Рішення

від 06.12.2019 по справі 766/12596/17

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/12596/17

Пров. №2/766/1822/19

06 грудня 2019 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Ус О.В.,

секретар судового засідання Неменко Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Товарна біржа "Ва-Банк" про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі 26.07.2017 року звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений 20.11.1997 року між ОСОБА_4 та ними на товарній біржі Ва-Банк - дійсним, визнати за ними право власності на вказану квартиру на праві спільної сумісної власності.

В обґрунтування позову зазначили, що 20.11.1997 року ними придбано на товарній біржі Ва-Банк квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 10 Договору купівлі-продажу, договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Право власності на вищевказану квартиру ними зареєстровано лише 17.02.2014 року в реєстраційній службі Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні, на праві спільної сумісної власності. Вони виявили бажання продати квартиру, проте, при зверненні до Третьої Херсонської державної нотаріальної контори з метою продажу квартири, їм було повідомлено, що нотаріус не в змозі прийняти до уваги наданий правовстановлюючий документ на квартиру, через те, що у вказаному документів зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (які на момент вчинення правочину були малолітні) являються членами біржі. Тобто, правовстановлюючий документ не відповідає вимогам законодавства, а саме та обставина, що малолітні особи за своїм обсягом дієздатності не могли бути членами товарної біржі і відповідно не могли вчиняти на біржі договір купівлі-продажу, внаслідок чого змушені звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області Хайдарової І.О. від 19.09.2017 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Херсонського міського суду Херсонської області від 25.02.2019 року через те, що суддя Хайдарова І.О. не може продовжувати розгляд справи, у зв`язку із закінченням строку дії повноважень судді, відповідно до п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №766/12596/17.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2019 р., головуючим у справі визначена суддя Ус О.В.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.03.2019 р. справу прийнято до провадження судді Ус О.В. та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 16.10.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачі в судове засідання не з`явились, їх представником подана заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі, відзив до суду не подавав.

Представник третьої особи в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Суд, дослідив матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

20 листопада 1997 року між ОСОБА_4 (як продавцем) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка являється членом біржі (як покупцем) укладено договір №354 купівлі-продажу квартири (будинку), за умовами якого продавець продав, а покупець придбав квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний договір купівлі-продажу укладено на Товарній біржі "Ва-Банк", зареєстрований на товарній біржі в журналі реєстрації біржових угод, реєстраційний №354; зареєстрований у Херсонському міжміському бюро технічної інвентаризації 20.11.1997 року за №3791 в реєстрову книгу №14 (арк. справи 16). Договір підписаний Продавцем ОСОБА_4 та Покупцем

ОСОБА_1. ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.08.1988 року (арк. справи 18).

17 жовтня 2013 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_2 , що підтверджено, свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_2 від 17.10.2013 року (арк. справи 19).

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_3 від 10.11.1993 року (арк. справи 20).

17.02.2014 року Реєстраційною службою Комсомольського районного управління юстиції у м.Херсоні за ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право приватної спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджено Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №17973091 від 19.02.2014 року (арк. справи 17).

Тобто, на час звернення до суду та розгляду справи в суді право власності зареєстровано за позивачами.

Третьою Херсонською державною нотаріальною конторою за вих. №1326/01-16 від 20.07.2017 року, на усне звернення ОСОБА_1 , щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири, повідомлено, що відповідно до вимог чинного законодавства на час посвідчення договору, членами товарної біржі могли бути громадяни особисто або повнолітні особи. На момент укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були малолітніми та не могли бути стороною за договором купівлі-продажу, посвідченому на товарній біржі. Для вирішення зазначеного питання рекомендовано звернутись до суду (арк. справи 21).

Цивільні відносини по даній справі виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 01 січня 2004 року, а саме договір купівлі- продажу будинку було укладено 19 травня 1994 року, тому на дані правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу Української PCP в редакції 1963 року.

Відповідно до ст. 153 ЦК Української PCP 1963 року договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Відповідно до ст. 224 ЦК Української PCP (в редакції 1963 р., який діяв на час укладення угоди), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 227 ЦК Української PCP (в редакції 1963 р.) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК Української PCP (в редакції 1963 р.), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ч.3 ст.9 ЖК України громадяни мають право придбати житло на біржових торгах.

У відповідності зі ст. 12 Закону України Про власність , який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, громадяни набувають право власності в разі укладання угод, які не заборонені Законом.

Таким чином, спірні правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані різним чином одночасно нормами ЦК України (в редакції від 1963 року) та Законом України Про товарну біржу , тобто існувала колізія норм права. Враховуючи доктрину пріоритетності спеціальних норм права над загальними, суд вважає, що на момент укладення та реєстрації позивачем на товарній біржі договору купівлі- продажу квартирою, слід було керуватися передусім нормами Закону України Про товарну біржу , а тому нотаріальне посвідчення даного договору не було потрібне.

В той же час, при укладанні договору купівлі-продажу квартири сторони керувались ст. 15 Закону України Про товарну біржу , де вказано, що угоди зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно ст. 41 Конституції України гарантує право володіти і користуватися своєю власністю, а також вказує на те, що право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації за ч.4 ст. 334 ЦК України, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004 № 1952-ІV встановлюється, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За ч.1 ст. 5 вказаного Закону (в редакції на час реєстрації права власності на спірну квартиру) у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Оскільки державним реєстратором 17.02.2014 р. зареєстроване право власності на спірну квартиру, державна реєстрація у встановленому законом порядку не скасована, відсутні підстави для визнання права власності за позивачами на спірну квартиру, оскільки правор власності існує.

Вирішення питання щодо дійсності правочину (договір купівлі-продажу), не є належним способом захисту прав позивачів, оскільки право власностіна квартиру визнано державою.

Рекомендація нотаріуса звернутися до суду з позовом через те, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_2 були малолітніми та не могли бути стороною договору, не є підставою для окремого визнання правочину дійсним, оскільки спірний договір не містить вказівки на те, що малолітні були членами біржи. Договір підписаний Покупцем ОСОБА_1 та саме вона була членом біржі, як зазначено в договорі. Право власності на нерухоме майно може виникати як у дорослих, так і у дітей. Однак, реєстрація нерухомості за малолітніми або неповнолітніми особами здійснюється за заявою законного представника (батьків, опікуна чи піклувальника). При укладенні вказаного договору ОСОБА_1 фактично діяла від свого імені та імені своїх неповнолітніх дітей.

Згідно зі змістом ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи встановлено, що право власності позивачів на спірну квартиру зареєстровано 17 лютого 2014 року на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 354 виданий 20.11.1997 року Товарною біржою "Ва-Банк", що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №17973091 від 19.02.2014 р., що у відповідності до положень ст. 331 ЦПК України вважається зареєстрованим у встановленому законом порядку. Відмова нотаріуса в оформленні угод, на підставі права власності не є підставою для визнання договору дійсним, оскільки право власності у позивачів на спірну квартиру виникло у відповідності до ст. 331 ЦК України в момент її реєстрації, а відтак, незгода з відмовою нотаріуса є підставою для оскарження його дій.

З огляду на встановлені обставини та норми права, що підлягають застосування, суд дійшов висновку про необгрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.

Підстави для негайного виконання судового рішення відсутні.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 16 грудня 2019 року.

Керуючись ст.ст. 263, 264, 265, 268 273,315, 354 ЦПК України, ст.ст. 316, 317, 319, 657, 716 ЦК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Товарна біржа "Ва-Банк" (ЄДРПОУ 23139456, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Ярослава Мудрого, буд. 40) про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та третя особа мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. В. Ус