Ухвала

від 13.12.2019 по справі 752/25608/19

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 752/25608/19

провадження №: 2-з/752/379/19

У Х В А Л А

13.12.2019 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовомОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного закладу післядипломної освіти Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості , Державного закладу Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права внутрішньо переміщених осіб на житло та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного закладу післядипломної освіти Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості , Державного закладу Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права внутрішньо переміщених осіб на житло та зобов`язання вчинити певні дії.

Разом із поданням позовної заяви, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вчинити певні дії, а саме: заборонити відповідачам солідарно (як балансоутримувачів приміщення гуртожитку) здійснювати примусове виселення позивача та його малолітніх дітей, інших членів родини з приміщень гуртожитку, де проживає родина позивача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідачів солідарно (як балансоутримувачів приміщення гуртожитку) забезпечити безперешкодний доступ позивача ОСОБА_1 та членів його родини, зокрема малолітніх дітей, доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружини ОСОБА_5 до гуртожитку, а саме кімнат 710, 711, де проживає родина ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідачів солідарно (як балансоутримувачів приміщення гуртожитку) забезпечити можливість відновлення дверей, електрики, поточного ремонту, повернути винесені двері з замком у відремонтованому стані і встановити їх на місце у кімнату гуртожитку, де мешкає родина позивача ( АДРЕСА_2 ).

Крім того, просить застосувати зустрічне забезпечення позову шляхом зобов`язання позивача сплачувати за проживання родини Омельченків у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , на користь відповідачів, як балансоутримувачів приміщень, житлово-комунальні послуги відповідно до положень ст.ст.9, 9-1 Закону України Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб .

В обгрунтування вимог посилається на те, що він, разом зі своєю родиною, а саме дружиною ОСОБА_5 , повнолітньою донькою ОСОБА_4 та малолітніми доньками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є внутрішньо переміщеними особами, яких було переміщено для проживання у гуртожитку, який належить Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України за адресою: АДРЕСА_1 . Під час проживання, адміністрація Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України періодично відключає електро, тепло і водопостачання, а також завишає тарифи комунальних послуг за проживання у гуртожитку, цим умисно створює непридатні умови для проживання з метою виселення її сім`ї. Крім того, адміністрація вказаного інституту відмовляється укладати договір проживання та почала здійснювати тиск на її сім`ю, а саме створювати перешкоди у вільному користуванні вказаними кімнатами у гуртожитку. Разом з тим, відповідачами неодноразово здійснювалися дії щодо виселення його та членів його сім`ї, у тому числі проживаючих у вказаному гуртожитку малолітніх дітей., внаслідок чого він вимушений звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів, а також прав та законних інтересів своїх малолітніх дітей, права яких є непорушними та захищеними, як Конституцією України, так і міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України. З цих підстав, з метою ефективного захисту та поновлення своїх порушених і оспорюваних прав та законних інтересів, у тому числі своїх малолітніх дітей, просив на момент розгляду справи по суті, забезпечити позов щляхом заборони вчинення певних дій, а саме щодо виселення його та членів його сім`ї, у тому числі малолітніх дітей, заборона останніх щодо виселення, визначена законодавством України.

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає необхідним заяву задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду заяви встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є внутрішньо переміщеними особами за зареєстрованим місце перебування за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України? що підтверджується довідкою від 16.09.2015 за №3001007990 та довідкою від 22.09.2019 за № 3001008042.

Слід зазначити, що зазначений гуртожиток є місцем компактного поселення внутрішньо переміщених осіб в розумінні Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб . На підставі чого, з такими особами були укладені відповідні договори.

Враховуючи обставини, що адміністрація Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України умисно створює непридатні умови для проживання з метою виселення таких осіб, у тому числі заявника та членів її сім`ї шляхом відключення електро, тепло і водопостачання, а також завишення тарифів комунальних послуг за проживання у гуртожитку, внаслідок чого порушуються права, свободи та законні інтереси заявника, крім того, здійснює дії щодо виселення заявника та членів його сім`ї з житлового приміщення, а тому суд вважає обґрунтованими доводи заявника щодо можливого безпідставного виселення його та членів його родини із вказаного гуртожитку та умисного перешкоджання у вільному користуванні вказаним житлом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 1, 3, 10 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22.12.2006 за № 9, суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати позивач, суті позовних вимог.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, в даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову є заходом ефективного захисту та поновлення порушених прав заявника та його малолітніх дітей, в інтересах яких він звернувся до суду із позовом.

Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд враховує обґрунтованість заяви, пов`язаність заходів забезпечення позову з предметом поданого позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв`язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах своїх малолітніх дітей, права та інтереси яких захищені Законом України Про охорону дитинства Конституцією України, Конвенцією ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Згідно ст. 16 Конвенції ООН про права дитини, жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання.

Статтею 1 Законом України Про охорону дитинства , визначено, що дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Крім того, Законом України Про охорону дитинства , визначено, що охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Статтею 4 вищезазначеного Закону визначено систему заходів щодо охорони дитинства в Україні, до яких, серед іншого, відноситься встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про охорону дитинства , держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Зі змісту статті 109 ЖК УРСР, вбачається, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, та неправомірність дій відповідача щодо вчинення дій по виселенню позивача та членів його сім`ї, в тому числі малолітніх дітей, суд вважає необхідним, з підстав ефективного захисту та поновлення порушених прав та законних інтересів позивача та малолітніх дітей, з урахуванням заборони виселення у зимовий період без надання іншого житлового приміщення, заборонити відповідачу вчиняти дії щодо виселення.

Разом з цим, вимоги заявника про забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідачів солідарно (як балансоутримувачів приміщення гуртожитку) забезпечити безперешкодний доступ позивача ОСОБА_1 та членів його родини, зокрема малолітніх дітей, доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружини ОСОБА_5 до гуртожитку, а саме кімнат 710, 711, де проживає родина ОСОБА_1 ; зобов`язання відповідачів солідарно (як балансоутримувачів приміщення гуртожитку) забезпечити можливість відновлення дверей, електрики, поточного ремонту, повернути винесені двері з замком у відремонтованому стані і встановити їх на місце у кімнату гуртожитку, де мешкає родина позивача ( АДРЕСА_2 ), не узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 150 ЦПК України, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, враховуючи суть та предмет позову, з яким позивач звернувся до суду, а також вимоги ст. 154 ЦПК України, щодо застосування зустрічного забезпечення, пропозиція заявника щодо застосування зустрічного забезпечення позову в даному випадку не є необхідною.

Враховуючи вищевикладене, суть заявлених позовних вимог та вимог щодо забезпечення позову, які є співрозмірними, та беручи до уваги вказані вище обставини, а також вчинення дій відповідачами щодо виселення заявника ОСОБА_1 , а також малолітніх ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, частково.

Керуючись ст.ст.259, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовомОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного закладу післядипломної освіти Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості , Державного закладу Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання права внутрішньо переміщених осіб на житло та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Заборонити Державному закладу післядипломної освіти Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості , Державному закладу Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України вчиняти наступні дії:

- здійснювати примусове виселення позивача та його малолітніх дітей, інших членів родини з приміщень гуртожитку, де проживає родина позивача, а саме за адресою: АДРЕСА_1 ;

В решті заявлених вимог відмовити.

Стягувач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Боржник - Державний заклад післядипломної освіти Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості (ідентифікаційний код: 00275955; місцезнаходження: 03118, м. Київ, вул. Костанайська, 6).

Боржник - Державний заклад Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 73).

Ухвала є виконавчим документом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення ухвали до виконання - три роки.

Копію ухвали надіслати сторонам.

У відповідності до ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Ю.Ю. Мазур