Рішення

від 16.12.2019 по справі 480/4703/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 р. Справа № 480/4703/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області. До заяви були додані графічні матеріали земельної ділянки, копія паспорту та ідентифікаційного номеру, а також нотаріально засвідчена заява землекористувача - фермерського господарства "Яблучне" (відповідно до договору оренди землі від 11.09.2015 р., укладеного з Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області, інше речове право зареєстроване реєстраційною службою Великописарівського районного управління юстиції Сумської обасті 11.09.2015 р., номер запису про інше речове право: 11138207) - про надання дозволу на безоплатне вилучення частини земельної ділянки площею 2,0 га для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Листом від 30.09.2019 р. № Д--14382-7083/21-19 відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка, яка планується до відведення, була передана в комунальну власність Кириківської селищної об`єднаної територіальної громади. За таких обставин Головне управління Держгеокадастру у Сумській області не має правових підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вважає відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, та просить суд зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Так, вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 30.09.2019 р. № Д--14382-7083/21-19 не наведено жодної з них. Таким чином, підстави для відмови позивачу в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що відповідно до інформаційної довідки, наданої відділом у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумської області від 18.06.2019 р. № 2255/413-19, землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди в іншої особи - гр. ОСОБА_2 , дата реєстрації речового права - 11.09.2015 р., термін дії - 10 років, реєстраційний номер земельної ділянки в Державному реєстрі прав - 11135916, кадастровий номер земельної ділянки - 5921285800:07:008:0007 - площею 19,5 га. При цьому на підставі ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Крім того, позивач звернулася до суду з вимогою зобов`язати відповідача примусово надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що є фактичним втручанням в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження). Просив у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи й оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Яблучненської сільської ради Великописарівського району Сумської області. До заяви були додані графічні матеріали земельної ділянки, копія паспорту та ідентифікаційного номеру, а також нотаріально засвідчена заява землекористувача - фермерського господарства "Яблучне" (голова - ОСОБА_2 ) - про надання дозволу на безоплатне вилучення частини земельної ділянки площею 2,00 га для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.13-15).

Листом від 30.09.2019 р. № Д--14382-7083/21-19 відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки земельна ділянка, яка планується до відведення, була передана в комунальну власність Кириківської селищної об`єднаної територіальної громади. (а.с.12).

Суд вважає відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність обґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства.

На підставі ст.ст. 81, 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1 ст. 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З системного аналізу вказаних норм слідує, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 380/624/16-ц від 17.10.2018 р.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Водночас відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Серед підстав припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Тобто даною нормою передбачена добровільна відмова землекористувача за його заявою щодо права постійного користування земельною ділянкою, а не права користування на умовах оренди.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, розглянувши заяву позивача, повідомило про неможливість її задоволення, в зв`язку з тим, що відповідно до інформаційної довідки, наданої відділом у Великописарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумської області від 18.06.2019 р. № 2255/413-19, землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у користуванні на умовах оренди в іншої особи - гр. ОСОБА_2 .

Головним управлінням суду надано відповідні документи на підтвердження того, що спірна земельна ділянка знаходиться в оренді гр. ОСОБА_2 відповідно до договору оренди землі, про що в Державному реєстрі прав вчинено запис за № 11135916 від 11.09.2015 р. (а.с.33-34,35).

Однією з істотних умов договору є площа земельної ділянки, яка у зв`язку з даною заявою може змінитись, а зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Взаємна згода сторін відсутня.

Право оренди на вищезазначену земельну ділянку у встановленому порядку не припинено.

При цьому, суд звертає увагу, що право оренди фермерським господарством "Яблучне" (голова - ОСОБА_2 ) такої земельної ділянки не є предметом даного позову, тобто, спір про право третьої особи в даному випадку відсутній.

Враховуючи викладене, суд вважає, що місце розташування земельної ділянки, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність якої зверталася позивач, фактично не відповідає вимогам законів, що в розумінні вимог статті 118 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні такого дозволу. Відповідно, відмова Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів є обґрунтованою.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення позивача, дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення є таким, що відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, тому за наведених обставин і правових норм вимоги позивача необгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000 м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - відмовити за необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М. Опімах