Постанова

від 11.12.2019 по справі 440/727/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 р.Справа № 440/727/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Сіренко О.І.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 19.07.19 року по справі № 440/727/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг НГВ"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг НГВ" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0013561405.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що прийняте відповідачем за наслідками перевірки спірне податкове повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0013561405 є протиправним, оскільки при формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги Податкового кодексу України. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом в перевіряємому періоді повністю підтверджуються наявними у позивача первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, має реальний характер.

15 липня 2019 року рішенням Полтавського окружного адміністративного суду адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг НГВ" до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Полтавській області від 04 жовтня 2018 року №0013561405.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринг НГВ" витрати зі сплати судового збору в сумі 5757 грн. 03 коп.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки вважає не підтвердженою реальність здійснення господарський операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Скарвал" у перевіряємий період, з огляду на наявну податкову інформацію стосовно даного контрагента та на наявність кримінального провадження, в якому фігурує ТОВ "Скарвал". Посилаючись на викладені доводи вважає вірними висновки акту перевірки та правомірно винесеним податкове повідомлення - рішення від 04.10.2018 року №0013561405.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що позивач по справі був належним чином повідомлений про час та дату слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Інжиніринг НГВ" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 39582561, перебуває на обліку платників податків у ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області та є платником податку на додану вартість (а.с.50-56 т.1, 54-59 т.2).

Зареєстрованим видами діяльності позивача є: код КВЕД 28.92 Виробництво машин і устатковання для добувної промисловості та будівництва; код КВЕД 28.99 Виробництво інших машин і устатковання спеціального призначення, н. в. і. у.; код КВЕД 09.10 Надання допоміжних послуг у сфері добування нафти та природного газу; код КВЕД 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; код КВЕД 46.63 Оптова торгівля машинами й устаткованням для добувної промисловості та будівництва; код КВЕД 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів. н. в. і. у.; код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; код КВЕД 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; код КВЕД 71.20 Технічні випробування та дослідження; код КВЕД 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устатковання промислового призначення (основний).

У період з 03.09.2018 року по 07.09.2018 року Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Скарвал" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Скарвал" (код ЄРПОУ 41141553) за період листопад - грудень 2017 року та контрагентами - покупцями товару придбаного у зазначеного постачальника.

За результатами перевірки складено акт №1209/16-31-14-05-09/39582561 від 14.09.2018, в якому, крім іншого, зафіксовано порушення ТОВ "Інжиніринг НГВ" вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3, статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на 255868,08 грн за грудень 2017 року (а.с.17-35 т.1).

Підстави та порядок проведення перевірки позивачем на оспорюються.

На підставі акта перевірки відповідачем 04.10.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення №0013561405, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 383802,12 грн, у тому числі 255868,08 грн - основний платіж, 127934,04 грн - штрафні (фінансові) санкції (а.с.46 т.1).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій у перевіряємий період між позивачем ТОВ "Інжиніринг НГВ" та ТОВ "Скарвал" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при винесенні вказаного податкового повідомлення - рішення діяв не в межах наданих повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Вимоги до оформлення податкової накладної передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), згідно з яким платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін`юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту з ПДВ безпосередньо пов`язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Скарвал".

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Скарвал" (Постачальник) та ТОВ "Інжиніринг НГВ" (Покупець) укладено договір поставки №30 від 30.11.2017, умовами якого передбачено, що постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, у відповідності до специфікацій які оформлюються додатками до договору і є його невід`ємними частинами, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (а.с.102-105 т.1).

Найменування, кількість, вартість товару, що є предметом договору, визначається специфікаціями (пункт 1.2 договору).

Поставка товару здійснюється на умовах зазначених у специфікації, з зазначенням місця передачі та відповідних умов Правил "Інкотермс 2010" (пункт 1.3 договору).

Пунктом 5.1 договору обумовлено, що постачальник проводить поставку товару в місці та в строк, визначений специфікаціями.

Постачальник зобов`язаний надати покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої постачальником особи, та зареєстровану в ЄРПН (пункт 5.5 договору).

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищевказаного договору поставки ТОВ "Інжиніринг НГВ" придбало у ТОВ "Скарвал" в листопадi - грудні 2017 року ТМД на загальну суму 1535208,49 грн, в т.ч. ПДВ-255868,08 грн.

Так, ТОВ "Інжиніринг НГВ" придбало у ТОВ "Скарвал" гальмiвну стрiчку лебiдки XJ 650, ремкомплект гідравлічної лебiдки XJ 650, шкiв крон блоку XJ 650 на загальну суму 219816,00 грн, в т.ч. ПДВ - 36636,00 грн. Дана господарська операцiя пiдтверджена документами:

- Специфiкацiя №3011 до договору поставки №30 вiд 30.11.2017 (а.с.106 т.1);

- видаткова накладна №371 вiд 30.11.2017 (а.с.107 т.1);

- рахунком-фактурою №113036 вiд 30.11.2017 (а.с.108 т.1);

- товарно-транспортною накладною №3011 вiд 30.11.2017 (а.с.109 т.1);

- платiжне доручення №460 вiд 22.12.17 (а.с.111 т.1);

- податковою накладною №371 вiд 30.11.2017 (а.с.110 т.1).

ТОВ "Інжиніринг НГВ" придбало у ТОВ "Скарвал" пiдшипник вертлюга XJ 650, ремкомплект вертлюга XJ 650, пiдшипник ротора XJ 650, зiрочка приводного вала ротора XJ 650 на загальну суму 254790,90 грн., в т.ч. ПДВ - 42465,15 грн. Дана господарська операцiя пiдтверджена документами:

- Специфiкацiя №05l 2 до договору поставки №30 вiд 30.11.2017 (а.с.112 т.1);

- видаткова накладна №123 вiд 05.12.2017 (а.с.114 т.1);

- рахунком-фактурою №120504 вiд 05.12.2017 (а.с.113 т.1);

- товарно-транспортною накладною №5l2 вiд 05.12.2017 (а.с.115 т.1);

- платiжне доручення №46l вiд 22.12.17 (а.с.116 т.1);

- податковою накладною №l23 вiд 05.12.2017 (а.с.117 т.1).

ТОВ "Інжиніринг НГВ" придбало у ТОВ "Скарвал" ремкомплект трансмісії ротора XJ 650, кран повітряного резервуару XJ 650, ремкомплект гідророзподілювача XJ 650, ремкомплект стояка XJ 650, підшипники шківа швидкодіючого канату XJ 650, підшипники шківа метрового канату XJ 650, втулка валу кронблоку XJ 650, розтяжки щогли XJ 650, на загальну суму 247577,04 грн, в т.ч. ПДВ - 41262,84 грн.

На підтвердження господарської операцію надано:

- Специфiкацiя №3012 до договору поставки №30 вiд 30.11.2017 (а.с.118 т.1);

- видаткова накладна №124 вiд 06.12.2017 (а.с.119 т.1);

- рахунком-фактурою №120605 вiд 06.12.2017 (а.с.120 т.1);

- товарно-транспортною накладною №612 вiд 06.12.2017 (а.с.121 т.1);

- платiжне доручення №462 вiд 22.12.17 (а.с.122 т.1);

- податковою накладною №124 вiд 06.12.2017 (а.с.123 т.1),

ТОВ "Інжиніринг НГВ" придбало у ТОВ "Скарвал" гвинти натяжнi щогли XJ 650, прокладка робочої площадки XJ 650, рiзьбовi стержнi робочої площадки XJ 650, ремкомплект цилiндру пiдйому XJ 650, ремкомплект телескопiчного цилiндра XJ 650, бандаж лебiдки XJ 650, колодка гальмiвна лебiдки XJ 650, гвинти натяжнi щогли XJ 650 на загальну суму 332737, 39 грн, в т.ч. ПДВ - 55456,23 грн. Дана господарська операцiя пiдтверджена документами:

- специфiкацiя №0712 до договору поставки №30 вiд 30.11.2017 (а.с.124 т.1);

- видаткова накладна №126 вiд 07.12.2017 (а.с.126 т.1);

- рахунком-фактурою №120708 вiд 07.12.2017 (а.с.125 т.1);

- товарно-транспортною накладною №7 l 2 вiд 07.12.2017 (а.с.127 т.1);

- платiжне доручення №463 вiд 22.12.17 (а.с.129 т.1);

- податковою накладною №126 вiд 07.12.2017 (а.с.128 т.1).

Крім того, ТОВ "Інжиніринг НГВ" придбало у ТОВ "Скарвал" шестерню допомiжну коробки передач XJ 650, вал коробки передач XJ 650, прокладку коробки передач XJ 650, вал роздаточної коробки XJ 650 на загальну суму 242284,68 грн., в т.ч. ПДВ - 40380,78 грн. Дана господарська операцiя пiдтверджена документами:

- специфiкацiя №0812 до договору поставки №30 вiд 30.11.2017 (а.с.130 т.1);

- видаткова накладна №127 вiд 08.12.2017 (а.с.131 т.1);

- рахунком-фактурою №120809 вiд 08.12.2017 (а.с.132 т.1);

- товарно-транспортною накладною №812 вiд 08.12.2017 (а.с.133 т.1);

- платiжне доручення №464 вiд 22.12.17 (а.с.134 т.1);

- податковою накладною №127 вiд 08.12.2017 (а.с.135 т.1).

Також судом встановлено, що ТОВ "Інжиніринг НГВ" придбало у ТОВ "Скарвал" прокладку роздаточної коробки XJ 650, шестерня кутової передачi XJ 650, вал кутової передачi XJ 650, прокладка коробки кутової передачi XJ 650, прокладка рами XJ 650, болти натяжнi XJ 650, хомути рами XJ 650 на загальну суму 238002,48 грн., в т.ч. ПДВ -39667,08 грн. Дана господарська операцiя пiдтверджена документами:

- специфiкацiя №1112 до договору поставки №30 вiд 30.11.2017 (а.с.136 т.1);

- видаткова накладна №130 вiд 11.12.2017 (а.с.137 т.1);

- рахунком-фактурою №121104 вiд 11.12.2017 (а.с.138 т.1);

- товарно-транспортною накладною №1112 вiд 11.12.2017 (а.с.139 т.1);

- платiжне доручення №465 вiд 22.12.17 (а.с.140 т.1);

- податковою накладною №130 вiд 11.12.2017 (а.с.141 т.1).

Отже, факт приймання-передачі ТМЦ /найменування, одиниця виміру, кількість та ціна яких визначена у специфікаціях №3011, №0512, №0012, №0712, №0812, №1112 до договору поставки №30 вiд 30.11.2017/ в ході виконання зазначеного договору поставки підтверджено видатковими накладними №371 вiд 30.11.2017, №123 вiд 05.12.2017, №124 вiд 06.12.2017, №126 вiд 07.12.2017, №127 вiд 08.12.2017, №130 вiд 11.12.2017.

Розрахунки між сторонами проведено у безготівковій формі, на підтвердження чого слугують платіжні доручення.

ТОВ "Скарвал" виписано податкові накладні: №371 вiд 30.11.2017 на загальну суму 219816,00 грн, в т.ч. ПДВ 36636,00 грн, №123 вiд 05.12.2017 на загальну суму 245790,00 грн, в т.ч. ПДВ 42465,15 грн, №124 вiд 06.12.2017 на загальну суму 247577,04 грн, в т.ч. ПДВ 41262,84 грн, №126 вiд 07.12.2017 на загальну суму 332737,39 грн, в т.ч. ПДВ 55456,23 грн, №127 вiд 08.12.2017 на загальну суму 242284,68 грн, в т.ч. ПДВ 40380,78 грн, №130 вiд 11.12.2017 на загальну суму 238002,48 грн, в т.ч. ПДВ 39667,08 грн.

Транспортування по вищевказаним господарським операціям, згідно товарно-транспортних накладних здійснювалась автомобiльним перевiзником ТОВ "Інжиніринг НГВ" на автомобiлi ГАЗ 33027-288 НОМЕР_1, який підприємство взяло в оренду у ОСОБА_1 вiдповiдно до нотарiально посвiдченого договору оренди вiд 14.05.2015 та акту приймання передачi транспортного засобу вiд 14.05.2015 (а.с. 69-70 т.1).

Зазначенi вище ТМЦ, якi ТОВ "Інжиніринг НГВ" придбало у ТОВ "Скарвал", в подальшому були використанi в ходi проведення ремонтних робiт мобiльної бурової установки XJ 650 в рамках договору №27-11/2017/Рем про виконання ремонтних робiт, що був укладений 24.11.2017 мiж ДП "Смiт Юкрейн" та ТОВ "Інжиніринг НГВ" (а.с.142-143 т.1). Приймання-передача мобiльної бурової установки XJ 650 в ремонт та подальше її отримання з ремонту пiдтверджується актами приймання передачi вiд 27.11.2017 та вiд 21.02.2018 (а.с.148-149 т.1).

За ремонтними роботами були оформленi наступнi податковi накладнi: №10 вiд 07.12.2017 на загальну суму 337809,75 грн, в т.ч. ПДВ 56301,50 грн, №4 вiд 01.12.2017 на загальну суму 140500,00 грн, в т.ч. ПДВ 23416,67 грн, №5 вiд 01.12.2017 на загальну суму 156300,00 грн, в т.ч. ПДВ 26050,00 грн, №1 вiд 01.12.2017 на загальну суму 165700,00 грн, в т.ч. ПДВ 27616,67 грн, №2 вiд 01.12.2017 на загальну суму 170650,00 грн, в т.ч. ПДВ 28441,67 грн, №3 вiд 01.12.2017 на загальну суму 148430,00 грн, в т.ч. ПДВ 24738,33 грн, №44 вiд 30.11.2017 на загальну суму 200000,00 грн, в т.ч. ПДВ 33333,33 грн, №42 вiд 30.11.2017 на загальну суму 215300,00 грн, в т.ч. ПДВ 358883,33 грн, №40 вiд 30.11.2017 на загальну суму 140740,00 грн, в т.ч. ПДВ 23456,67 грн, №41 вiд 30.11.2017 на загальну суму 180560,00 грн, в т.ч. ПДВ 30093,33 грн, №43 вiд 30.11.2017 на загальну суму 192300,00 грн, в т.ч. ПДВ 32050,00 грн, №39 вiд 30.11.2017 на загальну суму 190500,00 грн, в т.ч. ПДВ 31750,00 грн (а.с.166-178 т.1).

За проведені ремонтні роботи ДП "Смiт Юкрейн" розрахувалося з ТОВ "Інжиніринг НГВ" в повному обсязі, згідно рахунку №У-0060 від 27.11.2017 (а.с.144-145 т.1), що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.154-165 т.1).

Наявна в матеріалах справи копія дозволу №132.15.53 від 14.04.2015 підтверджує наявність права у ТОВ "Інжиніринг НГВ", у період з 14.04.2015 по 13.04.2020, здійснювати роботи підвищеної небезпеки (а.с.57 т.1).

Колегія суддів вказує на те, що укладений між позивачем та контрагентом ТОВ "Скарвал" договір поставки №30 від 30.11.2017 року містить положення щодо предмету, обов`язків та відповідальності сторін, строків дії договорів та ін., що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договору, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Таким чином, вищезазначені договори колегія суддів вважає належним та допустимим доказом наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що згідно ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Доказів повернення коштів до контрагента позивача після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар (що могло б мати місце у разі пов`язаності цих осіб), в матеріалах справи не міститься. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов`язань такого платника. Отже, наявність факту (і це не заперечується сторонами) про належну оплату товару визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентами позивача господарських операцій.

Так, для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скарвал".

Так, норми п. 201.1, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлюють, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вищезазначених норм були складені податкові накладні та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Жодних зауважень щодо правильності оформлення податкових накладних, які виписувалися позивачем, а також щодо належної реєстрації цих податкових накладних в ЄРПН, в акті перевірки не має та не висловлювалось у судовому засіданні представником відповідача.

На час складання податкової накладної ТОВ "Скарвал" було зареєстроване як юридична особа, основний вид економічної діяльності якої 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. Наявність у ТОВ "Скарвал" статусу платника ПДВ на час складання податкової накладної контролюючим органом не заперечується.

Отже, вказані податкові накладні є підставою для віднесення визначених у них сум ПДВ до складу податкового кредиту покупця з огляду підтвердження факту придбання позивачем у ТОВ "Скарвал" товару у перевіряємий період, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями первинних документів, повністю підтверджено факт отримання від ТОВ "Скарвал" товарів.

Так, колегія суддів вважає підтвердженим факт того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Твердження апелянта про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом з посиланням на кримінальне провадження, в якому фігурує ТОВ "Скарвал", колегія суддів відхиляє, оскільки доказів існування вироку у кримінальній справі відносно зазначеного контрагента, що набрав законної, відповідачем не надано.

Колегія суддів також не бере до уваги посилання податкового органу на наявну податкову інформацію стосовно ТОВ "Скарвал" з огляду на наступне.

Так, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені покупцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Також, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Позивач, як платник податків, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Таку ж правову позицію підтримано Верховним Судом у постановах, зокрема, від 24 січня 2018 року у справі №824/942/13, від 14 березня 2018 року у справі №803/1198/16.

Відповідно до статті 47 Податкового кодексу України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Також, на господарюючих суб`єктів не покладається обов`язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов`язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Матеріали даної справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 9 КАС України не виявлено.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача, які ґрунтуються виключно на припущеннях,та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Скарвал", що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за договорами, укладеними з контрагентами іншого результату, ніж отримання прибутку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рух активів у процесі здійснення господарських операцій, отримання економічної вигоди ТОВ "Інжиніринг НГВ", наявність спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарських операцій, є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків. А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає спростованими наявними в матеріалах справи доказами доводи апелянта щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та зазначеним контрагентом у перевіряємий період та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем податку на додану вартість у сумі 255868,08 грн до податкового кредиту внаслідок здійсненої господарської операції із ТОВ "Скарвал".

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0013561405 від 04.10.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" у загальній сумі 383802,12 грн, у тому числі 255868,08 грн - основний платіж, 127934,04 грн - штрафні (фінансові) санкції, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано належних доказів на обґрунтування правомірності винесення відносно ТОВ "Інжиніринг НГВ" оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність висновків акту перевірки та наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення №0013561405 від 04.10.2018 року.

Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.07.2019 року по справі № 440/727/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко Судді (підпис) (підпис) В.А. Калиновський З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 16.12.2019 року