Рішення

від 16.12.2019 по справі 620/2734/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/2734/19

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - ГУ ДФС у Чернігівській області) про визнання протиправною та скасування вимоги Ніжинського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області від 15.02.2019 №Ф-235 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 20689,42 грн.

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваної вимоги з підстав, що він з листопада-грудня 2012 року фактично не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки з 02.11.2012 по 16.03.2016 офіційно працював у ПІК ААЗ Трейдінг на посаді водія-експедитора, отримував офіційно заробітну плату та дане товариство сплачувало з його заробітку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також зазначив, що з 30.03.2016 по теперішній час він проживає та працює за межами України, де отримує заробітну плату та за нього працедавцями сплачуються усі податки та збори.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 18.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що запис про припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.06.2019. Тобто на день формування податкової вимоги 15.02.2019 позивач перебував на обліку як фізична особа-підприємець. Оскільки станом на 31.01.2019 в інтегрованій картці позивача по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок) обліковувалась заборгованість у сумі 20689,42 грн., відповідачем було сформовано та направлено на адресу боржника вимогу про сплату боргу (недоїмки). Щодо посилань позивача на те, що він з 30.03.2016 офіційно працює за кордоном, відповідач зазначив, що Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не передбачено звільнення від сплати єдиного внеску фізичної особи-підприємця, який застосовує спрощену систему оподаткування та одночасно є найманим працівником на підприємстві. Крім того, чинне законодавство України не виключає можливості одночасного здійснення підприємницької діяльності та роботи за трудовим договором на підприємстві.

03.12.2019 представником відповідача подано до суду клопотання про заміну відповідача - ГУ ДФС у Чернігівській області на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у Чернігівській області (далі - ГУ ДПС у Чернігівській області).

Вирішуючи по суті подане клопотання, суд враховує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності, а забезпечення діяльності Державної податкової служби та Державної митної служби у 2018 та 2019 роках здійснюватиметься в межах видатків, передбачених Державній фіскальній службі.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 затверджено положення про Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1, зокрема, ГУ ДПС у Чернігівській області. Також вказаною постановою реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2, зокрема, ГУ ДФС у Чернігівській області приєднано до ГУ ДПС у Чернігівській області, а також визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 12.07.2019 №14 Про затвердження положень про територіальні органи ДПС затверджено положення, зокрема про Головне управління ДПС у Чернігівській області (а.с.97-98).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.09.2019 запис про державну реєстрацію Головного управління ДПС у Чернігівській області як юридичної особи, створеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , внесено 31.07.2019 (а.с.95-96).

21.08.2019 Кабінетом Міністрів України прийняте розпорядження №682-р Питання Державної податкової служби , яким передбачено погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

28.08.2019 Державною податковою службою України прийнято наказ №36 Про початок діяльності Державної податкової служби України , згідно з яким розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

29.08.2019 Головним управлінням ДПС у Чернігівській області прийнято наказ №8 Про початок діяльності Головного управління ДПС у Чернігівській області , яким розпочато з 29.08.2019 виконання Головним управлінням ДПС у Чернігівській області функцій і повноважень Головного управління ДФС у Чернігівській області, що припиняється (а.с.94).

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача та допустив заміну відповідача - ГУ ДФС у Чернігівській області його правонаступником - ГУ ДПС у Чернігівській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 з 26.01.2012 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та з 28.01.2012 взятий на облік у відповідача в якості платника податків, з 26.01.2012 - в якості платника єдиного внеску, а 19.06.2019 припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.11.2019 (а.с.88-89).

Відповідач у відзиві зазначив, що позивач з 26.01.2012 перебував на загальній системі оподаткування.

Як вбачається з ідентифікаційних даних відповідача щодо позивача, 19.06.2019 внесено запис про зміну стану платника податків - 11 (припинено, але не знято з обліку) (а.с.90).

15.02.2019 ГУ ДФС у Чернігівській області, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-235, якою визначено, що станом на 31.01.2019 заборгованість (недоїмка) позивача зі сплати єдиного внеску становить 20689,42 грн., яка направлена контролюючим органом на адресу позивача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернута відправнику з відміткою оператора поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання (а.с.91).

Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.

Так, у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 №2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI).

У свою чергу до вказаного Закону №2464-VI Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон №1774-VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Дія Закону №2464-VI поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI є фізичні особи-підприємці, у тому числі, ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI в редакції Закону №1774-VIII).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України від 15.05.2003 №755-IV Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі - Закон №755-IV, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Отже необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема підприємницької діяльності, з 2017 року в не залежності від отримання доходу від такої діяльності.

Водночас суд враховує, що наявність у Єдиному державному реєстрі запису про державну реєстрацію підприємницької діяльності фізичною особою лише посвідчує право такої особи на здійснення підприємницької діяльності, однак не є доказом її здійснення.

У адміністративному позові позивач стверджував, що він з листопада-грудня 2012 року фактично не здійснював підприємницьку діяльність, оскільки з 02.11.2012 по 16.03.2016 офіційно працював у ПІК ААЗ Трейдінг на посаді водія-експедитора, отримував офіційно заробітну плату та дане товариство сплачувало з його заробітку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також зазначав, що з 30.03.2016 по теперішній час він проживає та працює за межами України, де отримує заробітну плату та за нього працедавцями сплачуються усі податки та збори.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано до суду копію трудової книжки від 24.11.2006 серії НОМЕР_1 , з якої випливає, що з 02.11.2012 по 16.03.2016 ОСОБА_1 працював у Підприємстві з 100% іноземним капіталом ААЗ Трейдінг Ко на посаді водія-експедитора автотранспортного засобу з повною матеріальною відповідальністю (а.с.45-47).

Разом з тим суд зазначає, що вказаний період не є предметом спору, адже підприємці зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отриманого доходу (прибутку) у звітному кварталі, або окремому місяці звітного кварталу з 01.01.2017.

Також позивачем надано суду копію закордонного паспорту з відмітками відповідної служби про перетини кордону України, відповідно до яких позивач перетинав кордон України тричі у 2016 році та дев`ять разів у 2019 році (а.с.48-50).

На підтвердження працевлаштування позивачем подано до суду довідку з місця роботи від 10.02.2017 (Бехув) та її переклад з польської на українську мову, відповідно до яких позивач з 30.03.2016 до 10.02.2017 був прийнятий у Транспортні послуги Кшиштоф Павелец на повний робочий день (8/8), договір на визначений термін, та виконував роботу водія автомобіля важче 3,5 тон на посаді водія такого автомобіля/водія міського автобуса, у період працевлаштування використав відпустку у календарному році, у якому був розірваний трудовий договір, 4 дні (32 години) (а.с.55-59).

Відповідно до довідки з місця роботи від 29.01.2018 (Берунь) та її перекладу з польської на українську мову, позивач у період з 10.02.2017 по 22.01.2018 був найнятий роботодавцем - ТОВ BERTANI POLAND на повну ставку та виконував роботу водія вантажних автомобілів понад 12 тон, у період працевлаштування використав відпустку у кількості 2 днів (16 годин), а також використав неоплачувані відпустки з 20.10.2017 по 27.10.2017, з 04.01.2018 по 11.01.2018 (а.с.60-62).

Згідно з умовами трудового договору від 09.04.2018 (Катовіце), укладеного між АТ Трансбуд-Катовіце і позивачем на визначений термін до 07.02.2021, та його перекладом з польської і німецької мов на українську мову, термін початку роботи ОСОБА_1 водієм сідлового тягача - 08.05.2018 (а.с.63-65).

Як вбачається з посвідок на проживання RP 7355549 і RP 3724943 та їх перекладу з польської на українську мову, позивачу надано дозвіл на тимчасове проживання з 27.10 2016 по 01.12.2018 та з 14.06.2019 по 07.02.2021, а також дозвіл на працевлаштування (а.с.66-69).

Крім того позивачем надано суду довідку про доходи, а також сплачені внески на оподаткування доходів за 2018 рік, і її переклад з польської на українську мову (а.с.70-77).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наданими позивачем доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 з 30.03.2016 по теперішній час проживає та працює за межами України, де отримує заробітну плату та за нього працедавцями сплачуються усі податки та збори.

При цьому відповідачем не надано суду доказів на підтвердження провадження позивачем протягом 2017 - 2019 років підприємницької діяльності, що свідчить про відсутність умов для сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Також суд звертає увагу відповідача на таке.

Відповідно до абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону №2464-VI (в редакції, яка діяла до 31.12.2017) платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII, яка діє з 01.01.2018, вищевказана стаття передбачає, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною 4 статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (далі - Інструкція №449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 розділу VI Інструкції №449).

В силу абзацу 3 пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій). Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (пункт 3 розділу VI Інструкції №449).

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Разом з тим суд вбачає порушення строку обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску, який мав бути зроблений в кінці календарного місяця (кварталу) у разі існування недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску.

Проте контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) на адресу позивача не направлялась тривалий час, а заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску за цей час значно зростала. Вказане вище свідчить про порушення податковим органом процедури, яка передує прийняттю вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суд звертає увагу, що, в даному випадку, бездіяльність з боку контролюючого органу щодо невинесення протягом тривалого часу після внесення змін в законодавство вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску.

При вирішенні даної справи суд керується частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, зокрема, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є одночасно і орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які на справді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Дотримання принципу пропорційності особливо важливе при прийнятті рішень або вжитті заходів, які матимуть вплив на права, свободи та інтереси особи. Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи. Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що: 1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти; 2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей; 3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії; 4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш шкідливі засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Суд вважає, що несприятливі наслідки для прав позивача внаслідок необхідності відшкодування недоїмки у сумі 20689,42 грн. є набагато більшими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого відшкодування.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску у сумі 20689,42 грн., та, як наслідок, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги -задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Ніжинського управління Головного управління ДФС у Чернігівській області від 15.02.2019 №Ф-235 про сплату боргу (недоїмки) у сумі 20689 (двадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 42 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Чернігівській області (вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 43143966).

Суддя В.В. Падій