Рішення

від 05.12.2019 по справі 620/2557/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 року Чернігів Справа № 620/2557/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Ткаченко О.Є.,

за участю секретаря Скиди В.А.,

представник позивача Леонова О.Є.,

представник відповідача Родінченко М.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-Техсервіс до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Універсал-Техсервіс звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00002401400 від 09.08.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00002411400 від 09.08.2019;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00002391400 від 09.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняті відповідачем за наслідками перевірки спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки кошти, надані фізичною особою юридичній особі за договором позики у розумінні Податкового кодексу України не є позикою, оскільки її можуть надавати лише фінансові установи (юридичні особи резиденти). Також безспірним та беззаперечним є факт віднесення об`єктів нежитлової нерухомості позивача до об`єктів промисловості. Безпосередньо саме підприємство, відноситься до промислових (виробничих) підприємств. В межах спірних відносин наявна лише одна з обов`язкових умов - виробничі приміщення. Немає жодних обмежень, виключень щодо використання або невикористання, окремого поділу, тощо, зазначених об`єктів нерухомості в цілях застосування п.п. є п.п. 266.2.2 ПК України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

У встановлений строк вимоги ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.09.2019 виконані, а ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

У встановлений строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що перевіркою повноти визначення єдиного податку за період з 01.04.2016 по 31.03.2019 встановлено його заниження на суму 12160,06 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 12160,06 грн.

11.10.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наголосив, що у відзиві залишено поза увагою ту обставину, що наявне у власності позивача адміністративно-побутове приміщення використовувалось і використовується виключно як обслуговуюча будівля і входить до складу комплексу заводу. Індивідуальна визначена державна реєстрація адміністративного об`єкту відсутня. Крім того, кошти, надані фізичною особою юридичній особі за договором позики у розумінні Податкового кодексу України не є позикою, оскільки її можуть надавати лише фінансові установи (юридичні особи резиденти).

Від відповідача 18.10.2019 надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній підтримує позицію, викладену у відзиві.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

05.12.2019 в судовому засіданні ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, замінено неналежного відповідача - Головне управління ДФС у Чернігівській області на належного - Головне управління ДПС у Чернігівській області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ Універсал-Техсервіс (код ЄДРПОУ - 35686674) зареєстровано в якості юридичної особи 24.01.2008, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 757046 (а.с.47).

На підставі направлень від 02.07.2019 № 1615, № 1616, виданих ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідно ст. 20, ст.78.1.7, ст. 82 Податкового кодексу України та на підставі наказу начальника ГУ ДФС у Чернігівській області від 02.07.2019 №1374 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ Універсал-Техсервіс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2016 по 03.07.2019 з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 03.07.2019, за результатами якої складено акт від 18.07.2019 № 542/14/35686674 (а.с.14-33).

В вищезазначеному акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

- пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.2.1, абз. є пп. 266.2.2 п. 266.2, пп. 266.4.2 п. 266.4, пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, всього в сумі 85918,66 грн, в тому числі за І півріччя 2019 року на суму 85918,66 грн.;

- абзац 3 п. 292.11 статті 292 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено єдиний податок з юридичних осіб-третьої групи всього в сумі 12160,06 грн., в тому числі за 2016 рік - 12160,06 грн.;

- п. 44.2 ст.44, п. 44.3 ст. 44, пп. 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України;

- п. 46.1 ст.46, п.49.1, п.49.2 та п. 49.18.3. ст.49Податкового кодексу України в частині неподання податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік. Штрафні санкції передбачені п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України.

За висновками акта перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00002401400 від 09.08.2019; № 00002411400 від 09.08.2019; № 00002391400 від 09.08.2019 (а.с.35, 37, 39).

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

По-перше, відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи..

Згідно із ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Отже, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із договором позики №1/31/12/15 від 31.12.2015 фізична особа ОСОБА_1 (Позикодавець) надала ТОВ Універсал-Техсервіс (Позичальник) 31.12.2015 безвідсоткову поворотну фінансову допомогу готівкою в сумі 330851,03 грн. Відповідно до пункту 3 цього договору Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві поворотну фінансову допомогу 30.12.2016 в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Разом з тим, згідно додаткової угоди від 30.12.2016 до договору позики № 1-31/12/15 від 31.12.2015, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем позивача, сторони дійшли згоди про пролонгацію строку дії договору на один рік, тобто до 29.12.2017 (а.с.113).

Згідно додаткової угоди від 29.12.2017 до договору позики № 1-31/12/15 від 31.12.2015, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем позивача, сторони дійшли згоди про пролонгацію строку дії договору на один рік, тобто до 28.12.2018 (а.с.114).

Згідно додаткової угоди від 28.12.2018 до договору позики № 1-31/12/15 від 31.12.2015, у зв`язку із скрутним фінансовим становищем позивача, сторони дійшли згоди про пролонгацію строку дії договору на один рік, тобто до 28.12.2019 (а.с.115).

Згідно додатку № 4 від 22.05.2019 до договору позики № 1-31/12/15 від 31.12.2015 ТОВ Універсал-Техсервіс повернув ОСОБА_1 безготівкову фінансову допомогу в повному обсязі. У бухгалтерському обліку підприємства повернення коштів ОСОБА_1 відображено наступним чином за період з 01.01.2016 по 31.12.2019: Дт 6851 КЗ0-повернення коштів ОСОБА_1 через касу підприємства (а.с.108-111, 116).

Відповідно до пп. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу.

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

До складу доходу платників єдиного податку третьої групи не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання (пп. 3 п. 292.11 ст. 292 Кодексу).

Безповоротна фінансова допомога в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, це серед іншого, сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Вказана норма не містить застережень щодо можливості розширеного її тлумачення.

Відповідно до положень статей 256, 257, частини п`ятої статті 261, 264 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач; після переривання перебіг позовної давності починається заново; час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вирішуючи питання щодо спливу позовної давності, суд зазначає, що у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

До дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати зокрема підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Судом встановлено, що термін погашення допомоги за договором позики №1/31/12/15 від 31.12.2015 з додатковими угодами від 30.12.2016, від 29.12.2017, від 28.12.2018 станом на 31.12.2016 не настав.

Відтак, суд вважає, що в розумінні положень статей 256, 257, 261 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за таким договором спливає 28.12.2019, а не з дати останнього платежу за договором як це визначає відповідач.

Тому податковим органом здійснені передчасні висновки щодо визнання заборгованості Товариства перед ОСОБА_1 безповоротною фінансовою допомогою, наслідком чого став помилковий висновок про заниження позивачем доходу у 2016 році та відповідно збільшення податкового зобов`язання з єдиного податку з юридичних осіб, що доводить протиправність спірного податкового повідомлення-рішення № 00002411400 від 09.08.2019.

По-друге, що стосується податкових повідомлень-рішень № 00002401400 від 09.08.2019 та № 00002391400 від 09.08.2019, суд зазначає таке.

ТОВ Універсал-Техсервіс на підставі права власності належить нерухоме майно (комплекс) загальною площею 17156,1 кв.м, який розташований за адресою: вул. Мринський шлях 6.179, м. Носівка, Чернігівська область, яке придбане за нотаріально посвідченим договором-купівлі продажу від 27.09.2010, зареєстрованим в реєстрі за № 4669.

Згідно пункту 1.1 зазначеного договору купівлі-продажу від 27.09.2010 до складу придбаного позивачем комплексу будівель включена будівля - корпус № 2 з адмінприміщеннями літ. А , площею 8233,7 кв.м.

Відповідно до Технічного паспорту, затвердженого Носівським бюро технічної інвентаризації за №7406, та експлікації, що входить до складу технічної документації на об`єкти нерухомого майна, будівля - Корпус № 2 з адмінприміщеннями літера А , м. Носівка вул. Мринський шлях №179, складається з адміністративно-побутових приміщень загальною площею 8233,7 кв.м.

Підпунктом 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є, серед іншого, юридичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування вказаним податком на майно є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості ( пп. 266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України).

Будівлі, що складаються з адміністративно-побутових приміщень, не включені до визначеного пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України переліку будівель, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Відповідно до приписів пп. 266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.3.3 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп. 266.6.1 п.266.6 ст.266 Податкового кодексу України).

Строк сплати податку для юридичних осіб визначається відповідно до абзацу б підпункту 266.10.1 пункту 266.10 ст.266 ПКУ, яким визначено, що податкове зобов`язання за звітний рік сплачується авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

Платники податку на нерухоме майно - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (пп. 266.7.5 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України).

Пунктом 46.1 ст.46 Податкового Кодексу України визначено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання.

Відповідно до порядку подання податкової декларації, визначеного, зокрема п.49.1 та п.49.2 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Вказані умови застосовуються до всіх платників податків, у тому числі платників, що перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем в порушення приписів п.46.1ст.46, пунктів 49.1 та 49.2 ст.49, пп. 266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України несвоєчасно подана та не подана контролюючому органу декларація з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік та 2019 рік відповідно.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання платником податків податкової звітності передбачена п.120.1 ст. 120 Податкового кодексу України.

Так, положеннями вказаної правової норми визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Тому відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 00002401400 від 09.08.2019 на суму 340 грн. штрафних санкцій по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, суд не погоджується з позицію позивача, що будівля корпусу № 2 з адмінприміщеннями літ. А , площею 8233,7 кв.м., входить до складу майнового комплексу та відноситься до об`єктів промисловості, а тому не підлягає оподаткуванню за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з огляду на наступне.

Порядок класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) та порядок класифікації підприємств за здійснюваними видами економічної діяльності визначається наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності .

Відповідно до пункту 58 Методологічних основ та пояснень позицій Класифікації видів економічної діяльності (надалі - Методологічні основи та пояснення позицій КВЕД) кожному підприємству має бути присвоєний код його основного виду економічної діяльності. Основним видом економічної діяльності є той, що створює найбільшу частку доданої вартості одиниці.

Пунктом 54 Методологічних основ та пояснень позицій КВЕД визначено, що підприємства належить класифікувати за здійснюваними ними видами економічної діяльності.

У позовній заяві позивачем вказується, що основним видом здійснюваної ним економічної діяльності за КВЕД є 71.20 (технічні випробування та дослідження). Зазначене також підтверджується наданою позивачем відповідною довідкою Головного управління статистики у Чернігівській області.

Таким чином, за вказаним основним видом економічної діяльності та на підставі пункту 54 Методологічних основ ТОВ Універсал-Техсервіс належить класифікувати як підприємство, що відноситься до секції М : Професійна, наукова та технічна діяльність. До вказаної секції, серед інших, і відноситься клас 71.20 (розділ 71 Діяльність у сферах архітектури та інжинірингу; технічні випробування та дослідження ), який згідно КВЕД включає проведення різного виду досліджень та випробувань (дослідження фізичних та експлуатаційних характеристик матеріалів, таких як сила, товщина, зносостійкість; випробування властивостей і надійності матеріалів; випробування експлуатаційних характеристик механізмів; тестування зварених швів і стиків; сертифікацію продуктів тощо).

При цьому, промислові підприємства за кодами діяльності включені до секції В - Добувна промисловість (вміщує класифікацію підприємств, що здійснюють добування корисних копалин та розроблення кар`єрів ) та секції С - Переробна промисловість (вміщує підприємства, що здійснюють виробництво в різних галузях).

Крім того, будівля - корпус №2 з адмінприміщеннями літ. А не належить до класу 1251 Будівлі промисловості Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000, а належить до класу 1220, код класу 1220.5 Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств вказаного класифікатора, а тому не відноситься до нерухомого майна, що не є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту є пп. 266.2.2. п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України.

Надаючи визначення поняттю об`єкти нежитлової нерухомості , Податковий кодекс України в пп. 14.1.1291 п. 14.1 ст. 14 розмежовує будівлі офісні, до складу яких входять адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей (підпункту б пп. 14.1.1291 п.14.1 ст.14 ПКУ), а також будівлі промисловості та склади (підпункту ґ пп. 14.1.1291 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Класифікація будівель виробничого та невиробничого призначення, а також інженерних споруд різного функціонального призначення здійснюється відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 , затвердженого наказом Держстандарту від 17.08.2000 № 507.

Згідно з положеннями, викладеними в розділі І Вступ Державного класифікатора будівель і споруд ДК 018-2000 ( надалі ДК БС):

• одиницею класифікації в зазначеному класифікаторі є окрема будівля чи інженерна споруда (будинок, дорога, трубопровід тощо);

• будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням;

• для комплексних будівель, що складаються з декількох будівель, кожна будівля може класифікуватися окремо у разі, якщо наявні деталізовані дані щодо окремої будівлі.

Позивачу належить комплекс нежитлових будівель, розташований за адресою: м. Носівка вул. Мринський шлях №179, що підтверджується наданою ним інформаційною довідкою з Державного реєстру речових (а.с.43).

