Рішення

від 09.12.2019 по справі 280/4897/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2019 року (12 год. 48 хв.) Справа № 280/4897/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Конишевої О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бойко К.О.,

представників сторін:

позивача - Філобок О.Л.,

відповідача - Радова С.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Флексосвіт (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 8, кв. 103, код ЄДРПОУ 37526149)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Флексосвіт (далі - позивач) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 10.07.2019 №0009681403, №0009661403, №0009671403.

Ухвалою суду від 10.10.2019 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлено відповідачу термін для усунення недоліків. Позивачем через канцелярію суду надані документи на виконання ухвали суду, якими були усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.10.2019 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 19.11.2019.

Протокольною ухвалою суду від 19.11.2019 відкладено судове засідання на 09.12.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, вважає висновки зроблені в акті перевірки безпідставними, оскільки позивачем під час проведення перевірки надано копії всіх первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій з контрагентами. Позов просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з додержанням вимог діючого законодавства. В задоволені позовної заяви просить відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

ГУ ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB Флексосвіт з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2018 рік та з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB Бельмонд Торг за листопад 2018 року та в частині подальшої реалізації отриманих товарів (робіт, послуг), у т.ч. в наступних податкових періодах.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), у результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, який підлягає сплаті до бюджету на 114 016 грн; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 200 ПКУ, що призвело до заниження ПДВ на 90 002 грн. та завищення від`ємного значення ПДВ на 36 682 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 14.06.2019 №351/08-01-14-03/37526149.

10.07.2019 відповідачем на підставі Акту позапланової виїзної документальної перевірки від 14.06.2019 № 351/08-01-14-03/37526149, було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0009681403 за яким до TOB ФЛЕКСОСВІТ нараховано суму завищення від`ємного значення що зараховується до податкового кредиту звітного періоду;

№ 0009661403 за яким до TOB ФЛЕКСОСВІТ нараховано суму збільшення податкового зобов`язання зі сплати податку на прибуток та нараховано штрафні санкції;

№ 0009671403 за яким до TOB ФЛЕКСОСВІТ нараховано збільшення суми податкового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість та нараховано штрафна санкції.

Позивачем була направлена до скарга на вищевказані податкові повідомлення - рішення до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України №3468/6/9Р-00-08-05-02 від 26.09.2019 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 10.07.2019 № 0009681403, № 0009661403, № 0009671403 залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Судом встановлено, що позивач за перевіряємий період мав фінансово - господарські операції з TOB Бельмонд Торг .

Так, між позивачем (покупець) та TOB Бельмонд Торг (постачальник) був укладений договір поставки від 16.11.2018 №161118/3, відповідно до якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору. Товар по даному Договору постачається партіями згідно видаткових накладних. Поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами постачальник. Оплата товару за даним договором здійснюється в безготівковому порядку. Розрахунки за кожну поставлену партію здійснюється протягом 24 місяців з дня отримання товару.

Розрахунки між суб`єктами господарювання проводилися у безготівковій формі згідно наступних платіжних доручень: №5153 від 09.01.2019 на суму 590000,00 грн.; №5155 від 10.01.2019 на суму 170105,74 грн.

Реальність господарських операцій підтверджуються первинними документами, а саме: договором поставки від 16.11.2018 №161118/3, видатковими накладними, податковими накладними, актами надання послуг, товарно - транспортними накладними, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи та які були досліджені під час перевірки.

Судом встановлено, що підставою для зменшення суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат слугувало те, що підприємство здійснювало господарські операції з придбання сировини для діяльності типографії у ТОВ "БЕЛЬМОНД ТОРГ ", яку відповідач вважає такими, що не відбулися, оскільки придбаний товар є товаром невідомого походження оскільки не встановлено з яких господарських операцій попередніх ланок відбулось постачання до контрагента.

Суд не погоджується із такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи (ухвала ВАСУ від 01.03.2017, номер за ЄДРСР: 65070337).

Суд також не погоджується із посиланням відповідача, як на доказ нереальності здійснення операцій, на податкову інформацію від інших ДПІ відносно контрагентів в частині відсутності платників за місцем знаходження; відсутність руху активів; відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга (тобто не у прямих контрагентів позивача) нереальних господарських операцій.

Щодо зазначення представником відповідача про фіктивність господарських операцій виключно з підстав відсутності в контрагентів платника податків ресурсів до виконання господарських операцій, суд вважає за необхідне зазначити, що податковий орган не приймав до уваги можливість залучення таких ресурсів на договірній основі.

На підставі ст.93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Посилання відповідача на кримінальні провадження не можливо визнати обґрунтованим, адже в силу статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З огляду на викладене, окремі документи з матеріалів кримінального провадження за відсутності вироку, що у встановленому законом порядку набрав законної сили, не можуть вважатися доказом, на який податковий орган вправі посилатися в обґрунтування безтоварності операції.

Крім того, перелік матеріалів, які можуть бути використані посадовими особами для висновків за результатами перевірок визначено пунктами 77.8, 78.7 та 83 ПК України.

Окремі документи з матеріалів кримінальних проваджень (за виключенням судових рішень), як-то протоколи допиту учасників кримінального провадження, письмові пояснення осіб, постанови слідчих тощо не віднесені до такого переліку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить із наступного.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пунктам 135.1 та 135.2 ст. 135 цього Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.3 ст. ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку;

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Доведеність податкового правопорушення полягає у комплексному дослідженні усіх складових господарських операцій, без чого неможливо довести або спростувати реальність вчинення господарських операцій.

Твердження відповідача, що відповідно до податкової інформації від інших ДПІ відносно контрагентів, в частині відсутності їх за місцем знаходження, відсутність руху активів, відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей у попередніх ланках ланцюга не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ.

Крім того, умови виникнення права на податковий кредит, а саме: реальне здійснення операцій з придбання послуг з метою їх використання оподаткованих операціях та оформлення операцій відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, були підтверджені належним та допустимими доказами під час розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Флексосвіт (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 8, кв. 103, код ЄДРПОУ 37526149) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області 10.07.2019 №0009681403.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області 10.07.2019 №0009661403.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області 10.07.2019 №0009671403.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Флексосвіт (69118, м. Запоріжжя, вул. Автозаводська, 8, кв. 103, код ЄДРПОУ 37526149) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 4375,64 грн. (чотири тисячі триста сімдесят п`ять гривень 64 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..

Рішення виготовлено в повному обсязі 16.12.2019.

Суддя О.В.Конишева