Рішення

від 16.12.2019 по справі 440/4598/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4598/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Караван" до Київського відділу державної виконавчої служби м.Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, треті особи: Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкова Ірина Олександрівна, ОСОБА_1 , про звільнення заставного майна з-під арешту та припинення розшуку.

Позовні вимоги:

зняти арешт та скасувати розшук з автомобіля марки SCANIA, модель R113M, типу вантажний сідловий тягач, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оголошених та накладених постановами Київського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області: про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 серпня 2011 року у ВП №27255197 - стягувач ПАТ "Сведбанк" та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 листопада 2011 року у ВП № 24835817 - стягувач ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2019 року Приватне підприємство "Караван" (надалі також - позивач, ПП "Караван") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (надалі також - відповідач, Київський ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області), треті особи: Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкова Ірина Олександрівна, ОСОБА_1 (надалі також - треті особи) про звільнення заставного майна з-під арешту та припинення розшуку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, зобов`язано відповідача надати до суду засвідчені належним чином копії всіх матеріалів виконавчого провадження ВП №27255197 та ВП № 24835817.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ПП "Караван" зазначено, що за наслідками електронного аукціону № UA-АЕ-2018-02-28-000030-а від 25 квітня 2018 року ним було придбане у власника активів ПАТ "Банк "Київська Русь" лот за № F29GL14378, а саме: право вимоги по Кредитному договору № 1776-03-07-2 від 28 грудня 2007 року, зокрема, забезпечення - автомобіль марки SCANIA, модель R113M, типу вантажний сідловий тягач, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

В подальшому позивач дізнався, що у Київському ВДВС м. Полтава ГТУЮ у Полтавській області на виконанні знаходилися виконавчі листи про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості. Під час здійснення виконавчого провадження постановами Київського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області було накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження у ВП №27255197 та накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження у ВП № 24835817.

Відповідні арешти на автомобіль марки SCANIA, модель R113M, та заборони щодо його відчуження, застосовані у виконавчих провадженнях ВП №27255197 та ВП № 24835817, на думку позивача, позбавляють його права першочергового звернення стягнення на майно, як заставодержателя вказаного автомобіля. У зв`язку з цим позивач вважає, що дії відповідача, пов`язані з винесенням даних постанов в частині накладення арешту на предмет застави та оголошення його в розшук, суперечать положенням Закону України "Про виконавче провадження", Закону України "Про заставу".

09 грудня 2019 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 44-46/, за змістом якої відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Зокрема, відповідачем вказано, що підстави для зняття арешту з майна визначені у статті 59 Закону України "Про виконавче провадження". Вказано, що з інших підстав, не передбачених у статті 59 Закону України "Про виконавче провадження", арешт з майна може бути знятий за рішенням суду. Оскільки на даний час судового рішення про звільнення майна боржника ОСОБА_1 з-під арешту та припинення розшуку за постановами у виконавчих провадженнях № 27255197 та № 24835817 немає, то й підстави для зняття арешту саме державним виконавцем - відсутні.

Учасники справи в судове засідання, призначене на 12 грудня 2019 року не з`явились, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлялись належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі з порядку письмового провадження /а.с. 85/.

Від представника відповідача також надійшла заява про розгляд справи без його участі з порядку письмового провадження /а.с. 86/.

Третя особа, ОСОБА_1 , подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Таким чином, відповідно до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд завершив розгляд справи у процедурі письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між Акціонерним банком "Київська Русь" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №1776-03-07-2 /а.с. 10/, за яким ОСОБА_1 отримав грошові кошти у розмірі 100 000 грн строком з 28 грудня 2007 року по 28 грудня 2010 року.

В забезпечення своєчасного та належного виконання зобов`язань за договором про надання кредиту №1776-03-07-2 від 28 грудня 2007 року між Акціонерним банком "Київська Русь" та ОСОБА_1 16 квітня 2008 року укладено договір застави №1096-01 /а.с. 11-12/. Предметом застави, відповідно до цього договору, є вантажний сідловий тягач марки SCANIA, модель R113М вантажний сідловий тягач, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На підставі укладеного договору про заставу 18 квітня 2008 року Полтавською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна внесено обтяження на предмет застави, що підтверджується витягом №18206635 від 18 квітня 2008 року та №41584820 від 14 серпня 2013 року /а.с. 13-14/.

У зв`язку із виникненням заборгованості за договором про надання кредиту, Акціонерний банк "Київська Русь" звернувся до суду з позовом про стягнення боргу за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно.

05 серпня 2010 року заочним рішенням Київського районного суду міста Полтави по справі №2-4140/2010 позовні вимоги Акціонерного банку "Київська Русь" задоволені повністю /а.с. 16/. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на користь Акціонерного банку "Київська Русь" МФО 319092, код ЄДРПОУ 24214088, поточний рахунок №3739696940 заборгованість по кредитному договору №1776-03-07-2 від 28 грудня 2007 року у сумі 96728 грн. 99 коп., 967 грн 29 коп. судового збору, 120 грн. витрат на ІТЗ судового розгляду справи, а всього 97816 грн 28 коп. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1776-03-07-2 від 28 грудня 2007 року у сумі 96 728 грн. 99 коп. звернуто стягнення на предмет застави автомобіль марки SCANIA модель R113М, тип вантажний сідловий тягач-E, 1992 року випуску, колір червоний, номер шасі (кузова, рами НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_2 (згідно договору застави №1096-01 від 16 квітня 2008 року).

