Рішення

від 16.12.2019 по справі 200/5679/19-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 р. Справа№200/5679/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), відповідно до якої просить суд:

- визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, по відмові у включені ОСОБА_1 до стажу роботи за списком №1 відповідно до п. "а" ст.13 ЗУ Про пенсійне забезпечення період роботи з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р., з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р.,

- скасувати рішення №764 від 28.02.2014 р.;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області провести перерахунок пенсії та зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи за списком №1 період з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р., з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р. з урахуванням виплачених сум, починаючи з 30. 11.2013 року (з дня призначення пенсії).

- визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо застосування заробітної плати (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 р. з урахуванням 60 місяців до 2000 р. при призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ;

- зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області з 30.11.2013 р. призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням заробітної плати (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 30.11.2013 року йому призначено пенсію відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Позивач зазначає, що при зверненні з письмовою заявою до УПФУ стосовно нарахування пенсії у жовтні 2014 він отримав відповідь, з якої видно, що відповідачем: невірно нараховано коефіцієнт по стаж, відповідачем не було включено до пільгового стажу роботи за списком № 1- шахтарі за наступний період: з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р., з 16.04.1980 р. по 29.01.1981 р., з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р., з 11.02.1983 р. по 09.04.1985 р.; невірно нараховано коефіцієнт по заробітній платі, а саме відповідач застосовує заробітну плату (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року з урахуванням 60 місяців до 2000 р. при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування замість найбільш доцільного періоду із застосуванням заробітної плати (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Крім того, позивач зазначає, що рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 764 від 28.02.2014 р. йому відмовлено у включенні до стажу роботи періоду з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р., з 16.04.1980 р. по 29.01.1981 р., з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р., з 11.02.1983 р. по 09.04.1985 р. незважаючи на те, що при наданні заяви про призначення пенсії позивач надав оригінал трудової книжки з відповідними записами та супровідний лист № 5-1285 від 23.10.2013 р., довідку № 5-1286 від 23.10.2013 р., супровідний лист № 5-1284 від 23.10.2013 р., довідка № від 703 від 04.11.2013 р., довідка № 704 від 04.11.2013 р., довідка № 705 від 04.11.2013 р., довідка № п/к від 07.11.2013 р., довідка № п/к 12.03.2014 р.

Позивач вважає, що ним були надані усі необхідні документи, що підтверджують пільговий стаж роботи.

Стосовно неврахування при призначенні пенсії долучених до заяви про призначення пенсії пільгових довідок, з мотивів того, що вони видані підприємствами, що наразі знаходяться на тимчасово непідконтрольній території України, позивач вважає такі дії відповідача неправомірними, оскільки чинним законодавством України не встановлено прямої заборони на використання документів.

Також, позивач посилається на те, що ч. 3 ст. 44 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено право відповідача на проведення перевірки. Разом з цим, за вимогами законодавства, неможливість проведення перевірки не ставить у залежність особу щодо якої розглядається питання про призначення пенсії, оскільки це не є підставою для відмови у зарахуванні стажу та призначення пенсії.

З огляду на викладене, на думку позивача, відповідачем безпідставно не включено до пільгового стажу позивача вищевказані періоди роботи на шахті до пільгового стажу.

22 травня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вказує на те, що з 30.11.2013 р. позивач перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управління Пенсійного фонду України Донецької області, як одержувач пенсії за віком обчислену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідач зазначає, що розмір пенсії обчислено з урахуванням загального страхового стажу 43 роки 1 місяць 27 днів, середньомісячна заробітна плата складає 7633,30 грн., яка нарахована за період з 01.02.1980 р. по 28.02.1985 р. та з 01.07.2000 р. по 31.03.2005 р., з 01.05.2005 р. по 31.05.2005 р., з 01.04.2006 р. по 31.01.2014 р. за даними персоніфікованого обліку.

При призначенні пенсії ОСОБА_1 не зараховано до пільгового стажу періоди роботи в шахтоуправлінні Зоринське з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р. та в шахті п/о Ворошиловградвугілля з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р., оскільки довідки, що підтверджують пільгові періоди роботи ОСОБА_1 , надані не правонаступниками, що є порушенням вимог п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р.

З огляду на викладене, відповідач вважає, що рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 764 від 28.02.2014 року є правомірним та прийнятим у межах та у спосіб визначений чинним законодавством.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 08 серпня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 р. у справі № 200/5679/19-а про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, справу направлено до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу № 200/5679/19-а.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач, представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з`явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Позивач - ОСОБА_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

З 30.11.2013 р. позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі (нині - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області).

18 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі (нині - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області) із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (а.с. 91).

Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі прийнято рішення № 764 від 28.02.2014 р., відповідно до якого при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , 1953 р.н. не зараховано до пільгового стажу періоди роботи в Шахтоуправлінні Зорнинське з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р. та в шахті Україна п/о Ворошоволоградвугілля з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р., у зв`язку з тим, що надані довідки, які підтверджують періоди роботи надані не правонаступником, що не відповідає вимогам п. 20 Постанови Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (а.с. 11).

Доказів направлення (вручення) позивачу рішення № 764 від 28.02.2014 р. суду відповідачем не надано.

03 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся через ВЕБ-портал до Головного управління Пенсійного фонду України зі скаргою ВЕБ-05001-Ф-С-19-000251, відповідно до якої просив зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області перерахувати коефіцієнт по заробітній платі використовуючи варіант нарахування пенсії з 01.07.2000 р. по січень 2014 р., як найбільш оптимальний, починаючи з дня звернення до УПФУ про призначення пенсії, а також зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу за списком № 1 період роботи з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р., з 16.04.1980 р. по 29.01.1981 р., з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р., з 11.02.1983 р. по 09.04.1985 р. починаючи з дня призначення пенсії (з 2014 року) (а.с. 12).

Листом від 29.01.2019 р. № ВЕБ-05001-Ф-С-19-000251 Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повідомило позивача про те, що розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено з урахуванням загального страхового стажу 43 роки 1 місяць 27 днів, враховано по 31.01.2018 р. Коефіцієнт страхового стажу складає 0,43083.

Середньомісячна заробітна плата складає 7633,3 грн., яка врахована за період з 01.02.1980 року по 28.02.1985 р. та з 01.07.2000 р. по 31.03.2005 р., з 01.05.2005 р. по 31.12.2005 р., з 01.04.2006 р. по 31.01.2014 р. за даними персоніфікованого обліку. Коефіцієнт заробітної плати складає 2,02776.

Розмір пенсії з 01.04.2018 року складає 3374,57 грн., в тому числі: основний розмір пенсії за віком - 3288,65 грн. (7633,30 грн. х 0,43083); доплата за понад нормований стаж -85,92 грн. (1074,00 грн. х 8%).

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788), Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058 - IV (далі по тексту - Закон № 1058), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" (далі по тексту - Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Відповідно Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

Відповідно до п. а ч. 1 ст.13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції, чинній на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним КМ України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що останній з 07.07.1975 р. працював маркшейдером гірничим учнем в Об`єднанні Сєвєрвостокзолото ; 05.10.1975 р. звільнений по закінченню виробничої практики; 01.09.1971 р. по 01.10.1976 р. навчання у Московському гірничому інституті; 28.10.1976 р. по 28.10.1979 року навчання у Московському гірничому інституті; 30.12.1979 р. прийнятий на роботу дільничним маркшейдером гірничим з повним робочим днем під землею до Шахтоуправління Зорянська в/о Ворошиловградвугілля ; 09.04.1980 р. звільнений за переведенням на шахту Слов`яносербська по домовленості між керівництвом; 16.04.1980 р. прийнятий підземним заступником начальника дільниці з повним робочим днем під землею на Шахту Слов`яносербська в/о Ворошиловградвугілля ; 11.08.1980 р. переведений дільничним гірничим маркшейдером з повним робочим днем під землею; 29.01.1981 р. звільнений за переведенням на шахту Україна по домовленості з керівництвом; 02.02.1981 р. прийнятий дільничним маркшейдером з повним робочим днем під землею на шахту Україна в/о Ворошиловградвугілля ; 31.01.1983 р. звільнений за власним бажанням; 11.02.1983 р. прийнятий в рудоуправління начальником зміни дільниці кар`єра Михайлівський горнобогатітельний комбінат; 02.04.1983 р. переведений в рудоуправління гірничим майстром дільниці кар`єра; 01.06.1984 р. переведений в рудоуправління начальником дільниці квартирних отвалів кар`єру; 09.04.1985 р. звільнений за власним бажанням; 30.04.1985 р. прийнятий слюсарем - монтажником 5 розряду по ремонту обладнання металургійних заводів до Жданівського спеціалізованого тресту по ремонту металургійних печей та устаткування ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ ; 08.01.1986 р. звільнений за власним бажанням; 06.02.1987 р. прийнятий старшим інженером - технологом промерной партії; 05.10.1988 р. переведений в.о. начальника ЖТУ; 20.04.1989 р. призначений начальником Маріупольського технічної дільниці; 01.10.1992 р. переведений інженером промерной партії; 11.12.1992 р. звільнений за власним бажанням; 11.12.1992 р. прийнятий за переведенням на посаду керуючого будівельної програми до Дочірнього підприємства Пром ТОВ МЕГАТЕК ; 30.06.1963 року звільнений у зв`язку з переведенням; 01.07.1993 р. прийнятий за переведенням керуючим будівельної програми; 30.11.1993 р. звільнений за переведенням до приватної фірми Максим і К ; 01.12.1993 р. прийнятий за переведенням Дегрей - фором фірми; 25.06.1995 р. звільнений в порядку переведення до ЗАТ МЕГАПРОМ ; 26.06.1995 р. прийнятий за переведенням начальником термінала в АТ МЕГАПРОМ ; 01.01.1996 р. призначений виконавчим директором АОЗТ МЕГАПРОМ ; 29.04.1998 р. у зв`язку з перереєстрацією АОЗТ МЕГАПРОМ перейменовано в ТОВ МЕГАПРОМ ; 23.03.2004 р. звільнений за власним бажанням; 01.04.2004 р. по 25.04.2004 р. перебуває на обліку в Приморському відділі зайнятості; 19.06.2006 р. призначений директором ТОВ Інфомар ; 13.04.2007 р. звільнений з посади директора за власним бажанням (а.с. 26-29).

Як видно з рішення № 764 від 28.02.2014 року відповідачем до пільгового стажу не зараховано період з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р. в Шахтоуправлінні Зоринське та з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р. в шахті Україна п/о Ворошоволоградвугілля , оскільки надані довідки, які підтверджують періоди роботи надані не правонаступниками, що не відповідає вимогам п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року.

Проте, суд зазначає, що відповідно до п. 1.6, 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення; 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення); 4) документи про місце проживання (реєстрації) особи; 5) документи, які засвідчують особливий статус особи; 6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З аналізу трудової книжки ОСОБА_1 встановлено, що у період з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р. позивач працював на Шахтоуправління Зорянська в/о Ворошиловградвугілля на посаді маркшейдером гірничим з повним робочим днем під землею, та з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р. працював на Шахті Україна в/о Ворошиловоградвугілля дільничним маркшейдером з повним робочим днем під землею.

Постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1976 року Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах , затверджено Список № 1 виробництв, цехів, професій і посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, відповідно до якого включена, зокрема професія маркшейдери і їх помічники, головні (старші) маркшейдери .

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що записами у трудовій книжці підтверджується пільговий характер робіт позивача у період з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р. в Шахтоуправління Зорянська в/о Ворошиловградвугілля та з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р. в Шахті Україна в/о Ворошиловоградвугілля .

Отже, оскільки трудова книжка позивача підтверджує пільговий характер робіт, то позивач не зобов`язаний надати до управління довідки про підтвердження пільгового характеру, оскільки законодавець визначає необхідність надання таких довідок тільки у разі відсутності записів у трудовій книжці.

Проте, позивачем при зверненні до управління з заявою про призначення пенсії були надана довідка № 5-1285 від 23.10.2013 р., видана Відокремленим підрозділом Ніканор - Нова ДП Луганськвугілля , відповідно до якої ОСОБА_1 30.12.1979 р. прийнятий дільничним маркшейдером, робота пов`язана з підземними роботами; 09.04.1980 р. звільнений за власним бажанням (а.с. 22).

Згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 705 від 04.11.2013 року, виданої Відокремленим підрозділом Шахта ім. Артема Державного підприємства Луганськвугілля , встановлено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на шахті Україна в/о Ворошиловградвугілля у період з 02.02.14981 р. по 31.01.1983 р. виконував гірничі роботи пов`язані з підземними роботами за професією дільничний маркшейдер, що передбачена Списком № 1 розділу І підрозділу 2б Постанови СРСР № 1173 від 22.08.1956 р. (а.с. 24).

Однак зазначена довідка не була прийнята відповідачем, оскільки були надана не правонаступниками, що не відповідає вимогам п. 20 Порядку Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 р.

Суд зазначає, що згідно довідки № 5-1286 від 23.10.2013 р., виданої Відокремленим підрозділом Ніканор - Нова ДП Луганськвугілля , встановлено, що на виконання наказу МУП УРСР № 214 від 12.11.1973 р. шахта Ніканор та Комісарівська об`єднано в одне шахтоуправління Зоринське з 22.11.1973 р. У зв`язку з розукрупненням шахтоуправління Зоринське на дві шахти Ніканор та Комісарівська , Шахта Ніканор виділена як одна виробнича одиниця з 01.03.1982 року, згідно наказу МУП УРСР № 42 від 01.03.1982 р. У зв`язку з упорядкуванням робіт по закриттю шахти Ніканор та будівництву шахти Ніканор - Нова - шахта Ніканор - Нова виділене як виробничий підрозділ з 21.10.1996 р., згідно наказу ВО Луганськвугілля від 21.10.1996 р. № 177. У зв`язку з наказом МУП України шахта Ніканор - Нова передана до складу ГХК Луганськвугілля з 01.03.1998 року, згідно наказу МУП від 26.01.1998 р. № 36 та наказу ГХК Луганськвугілля від 25.02.1998 р. № 16-49. На базі однойменного структурного підрозділу Ніканор - Нова ГХК Луганськвугілля утворена в державне підприємство шахта Ніканор - Нова з 01.10.1998 р. згідно наказу МУП України № 396 від 21.09.1998 р. (а.с. 20).

Крім того, згідно довідки Відокремленого підрозділу Шахта ім. Артема ДП Луганськвугілля видно, що архівні документи тривалого зберігання шахти Україна виробничого об`єднання Ворошиловградвугілля , у зв`язку з ліквідацією підприємства передані на баланс Об`єднаного підприємства Шахта ім. Артема (а.с. 25).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що довідка № 5-1285 від 23.10.2013 р., видана Відокремленим підрозділом Ніканор - Нова ДП Луганськвугілля та довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 705 від 04.11.2013 року, виданої Відокремленим підрозділом Шахта ім. Артема Державного підприємства Луганськвугілля , відповідають вимогам п. 20 Постанови № 637 та є належним доказом для призначення врахування спірних періодів до пільгового стажу.

Таким чином, період роботи ОСОБА_1 з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р. в шахтоуправління Зоринське та з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р. в шахті Україна слід зарахувати до пільгового стажу позивача, а позовній вимоги в цій частині та в частині здійснення відповідного перерахунку, задовольнити.

Враховуючи викладене спірне рішення відповідача № 764 від 28.02.2014 року, прийнято без повного з`ясування усіх обставин справи та без дослідження у повному обсязі документів наданих позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо застосування заробітної плати (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 р. з урахуванням 60 місяців до 2000 р. при призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язання Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області з 30.11.2013 р. призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням заробітної плати (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року, з урахуванням вже отриманих сум пенсії, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 (чинного на момент призначення пенсії) передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (чинного на момент призначення пенсії) розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп х Кс, де:

П розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 27 Закону № 1058 (чинного на момент призначення пенсії) за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Приписами ч. 1 ст. 28 Закону № 1058 (чинного на момент призначення пенсії) Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Частиною 1 статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (чинного на момент призначення пенсії) для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

З аналізу положень статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, однак за бажанням пенсіонера також може враховуватися заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії були надані довідки про заробітну плату для обчислення пенсії № 17 від 03.02.2014 р., № 5134 від 27.01.2014 р. та № 50-09/104 від 24.01.2014 р. (а.с. 66, 67, 68).

Згідно пояснень Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 14.06.2019 р. № 13258/34-1/19 встановлено, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 було здійснено два види розрахунку для призначення розміру пенсії - за даними СПОВ за період з 01.07.2000 р. по 01.01.2014 р. та з урахуванням наданих довідок про заробітну плату за період з 01.02.1980 р. по 28.02.1985 р. та з 01.07.2000 р. по 31.01.2014 р.

Відповідно до розрахунку № 1 Заробітної плати (за новою формою - СПОВ) встановлено, що для обчислення пенсії ОСОБА_1 була врахована заробітна плата (дохід) за період з 01.07.2000 р. по 31.01.2014 р. (з урахуванням проведеної оптимізації), у зв`язку з даним розрахунком коефіцієнт заробітної плати складає 2,02776, а відповідно середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії - 7633,30 грн.(а.с. 157-159).

Проте, оскільки позивачем до заяви про призначення пенсії були надані довідки про розмір заробітної плати № 17 від 03.02.2014 р., № 5134 від 27.01.2014 р. та № 50-09/104 від 24.01.2014 р., відповідно до яких визначена заробітна плата за 1980 рік, 1981 рік, 1982 рік, 1983 рік, 1984 рік та 1985 р., відповідачем здійснено розрахунок № 2 заробітної плати для обчислення пенсії та була врахована заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року, а саме з 01.02.1980 року по 28.02.1985 р. (60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року) та з 01.07.2000 р. по 31.01.2014 р., в зв`язку з даним розрахунком коефіцієнт заробітної плати складає 1,84519, а середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії - 6946,03 грн. (а.с. 159-160).

Відповідно до протоколу призначення пенсії ОСОБА_1 встановлено що для визначення розміру пенсії позивача була врахована середньомісячна заробітна плата -7633,30 грн.

Отже, суд зазначає, що при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 управлінням було обрано найвигідніший з варіантів заробітку, а саме за даними СПОВ за період з 01.07.2004 року по 31.01.2014 року.

Тобто, доводи позивача про те, що Маріупольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області при призначенні пенсії була врахована заробітна плата (дохід) за 60 календарних місяців до 01 липня 2000 р. є безпідставними, оскільки зазначені обставини спростовуються матеріалами справи.

Отже, відповідачем при призначенні пенсії була врахована не заробітна плата (дохід) за 60 календарних місяців до 01 липня 2000 р., а було обрано найвигідніший для позивача варіант його заробітку за даними СПОВ за період з 01.07.2004 року по 31.01.2014 року.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку що вимоги позивача про визнання протиправними дій Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо застосування заробітної плати (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 р. з урахуванням 60 місяців до 2000 р. при призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язання Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області з 30.11.2013 р. та вимоги призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням заробітної плати (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року, з урахуванням вже отриманих сум пенсії є безпідставними та задоволенню не підлягають, оскільки відповідачем не порушені права позивача при врахуванні заробітої плати для обчислення пенсії позиача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, вищезазначене рішення Європейського суду зправ людини по справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яке відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Відповідно до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Приписами частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги задоволення судом трьох з п`яти заявлених немайнових позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 384,20 грн., за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Керуючись Конституцією України, Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 "Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", Списком № 1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області, щодо незарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 , відповідно до п. "а" ст.13 ЗУ Про пенсійне забезпечення , періодів роботи з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р. та з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 764 від 28.02.2014 р.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, адреса місцезнаходження: 87548, Донецька, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27а) провести перерахунок пенсії та зарахувати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до стажу роботи за списком №1 періоди з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р. та з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р., з урахуванням виплачених сум, починаючи з 30.11.2013 року (з дня призначення пенсії).

Зобов`язати Маріупольське об`єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27 а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) періоди роботи з 30.12.1979 р. по 09.04.1980 р., з 02.02.1981 р. по 31.01.1983 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місцезнаходження: вул. Зелінського, буд. 27 а, м. Маріуполь, Донецька область, 87548).

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16 грудня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч