Рішення

від 16.12.2019 по справі 400/2740/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 р. № 400/2740/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідачів:Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030 Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:скасування податкового повідомлення-рішення від 12.06.2019 р. № 0057675006,

ОСОБА_1 (надалі - позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

скасувати податкове повідомлення-рішення Миколаївського управління ГУ ДФС у Миколаївській області від 12.06.2019 № 0057675006, яким позивач був зобов`язаний сплатити штраф в сумі 5 000 грн. за платежем Транспортний податок з фізичних осіб, 18011000 .

Відповідачами у позові ОСОБА_1 визначив Миколаївське управління Головного управління ДФС у Миколаївській області (надалі - Миколаївське управління або відповідач 1) та Головне управління ДФС у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач 2).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, вказав, що відповідач 1 не дотримався порядку вручення податкового повідомлення-рішення про сплату транспортного податку, а відповідач 2 не дотримався порядку розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення про сплату штрафу.

У відзиві (арк. спр. 36-39) Головне управління вимоги адміністративного позову заперечило, зазначило, що оскаржуване рішення було прийнято за результатами камеральної перевірки, під час якої був встановлений факт несвоєчасної сплати позивачем податкового зобов`язання з транспортного податку.

Відповідач 1 відзив не подав.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, представник Головного управління просила у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням від 01.02.2019 № 84779 (надалі - ППР з податку, арк. спр. 53) Головне управління обчислило суму транспортного податку за 2017 та 2018 роки, що підлягала сплаті позивачем, - 25 000 грн.

22.04.2019 посадова особа Миколаївського управління провела камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податкових зобов`язань з транспортного податку, результати якої оформила актом № 002144/14-29-50-06/2630512199 (надалі - Акт, арк. спр. 43-44).

Згідно з Актом, суму 25 000 грн. позивач сплатив 05.11.2018, при тому, що датою граничного терміну сплати було 04.05.2018, чим порушив підпункт 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2019 № 0057675006 (надалі - ППР зі штрафу, арк. спр. 12) Миколаївське управління, з посиланням на висновки Акта, на підставі статей 122, 126 Податкового кодексу України, застосувало до позивача за затримку на 185 днів сплати грошового зобов`язання штраф в сумі 25 000 грн. (20%).

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Наслідки порушення правил сплати (перерахування) податків визначені, в тому числі, статтею 126 Податкового кодексу України.

Так, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.12 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Останнім днем строку сплати фізичною особою грошового зобов`язання з транспортного податку, згідно з підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 Податкового кодексу України, є 60-й день з дня вручення відповідного податкового повідомлення-рішення.

Як вказано в Акті, таким днем є 04.05.2018. При цьому Миколаївське управління виходило з того, що ППР з податку, яке було надіслано позивачу, але не було вручено поштою з причини за закінченням терміну зберігання , відповідно до абзацу третього пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, вважається врученим ОСОБА_1 у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Таким днем, на думку відповідача 1, є 05.03.2019 (арк. спр. 54-56).

ППР з податку було направлено за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач не надав суду доказів того, що зазначена адреса є податковою адресою (місцем проживання) позивача.

Як вказано у листі Головного управління від 17.10.2019 № 58/Г/14-29-50-06-17 (надалі - Лист від 17.10.2010, арк. спр. 72-73) … у 2018 році фахівцями ГУ ДФС у Миколаївській області було помилково надіслано податкове повідомлення-рішення форми Ф №84779 від 01.02.2018 року про сплату транспортного податку на невірну адресу проживання … .

Абзацом третім пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

За таких обставин, суд встановив, що у відповідача не було підстав для нарахування позивачу штрафу за затримку сплати суми грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно посилань позивача на те, що Головне управління не розглянуло його скаргу на ППР зі штрафу, суд зазначив таке.

Пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Уповноваженою особою контролюючого органу, згідно з підпунктом 14.1.137 1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Миколаївське управління, як обґрунтовано зазначено у позові, є відокремленим підрозділом Головного управління. Відповідно, начальник Миколаївського управління є особою, уповноваженою керівником Головного управління на прийняття, в тому числі, податкових повідомлень-рішень.

Отже, вказане ППР є рішенням контролюючого органу в Миколаївській області - Головного управління.

Згідно з абзацом третім пункту 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Виходячи з цього, якщо позивач мав намір оскаржити в адміністративному порядку ППР зі штрафу, відповідну скаргу він мав подати до ДФС України.

Суд не надав оцінку іншим доводам позивача, оскільки результати такої оцінки не матимуть впливу на висновок суду щодо правомірності Рішення.

Підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення=рішення про нарахування суми податкового зобов`язання або податкову вимогу.

В судовому засіданні представник відповідача 2 підтвердила викладену у Листі (копію якого надав позивач) інформацію про те, що … за результатами розгляду Миколаївським управлінням ГУ ДПС у Миколаївській області було проведено коригування в АІС Податковий блок та скасовано податкове повідомлення-рішення форми Ф №84779 від 01.02.2018 року, податкове повідомлення-рішення форми Ш №0057675006 від 12.06.2019 року, відкликано акт про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податкового зобов`язання з транспортного податку від 22.04.2019 №002144/14-29-50-06/2630512199 … .

Проте, відповідні докази відповідачі суду не надали.

За таких обставин, на думку суду, застосування пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (закриття провадження у справі) не є можливим.

Сплачена позивачем сума судового збору, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу (3 150 грн.) позивач надав копію договору-доручення про надання правової допомоги адвоката від 27.08.2019 № 21, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, рахунок від 03.09.2019 № 1, акт передачі-прийняття виконаних робіт, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 03.09.2019 № 12 на суму 3 150 грн. (арк. спр. 24-26).

Відповідачі клопотання про зменшення розміру витрат (частина п`ята статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України) не заявили; неспівмірність витрат (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України) не довели.

Вказані документи, на думку суду, є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, тому сума 3 150 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030, ідентифікаціний код 42394112), Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277), задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте 12.06.2019 керівником Миколаївського управління Головного управління ДФС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення № 0057675006.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаціний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 03.09.2019 № 0.0.1454040578.1. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 150 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна