ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
17 грудня 2019 р. Справа № 160/9602/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Неклеса О.М., одноособово розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування державної реєстрації,-
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Нікопольської міської ради (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області), в якому позивач, з урахуванням адміністративного позову в новій редакції, просить:
- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, загальною площею 0,0875 га, кадастровий номер 1211600000:03:030:0101, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 18.06.2019 року за № НВ-1209785152019, без врахування діючого державного акту на право приватної власності на землю серії ДП 553 від 27 червня 1996, виданого на підставі рішення Нікопольської міської ради народних депутатів від 21.06.1996 № 404 р., на ім`я громадянки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії державного кадастрового реєстратора стосовно державної реєстрації земельної ділянки порушують права, свободи та інтереси позивача у зв`язку з тим, що територіальна громада м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради на підставі незаконних дій з майном, яке потенційно є відумерлою спадщиною та повинно бути передано у комунальну власність територіальної громади, була позбавлена цього майна, що в свою чергу надало б можливість створити житловий фонд соціального призначення, забезпечити житлом громадян, які потребують соціального захисту. Державним кадастровим реєстратором при реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , вул АДРЕСА_1 буд. АДРЕСА_1 , не було враховано, що вже було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку та Державний акт не скасований та є чинним. Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки, а саме присвоєння кадастрового номеру стало підставою для вчинення цивільно-правової угоди без врахування прав та інтересів територіальної громади м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради. Враховуючи те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці у померлої відсутні, спадкові справи не відкривалися, ОСОБА_3 безпідставно набув право власності на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Державним кадастровим реєстратором при внесенні відомостей про земельну ділянку в Державний земельний кадастр на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 27.05.2019 року, виготовленої ТОВ Домінат не було надано відмову попередньому власнику майна ОСОБА_3 та не враховано, що на зазначену земельну ділянку, площею 0,0895 га вже видавався державний акт на право приватної власності на землю серії ДП 553 від 27 червня 1996, на підставі рішення Нікопольської міської ради народних депутатів від 21.06.1996 № 404 р., на ім`я громадянки ОСОБА_2 . При цьому, позивач зауважив, що в Державному акті на право приватної власності на землю серії ДП 553 від 27 червня 1996 року площа земельної ділянки зазначена - 0,0895 га, а технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) розроблено ТОВ Домінант , а згодом и проведено державну реєстрацію з присвоєнням кадастрового номеру 1211600000:03:030:0101 на іншу площу - 0,0875 га. Таким чином, у зв`язку з тим, що державна реєстрація земельної ділянки проведена з порушенням діючого законодавства України, це ставить під сумнів законність посвідченого 09.09.2019 приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігуновим С.О. договору купівлі-продажу житлового будинку на АДРЕСА_1 , 6.17, реєстровий № 1029, та набуттям ОСОБА_4 права власності на нього. Враховуючи те, що ОСОБА_3 безпідставно набув право власності на вказаний вище житловий будинок, то в свою чергу відповідно і наступний покупець - ОСОБА_1 вважається такою, що неправомірно набула право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .
Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.160 КАС України, тому ухвалою суду від 04.10.2019 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 24.10.2019р. вх.№60587/19.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року відкрито провадження по вказаній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
02.12.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, в якому представник не погоджується з позовом та просить у задоволення позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву зазначив, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування державної реєстрації земельної ділянки є такими, що сформовані не у спосіб встановлений процесуальним законодавством, без посилання на рішення суб`єкта владних повноважень яким начебто були порушені права та законні інтереси Нікопольської міської ради. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 1211600000:03:030:0101 за формою власності є комунальною. До Відділу у м. Нікополі міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 13.06.2019 року за № ЗВ-9704111792019 надійшла заява про державну реєстрацію земельної ділянки за допомогою порталу Е-Сервіс Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Нікопольської міської ради на вул АДРЕСА_1 , 17 розроблена ТОВ ДОМІНАНТ на підставі ст. 55 Закону України Про землеустрій . Кадастровим реєстратором відділу було відповідно п. 5 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр , п. 111 Постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру перевірено відповідність документації із землеустрою вимогам чинного законодавства та відомостей Державного реєстру земель станом на 01.01.2013 року. Саме після проведення вищевказаних дій кадастровим реєстратором було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру (18.06.2019 року НВ- 1209785152019), земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1211600000:03.030:0101.Враховуючи вищезазначене та те що представником Нікопольської міської ради було погоджено межі в Технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_3 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Нікопольської міської ради на вул АДРЕСА_1 , 17 розробленої ТОВ ДОМІНАНТ , кадастровим реєстратором відділу було правомірно вчинені дії по здійсненню державної реєстрації земельної ділянки - внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру. Також відповідач зауважив, що ним не порушено прав та законних інтересів позивача, адже Нікопольська міська рада претендує на земельну ділянку, що розташована за адресою: м. Нікополь, вул. Чайковського, 17 А, Дніпропетровська область, а кадастровий номер 1211600000:03.030:0101 було присвоєно земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
03.12.2019 року від представника позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі, в яких він зазначив наступне. 24.10.2019 р. виконавчим комітетом Нікопольської міської ради спрямовано до Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області лист № 4970/19 щодо проведення поліцією в межах повноважень перевірки фактів, викладених у листі стосовно неправомірних дій щодо розпорядження нерухомістю за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п. 1.2. договору купівлі - продажу від 10.08.2017 р. № 1125, укладеного між продавцем - ОСОБА_5 та покупцем - ОСОБА_3 (копія додається), житловий будинок належав продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.04.1982 року за реєстровим № 2-957.Однак власником нерухомості за цим свідоцтвом № 2-957 від 01.04.1982 року є ОСОБА_2 (копія листа КП НМБТІ від 22.05.2017, копія свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 01.04.1982 р. за № 2-57), а не ОСОБА_5 . Враховуючи те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці у померлої відсутні, спадкові справи не відкривалися, ОСОБА_5 не міг бути продавцем по договору, а ОСОБА_3 безпідставно набув право власності на вказаний вище житловий будинок. Крім того, в листі до поліції міститься інформація, що державним кадастровим реєстратором при внесенні відомостей про земельну ділянку в Державний земельний кадастр на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 27.05.2019 року, виготовленої ТОВ Домінат не було надано відмову попередньому власнику майна ОСОБА_3 та не враховано, що на зазначену земельну ділянку, площею 0,0895 га вже видавався державний акт на право приватної власності на землю серії ДП 553 від 27 червня 1996, на підставі рішення виконкому Нікопольської міської ради народних депутатів від 21.06.1996 № 404 р., на ім`я громадянки ОСОБА_2 . Також позивач повідомив, що його звернення було зареєстроване до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за № 30174 від 25.10.2019 р., в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України та 18.11.2019 р., матеріали з цього питання були доопрацьовані та направлені до СВ Нікопольського ВП для внесення відомостей до ЄДР.
13 грудня 2019 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 16.12.2019 року у задоволенні клопотання представника Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження із викликом сторін у судове засідання, - відмовлено. У задоволенні клопотання представника Нікопольської міської ради про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.
Дослідивши матеріали справи та долучені докази, судом встановлено, що провадження по вказаній справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що кадастровим реєстратором відділу було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою Дніпропетровська область АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки 0,0875 га, та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1211600000:03.030:0101.
09.09.2019 приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігуновим С.О. було зареєстровано договір купівлі-продажу житлового будинку на АДРЕСА_1 , реєстровий № 1029, відповідно до якого власником майна стала ОСОБА_1 .
В п.2. Договору купівлі-продажу житлового будинку зазначено, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 27.05.2019 року, ТОВ Домінант та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданого відділом у м. Нікополі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року за № НВ-1209785152019, на земельну ділянку площею 0,0875 га, на якій розташований житловий будинок, зареєстровано кадастровий номер 1211600000:03:030:0101, цільове призначення: 02.01. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
13.09.2019 року за вх. 2115 до відділу Центр надання адміністративних послуг м. Нікополя Управління адміністративних послуг та дозвільних процедур надійшла заява від громадянки ОСОБА_1 стосовно передачі у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0875 для будівництва та обслуговування житлового будинку.
В поданих заявницею документах присутня копія договору купівлі-продажу житлового будинку від 09.09.2019 року, реєстровий № 1029, посвідчений приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Мігуновим Сергієм Олександровичем (додається), копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 180278519 від 09.09.2019 року, а також копія витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1210758302019 від 11.09.2019 року, виданого Коломицевою Н.Г. - державним кадастровим реєстратором відділу у м. Нікополі Міськрайонного управління у Нікопольському районі та м. Нікополі Головного управління Дерджгеокадастру у Дніпропетровській області.
Нікопольська міська рада вважає, що дії державного кадастрового реєстратора стосовно державної реєстрації 18.06.2019 року земельної ділянки по АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 , б.17, площею 0,0875 га, кадастровий номер 1211600000:03:030:0101, за заявою гр. ОСОБА_3 ,порушують права, свободи та інтереси позивача у зв`язку з тим, що територіальна громада м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради на підставі незаконних дій з майном, яке потенційно є відумерлою спадщиною та повинно бути передано у комунальну власність територіальної громади, була позбавлена цього майна, що в свою чергу надало б можливість створити житловий фонд соціального призначення, забезпечити житлом громадян, які потребують соціального захисту.
Тим самим, державним кадастровим реєстратором при реєстрації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , вул АДРЕСА_1 буд. 17, на думку позивача, не було враховано той факт, що вже було зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку та Державний акт не скасований та є чинним (державний акт ДП 553 від 27.06.1996 року).
Таким чином, державна реєстрація земельної ділянки, а саме присвоєння кадастрового номеру стало підставою для вчинення цивільно-правової угоди без врахування прав та інтересів територіальної громади м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради.
Позивач у позові зазначає, що по житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у 2017 році Нікопольською міською радою вживалися заходи (провадження за №2-о/0182/14/2018 у справі № 182/3788/17) стосовно визнання його відумерлою спадщиною територіальної громади м. Нікополя в особі Нікопольської міської ради, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 .
При проведенні збору інформації для складання заяви до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою були отримані необхідні відповіді на запити до установ, копія державного акту на право приватної власності на земельну ділянку від 27.06.1996 року серія ДП 553 та опубліковано інформацію про розшук спадкоємців померлої ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи було встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру прав власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 6.17 є ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу р.№ 1125, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дрябловим О.В. 10.08.2017 року.
Тобто, враховуючи те, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємці у померлої відсутні, спадкові справи не відкривалися, позивач вважає, що ОСОБА_3 безпідставно набув право власності на вказаний вище житловий будинок.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.04.2018 року (справа №182/3788/17) справу за заявою Нікопольської міської ради Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду. Наведена ухвала позивачем не оскаржувалась.
Також позивач повідомив, що Нікопольською місцевою прокуратурою на лист виконавчого комітету від 07.05.2018 № 3403/18 щодо неправомірних дій при відчужені нерухомого майна, яке є потенційною відумерлою спадщиною та повинно бути передано у власність територіальної громади м. Нікополя було повідомлено про те, що за вказаними фактами Нікопольською місцевою прокуратурою 10.05.2018 року внесено відомості до ЄРДР за №42018041490000072 за с.1 ст.190 Кримінального кодексу України (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство)) та відповідно до ч.7 ст. 217 Кримінального процесуального кодексу України вказані матеріали направлено до СВ Нікопольського ВП ГУНП у Дніпропетровській області для проведення подальшого досудового розслідування.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що з метою відновлення порушених прав та інтересів органів місцевого самоврядування, 24.10.2019 р. виконавчим комітетом Нікопольської міської ради спрямовано до Нікопольського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області лист № 4970/19 щодо проведення поліцією в межах повноважень перевірки фактів, викладених у даному листі.
В даному листі йдеться мова про неправомірні дії щодо розпорядження нерухомістю за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з п. 1.2. договору купівлі - продажу від 10.08.2017 р. № 1125, посвідченого приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Дрябловим О.В., укладеного між продавцем - ОСОБА_5 та покупцем - ОСОБА_3 , житловий будинок належав продавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданий Другою Нікопольською державною нотаріальною конторою 01.04.1982 року за реєстровим № 2-957.
Листом від 19.11.2019 р. за №49/27073 поліція повідомила, що звернення позивача було зареєстроване до журналу єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення за № 30174 від 25.10.2019 р., в діях невстановлених осіб вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч.4 ст.358 КК України та 18.11.2019 р. матеріали з цього питання були доопрацьовані та направлені до СВ Нікопольського ВП для внесення відомостей до ЄДР.
З наявних в матеріалах справи доказів, а також наведених позивачем доводів вбачається, що Нікопольська міська рада звернулась до суду з цим позовом, з метою захисту інтересів територіальної громади в особі Нікопольської міської ради щодо захисту права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 , яка, на думку позивача, повинна перейти до комунальної власності територіальної громади, проте перебуває у приватній власності фізичної особи.
При цьому, з викладених обставин та наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що у цих правовідносинах на цей час існує спір про право.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом" [див. рішення у справі "Занд проти Австрії" (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, "встановленим законом", національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";
13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;
15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Термін «суб`єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг(п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, від 03 жовтня 2018 року справа №826/23586/15, від 03 жовтня справа №804/2104/17, у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року справа №823/217/17.
Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.
У даній справі спір стосується не стільки правомірності дій відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки, загальною площею 0,0875 га, кадастровий номер 1211600000:03:030:0101, за адресою: АДРЕСА_1 , скільки самого права власності на цю земельну ділянку, яке, на думку позивача, неправомірно перейшло до третьої особи, а повинно було перейти до комунальної власності територіальної громади.
Спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію земельної ділянки, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.
Натомість, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.
Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації земельної ділянки є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.
Позивач фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього потенційного права на земельну ділянку і відсутністю такого права у гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 .
Отже, цей спір є спором про цивільне право, а саме є спором позивача з фізичними особами -гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_1 щодо права власності на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.
З урахуванням наведеного суд вважає, що зазначений спір має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку з іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оскаржується та щодо якої прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оскаржуваного рішення, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення.
Крім того, скасування проведеної державної реєстрації земельної ділянки, в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Той факт, що відповідачем у справи є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, не змінює правову природу спірних відносин і не змінює його цивільно-правового характеру.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Враховуючи те, що спір між сторонами виник з цивільних правовідносин, між сторонами існує спір про право, суд прийшов до висновку, що дана справа підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку, визначеному нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Пунктом 1 частини 1 ст.238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі зокрема якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі за позовом Нікопольської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування державної реєстрації, і зазначає, що даний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст.238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн.
Оскільки провадження по вказаній справі закрито не з підстави відмови позивача від позову, суд вважає, що підлягає поверненню з Державного бюджету України сума судового збору у розмірі 1921,00 грн., сплаченого 26.09.2019 року Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради, згідно платіжного доручення №914 від 25.09.2019 року, у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» .
Керуючись статтями 238, 239, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Провадження в адміністративній справі №160/9602/19 за позовом Нікопольської міської ради (код ЄДРПОУ 37338501, 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 3,) до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428, 49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 2) про визнання протиправною та скасування державної реєстрації -закрити.
Роз`яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Повернути судовий збір, сплачений 26.09.2019 року Виконавчим комітетом Нікопольської міської ради, згідно платіжного доручення №914 від 25.09.2019 року, в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп., оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали складено та підписано 17 грудня 2019 року.
Суддя О.М. Неклеса
Суд | Дніпропетровський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 17.12.2019 |
Оприлюднено | 18.12.2019 |
Номер документу | 86377146 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Неклеса Олена Миколаївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Неклеса Олена Миколаївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Неклеса Олена Миколаївна
Адміністративне
Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Неклеса Олена Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні