Рішення

від 11.12.2019 по справі 810/1094/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року № 810/1094/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Рокитнянського колективного транспортного підприємства 1066 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Рокитнянське колективне транспортне підприємство 1066 з позовом до Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.09.2017 №0012669.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт внаслідок експлуатації автомобіля без протоколу адаптації тахографа. Крім того, позивач стверджує, що відповідач не дотримався процедури розгляду та оформлення справи про порушення на автомобільному транспорті. Також стверджує, що нормами Положення №340 не передбачено обов`язку, покладеного на перевізника, щодо наявності при собі протоколу адаптації тахографа.

У зв`язку з зазначеним, позивач вважає, що застосування до нього штрафів на підставі оскаржуваних постанов за порушення законодавства про автомобільний транспорт у зв`язку з відсутністю схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду є безпідставним та необґрунтованим.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду також запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що нормами чинного законодавства передбачено прямий обов`язок водія мати при собі заповнені тахокартки. Стверджує, що позивач вводить суд в оману зазначаючи, що нібито дізнався про перевірку лише 30.01.2018. Також до суду подав клопотання про здійснення заміни неналежного відповідача - Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на належного - Державну службу України з безпеки на транспорті.

Щодо клопотання відповідача про заміну сторони суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади , утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення № 103) визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Пунктом 8 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Абзацом 3 пункту 1 статті 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватися, ліквідовуватись, реорганізовуватись керівником центрального органу виконавчої влади як структурні підрозділи апарату центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, та Кабінетом Міністрів У країни.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 592 прийнято рішення про утворення територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті як структурних підрозділів апарату (далі - Постанова № 592), одним із таких структурних підрозділів Укртрансбезпеки є Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Судом встановлено, що Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки, як і інші територіальні органи, створено без статусу юридичної особи.

Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки безпосередньо підпорядковується Голові Укртрансбезпеки.

Управління здійснює свої функції в межах повноважень передбачених положенням про Управління.

Згідно ч. З ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) адміністративна процесуальна дієздатність належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Зважаючи на зазначене, Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки є лише структурним підрозділом суб`єкта владних повноважень, не має адміністративної процесуальної дієздатності та не може виступати відповідачем в адміністративній справі.

Відповідно до ч. З ст. 46 КАСУ відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Отже, суб`єктом владних повноважень є Державна служба України з безпеки на транспорті.

Відповідно до ст. 48 КАСУ суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача про заміну неналежної сторони та здійснити заміну Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на Державна служба України з безпеки на транспорті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Рокитнянське колективне автотранспортне підприємство 1066 (ідентифікаційний код 05395428) зареєстроване в якості юридичної особи 14.12.1994 та основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).

З матеріалів справи вбачається, що 13.07.2017 о 09 год. 40 хв., при проведенні перевірки на участку 121 км а/д Бориспіль-Запоріжжя Черкаської області, відповідно до направлення на перевірку від 07.07.2017 № 029070 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області було здійснено перевірку транспортного засобу марки MAN TGA, д.н.з. НОМЕР_1 , що належить Рокитнянському КАТП 1066. За кермом транспортного засобу, згідно посвідчення водія НОМЕР_2 , перебував водій ОСОБА_1 .

Під час перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Черкаській області було виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт: управління транспортним засобом при здійсненні вантажних автомобільних перевезень без оформлення документів, а саме: без оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Результати перевірки були зафіксовані в Акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.07.2017 № 0221605.

Водій транспортного засобу, що належить Рокитнянському КАТП 1066, з Актом перевірки від 13.07.2017 № 0221605 ознайомився, жодних зауважень або заперечень щодо проведення перевірки та складання Акту не надав, а в графі Пояснення водія про причини порушень ОСОБА_1 зазначив, шо Протокол перевірки тахографа відсутній і поставив свій підпис.

Листом від 19.08.2017 року № 6067/17/03-17 позивача було запрошено на 29.08.2017 року з 09:30 год. до 17:30 год. в приміщення Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки для розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Відомості щодо надсилання даного запрошення позивачу відповідачем до суду не надано. Крім того, позивач стверджує, що жодного запрошення не отримував та про розгляд справи про порушення позивачем транспортного законодавства він дізнався 30.01.2018 після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Також суд зазначає, що з даного приводу у відзиві відповідачем не надано жодного пояснення.

На підставі Акту перевірки, керуючись п. 27 Порядку № 1567, відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт , було винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 025196 за управління транспортним засобом при здійсненні вантажних автомобільних перевезень без оформлення документів, а саме: без оформлення протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст. 60 Закону України Про автомобільний транспорт , у розмірі 1700 грн..

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаної постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Що стосується самого порушення позивачем транспортного законодавства суд зазначає таке.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулюються Законом України Про автомобільний транспорт .

Відповідно до статті 1 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з вимогами статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України Про автомобільний транспорт документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 48 Закону України Про автомобільний транспорт : Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для Фізичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: - для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; - для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до статті 49 цього Закону водій транспортного засобу зобов`язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень і, зокрема, дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Відповідно до статті 34 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів і забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про автомобільний транспорт : З метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контрольза роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх прані та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340), відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.1 частини VI Положення № 340, зокрема, визначено, що вантажні автомобілі з повного масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

В даному випадку перевезення здійснювалося транспортним засобом, що належить Рокитнянському КАТП 1066, повна маса якого більше 3.5 тонн, тому такий транспортний засіб повинен обов`язково бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Згідно із пунктом 6.3 Положення № 340 водій, який керує транспортним засобом, що не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія, згідно додатку 3 Положення.

24 червня 2010 року Міністерством транспорту та зв`язку України, на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт, видано Наказ № 385 про затвердження інструкції звикористання контрольних пристроїв(тахографів) на автомобільному транспорті, яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 1.4 інструкції№ 385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Пунктом 3.3 інструкції№ 385, зокрема, передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом! забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має присобі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Згідно із пунктом 3.5 інструкції№ 385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Окрім того, відповідно до пункту 3.6 інструкції№ 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа, строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає прямий обов`язок водія мати при собі заповнені тахокарти.

З 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР) підписаної у Женеві 1 липня 1970 р. в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограмі за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в paзі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні листки за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахограм.

Також суд звертає увагу, що законодавець чітко встановив обов`язок водія надати при перевірці відповідному державному органу тахокарти у визначеній кількості (а також Бланки підтвердження діяльності в разі відсутності тахокарт), а перевізників - забезпечити їх наявність у водія.

Однак, Рокитнянським КАТП 1066 разом із водієм транспортного засобу ОСОБА_1 не дотримано вказаних умов. Таким чином, відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн).

Разом з тим, як стверджує позивач в позовній заяві, що відповідачем не дотримано процедури розгляду та оформлення справи про порушення на автомобільному транспорті, оскільки останній не мав доказів вручення чи невручення поштового відправлення позивачу запрошення на проведення розгляду справи про порушення позивачем транспортного законодавства.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось процедура здійснення державного контролю врегульована Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2, 4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України; державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Порядок прийняття рішень за результатами актів перевірок встановлено вказаним вище Порядком № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення; справа розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5 (пункти 25 - 27 Порядку № 1567).

Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 24.04.2013 року № 254 встановлює порядок оформлення матеріалів та розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про автомобільний транспорт, уповноваженими на те посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до розділу ІІІ Інструкції № 254 при розгляді справи про адміністративне правопорушення особа, уповноважена розглядати справи про адміністративне правопорушення, зобов`язана дотримуватися вимог статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а у разі триваючого правопорушення - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Справа розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливий лише у випадках, коли є підтвердження про належне повідомлення цієї особи про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, Голова Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, чи його заступник, або керівник територіального органу Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, чи його заступник приймає рішення у справі, яке оформлюється постановою: про накладення адміністративного стягнення (додаток 2); про закриття справи про адміністративне правопорушення (додаток 3).

Постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення приймається за наявності обставин, передбачених статтею 247 Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення та постанова про закриття справи про адміністративне правопорушення (далі - постанова) оформляється відповідно до вимог, встановлених статтею 283 Кодексу, та повинна містити: повне найменування органу (посадової особи), який (яка) виніс (винесла) постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа, зокрема: прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання, дату та місце народження, місце роботи, посаду, серію і номер паспорта (іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та найменування органу, який його видав, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); опис обставин, установлених при розгляді справи; посилання на частину відповідної статті та статтю Кодексу, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за таке правопорушення; прийняте у справі рішення, а також інформацію про право оскарження постанови в порядку та у строк, визначені статтями 288, 289 Кодексу; дату набрання постановою законної сили; строк пред`явлення постанови до виконання.

Постанова підписується посадовою особою, уповноваженою розглядати справи про адміністративні правопорушення, та скріплюється гербовою печаткою відповідного органу.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення особі, щодо якої її винесено.

Якщо копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто, то в постанові вказується дата її вручення і вона підписується особою, притягнутою до адміністративної відповідальності.

У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Матеріали справи не містять доказів щодо дотримання відповідачем по справі процедури розгляду акту перевірки позивача про порушення на автомобільному транспорті. На час розгляду справи про порушення транспортного законодавства 29.08.2017 року у відповідача не було доказів вручення чи невручення поштового відправлення. Суд звертає увагу, що відповідачем взагалі до суду не надано жодних доказів направлення запрошення для позивача.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, порушено процедуру розгляду акту перевірки позивача та оформлення справи про порушення позивачем на автомобільному транспорті та не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій під час винесення оскаржуваної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Будь-яких доказів, що спростовують доводи позивача, відповідач з даного приводу суду не надав, а також не навів жодних аргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятої ним оскаржуваної постанови.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.09.2017 №0012669.

Стягнути на користь Рокитнянського колективного автотранспортного підприємства 1066 (код ЄДРПОУ 05395428) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.