Рішення

від 16.12.2019 по справі 420/6271/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6271/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соколенко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст.262 КАС України адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

24 жовтня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - відповідач, Головне управління), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.09.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Для ведення особистого селянського господарства , орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123783200:01:003:0077;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання позивачки від 07.09.2019 року, із урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні, та прийняти рішення з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтованою площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Новодолинської сільської ради, Овідіопольського району Одеської області.

Мотивуючи свою позовну заяву позивач зазначила, що вона 07.09.2019 року о 19 год. 22 хв. за допомогою мережі Інтернет звернулась із заявою до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Для ведення особистого селянського господарства , орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123783200:01:003:0077. У вказаній заяві позивач зазначила: ІПН, серію та номер паспорта та бажання отримати письмово відповідне рішення.

Позивач вказує, що до поданої нею заяви було додано графічний матеріал, на якому позивач позначила бажане місце розташування земельної ділянки, яка була знайдена нею самостійно за допомогою публічної кадастрової карти, і яка розташована за межами населеного пункту.

При цьому, позивач зазначає, що станом на 19.10.2019 року не отримала жодного листа від відповідача.

Позивач вважає, що відповідач порушив ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, оскільки ігноруючи соціальні права позивача, відмовляється приймати управлінське рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, так само, як і відмовляється приймати рішення про мотивовану відмову в розробці проекту землеустрою.

Нормативно обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на ст. 19 Конституції України та ст.ст. 3, 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до ст.262 КАС України та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

19 листопада 2019 року (у встановлений судом строк) через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із доказами його направлення на адресу позивача та копією наказу від 17.10.2019 року №15-6102/13-19-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою (т.1 а.с.16-20).

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що Головне управління вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як зазначає відповідач, відповідно до вимог ст.15-1, ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, пп.13 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 12.11.2019 року №285, Головне управління з 01.01.2013 розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території України.

Відповідач вказує, що на адресу Головного управління надійшло клопотання ОСОБА_1 (реєстр. №С-11134/0/36-19 від 09.09.2019 року) про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо отримання земельної ділянки безоплатно у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 2,0 га на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту).

За результатами розгляду клопотання позивача, Головним управлінням, з дотриманням вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, видано наказ за №15-6102/13-19-СГ, який направлено позивачу.

Враховуючи викладене та з посиланням на ст.2, ст.5 КАС України відповідач зазначає, що наразі відсутній предмет спору, оскільки клопотання позивача розглянуто та надано мотивовану відмову у формі наказу, а між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням наведеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

25 листопада 2019 року засобами електронної пошти та додатково 26.11.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшли пояснення, в яких відповідач зазначає, що наказ №15-6102/13-19-СГ відправлено позивачу 17.10.2019 року, на підтвердження чого відповідачем надано реєстр відправлення поштової кореспонденції №199 від 17.10.2019 року (т.1 а.с.21-25).

02 грудня 2019 року засобами електронної пошти від позивача надійшло повідомлення про отримання нею відзиву відповідача на позовну заяву, та в якому позивач також зазначила, що 30.11.2019 року нею направлено до суду та до відповідача уточнену позовну заяву (т.1 а.с.27-28).

02 грудня 2019 року засобами поштового зв`язку від позивача надійшло клопотання про витребування доказів (завіреної копії заяви позивача від 07.09.2019 року) та уточнений адміністративний позов з доказами їх направлення відповідачу (т.1 а.с.37-48).

Ухвалою суду від 09.12.2019 року уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 від 29.11.2019 року, який надійшов до суду 02.12.2019 року, повернуто позивачу без розгляду.

04 грудня 2019 року засобами електронної пошти та додатково 05.12.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшла копія заяви позивача від 07.09.2019 року із зазначенням дати її реєстрації та реєстраційного номеру (т.1 а.с.29-36).

Ухвалою суду від 09.12.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів від 29.11.2019 року.

Копії даних ухвал від 09.12.2019 року направлено сторонам у справі.

Станом на 16.12.2019 року інших заяв по суті (відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив), додаткових доказів, клопотань від сторін до суду не надходило. При цьому, суд зазначає, що станом на 16.12.2019 року у позивача сплинув строк для подання відповіді на відзив.

Відповідно до ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи наведені приписи КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом 16.12.2019 року в межах строку, визначеного ст.258 КАС України (на 48-й день з дня відкриття провадження у справі).

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача, та наданими ним доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються заяви по суті справи, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 07.09.2019 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за допомогою мережі Інтернет з використанням сервісу електронної пошти із заявою від 07.09.2019 року, в якій просила на підставі вимог ст.ст.116,118,121,122 Земельного кодексу України надати їй дозвіл на розробку документації із землеустрою для безоплатного отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123783200:01:003:0077 (т.1 а.с.8).

