Рішення

від 12.12.2019 по справі 640/18103/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 грудня 2019 року справа №640/18103/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "ОПТИМАЛЬНЕ ТАКСІ" (далі по тексту - позивач, ПП " ОПТИМАЛЬНЕ ТАКСІ ") доРівненського міського відділу Державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Рівненській області (далі по тексту - відповідач, виконавча служба) третя особаУправління Держпраці у Рівненській області (далі по тексту - третя особа, Управління Держпраці) провизнання протиправною бездіяльності

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невиконанні вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2832/5), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року №489/20802, зобов`язавши його скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №57175644 із примусового виконання постанови управління Держпраці у Рівненській області від 25 липня 2018 року №РВ128/980/000302/НП-ФС про накладення штрафу та повернути даний виконавчий документ (постанову Управління Держпраці) без виконання стягувачу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постанова Управління Держпраці оскаржена в судовому порядку, а відтак у державного виконавця не було правових підстав для відкриття виконавчого провадження та вчинення в його межах дій по виконанню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/18103/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 січня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про передачу адміністративної справи №640/18103/18 за правилами територіальної підсудності до Рівненського окружного адміністративного суду.

При цьому, відповідач не скористався правом, визначеним статтею 47 Кодексу адміністративного судочинства України, та відзив на позовну заяву суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

На виконання до відповідача надійшла постанова управління Держпраці від 25 липня 2018 року №РВ128/980/000302/НП-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 372 300,00 грн.

Головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Полюховичем Р.М. відкрито виконавче провадження №57175644 з виконання постанови від 25 липня 2018 року №РВ128/980/000302/НП-ФС.

Також відповідачем прийнято постанову від 11 вересня 2018 року про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно позивача.

Крім того, постановою головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Полюховича Р.М. від 13 вересня 2018 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках позивача.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення виконавчого документу стягувачу без виконання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Пунктами 6 та 7 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; - рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами..

Відповідно до частини першої, пункту 1, 3 частини другої, пункту 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно статті 129 1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими для виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач11 вересня 2018 року на підставі заяви Управління Держпраці у Рівненській області відкрив виконавче провадження з виконання постанови №РВ128/980/000302/НП-ФС від 25 липня 2018 року.

Судом встановлено. що виконавчий документ (постанова про накладення штрафу) відповідав вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема містив у собі дату набрання законної сили постановою Управління Держпраці у Рівненській області про накладення штрафу - 25 серпня 2018 року, та строк пред`явлення постанови до виконання - 25 жовтня 2018 року.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Відтак, у державного виконавця станом на 01 липня 2019 року не було передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

Наявність же ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року у справі № 1740/2069/18, якою зупинено вчинення виконавчих дій у межах виконавчого провадження ВП №57175644, не може слугувати підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки вказаною ухвалою лише зупинено дію постанови, проте не визнано її нечинною.

Державним виконавцем 25 вересня 2019 року на підставі ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року у справі №1740/2069/18 винесено постанову про зупинення виконавчого провадження №ВП 57175644.

Водночас, на час відкриття виконавчого провадження державному виконавцю інформацію про відкриття провадження у справі про оскарження постанови про накладення штрафу доведено не було.

У свою чергу, органи ДВС і приватні виконавці в силу Закону України "Про виконавче провадження" не наділені повноваженнями перевірки факту оскарження відповідної постанови (виконавчого документу) в судовому порядку.

Відтак, констатувавши відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", у тому числі в частині настання строку набрання ним законної сили, державний виконавець не мав правових підстав для повернення постанови від 25 липня 2018 року №РВ128/980/000302/НП-ФС без прийняття до виконання та в силу вимог закону був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 826/15117/17.

Суд відхиляє доводи позивача відносно неправомірності постанови Управління Держпраці, як підстави для скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, оскільки вказане має бути встановлено в межах адміністративної справи №1740/2069/18.

Отже, в межах спірних правовідносин, відповідачем не було допущено бездіяльності відносно позивача.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для їх розподілу, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству "ОПТИМАЛЬНЕ ТАКСІ" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приватне підприємство "ОПТИМАЛЬНЕ ТАКСІ" (04114, Київ, вул. Автозаводська, 25а, оф.1; ідентифікаційний код 36999449);

Рівненській міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Замкова, 22А; ідентифікаційний код 35007146);

Управління Держпраці у Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, 7; ідентифікаційний код 39780243) .

Суддя В.А. Кузьменко