Постанова

від 04.12.2019 по справі 160/4378/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

04 грудня 2019 року м. Дніпросправа № 160/4378/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

за участю секретаря судового засідання Лащенко Р.В.,

за участю сторін (представників): представник позивача Юзьвак А.Я., представник відповідача Донцов Є.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №160/4378/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019р. позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.04.2019 №0010861417 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12800561,25 грн.; №0010741417 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість підприємств у розмірі 378312,50 грн.; №0010971417 застосування штрафу за відсутність складання та реєстрації податкових накладних у розмірі 5810 грн.; №0010751417 зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 52807 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з оскарженими рішеннями відповідача, прийнятими за результатами перевірки, та які ґрунтуються на помилкових висновках акту перевірки, оскільки такі не ґрунтуються на аналізі наданих первинних документів, висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, акт перевірки містить лише суб`єктивну думку представників контролюючого органу, що не знаходить своє документальне підтвердження.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення апеляційної скарги заперечив, у її задоволенні просив відмовити. Зазначив, що позивачем не спростовані порушення, визначені у акті перевірки.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено документальну планову перевірку ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» (код ЄДРПОУ 33892810) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, за результатами якої складено акт №12122/04-36-14-17/33892810 від 12.03.2019.

Перевіркою встановлені наступні порушення, які за результатами розгляду заперечень позивача, у листі «Про результати розгляду заперечень» , висновки акту планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» вважати наступними: перевіркою ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» встановлено порушення: п.44.1 ст.44п., абз. а) п. 185.1 ст. 185, 198.1. п. 198.2 п. 198.3, п.200.4 ст.200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 387 025 грн. у т.ч. - заниження податкового зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 334 218,00 грн.; завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в розмірі 52 807, 0 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.135.1 ст. 135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 10 317 673 грн. у тому числі за 2015 рік на суму 77 224 грн., за 2016 рік на суму 85 364 грн., за 2017 рік на суму 10 075 588 грн., за 9 міс. 2018 року на суму 79 497 грн.; п.201.10 ст.201 ПК України, не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що передбачає відповідальність згідно п. 120 1 .2 ст. 120 1 ПКУ. А також у вказаному листі вказано, що позивачем до заперечень не надано документів, що спростовують висновки перевіряючих за актом перевірки від 12.03.2019 №12122/04-36-14-17/33892810.

За результатами перевірки відповідачем 08.04.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0010861417 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12800561,25 грн. (10240449,00 грн. - за основним платежем, за штрафними санкціями - 2560112,25 грн.); №0010741417 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість підприємств у розмірі 378312,50 грн. (за основний платежем - 302650,00 грн., за штрафними санкціями - 75662,50 грн.); №0010971417 застосовано штраф за відсутність складання та реєстрації податкових накладних у розмірі 5810 грн.; №0010751417 зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 52807 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення податкового органу і є предметом оскарження у справі.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову дійшов висновку дійшов висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на такі обставини.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що перевіркою встановлені наступні порушення, які за результатами розгляду заперечень позивача, у листі «Про результати розгляду заперечень» , висновки акту планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» визначені наступними:

перевіркою ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» встановлено порушення: п.44.1 ст.44п., абз. а) п. 185.1 ст. 185, 198.1. п. 198.2 п. 198.3, п.200.4 ст.200 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 387 025 грн. у т.ч. - заниження податкового зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 334 218,00 грн.; завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» в розмірі 52 807,0 грн.; п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134. п.135.1 ст. 135 ПК України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 10 317 673 грн. у тому числі за 2015 рік на суму 77 224 грн., за 2016 рік на суму 85 364 грн., за 2017 рік на суму 10 075 588 грн., за 9 міс. 2018 року на суму 79 497 грн.; п.201.10 ст.201 ПК України, не здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що передбачає відповідальність згідно п. 120 1 .2 ст. 120 1 ПКУ. (а.с. 62-64 Т1).