У вказаній заяві позивачем також зазначено, що земельна ділянка, що цікавить позивача, позначена червоною крапкою на графічному матеріалі. У заяві позивача також міститься твердження про те, що позивач не отримувала безоплатно у власність земельної ділянки з цільовим призначенням, вказаним в даній заяві, в межах норм, зазначених у ст.121 Земельного кодексу України.

Серед додатків, що додані до вказаної заяві, вказано графічний матеріал з бажаним місцем розташування земельної ділянки. Позивач просила письмово її повідомити про результати розгляду даної заяви та прийняте рішення.

Вказана заява надіслана позивачем 07.09.2019 року на електронну адресу відповідача 07.09.2019 року о 19.22 год. (день тижня - субота).

Як вбачається з матеріалів справи, дана заява позивача про надання дозволу на розробку документації із землеустрою отримана відповідачем та зареєстрована за вхідним №С-11134/0/36-19 від 09.09.2019 року (т.1 а.с.32,35).

Судом встановлено, що 17 жовтня 2019 року Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято наказ №15-6102/13-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, оскільки згідно з наявними в Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області матеріалами, бажана до відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності (т.1 а.с.19).

Як вбачається з реєстру поштових відправлень №199 від 17.10.2019 року, відповідачем направлено позивачу копію наказу від 17.10.2019 року за №15-6102/13-19-СГ (т.1 а.с.25).

При цьому, зазначаючи, що станом на 19.10.2019 року позивач не отримувала від відповідача результатів розгляду її заяви від 07.09.2019 року про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, вона звернулась до суду із даною позовною заявою, вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду вказаної заяви позивача.

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані, зокрема, але не виключно, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 р. за № 1391/29521, та іншими нормативно-правовими актами.

Так, статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з ч.2 ст.22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Пунктом а частиною 1 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

Згідно з ч.1 ст. 35 ЗК України громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно п. б ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч.3 ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 цієї статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ст. 118 Земельного кодексу України.

Положеннями ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 ст. 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 ЗК України.

Згідно з ч.ч.8-11 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Виходячи з аналізу зазначених законодавчих положень у системному їх зв`язку, суд дійшов висновку, що для отримання земельної ділянки безоплатно у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого компетентним органом приймається одне з відповідних рішень, а саме про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про надання мотивованої відмови у його наданні. При цьому, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Отже, з урахуванням частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, за наявності відповідних підстав відповідач приймає мотивоване рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Суд зазначає, що відповідно до статті 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади , пункту 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119, наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333 затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Пунктом 8 Положення №333 визначено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Крім того, згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої Наказом Держгеокадастру №600 від 15.10.2015р., накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.

Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру останнім має видаватися відповідний наказ.

Таким чином, рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні повинно оформлятися розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу Головного управління Держгеокадастру в області.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10.01.2019 р. у справі №820/4555/17, від 06.03.2019 р. у справі №1640/2594/18.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до п. 4 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача від 07.09.2019 року, яку остання відправила засобами електронної пошти на адресу відповідача, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області прийнято наказ №15-6102/13-19-СГ, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новодолинської сільської ради Овідіопольського району Одеської області (за межами населеного пункту), орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з тих підстав, що згідно наявними у Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області матеріалами, бажана до відведення земельна ділянка не відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем надано позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за формою, визначеною законодавством України.

При цьому, вказаний наказ прийнято відповідачем ще до звернення позивача до суду із вказаною позовною заявою.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що станом на дату звернення позивача до суду з боку відповідача була відсутня бездіяльність щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.09.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Для ведення особистого селянського господарства , орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123783200:01:003:0077.

При цьому суд зазначає, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України та норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Натомість, вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Також, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 по справі № 522/3665/17 (провадження № К/9901/38991/18) констатував, що з огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.09.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Для ведення особистого селянського господарства , орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123783200:01:003:0077, - є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки вимога позивача про зобов`язання управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання позивача від 07.09.2019 року, із урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні, та прийняти рішення з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України та п.8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.09.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, та враховуючи те, що відповідачем прийнято наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, суд вважає, що вказана вимога зобов`язального характеру також не підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,9,72,77,90,120,139,193,241-246,255,258,262,295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (ідентифікаційний код 39765871, місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 07.09.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність Для ведення особистого селянського господарства , орієнтовною площею 2,0 га, яка розташована на території: Одеська область, Овідіопольський район, Новодолинська сільська рада, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 5123783200:01:003:0077, та про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання позивача від 07.09.2019 року, із урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні, та прийняти рішення з урахуванням вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України та п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року № 333, у виді наказу, яким вирішити питання надання або мотивованої відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтованою площею 2 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Новодолинської сільської ради, Овідіопольського району Одеської області - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Соколенко

.