Згідно з наявними деталізованими даними до вказаного комплексу будівель, крім будівель промисловості (склад метала, приміщення електрокотельні, виробничо- промисловий комплекс, водопровідна насосна станція, плотня тощо), також входить і адміністративно-побутова будівля.

Такими деталізованими даними, які дозволяють визначити перелік та функціональне призначення будівель, що входять до комплексу нежитлових будівель за вказаною адресою, є:

• нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна від 27.09.2010 між позивачем та продавцем майна - ВАТ Носівський завод Побідит ;

• технічна документація на вказане нерухоме майно, виготовлена Носівським БТІ (паспорт на будівлю, експлікація до плану поверхів будівлі літ. А ) (а.с.72-73).

Згідно з експлікацією спірна будівля складається з приміщень наступного призначення: кабінети, коридори, роздягальня, душові, кладові, тамбури, умивальник, кухня, тобто за функціональним призначенням вказана будівля класифікується як адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств за класом 1220 (код класу 1220.5).

Разом з цим, суд звертає увагу, що за описом, наведеним у Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, до класу 1251 Будівлі промислові , які не підлягають оподаткування податком на нерухоме майно відповідно до підпункту є пп. 266.2.2 п 266.2 ст.266 Податкового кодексу України, включаються криті будівлі промисловості, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т.ін. за їх функціональним призначенням.

Проте позивач є власником не будівлі промисловості (фабрики, заводу тощо), як цілісного майнового комплексу в розумінні ст. 191 Цивільного кодексу України, а комплексу, що складається з окремих будівель різного функціонального призначення. При цьому, деякі окремі будівлі такого комплексу підпадають під дію підпункту є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст.266 Податкового кодексу України і не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, а деякі будівлі (літ. А ), що класифіковані з дотриманням вищевказаних вимог ДК БС, не є будівлями промисловості, а є адміністративно-побутовими будівлями і, відповідно, є об`єктом оподаткування вказаним податком.

З викладеного вбачається, що будівля - корпусу №2 з адмінприміщеннями (літ. А ) площею 8233,7 кв.м. є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно.

Оскільки позивач не подав податкову декларацію за 2019 рік і в порушення встановлених вимог не визначив грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідач, керуючись приписами пп.54.3.1 пункту 54.3 ст.54 Податкового кодексу України, самостійно визначив суму такого грошового зобов`язання, здійснивши за 2019 рік донарахування в сумі 85918,66 грн., виходячи з наступного.

Рішенням Носівської міської ради Носівського району Чернігівської області від 15.06.2018 №3/38/VІІ Про місцеві податки та збори на території Носівської міської ради на 2019 рік встановлена ставка податку 0,5 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств (код класу-1220) відповідно до класифікації будівель та споруд, встановленої Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 (а.с.70).

Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік від 23.11.2018 № 2629 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1-го січня встановлена в розмірі 4173 грн., таким чином ставка податку на нерухоме майно становить 20 грн. 87 коп. за 1 кв.м. бази оподаткування з розрахунку:

4173 грн. х 0,5% = 20,87 грн. за 1кв.м

Грошове зобов`язання позивача з податку на нерухоме майно визначено відповідачем в сумі 85918,66 грн. з розрахунку:

8233,7 кв.м.(база оподаткування) х 20,87 грн. за 1 кв.м (ставка податку) = 171837 грн. 32коп. за базовий податковий період (календарний рік).

З урахуванням того, що підлягав сплаті податок за перший та другий квартали 2019 року, сума донарахування визначена з розрахунку:

171837,32 грн. (за рік) : 4 = 42959,33 грн. (поквартальна сума) х 2 (звітні квартали) = 85918 грн. 66 коп.

Положеннями п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання платника податків на підставах, серед іншого підпункту 54.3.1 п.54.3 ст.54 ПКУ, до платника застосовуються штрафні (фінансові) санкції в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання (85918,66 грн. х 25% = 21479,67 грн.).

Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що податковим органом оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00002401400 від 09.08.2019 та № 00002391400 від 09.08.2019 прийняті правомірно.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача належить задовольнити частково.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, то судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640,30 грн. слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-Техсервіс до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00002411400 від 09.08.2019.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Універсал-Техсервіс (просп. Перемоги, буд. 45, кв. 59, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 35686674) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 43143966) судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 30 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2019 року.

Суддя О.Є. Ткаченко