Рішення

від 29.11.2019 по справі 320/3976/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року справа № 320/3976/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Кушнова А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Телявського Анатолія Миколайовича, про визнання неправомірними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича, в якій позивач просить суд:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.06.2019 про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 53013,92 грн. у виконавчому провадженні №56007650;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 13.06.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в розмірі 18401,99 грн. у виконавчому провадженні №56007650.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прийняття приватним виконавцем спірних постанов не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Так, позивач зазначила, що визначаючи спірною постановою про стягнення з боржника основної винагороди розмір винагороди виконавець безпідставно визначив суму основної винагороди у розмірі 53013,12 грн. - 10% від суми, що підлягала стягненню в межах виконавчого провадження №56007650, та не врахував того, що підставою для стягнення винагороди приватного виконавця в межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення виконавцем дій із забезпечення повного стягнення з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та того, що винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум. У спірному випадку в межах виконавчого провадження виконавцем було стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ПАТ Укрсоцбанк присуджених сум за виконавчим листом №758/6568/16-ц, виданим Подільським районним судом м. Києва 11.05.2017, у розмірі 20343,34 грн., а отже й розмір основної винагороди приватного виконавця, на думку позивача, повинен складати 10% від фактично стягнутої з боржника суми, а саме 2032,43 грн.

Також позивач вказала, що спірною постановою про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження приватний виконавець безпідставно визначив суму витрат у розмірі 18401,99 грн., не деталізувавши визначений розмір понесених витрат на виконавче провадження №56007650 та не надавши жодних підтверджуючих документів, які б свідчили про реальне здійснення приватним виконавцем таких витрат на вказану суму, у тому числі неправомірно відніс до таких витрат вартість послуг суб`єкта оціночної діяльності.

За таких обставин, на думку позивача, відсутні підстави для стягнення з неї, як боржника, на користь приватного виконавця Говорова П.В. винагороди у розмірі 53013,12 грн., та витрат виконавчого провадження у розмірі 18401,99 грн., а відтак постанови від 13.06.2019 у виконавчому провадженні №56007650 про стягнення з боржника основної винагороди та витрат виконавчого провадження підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приватного виконавця виконавчого округу Київської області Телявського Анатолія Миколайовича, витребувано докази у справі.

Відповідач у встановлений законом строк правом на подачу відзиву на адміністративний позов не скористався.

У той же час, від відповідача 09.08.2019 на офіційну електронну адресу суду надійшла заява від 08.08.2019 №4592 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №320/3976/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 відповідачу - приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Говорову Павлу Володимировичу заяву від 08.08.2019 №4592 про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву у справі №320/3976/19 повернуто без розгляду.

14.08.2019 на адресу суду від третьої особи надійшли пояснення по суті позову, з яких вбачається, що приватний виконавець виконавчого округу Київської області Телявський А.М. вважає позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що оскаржувані постанови про стягнення з боржника основної винагороди та витрат виконавчого провадження винесені приватним виконавцем Говоровим П.В. правомірно, законно та відповідно до норм чинного законодавства.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи здійснено судом без участі представників сторін у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія паспорту громадянина України серія НОМЕР_2 , виданого Подільським РУ ГУ МВС України в місті Києві 12.03.1998 (том 1 а.с. 64-67).

Судом встановлено, що 16.03.2018 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем на підставі заяви ПАТ Укрсоцбанк від 05.03.2018 №169-1425219 (т.1 а.с. 99) відкрито виконавче провадження №56007650 з примусового виконання виконавчого листа №758/6568/16-ц, виданого 11.05.2017 Подільським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованості за кредитним договором від 05.04.2007 №380/338/07-Пі у розмірі 522304,72 грн. та судовий збір у розмірі 7834,57 грн., а всього стягнуто суму у розмірі 530139,29 грн. (т.1 а.с. 100).

Судом встановлено, що стягувечем ПАТ Укрсоцбанк на авансування витрат виконавчого провадження внесено кошти на рахунок приватного виконавця Говорова П.В. у розмірі 10602,79 грн. (т.1 а.с.101).

У пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2018 №56007650 (т.1 а.с. 107) приватним виконавцем зазначено про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від суми, що підлягає стягненню, а саме 53013,93 грн.

У цей же день, тобто 16.03.2018, приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Говоровим Павлом Володимировичем складено Розрахунок основної винагороди за ВП №56007650, який направлено боржнику (т. 1 а.с. 108).

У Розрахунку основної винагороди за ВП №56007650 вказано, що розмір основної винагороди за виконавчим провадженням розраховується за формулою:

А х 10% = W,

де А - сума, що підлягає стягненню або вартість майна, що підлягає передачі за виконавчим документом;

W - сума основної винагороди приватного виконавця.

Отже, розрахунок основної винагороди за ВП №56007650 складає:

530139,29 грн. х 10% = 53013,92 грн.

16.03.2018 в межах виконавчого провадження №56007650 розпочато примусове виконання виконавчого листа Подільського районного суду міста Києва від 11.05.2017 №758/6568/16-ц шляхом винесення постанови про арешт майна боржника (а.с. 60, 110).

З матеріалів виконавчого провадження, наданих відповідачем на вимогу суду, вбачається, що з метою виявлення рухомого та нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, виконавець направив до відповідних реєструючих установ відповідні запити (т. 1 а.с.117-122,125).

13.06.2018 приватним виконавцем Говоровим П.В. винесено постанову про арешт коштів боржника, що можуть міститися на рахунках у різних установах банку (т.1 а.с.126).

Постановою приватного виконавця Говорова П.В. від 04.02.2019 внесено виправлення до документу Постанова про арешт коштів боржника №56007650 від 13.06.2018 із зазначенням: окрім коштів, що містяться на картковому рахунку боржника, відкритому в АТ Ощадбанк , які надходять на зазначений рахунок як кошти пенсійного забезпечення (т.1.а.с.167).

12.07.2018 приватний виконавець виніс постанову про розшук майна боржника, а саме належного боржнику на праві власності автомобіля марки Chery, модель S11QQ, 2007 р.в., колір - бежевий, д.н.з. НОМЕР_3 (т.1 а.с.138).

13.09.2018 приватний виконавець виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (т.1 а.с.152).

28.01.2019 приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт Ѕ частини земельної ділянки, загальною площею 2,0474 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222080300:07:001:0020, місцезнаходження: Київська область, Іванківський район, с/рада Блідчанська, що належить боржнику на праві приватної власності (т.1 а.м.162).

Цього ж дня, 28.01.2019 приватним виконавцем Говоровим П.В. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні №56007650 - фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (т.1 а.с.164).

23.04.2019 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 надано звіт №20190128/02 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_1 (т.1 а.с.101, 176-206).

11.06.2019 приватний виконавець отримав заяву ПАТ Укрсоцбанк про повернення виконавчого документа та надання звіту про використання авансового внеску в сумі 10602,79 (т.1 а.с. 231-232).

13.06.2019 приватний виконавець виконавчого округу Київської області Говоров П.В., керуючись пунктом 1 частини 1 статті 37 Закону України Про виконавче провадження , виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (т.1 а.с. 239).

Цього ж дня, 13.06.2019 приватний виконавець Говоров П.В. виніс постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнув з боржника у виконавчому провадженні №56007650 ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у розмірі 53013,92 грн., що складає 10% від суми, що підлягає стягненню - 530139,29 грн. (т. 1 а.с.235).

Також 13.06.2019 приватний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат виконавчого провадження №56007650 в розмірі 18401,99 грн. (т.1 а.с.237).

Не погодившись з постановами приватного виконавця Говорова П.В. від 13.06.2019 про стягнення з боржника у виконавчому провадженні №56007650 основної винагороди в розмірі 53013,92 грн. та витрат виконавчого провадження в розмірі 18401,99 грн., позивач оскаржила вказані постанови до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404, у редакції на момент винесення оспорюваних постанов).

Згідно із ст. 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404 передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктами 9, 10 частини 1 статті 39 Закону №1404 передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ.

Згідно зі статтею 42 Закону №1404, кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Тобто, мета виконавчого провадження полягає в примусовому виконанні рішень.

Частиною 3 статті 45 Закону №1404 передбачено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначено Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1403).

Згідно з частинами 1-3 статті 31 Закону №1403 за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом положень частин 4, 5 статті 31 Закону №1403 основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Частинами 6-7 статті 31 Закону №1403 встановлено, що основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до частини 7 статті 37 Закону №1403 приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 "Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця" (далі - Постанова №643, дата набрання чинності - 05.10.2016).

Так, за приписами пункту 19 Постанови №643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Отже, чинним законодавством передбачено, що постанова про стягнення з боржника основної винагороди повинна містити розрахунок та порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.

Щодо правомірності винесення відповідачем постанови від 13.06.2019 про стягнення з позивача як боржника у виконавчому провадженні №56007650 основної винагороди в розмірі 53013,92 грн., суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 13.06.2019, в день винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу №758/6568/16-ц від 08.02.2017, відповідачем винесено спірну постанову про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 53013,92 грн., розрахованої у розмірі 10% від повної суми, що підлягала стягненню за вказаним виконавчим листом - 530139,29 грн.

Суд зазначає, що у позовній заяві позивач погоджується з тим, що відповідачем вчинялись виконавчі дії з примусового виконання виконавчого документу №758/6568/16-ц від 08.02.2017, в якому позивач є боржником.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач у позові визнає правомірність стягнення основної винагороди за вчинення виконавчий дій з виконання виконавчого листа №758/6568/16-ц від 08.02.2017, в якому вона є боржником, у розмірі, розрахованому виходячи з 10% фактично стягнутої суми у виконавчому провадженні №56007650, а саме 20343,34 грн., у зв`язку з чим основна винагорода приватного виконавця складає 2032,43 грн. (10% від вказаної суми).

Отже підстави позову із обґрунтуванням неправомірності постанови відповідача від 13.06.2019 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №56007650 стосуються основної винагороди в сумі 50981,49 грн. (530139,29 грн.-2032,43 грн.), з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 19 Постанови №643, приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10% стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Виходячи з вищевикладеного, обов`язковими умовами стягнення винагороди приватного виконавця є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття приватним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

Крім того, законодавець чітко визначив, що основна винагорода приватного виконавця стягується з фактично стягнутої суми; розмір винагороди вираховується також з фактично стягнутої суми.

Водночас, повернення виконавчого документу за заявою стягувача не є заходом примусового виконання рішень, за допомогою якого приватним виконавцем здійснюється стягнення або повернення заборгованості, а є способом добровільного врегулювання сторонами виконавчого провадження питань щодо умов фактичного виконання виконавчого документу, що і мало місце в даному випадку.

Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.02.2018 у справі № 910/1587/13, від 19.09.2018 у справі №804/8289/16.

Аналізуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов`язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дії, за наслідками яких було стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Тобто за своїм призначенням винагорода стягується саме за вчинення заходів примусового виконання рішення за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до пункту 21 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5, в редакції - чинній на час винесення спірної постанови), у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу , виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає в матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Тобто, відповідно до вказаного пункту, у постанові про повернення виконавчого документу стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відмітку про суму стягнутої основної винагороди приватного виконавця, тим самим законодавець підтверджує, що основна винагорода стягується тільки з суми, яка фактично стягнута на користь стягувача.

При стягненні основної винагороди без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою, створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми основної винагороди або ж стягнення його без реального виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні №5600675, боржником в якому є позивач, 13.09.2018 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника в рамках виконавчого провадження №56007650 у розмірі 20% від пенсії боржника.

Судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження №56007650 на підставі постанови приватного виконавця Говорова П.В. від 13.09.2019 з пенсії боржника за виконавчим документом №758/6568/16-ц фактично стягнуто суму у загальному розмірі 20343,34 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку пенсійних виплат ОСОБА_1 (т.1 а.с.76), платіжними дорученнями (т.1 а.с.170, 172, 175, 218, 242, 250), звітами ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві (Подільський район) про здійснення відрахування та виплати відносно ОСОБА_1 (т.1 а.с.220, 249), а також випискою по картковому рахунку АТ Державний ощадний банк (т.1 а.с.146-147), та не оспорюється позивачем.

Отже, в рамках виконавчого провадження №56007650 з боржника ОСОБА_1 відповідачем фактично стягнуто суму у загальному розмірі 20343,34 грн., що є підставою для стягнення з позивача суми основної винагороди на користь приватного виконавця в розмірі 10% від фактично стягнутої суми.

