Рішення

від 04.12.2019 по справі 280/4404/19

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 грудня 2019 року (о 15 год. 54 хв.) Справа № 280/4404/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Півоварової В.П., представників позивача: Єрьоміної Т.І., Борякова Т.В., Коробко Т.В., представника відповідача: Галагуза М.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Позашкільного навчального закладу Дитячий парк Запорізький міський ботанічний сад Запорізької міської ради Запорізької області (69068, м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.11; код ЄДРПОУ 20513144)

до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.72А; код ЄДРПОУ 38025388)

про визнання протиправним та скасування припису в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Позашкільного навчального закладу Дитячий парк Запорізький міський ботанічний сад (далі - позивач, ПНЗ ДП ЗМБС ) до Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (далі - відповідач) у якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 12 та 13 припису №020/100/155/05 від 26.04.2019, винесеного відповідачем.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що оскаржуваними пунктами припису, оскільки вважає їх протиправними. Так, позивача зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та забезпечити здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел підприємства. При цьому, посадовими особами відповідача заходів з відбору проб та інструментально-лабораторних вимірювань показників складу і властивостей викидів стаціонарних та пересувних джерел забруднення атмосферного повітря, вказаних в акті перевірки, не здійснювалось, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання позивача отримати відповідний дозвіл. Крім того, вимога про зобов`язання забезпечити здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел підприємства є необґрунтованою, оскільки позивачем виконується вказана вимога під час технічного обслуговування автомобілів. Щодо пункту 12, 13 оскаржуваного припису, якими позивача зобов`язано отримати документи, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи право користування земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні ПНЗ ДП ЗМБС та закріпити межі територій та об`єкти природно заповідного фонду в натурі межовими знаками, позивач вказує, що зазначені вимоги пред`явлені поза межами повноважень контролюючого органу. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 10.10.2019.

Ухвалою суду від 10.10.2019 відкладено підготовче засідання на 06.11.2019.

15.10.2019 відповідач подав відзив на адміністративний позов (вх.42620), в якому заперечує проти позову, та зазначає, що факт порушення позивачем природоохоронного законодавства встановлено в ході проведення перевірки із дотриманням вимог законодавства, що відповідає повноваженням відповідача. Вважає оскаржуваний припис законним та обґрунтованим. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

06.11.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх.46240), в якому не погоджується з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, з підстав, викладених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 06.11.2019 відкладено підготовче засідання на 13.11.2019.

Ухвалою суду від 13.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 04.12.2019.

У судовому засіданні 04.12.2019 представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.12.2019 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені у відзиві на позов.

04.12.2019 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПНЗ ДП ЗМБС зареєстровано як юридична особа 16.02.1995, основним видом діяльності позивача є організування інших видів відпочинку та розваг код КВЕД 93.29.

Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області у період з 09.04.2019 по 19.04.2019 проведено планову перевірку щодо додержання вимог законодавства в сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів ПНЗ ДП ЗМБС за результатами якої складено Акт №100/155/05 від 19.04.2019 (далі - Акт №100/155/05).

У розділі І Загальна інформація про проведення заходу державного нагляду (контролю) Акту №121/209/02, зокрема, зазначено:

- позивач за адресою 69068, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.11 здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади від наступного технологічного обладнання та об`єктів, пов`язаних з утворенням забруднюючих речовин: піч твердопаливна буржуйка (1 од.); твердопаливні котли Бізон (3 од.); бензокоси (5 од.); газонокосарки (2 од.), бокс-гаражі для автотранспорту тощо, що є порушенням статті 11 Закону України Про охорону атмосферного повітря від 16.10.1992 №2707-XII (далі - Закон №2707-XII). Матеріали інвентаризації джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, обґрунтовуючи матеріали викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, не представлено через їх відсутність. ПНЗ ДП ЗМБС надано довідку від 16.04.2019 №1/217, відповідно до якої на балансі та у використанні знаходиться три одиниці автотранспорту, в якості пального використовується бензин марки А92, А95: Газ-52-01, Таврія Нова, Daewoo Ланос;

- у відповідності до наданої під час перевірки інформації ПНЗ ДП ЗМБС здійснює господарську діяльність на земельній ділянці за адресою м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.11. На час здійснення заходу встановити фактичну площу земельної ділянки за вказаною адресою, яку позивач використовує для здійснення господарської діяльності, не є можливим. Документи, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи права користування земельною ділянкою, відсутні. На час перевірки русло річки Суха Московка захаращене сміттям, гілками, поросле рослинністю.

Детальний опис виявлених порушень зазначено в розділі VI Опис виявлених порушень Акту №100/155/05.

26.04.2019 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Запорізькій області винесений припис №020/100/155/05, яким, зокрема, зобов`язано позивача:

пункт 1 - отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ПНЗ ДП ЗМБС за адресою: 69068, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.11, термін виконання - 26.07.2019, обґрунтування - статті 10, 11 Закону №2707-XII;

пункт 2 - забезпечити здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел підприємства, термін виконання - 26.07.2019, обґрунтування - стаття 10 Закону №2707-XII; ДСТУ 4277:2004, ДСТУ 4276:2004;

пункт 12 - отримати документи, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи право користування земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні ПНЗ ДП ЗМБС за адресою Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.11, термін виконання - 26.07.2019, обґрунтування - стаття 125 Земельного кодексу України;

пункт 13 - закріпити межі територій та об`єкти природно-заповідного фонду в натурі (місцевості) межовими знаками, термін виконання - 26.07.2019, обґрунтування - розділ ІІІ Інструкції, затвердженої наказом №376.

Вважаючи протиправними пункти 1, 2, 12, 13 зазначеного припису, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, визначає Закон України від Про охорону навколишнього природного середовища 25.06.1991 №1264-XII (далі - Закон №1264-XII).

Завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами (стаття 34 Закону №1264-XII).

Відповідно до статті 35 Закону №1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншими законами України.

Частиною 1 статті 20-2 Закону №1264-XII передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону атмосферного повітря.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно із частиною 1 статті 68 Закону №1264-XII порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

У частині 8 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності від 05.04.2007 №877-V (далі - №877-V) визначено, що припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Відповідно до абзацу 3 статті 11 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 12 Закону №877-V, невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що суть припису - це виключно обов`язкова письмова вимога щодо усунення конкретних порушень вимог законодавства. При цьому контролюючий орган може вимагати усунення порушень лише тих вимог законодавства, перевірка дотримання яких відноситься до сфери його компетенції.

Щодо пункту 1 припису, яким позивача зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, суд зазначає наступне.

Правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон №2707-XII, у статті 10 якого передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо (пункт 1 частини 1 статті 10 цього Закону).

Відповідно до положень статті 11 Закону №2707-XII для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік забруднюючих речовин переглядається Кабінетом Міністрів України не менше одного разу на п`ять років за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, і центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

За поданням обласних, Київської, Севастопольської міських державних адміністрацій, органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, органи місцевого самоврядування з урахуванням особливостей екологічної ситуації регіону, населеного пункту можуть додатково встановлювати перелік забруднюючих речовин, за якими здійснюється регулювання їх викидів на відповідній території.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, суб`єкту господарювання, об`єкт якого знаходиться на території зони відчуження, зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

До першої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До другої групи належать об`єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування. До третьої групи належать об`єкти, які не належать до першої і другої груп.

Відповідно до пункту 1.14.5 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 10.02.1995 №7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.

З наведеного слідує, що відсутність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Поряд з цим, для констатації порушення умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря повинні бути встановлені наступні обставини: підприємство, цех, агрегат, установка, транспортний засіб тощо здійснюють викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин; такі речовини або їх суміші дійсно є забруднюючими (наявні у Переліку найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 №1598, або наявні докази, що речовини можуть прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища); викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбуваються без отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 12.09.2019 у справі №440/3838/18 (провадження №К/9901/17308/19) та в постанові від 12.09.2019 у справі №818/691/16 (№ К/9901/10987/18).

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної перевірки відповідачем встановлено факт здійснення позивачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від об`єктів, відображених в Акті №100/155/05, без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Разом з тим наведені факти не підтверджені належними доказами здійснення викидів забруднюючих речовин від вказаних об`єктів, оскільки акт перевірки не містить жодної інформації стосовно того, які речовини надходять в атмосферне повітря в наслідок роботи цих об`єктів, чи є такі речовини забруднюючими, у яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин та чи справляють такі речовини прямо або опосередковано негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища.

За таких обставин суд не може погодитись з правомірністю вимоги пункту 1 оспорюваного припису, яким позивача зобов`язано отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на джерела викидів.

Суд зазначає, що відповідно до підпункту 9 пункту 2 розділу ІІІ Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 №312 (далі - Положення №312) інспекція для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати відбір проб та інструментально-лабораторні вимірювання показників складу та властивостей викидів стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря, вод лляльних, баластних, зворотних, поверхневих, морських, вимірювання показників складу та властивостей підземних вод у пробах із спостережувальних свердловин на об`єктах, що обстежуються; вимірювання показників складу та властивостей викидів пересувних джерел забруднення атмосферного повітря та екологічних показників нафтопродуктів (бензину автомобільного і дизельного палива), які реалізуються шляхом оптової та роздрібної торгівлі суб`єктами господарювання.

Відсутність при проведенні перевірки інструментальних вимірювань надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин із джерел викидів, які наведені в акті перевірки з метою визначення видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря із стаціонарних джерел, видів і ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів, на думку суду не дає підстав стверджувати про те, що позивач зобов`язаний був отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря по таким об`єктам.

Щодо посилань у відзиві на позовну заяву на правові висновки Верховного Суду у справах №823/921/17 та №140/2043/18, суд вважає такі посилання недоречними, оскільки вказані судові рішення стосується оцінки Верховним Судом інших фактичних обставин справи. Зокрема, у справі 823/921/17 встановлено, що суб`єкт господарювання володіє об`єктом, який становить підвищену екологічну небезпеку, а у справі №140/2043/18 суб`єкт господарювання, погоджуючись з приписом, неодноразово звертався до уповноважених органів для отримання необхідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

В той же час у справі, що розглядається, відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено, що позивач належить до суб`єктів господарювання, об`єкти якого належать до першої, другої або третьої групи відповідно до положень статті 11 Закону №2707-XII, та здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Крім того, суд відхиляє доводи представника відповідача, наведені у судовому засіданні, що позивач після проведення перевірки отримав дозвол на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, як на підставу правомірності пункту 1 оскаржуваного припису, оскільки отримання позивачем такого дозволу не спростовує той факт, що пункт 1 припису винесено відповідачем протиправно.

Щодо пункту 2 спірного припису, яким позивача зобов`язано забезпечити здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел підприємства, суд зазначає таке.

Зі змісту Акту №100/155/05 та наданих представниками сторін пояснень судом встановлено, що контролюючим органом не зазначено, на підставі яких дій та досліджень перевіряючий дійшов висновку, що у позивача не проводяться інструментально-лабораторні вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин пересувних джерел підприємства на відповідність вимогам ДСТУ 4277-2004, ДСТУ 4276-2004.

Крім того, до матеріалів справи надано докази регулярної перевірки технічного стану транспортних засобів (протокол перевірки стану транспортного засобу №00116-01890-18 від 04.06.2018, №00116-01889-18 від 04.06.2018), а також докази того, що певні транспортні засоби не є придатними до використання (накази ПНЗ ДП ЗМБС від 08.04.2016 №40/1, від 02.11.2017, від 31.01.2018 №64/1 Про припинення експлуатації автомобіля ГАЗ - 52 ).

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що пункт 2 оскаржуваного припису є безпідставним.

Щодо пункту 12 спірного припису, яким зобов`язано позивача отримати документи, що посвідчують державну реєстрацію права власності чи право користування земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні ПНЗ ДП ЗМБС за адресою Запорізька область, м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.11, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення №312 державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковуються.

За приписами підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Положення №312, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства зокрема про охорону земель, надр щодо:

- консервації деградованих і малопродуктивних земель;

- збереження водно-болотних угідь;

- виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок;

- здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами;

- додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

- додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель;

- ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду;

- установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій;

- використання та охорони надр.

Пунктом 3 розділу ІІ Положення №312 визначено, що Держекоінспекція також проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства та у разі виявлення порушення законодавчих вимог, видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у встановлений строк.

Відповідно до положень статі 40 Закону №1264-XII до обов`язкових екологічних вимог відносять: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; д) збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Суд зауважує, що у пункті 12 відповідач посилався на положення статті 125 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Разом з тим, аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що відповідач не наділений повноваженнями щодо державного нагляду (контролю) у сфері земельного законодавства.

Отже, при проведенні планової перевірки дотримання ПНЗ ДП ЗМБС вимог природоохоронного законодавства в частині одержання документів, які посвідчують право власності або користування позивача відповідними земельними ділянками, відповідач вийшов за межі наданих повноважень.

Суд, зазначає, що суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Відтак, пункт 12 оскаржуваного припису є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо пункту 13 спірного припису, яким зобов`язано позивача закріпити межі територій та об`єкти природно-заповідного фонду в натурі (місцевості) межовими знаками, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376:

виконавець - юридична особа, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа - підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником; Абзац другий пункту 1.3 розділу I із змінами, внесеними згідно з Наказом Державного агентства земельних ресурсів №117 ( z0347-11) від 25.02.2011, в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства №405( z1262-13 ) від 03.07.2013 ;

замовник - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до пунктів 2.4, 2.5 Статуту ПНЗ ДП ЗМБС , затвердженого Рішенням Запорізької міської ради від 30.11.2016 №40 (далі - Статут), засновником (власником) ПНЗ ДП ЗМБС є територіальна громада в особі Запорізької міської ради.

Органом управління ПНЗ ДП ЗМБС є департамент освіти і науки Запорізької міської ради відповідно до повноважень, визначених Положенням про департамент освіти і науки Запорізької міської ради.

Орган управління здійснює фінансування ПНЗ ДП ЗМБС , його матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, встановлює їх статус, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування.

Крім того, у пункті 4.1 Статуту зазначено, що Управління ПНЗ ДП ЗМБС здійснюється його засновником, органом управління ПНЗ ДП ЗМБС .

Згідно з пунктами 6.3, 6.4 Статуту матеріально-технічна база ПНЗ ДП ЗМБС включає приміщення закладу та філій, споруди, обладнання, засоби зв`язку, транспортні засоби, земельні ділянки, рухоме і нерухоме майно, що перебуває в його користуванні.

ПНЗ ДП ЗМБС у процесі провадження фінансово-господарської діяльності має право:

- самостійно розпоряджатися коштами господарської та іншої діяльності відповідно до Статуту;

- користуватися безоплатно земельними ділянками, на яких він розташований;

- розвивати власну матеріальну базу, мережу філій, профільних таборів;

- володіти, користуватися і розпоряджатися майном відповідно до законодавства та Статуту;

- виконувати інші дії, що не суперечать законодавству та Статуту позашкільного навчального закладу.

З аналізу вищевказаних норм суд доходить висновку, що замовлення робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не належить до компетенції ПНЗ ДП ЗМБС , у зв`язку з чим вимога пункту 13 припису є безпідставною.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що пункти 1, 2, 12 та 13 Припису Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №020/100/155/05 від 26.04.2019 є необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1921,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 12 та 13 припису Державної екологічної інспекції у Запорізькій області №020/100/155/05 від 26 квітня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Запорізькій області на користь Позашкільного навчального закладу Дитячий парк Запорізький міський ботанічний сад Запорізької міської ради Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Позашкільний навчальний заклад Дитячий парк Запорізький міський ботанічний сад Запорізької міської ради Запорізької області, місцезнаходження: 69068, м.Запоріжжя, вул.Чарівна, буд.11; код ЄДРПОУ 20513144.

Відповідач: Державна екологічна інспекція у Запорізькій області, місцезнаходження: 69035, м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.72А; код ЄДРПОУ 38025388.

Повне судове рішення складено 16.12.2019

Суддя М.О. Семененко