів 11 та 12 грудних хребців, підтверджено при контрольному вивчені рентгенограм 28.04.2017. Таким чином, вищенаведене пошкодження могло було діагностовано при зверненні ОСОБА_1 до лікаря травматолога КНП ММР Міська лікарня швидкої медичної допомоги Ахмечиним О.Є. 28.09.2016; лікаря невропатолога КНП ММР Міська лікарня №3 Красоти М.П. 29.09.2016; лікаря невропатолога КНП ММР Міська лікарня №3 Фалевської З.П. 06.10.2016; лікаря невропатолога КНП ММР Міська лікарня №3 Надеєной О.О. 17.11.2016, хоча могло бути встановлено вже при першому відвідуванні лікаря КНП ММР Міська лікарня швидкої медичної допомоги Ахмечиним О.Є . 28.09.2016. У зв`язку з тим, що переломи не були діагностовано своєчасно, лікування було не повним і носило симптоматичний характер.

Згідно виписки із медичної карти № 6645 стаціонарного хворого неврологічного відділення міської лікарні № 1 м.Миколаєва ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні з 24.10.2017 по 17.11.2017 з діагнозом: Остеопороз, консолідований перелом Л1 та Л3, рефлекторний м`язо-тонічного та больовий синдроми з порушенням функції поперекового стовпа та функції ходьби. Рецедивуючий артрит, поліартрит з ураженням кісток та стоп, колінних, лучезапясних суглобів, а/фаза 1 ст. активності, хронічне протікання. НФС 2-3 ст. Гормонозалежність . Призначено медикаментозне лікування та рекомендовано нагляд лікарів невропатолога, терапевта, ревматолога.

Таким чином, експертним висновком судово-медичної комісії №35-К від 26.04.2017 встановлено несвоєчасне діагностування лікарями, зокрема лікарем ОСОБА_2 , в позивача переломів та призначення у зв`язку із цим їй неповного лікування, що вплинуло на стан здоров`я останньої та змусило її нести витрати на придбання медичних препаратів і проходження обстеження за рекомендацією лікаря ОСОБА_2 .

Матеріалами цивільної справи № 489/4105/17 підтверджується, що лікар ОСОБА_2 на момент виникнення спірних правовідносини працював на посаді лікаря-неврапотолога поліклініки міської лікарні № 3, що підтверджується довідкою № 85 від 21.11.2018.

У відповідності до вимог частин першої, третьої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до статей 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Позивач вказує, що за призначеннями лікаря ОСОБА_2 вона понесла витрати на придбання медичних препаратів та проходження обстеження в загальній сумі 1164,53 грн., з яких вартість медичних препаратів (ревмоксикам, нейромідін, немід) складає 444,33 грн.

Факт несення витрат на придбання медичних препаратів також підтверджується відповіддю Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 10.11.2016, наданої на звернення ОСОБА_1 на урядову гарячу лінію 27.10.2016, в якій вказано, що препарат Нейромідін , призначений лікарем ОСОБА_2 , який не визначений в протоколі надання меддопомоги при даному захворюванні та 10,00 грн., що були взяті на проїзд, будуть поверненні до 15.11.2016.

Оцінивши в сукупності наявні у справі докази суд приходить до висновку, що позивачу було завдано матеріальну шкоду у вказаному нею розмірі, внаслідок не належного виконання своїх службових обов`язків лікарем травматологом міської медичної лікарні № 3 ОСОБА_2 , що полягають у встановлені невірного діагнозу захворювання ОСОБА_1 та неефективному призначанні лікування, внаслідок чого позивач понесла витрати відповідно до його рекомендацій на своє лікування та проходження обстеження.

Оскільки, відповідачем не спростовано доводи та факти викладені позивачем, так само як і суми матеріальної шкоди, яку визначила позивач, тому враховуючи досліджені докази, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення з відповідача як юридичної особи, в трудових відносинах з якою перебуває лікар ОСОБА_2 , матеріальної шкоди в розмірі 1164,53 грн.

Доводи представника відповідача, які були озвучені в судовому засіданні 27.09.2019 про те, що понесені позивачем витрати на придбання медичних препаратів та проходження обстеження за направленням лікаря ОСОБА_2 не можуть бути віднесені до збитків (матеріальної шкоди), суд вважає помилковими та такими, що ґрунтуються на невірному трактуванні матеріального закону.

Також, з огляду на встановлені обставини та досліджені судом докази, безпідставними є доводи представника відповідача про ненадання ОСОБА_1 при відвідуванні лікаря невропатолога ОСОБА_2 впродовж вересня - листопада 2016 року R-знімку, так як його нею було отримано в проміжок часу січень - лютий 2017 року, а тому відсутній невірно встановлений діагноз.

При цьому, суд звертає увагу, що як слідує з позовної заяви та доданих до неї доказів, які не спростовані відповідачем, позивач повністю виконувала рекомендації лікаря ОСОБА_2 , до обов`язку якого входить встановлення вірного діагнозу, а тому останній зобов`язаний був вжити необхідних заходів в т.ч шляхом призначення необхідних досліджень стану здоров`я позивача.

Вирішуючи позов в частині відшкодування моральної школи, суд виходить з наступного.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, у правовідносинах щодо відшкодування шкоди діє презумпція винуватості заподіювача шкоди: не позивач доводить наявність вини відповідача, а відповідач доводить відсутність своєї вини.

Частина перша статті 1167 ЦК України визначає загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, за наявності яких виникає відповідне зобов`язання. До них належать: моральна (немайнова) шкода, протиправна дія (бездіяльність), причинний зв`язок між діями (бездіяльністю) і такою шкодою, вина.

У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди) .

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності та справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

В обґрунтування заподіяної моральної шкоди позивач вказала, що незважаючи на виконання нею всіх призначень лікаря, стан її здоров`я не покращувався, а навпаки погіршувався. В неї була біль, яка спричинила тяжкість перенесення хвороби, причиною чому став невірно встановлений лікарем ОСОБА_2 діагноз, що підтверджено висновком експертизи № 35-К від 26.04.2017 та при повторному контрольному вивченні рентгенограм 28.04.2017.

З огляду на встановлені обставини, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2000,00 грн., який за даних обставин вважає достатнім та таким, що відповідає вказаним засадам.

Згідно із частини шостої статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За такого, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 394,41 грн. (768,40 * 51,33%), з огляду на пред`явлення вимог майнового характеру.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої невірним встановленням діагнозу захворювання та його лікування задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради Міська лікарня № 3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1164,53 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради Міська лікарня № 3 на користь держави судовий збір в розмірі 394,41 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з пунктом 15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Ленінський районний суд міста Миколаєва або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради Міська лікарня № 3 , код ЄДРПОУ 04592434, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 97;

треті особи :

- Управління охорони здоров`я Миколаївської міської ради, код ЄДРПОУ 02012415, місцезнаходження: м.Миколаїв, вул. В.Морська, 56;

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 16.12.2019.

Суддя І.В.Коваленко