В той же час кошти в сумі 50981,49 грн. з боржника не стягувались у зв`язку з поданням заяви представником АТ Укрсоцбанк про повернення виконавчого документа стягувачу, а відтак відсутні підстави для стягнення з позивача на користь приватного виконавця Говорова П.В. основної винагороди, розрахованої виходячи з повної суми стягнення за виконавчим документом.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів вчинення дій, спрямованих на повне виконання виконавчого документу, а саме стягнення коштів або реалізацію майна боржника на суму стягнення у розмірі 50981,49 грн.

Таким чином, дії приватного виконавця Говорова П.В. не призвели до фактичного стягнення заборгованості, а тому, на думку суду, не є достатніми підставами для стягнення з позивача суми основної винагороди.

Суд звертає увагу, що у разі стягнення суми основної винагороди відповідно до частини третьої статті 40 Закону № 1404 без реального стягнення суми боргу з боржника, будуть створюватись умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, що свідчить про протиправність спірної постанови.

Вищезазначені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, яку викладено у постанові від 19.06.2019 у справі № 824/172/18-а (пункт 49 постанови).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану постанову від 13.06.2019 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10% від повної суми, що підлягала примусовому стягненню за виконавчим документом, відповідач дійшов неправомірного висновку про наявність встановлених законом для цього підстав, що не відповідає приписам Закону №1404, Закону №1403, Порядку №643, що свідчить про протиправність такої постанови в частині стягнення з позивача основної винагороди в сумі 50981,49 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у вказаній частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Перевіряючи правомірність спірної постанови від 13.06.2019 про стягнення витрат виконавчого провадження №56007650 в сумі 18401,99 грн., суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 42 Закону №1404 кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 передбачено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься, зокрема, у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Закону України "Про виконавче провадження".

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430, затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.

Відповідно до розділу І "Види витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, належать:

1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.

2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку.

3. Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів, спеціалістів; зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.

4. Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.

5. Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.

6. Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.

7. Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.

8. Сплата судового збору.

9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.

10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до розділу ІІ "Розміри витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, визначено:

1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.

Розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року №967/1218/869 "Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2013 року за №1887/24419.

2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта".

3. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 5 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості розшукових дій, визначених законодавством.

4. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України "Про судовий збір".

5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.

6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п`яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.

Так, судом було встановлено, що 13.06.2019 відповідач виніс постанову про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження №56007650 в сумі 18401,99 грн.

Як вбачається зі спірної постанови про стягнення витрат виконавчого провадження, у ході виконавчих дій були понесені витрати на загальну суму 18401,99 грн. на такі види виконавчих витрат, як витрати на АСВП, офісний папір, рекомендовані листи з поштовими марками, ПММ (бензин), канцелярські товари, друк документів, витрати на залучення суб`єкта оціночної діяльності для визначення вартості арештованого майна, витрати, пов`язані зі зберіганням арештованого майна (т.1 а.с.237).

При цьому, суд погоджується з доводами позивача, що у порушення вимог Інструкції №512/5 приватний виконавець у спірній постанові про стягнення витрат виконавчого провадження не зазначає суми витрат на кожен із вказаних видів, а лише вказує загальний розмір витрат, який відповідними доказами не підтверджений.

Суд зазначає, що відсутність у постанові про стягнення витрат виконавчого провадження від 13.06.2019 відомостей про суму витрат виконавчого провадження кожного виду із відповідними підтверджуючими документами та ненадання даних доказів під час розгляду справи не дозволяє суду перевірити правильність та обґрунтованість визначення витрат виконавчого провадження у спірній постанові.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів правомірність спірної постанови про стягнення витрат у виконавчому провадженні №56007650 у розмірі 18401,99 грн., що є підставою для скасування вказаної постанови.

Виходячи з наведеного, суд визнає, що оскаржувана постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не відповідає вимогам Інструкції №512/5, отже є протиправною, що є підставою для її скасування.

За таких обставин суд визнає, що відповідач, приймаючи постанови про стягнення основної винагороди та витрат виконавчого провадження, діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, отже не дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України та порушив права позивача.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

На думку суду, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних постанов з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що позивач в силу п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 13.06.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у виконавчому провадженні №56007650 у розмірі 50981,49 грн.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Говорова Павла Володимировича від 13.06.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 витрат у виконавчому провадженні №56007650 у розмірі 18401,99 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи у порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 29.11.2019.

Суддя Кушнова А.О.