В подальшому, відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-АЕ-2018-02-28-000030-а від 25 квітня 2018 року, ПП "Караван" придбано у власника активів ПАТ "Банк "Київська Русь" лот за № F29GL14378, а саме: право вимоги по Кредитному договору №1776-03-07-2 від 28 грудня 2007 року, зокрема, забезпечення - автомобіль марки SCANIA, модель R113M, типу вантажний сідловий тягач, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1 /а.с. 24/.

13 червня 2018 року між Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" та ПП "Караван" укладений договір № UA-АЕ-2018-02-28-000030-а/42 про відступлення (купівлю-продажу) прав вимоги з реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами /а.с. 25-28/.

В ході розгляду питання щодо задоволення вимог позивача за рахунок заставленого автомобіля, встановлено, що постановами відповідача накладено арешт на автомобіль марки SCANIA, модель R113M, а також оголошено в розшук заставний транспортний засіб.

02 серпня 2011 року старшим державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №27255197 /а.с. 61/.

11 січня 2012 року старшим державним виконавцем Київського ВДВС Полтавського МУЮ прийнято постанову про розшук майна боржника у ВП№27255197 - автомобіля марки SCANIA, модель R113M, типу вантажний сідловий тягач, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1 /а.с. 62/.

22 березня 2011 року державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №24835817 /а.с. 65/.

22 листопада 2011 року державним виконавцем прийнято постанову про розшук майна боржника у ВП №24835817 - автомобіля марки SCANIA, модель R113M, типу вантажний сідловий тягач, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1 /а.с. 65/.

Вирішуючи питання про звільнення з-під арешту та скасування розшуку заставленого майна, суд виходить з наступного.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`я зані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до положень статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час винесення постанов про розшук майна боржника, у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження", розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

В той же час приписами статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

У разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини статті 1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Згідно зі статтею 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі статтею 12 відповідного Закону, взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є нечинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Якщо відповідно до закону обтяжувач вправі притримати рухоме майно, що належить боржнику, для забезпечення своєї вимоги, пріоритет такого права притримання встановлюється з моменту його реєстрації. Якщо право притримання не було зареєстроване, воно не має пріоритету над зареєстрованими обтяженнями, але має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями.

Висновки щодо правозастосування

З витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №18206635 від 18 квітня 2008 року вбачається /а.с. 13/, що приватне обтяження спірного рухомого майна на підставі договору застави №1096-01 від 16 квітня 2008 року зареєстроване 18 квітня 2008 року, тоді як накладено арешт на все майно ОСОБА_1 постановами державного виконавця: 22 березня 2011 року, 02 серпня 2011 року, тобто пізніше реєстрації застави за договором №1096-01 від 16 квітня 2008 року.

Враховуючи викладене та зважаючи на черговість зазначених вище обтяжень, суд дійшов до висновку, що позивач, як обтяжувач з вищим пріоритетом, володіє переважним правом на отримання задоволення своїх вимог щодо одного й того ж рухомого майна.

Враховуючи викладені обставини слід зазначити, що предмет договору застави не відноситься до складу майна, на яке може бути звернуто стягнення для задоволення вимог третіх осіб, право на майнові вимоги в яких виникло після реєстрації обтяження за договором застави.

Відповідно до положень статті 60 Закону України "Про виконавче провадження", у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У зв`язку з цим, вимога позивача щодо зняття арешту, накладеного постановами від 02 серпня 2011 року у ВП №27255197 та від 22 березня 2011 року у ВП № 24835817, та скасування розшуку майна боржника на підставі постанов від 11 січня 2012 року у ВП №27255197 та від 22 листопада 2011 року у ВП № 24835817, щодо автомобіля марки SCANIA, модель R113M, типу вантажний сідловий тягач, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 , є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд враховує, що позивач, формулюючи позовні вимоги, припустився помилки у реквізитах постанов відповідача про накладення арешту та оголошення майна у розшук, тому у резолютивній частині цього рішення вказує реквізити рішень про накладення оскаржуваного арешту та розшуку відповідно до наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області складає 1921 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Караван" (вул. Г. Сковороди, 1/3, оф.310, м. Полтава, Полтавська область, 36003, код ЄДРПОУ 25171004) до Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул. Ватутіна, 29, м. Полтава, Полтавська область, 36039, код ЄДРПОУ 34962532), треті особи: Уповноважена особа Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" Стрюкова Ірина Олександрівна (вул. Хорива, б.11-А, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 24214088), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ) про звільнення заставного майна з-під арешту та припинення розшуку задовольнити.

Зняти арешт з автомобіля SCANIA, модель R113М, типу вантажний сідловий тягач, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), накладений постановами Київського ВДВС міста Полтава ГТУЮ у Полтавській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 серпня 2011 року у ВП №27255197 та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 березня 2011 року у ВП № 24835817.

Скасувати розшук майна боржника - автомобіля SCANIA, модель R113М, типу вантажний сідловий тягач, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), оголошений на підставі постанов від 11 січня 2012 року у ВП №27255197 та від 22 листопада 2011 року у ВП № 24835817.

Стягнути на користь Приватного підприємства "Караван" за рахунок бюджетних асигнувань Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у розмірі 1921 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков