Рішення

від 09.12.2019 по справі 760/23893/18

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2/760/2373/19

Справа №760/23893/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Кривулько С.В.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фортекс до ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до суду та просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.07.2017, посвідчений приватним нотаріусом Касандрович Тетяною Олексіївною, номер в реєстрі 787, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30435354), місцезнаходження 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 15 та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) місце проживання: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.05.2018 між ТОВ ФОРТЕКС та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1-07/18.

Відповідно до п.1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення № 239, загальною площею 174,80 м.2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктами 1.3 і 1.4 Договору визначено, що строк оренди починається з 15.07.2018, а орендодавець є власником приміщення, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 91904705 від 13.07.2017.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що орендодавець не пізніше 15.07.2018 передає, а орендар приймає у користування приміщенням, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендар зобов`язаний, зокрема, користуватись об`єктом оренди відповідно до умов Договору оренди та його призначення. Пунктом 4.2 Договору визначено, що орендар, зокрема, має право на цілодобовий доступ до приміщення.

Зазначає, що позивач станом на 07.09.2018 не має можливості використовувати об`єкт оренди, оскільки, всупереч взятих на себе обов`язків за Договором оренди, відповідач не забезпечив безперешкодний доступ до об`єкту оренди та не усунені перешкоди у використанні позивачем об`єкта оренди.

Вказує, що 30.06.2018 ТОВ Фортекс звернулося до відповідача з листом щодо повідомлення про причини невиконання Договору.

14.07.2018 відповідачем було надано відповідь про те, що третіми особами встановлюються перешкоди та на підставі його заяви проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 13.07.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018100090008016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 Кримінального кодексу України, а тому не може забезпечити виконання обов`язків, передбачених договором оренди. Крім того, оспорюються права відповідача як власника об`єкту оренди, які виникли на підставі договору купівлі - продажу нежитлового приміщення № 787 від 17.07.2017, посвідчений приватним нотаріусом Касандрович Т.О.

Позивач вважає, що відповідач не повідомивши про дані обставини, ввів фактично в оману щодо істотних умов Договору, а тому позивач позбавлений можливості реалізувати передбачені Договором оренди свої права як орендаря об`єкту оренди та порушуються охоронювані законодавством інтереси позивача.

З урахуванням наведеного, просить задовольнити позов.

17.09.2018 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищезазначену справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою суду від 02.10.2018 в справі відкрито спрощене позовне провадження та надано відповідачу 15 - денний строк на подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

19.11.2018 та 03.04.2019 до суду позивачем подано зави про зміну предмета позову в яких позивач просить суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.07.2017, посвідчений приватним нотаріусом Касандрович Тетяною Олексіївною, номер в реєстрі 787, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30435354), місцезнаходження 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 15 та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 02.05.2018 № 1-07/18 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30435354), місцезнаходження 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, будинок 15 та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 81 000 (вісімдесят одну тисячу гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 30435354).

08.04.2019 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву. Відповідач зазначає, що є добросовісним набувачем та власником нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.07.2017, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Касандрович Т.О., зареєстровано у реєстрі за № 787 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 91904705 від 13.07.17. Вважає, що договір оренди нежитлового приміщення від 02.05.2018 № 1-07/18, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС та ОСОБА_1 , відповідно до ст. 204 ЦК України, є правомірним. З урахуванням наведеного, просить відмовити в задоволенні позову як необрунтованого.

Ухвалою суду від 09.12.2019 відмовлено у прийнятті заяв позивача про зміну предмета позову від 19.11.2018 та 03.04.2019 в частині визнання недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 13.07.2017, посвідчений приватним нотаріусом Касандрович Тетяною Олексіївною, номер в реєстрі 787, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС та ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_1 81 000 (вісімдесят одну тисячу гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФОРТЕКС .

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичай ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті і цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умова про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2017, укладеного з ОСОБА_2 та посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Касандрович Т.О. належить нежитлового приміщення № 239, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.66-68,69).

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2018 між ТОВ ФОРТЕКС в особі директора Сарнацького А.В. та ОСОБА_1 було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №1-07/18 (а.с.7-10) .

Відповідно до п.1.1 Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення № 239, загальною площею 174,80 м.2, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Договору, строк оренди з 15.07.2018 по 31.12.2019. Орендодавець є власником приміщення, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 91904705 від 13.07.2017.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що орендодавець не пізніше 15.07.2018 передає, а орендар приймає у користування приміщенням, що оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендар зобов`язаний, зокрема, користуватись об`єктом оренди відповідно до умов Договору оренди та його призначення.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що орендар, зокрема, має право на цілодобовий доступ до приміщення.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач ввів позивача, як орендаря в оману щодо істотних умов договору, зокрема, вважає, що на момент укладання договору оренди від 02.05.2018 існував спір про право власності, що є предметом договору оренди, а відтак відповідач знав про те, що він не може забезпечити передачу та доступ до об"єкта оренди, проте вказані обставини позивачу не повідомив.

За таких обставин, позивач вважає, що спірний договір оренди не був направлений на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, зокрема, щодо реалізації позивачем своїх прав, як орендаря.

Суд не погоджується з доводами позивача в обгрунтування позову як на підставу визнання договору оренди недійсним, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ч. 1 статті 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як вбачається з матеріалів справи на момент укладання спірного правочину, право власності відповідача на нерухоме майно, що є предметом оренди у встановленому законом порядку не скасовано та визнано недійсним не було.

Доказів того, що на момент укладання спірного правочину, відповідач не бажав настання для позивача ,як орендаря реальних наслідків, що обумовлені договором оренди, матеріали справи не містять.

Статтею 230 ЦК України встановлено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу, тобто щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Разом з тим, позивачем не надано доказів в підтвердження того, що на момент укладання спірного договору оренди від 02.05.2018 відповідач навмисно ввів позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77, ст. 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Суд вважає, що фактично позивач в обгрунтування позову посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов"язань та порушення істотних умов спірного договору в частині передання у строк об"єкта оренди, забезпечення до нього доступу , що є підствою для розірвання спірного договору оренди та/чи відшкодування збитків, а не визнання недійсним відповідного правочину.

Так, відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ст.766 ЦК України якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором:1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою;2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Разом з тим, позивачем не було заявлено позовних вимог про розірвання спірного договору оренди та/чи стягнення відповідних збитків, внаслідок його невиконання.

За таких обставин, проаналізувавши заявлені вимоги та відповідність їх нормам матеріального права, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, як необгрунтованого.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, суд, з урахуванням приписів ст.141 ЦПКУкраїни, не вбачає підстав для стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, в порядку порядку ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 15, 16, 202-204, 215, 230, 509, 526, 626, 627, 628, 638,651, 750, 721, 766 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фортекс до ОСОБА_1 про визнання договору оренди недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.М.Букіна