Рішення

від 13.12.2019 по справі 676/3501/17

КАМ'ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 676/3501/17

Номер провадження 2/676/48/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року м.Кам`янець-Подільський

Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

в складі : головуючого судді Бондара О.О.

з участю секретаря Маневич І.В.

прокурора Мензило Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави до Жванецької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення,-

Встановив :

Заступник керівника Кам`янець- Подільської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави до суду з позовом до Гринчуцької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Гринчуцької сільської ради №6 від 29.06.2016 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) с.Малинівці гр. ОСОБА_1 , згідно якого останній передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с.Малинівці Гринчуцької сільської ради Кам`янець-Подільського району, кадастровий номер земельної ділянки: 6822481300:05:007:0085.

В ході судового розгляду в зв`язку з приєднанням Гринчуцької сільської ради до Жванецької сільської ради судом було залучено Жванецьку сільську раду , яка є правонаступником Гринчуцької сільської ради.

В обґрунтування вимог вказує, що рішенням Гринчуцької сільської ради №5 від 05.04.2016 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва надано дозвіл ОСОБА_1 замовити в проектній організації розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована в межах населеного пункту с.Малинівці Кам`янець-Подільського району. Рішенням Гринчуцької сільської ради №6 від 29.06.2016 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) с.Малинівці гр. ОСОБА_1 , останній передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с.Малинівці Кам`янець-Подільського району. Державним реєстратором Кам`янець-Подільської РДА зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30574021 від 21.07.2016 року. Вказані рішення Гринчуцької сільської ради вважають прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають визнанню незаконними та скасуванню, оскільки вказана земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища. Згідно інформації Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровського водосховища від 05.05.2017 року №92, за результатами співставлення наявної в управлінні проектної документації водоохоронної зони Дністровського водосховища на території Гринчуцької сільської ради Кам`янець-Подільського району з даними публічної кадастрової карти України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: 6822481300:05:007:0085 знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.

В судовому засіданні прокурор заявлений позов підтримав, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини, просив позов задовольнити.

Представник відповідача - Жванецької сільської ради в судовому засіданні позов не визнав посилаючись на ті обставини, що раніше дану земельну ділянку обробляли родичі відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що раніше дану земельну ділянку використовували під город її родичі і тому вона вважає, що має право на її використання.

Представник відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 позов не визнав посилаючись на ті ж обставини.

Заслухавши прокурора, представників відповідачів, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Гринчуцької сільської ради №5 від 05.04.2016 року Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва надано дозвіл ОСОБА_1 замовити в проектній організації розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,12 га для ведення садівництва, яка розташована в межах населеного пункту с.Малинівці Кам`янець-Подільського району.

Відповідно рішення Гринчуцької сільської ради №6 від 29.06.2016 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) с.Малинівці гр. ОСОБА_1 , останній передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,12 га для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с.Малинівці Кам`янець-Подільського району. Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,1200 га, кадастровий номер: 6822481300:05:007:0085) гр. ОСОБА_1 с.Малинівці.

Державним реєстратором Кам`янець-Подільської РДА зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30574021 від 21.07.2016 року.

Відповідно до інформації Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровського водосховища від 05.05.2017 року №92, за результатами співставлення наявної в управлінні проектної документації водоохоронної зони Дністровського водосховища на території Гринчуцької сільської ради Кам`янець-Подільського району з даними публічної кадастрової карти України встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: 6822481300:05:007:0085 знаходиться в межах прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі на землі водного фонду. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (п. є ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 20 ЗК України).

Із положень ст. 1 ВК України слідує, що водний об`єкт природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал, а також водоносний горизонт); водойма безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об`єкт.

Як передбачено пп. а , б ч. 1 ст. 58 ЗК України, ч. 1 ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

За змістом ч.ч.1 ,2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст,є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з п. ґ ч. 4 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, п. в ч. 2 ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною, в тому числі для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво (ч. 1, п. а ч. 2 ст. 61 ЗК України).

Аналогічні положення містяться у ст.ст. 88, 89 ВК України.

Частиною 1 статті 35 ЗК України встановлено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Частинами 6,9ст.118 ЗК України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення садівництва, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Із положень ч.1 ст.125, ч.1 ст.126 ЗК України слідує, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що землекористування в Україні здійснюється з дотриманням правового режиму використання земель. У зв`язку з цим, чинне законодавство встановлює поділ земель України на відповідні категорії на основі природних (екологічних) ознак та соціально-економічних і виробничих характеристик використання земель. При цьому законом визначено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель, а саме, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень уповноважених органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Щодо земель водного фонду як природоохоронних територій, до складу яких входять і прибережні захисні смуги, законодавець встановив особливий порядок їх набуття у власність і господарського використання. Зокрема, такі землі не можуть передаватися у приватну власність громадян і використовуватися для ведення садівництва.

Недотримання цього порядку тягне за собою визнання приватизації земельної ділянки недійсною.

З довідки Новодністровського регіонального управління водних ресурсів та експлуатації Дністровських водосховищ від 05 травня 2017 року №92 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822481300:05:007:0085, яка передана у власність ОСОБА_1 , знаходиться в межах природоохоронної зони Дністровського водосховища.

Ця обставина також підтверджується робочим проектом водоохоронної зони лівого берега водосховища Дністровської ГЕС на території населених пунктів Малинівці, Гринчук . баб шин Кам`янець - Подільського району Хмельницької області .

Відповідачі не спростували вказаних письмових доказів.

Крім того відповідачами не було надано суду будь - яких доказів на підтвердження тієї обставини, що спірна земельна ділянка раніше перебувала в користуванні відповідачки ОСОБА_1 чи когось з її родичів, була законними способами передана їй в користування.

Спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду, внаслідок чого вона не могла бути передана у власність ОСОБА_1 для ведення садівництва. До того ж, Гринчуцька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області передала земельну ділянку водного фонду у власність останнього без зміни її цільового призначення.

Отже, оскаржуване Прокурором рішення Ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року (далі Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

З огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності ОСОБА_1 критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної або комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної або комунальної власності в приватну власність позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі державної або комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади або органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної або комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Закон (статті 61, 83 ЗК України) прямо забороняє органам місцевого самоврядування передавати в приватну власність землі водного фонду для ведення садівництва, тому ОСОБА_1 не могла набути право власності на спірну земельну ділянку.

Враховуючи задоволення позову, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню в рівних частинах судовий збір в сумі 1600 гривень, сплачений за розгляд справи судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 258 - 260, 263 - 265 ЦПК України , суд, -

Вирішив :

Позов задовольнити .

Визнати незаконним та скасувати рішення Гринчуцької сільської ради №6 від 29.06.2016 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) с.Малинівці гр. ОСОБА_1 , згідно якого ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку кадастровий номер: 68224813300:05:007:0085, площею 0,12 га, для ведення садівництва, що розташована в межах населеного пункту с.Малинівці Жванецької сільської ради Кам`янець-Подільського району.

Стягнути з ОСОБА_1 , Жванецької сільської ради на користь прокуратури Хмельницької області судовий збір в сумі по 800 гривень з кожного відповідача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Позивач - Заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури (вул. Драгоманова, 11, м.Кам`янець-Подільський, 32302)

Відповідач - Жванецька сільська рада (вул.. Центральна, 57, село Жванець Кам`янець - Подільського району , код ЄДРПОУ 04404036).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено 13 грудня 2019 року

Суддя Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Бондар О.О