Рішення

від 16.12.2019 по справі 396/1046/19

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1046/19

Провадження № 2/396/399/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.12.2019 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Гарбуз Ольга Анатоліївна

за участю секретаря судового засідання: Пономаренко Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/1046/19 за позовом ОСОБА_1 , яка діє і інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки земельної ділянки, із спільної часткової власності,-

ВСТАНОВИВ:

Виклад позицій позивача та відповідача .

ОСОБА_1 , яка діє і інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 звернулась до суду до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки земельної ділянки, із спільної часткової власності, посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину від 23 липня 2018 року № 408, майно померлого ОСОБА_5 , яке складається з земельної ділянки, набутої на підставі рішення сесії Комишуватської сільської ради від 01.08.2001 року № 132, її неповнолітній син ОСОБА_2 є співвласником земельної ділянки загальною площею 3,9704 га, в межах з планом, яка розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3524082400:02:000:0181, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, з розміром частки 1/3, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 липня 2018 року.

Іншими співвласниками земельної ділянки є його рідний брат та сестра, відповідачі по справі.

Позивач не має можливості розпорядитись своєю 1/3 часткою, так як інші співвласники не бажають виділили в натурі належні їм по 1/3 частці, таким чином, припинили для себе право спільної часткової власності.

Через незгоду співвласників земельної ділянки оформлювати необхідні документи для виділення часток в майні, позивач не має можливості укласти договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна у нотаріальному порядку, що стало підставою для її звернення до суду з вимогою про зобовязання виділення земельної ділянки в натурі.

Заяви, клопотання учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.09.2019 року було відкрито провадження у справі та призначено до пдготовчого судового розгляду в порядку загального позовного провадження на 04.10.2019 року (а.с. 26). 04.10.2019 року підготовче засідання відкладено на 28.10.2019 року в зв`язку з неявкою відповідачів.

28.10.2019 року ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 27.11.2019 року. 27.11.2019 року судове засідання відкладено на 16.12.2019 року в з`язку з неявкою відповідачів.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, по невідомим суду причинам, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, по невідомим суду причинам, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, шляхом оголошення на веб-сайті "Судова влада" від 07.10.2019, 27.11.2019 судові повістки повернулися з віміткою через не запит. Пояснень, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не надіслали.

Станом на 16.12.2019 року відповідачі відзив до суду не подали, з клопотаннями про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу для подачі відзиву, до суду не зверталися.

Відповідно положень ч. 2 ст. 191 та ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Суд з урахуванням положень ст. ст. 280-282 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, вважає, що в матеріалах справи, є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін по справі, для її розгляду по суті заочно у відсутність представника позивача і відповідачів.

Фактичні обставини, установлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких установлені відповідні обставини.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування та висновки суду.

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи в порядку загального позовного провадження та подані докази, з"ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне їй право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 23 липня 2018 року приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу спадкоємцями майна ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є: його сини - ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та донька ОСОБА_7 , по 1/3 частині кожний. Спадкове майно на яке видано це свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) розміром 3,97 га в межах згідно з планом, що розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського райцону Кіровоградської області (а.с.16).

Як вбачається з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку виданого Кіровоградською міською радою 02 листопада 2016 року, земельна ділянка площею 3,9704 га, кадастровий номер 3524082400:02:000:0184, яка розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області належить ОСОБА_5 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вид речового права - право оренди землі, найменування юридичної особи ТОВ Агропромислова компанія ім. О.В. Гіталова (а.с.13-14).

Згідно витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, до спадкового реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є, тип реєстрації: реєстрація видачі свідоцтва про право на спадщину, спадкодавець: ОСОБА_5 , спадкоємець: ОСОБА_2 , спадкове майно: земельна ділянка площею 3,97 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3524082400:02:000:0184, 1/3, на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнськогорайону Кіровоградської області (а.с. 17).

В силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. ст. 86, 87 Земельного кодексу України земельна ділянка може находитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність). Суб`єктами права спільної власності на земельну ділянку можуть бути громадяни та юридичні особи, а також держава, територіальні громади. Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає у тому числі при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами.

Як визначено ст. 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

У відповідності до ч.3, ч.4 ст. 88 Земельного кодексу України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки, у відповідності до ч.3 ст.358 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 364, 367 ЦК України кожен із співвласників має право на виділ його частки майна, що є у спільній частковій власності в натурі або його поділ з дотриманням вимог ст. 183 ЦК України.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу - співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Як роз`яснено в п.п. е, п.18 постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках, передбачених статтями 86 - 89 ЗК України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Набута юридичною особою земельна ділянка не є спільною власністю її засновників, учасників або членів і не може розподілятися між ними як співвласниками.

Як вбачається з схеми поділу земельної ділянки, розташованої на території Комишуватської сільської ради, з кадастровим номером 3524082400:02:000:0184, що реальний виділ можливий, шляхом реального поділу її на три окремі земельні ділянки розміром, який відповідає часткам сторін.

Зокрема, можливий виділ в натурі належних 1/3 частин, належних неповнолітньому ОСОБА_3 ,, які на вказаній схемі позначені №1 та складає площу 1,235 га із загальної площі земельної ділянки 3,9704 га.

Дослідивши докази по справі, як кожен окремо так їх в сукупності, враховуючи вище викладені обставини, а також те, що на даний момент сторони не досягли згоди щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в їх спільній частковій власності, а це в свою чергу, перешкоджає неповнолітньому ОСОБА_3 , як співвласнику такої, вільно володіти та розпоряджатися нею, що прямо передбачено законом, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з виділенням неповнолітньому ОСОБА_3 , в натурі 1/3 частин спірної земельної ділянки згідно варіанту поділу позначену на схемі зеленим кольором, площею 1,3235 га.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню відшкодування документально підтверджених (а.с.3) судових витрат понесених позивачем у сумі 768 грн. 40 коп. порівну.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє і інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки земельної ділянки, із спільної часткової власності - задовольнити.

Виділити в натурі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований та мешкає за адресою АДРЕСА_1 зі спільної часткової власності 1/3 (одна третю) частину земельної ділянки, належної на підставі права власності згідно свідоцтва про право на спадщину, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,97 га, що становить 1,3235 га, згідно викопіювання, що розташована на території Комишуватської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, кадастровий номер № 3524082400:02:000:0184, надавши дозвіл на розробку відповідного проекту землеустрою.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 та з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , яка проживає в АДРЕСА_1 , судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп, порівну.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Кропивницького апеляційного суду через Новоукраїнський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий: О. А. Гарбуз