Висновки перевіряючих ґрунтуються, щодо занижено податок на прибуток з підстав непередбаченого законодавством коригування фінансового результату до оподаткування на різниці щодо операції із внесення активів до статутного капіталу (його збільшення), придбання топливно-мастильних матеріалів (відсутністю чеків з АЗС); щодо заниження податку на додану вартість за результатами формування податкового кредиту за рахунок придбання топливно-мастильних матеріалів з підстав відсутністю чеків з АЗС, це порушення призвело що призвело до зменшення суми від`ємного значення, також щодо заниження податку на додану вартість за перевіряємий період це комплектація позивачем рекламного чемодану , та відсутністю його реалізація за перевіряємий період та відповідно і відсутня реєстрації податкових накладних, з урахуванням п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Щодо заниження податку на прибуток.

Висновки перевіряючих щодо заниження позивачем податку на прибуток ґрунтуються на формуванні з порушенням норм господарського та цивільного законодавства змін статутного капіталу (його збільшення), придбання топливно-мастильних матеріалів (відсутністю чеків з АЗС) та придбання топливно-мастильних матеріалів (відсутністю чеків з АЗС).

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що згідно з Протоколом Загальних зборів Учасників ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» від 12.10.2017, при участі ФПК «ЛИС» (код ЄДРПОУ 20307462) - що володіє 46,62 відсотками Статутного капіталу, ТОВ «Юридична фірма «Правекс» (код ЄДРПОУ 20291198) - що володіє 9,39 відсотками Статутного капіталу, ТОВ «Туристичне бюро «Меридіан» (код ЄДРПОУ 23370001) - що володіє 43,99 відсотками Статутного капіталу. Збільшено розмір Статутного капіталу ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» на суму 86 594 000 грн.

Збільшення розміру статутного капіталу відбулося за рахунок його поповнення грошовими коштами у безготівковій формі за 2017 рік на суму 31 150 300 грн. у тому числі від ТОВ «Туристичне бюро «Меридіан» на суму 6 572 000 грн., ТОВ «Юридична фірма «Правекс» на суму 8 783 000 грн, ФПК «ЛИС» на суму 15 795 300 грн. А також за рахунок переведення заборгованості за договорами права витребування на загальну суму 55 443 700 грн. (де кредиторами виступають ТОВ «Туристичне бюро «Меридіан» , ТОВ «Юридична фірм; «Правекс» , ФПК «ЛИС» ) у статутний капітал ТОВ «Фабрика дверей «Будмайстер» .

За рахунок заборгованості за договорами права витребування статутний капітал був поповненні засновниками юридичними особами у 2017 році на загальну суму 55 443 700 грн. у т.ч. від ТОВ «Туристичне бюро «Меридіан» на суму 17441 000 грн., від ТОВ «Юридична фірма «Правекс» - 17 047 000 грн, ФПК «ЛИС» 20955 700 грн.

На вимогу суду апеляційної інстанції позивачем подано суду копії протоколу загальних зборів на якому прийнято рішення про розміру статутного капіталу, бухгалтерські довідки щодо збільшення статутного капіталу, та копію витягу з Єдиного держаного реєстру щодо розміру статутного капіталі (а.с. 123-142 Т4).

Також позивач посилається на те, що статутний капітал був сформовано, а у 2017р. відбулось, згідно рішенню загальних зборів, збільшення статутного капіталу.

Відповідач визначаючи заниження позивачем податку на прибуток, за рахунок збільшення статутного капіталу, за рахунок відступлення права витребування вимоги, вказує на заниження фінансового капіталу, з чим погодився і суд першої інстанції.

Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Порядок формування статутного капіталу товариства регулюється зокрема нормами ЦК України та ГК України.

Відповідач у акті перевірки посилається на норми ЦК України та ГК України, порушення яких, на його переконання призвело до порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України.

Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухобліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до п.44.2. ст. 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці за операціями із збільшенням статуного капіталу, а отже не враховуються для цілей податку на прибуток.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є фінансовий результат (прибуток чи збиток), визначений за правилами бухгалтерського обліку, з урахуванням різниць (пп. 134.1.1 ПКУ).

Відповідно до п. 5 П(С)БО 15 Дохід зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства не визнається доходом. Крім того, податкові різниці, пов`язані з формуванням статутного капіталу, у ПК України не передбачені.

Тому операція зі здійснення внеску до статутного капіталу підприємства не впливає на розмір об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Таким чином доводи відповідача є помилковими щодо даного порушення та не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

Щодо придбання паливно-мастильних матеріалів.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами ТОВ «РН-Карт Україна» (код ЄДРПОУ 32489155), ТОВ «Торговий дім «СКФ» (код ЄДРПОУ 38315218), ТОВ "ПЛАТИНУМ ОИЛ" (код ЄДРПОУ 40362314), ТОВ "БЕССОЛ" (код ЄДРПОУ 36136012), ТОВ "КИЇВСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 40034716) укладені договори по придбанню дизельного палива та бензину здійснювались за допомогою смарт- карт через мережу АЗС. Договори від 29.11.2016 №Б-ІПІСК-16/337, 01.02.2016 №ТДСКФ/ОІТЗ/ПО/004-13525, 01.08.2018 №ПО-НПСК-18/168, 25.04.2016 №к-205.

Згідно умовам зазначених договорів, передача товару здійснюється з використанням стрейч-карт на АЗС або контейнерному складі.

Підтвердженням отримання покупцем паливно-мастильних матеріалів є фіскальний чек або видаткові накладні.

Відповідно до договорів з вищевказаними контрагентами, поставка здійснюється на умови 100% передплати, яка в подальшому відображається на смарт-картах в електронній формі на особовому рахунку Покупця.

Таким чином, згідно умов договорів підтвердженням отримання паливно-мастильних матеріалів є фіскальний чек або видаткові накладні, а отже є помилковими доводи відповідача щодо обов`язковості чеків.

Позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні на підтвердження отримання паливно-мастильних матеріалі, а також банківські виписки та оборотно-сальдові відомості по рахунках по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами. (а.с. 33-42, 74-116, 233-250 Т1).

Згідно п 135.1. ст.135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, якій ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примирник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином доводи відповідача, з якими погодився і суд першої інстанції що позивачем документально не підтверджено показники податкової звітності, спростовуються позивача позивачем як до перевірки так і матеріалам справи доказами.

Щодо посилання відповідача, що з наданих документів не вбачається місце отримання товару, такі доводи відповідача спростовані поданими позивачем доказами - звітами карт і рахунків, в яких зазначено адресу знаходження АЗС, дата та вид отриманого палива, об`єм, його вартість.

Відповідач в свою чергу не надав доказів, що контрагенти позивача не мають АЗС або контейнерні склади, через які можуть здійснювати виконання укладених договорів.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не доведено порушення позивачем заниження податку на прибуток.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, заниження податкового зобов`язання, що підлягає сплаті до бюджету та завищення залишку від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач визначаючи порушення зазначає на порушення щодо придбання паливно-мастильних матеріалів та операції з комплектації рекламних чемоданів .

Відповідно до п 198.1. ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України, встановлено, що датою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Тобто у покупця при перерахуванні авансу постачальнику виникає податковий кредит - за першою подією.

Відповідно до п 198.3. ст.198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлено, що між позивачем та контрагентами ТОВ «РН-Карт Україна» (код ЄДРПОУ 32489155), ТОВ «Торговий дім «СКФ» (код ЄДРПОУ 38315218), ТОВ "ПЛАТИНУМ ОИЛ" (код ЄДРПОУ 40362314), ТОВ "БЕССОЛ" (код ЄДРПОУ 36136012), ТОВ "КИЇВСЬКА ПАЛИВНА КОМПАНІЯ" (код ЄДРПОУ 40034716) укладені договори по придбанню дизельного палива та бензину здійснювались за допомогою смарт- карт через мережу АЗС. Договори від 29.11.2016 №Б-ІПІСК-16/337, 01.02.2016 №ТДСКФ/ОІТЗ/ПО/004-13525, 01.08.2018 №ПО-НПСК-18/168, 25.04.2016 №к-205.

Згідно умовам зазначених договорів, передача товару здійснюється з використанням стрейч-карт на АЗС або контейнерному складі.

Підтвердженням отримання покупцем паливно-мастильних матеріалів є фіскальний чек або видаткові накладні.

Відповідно до договорів з вищевказаними контрагентами, поставка здійснюється на умови 100% передплати, яка в подальшому відображається на смарт-картах в електронній формі на особовому рахунку Покупця.

Позивачем до перевірки та матеріалів справи надані видаткові накладні на підтвердження отримання паливно-мастильних матеріалі, а також банківські виписки та оборотно-сальдові відомості по рахунках по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами. (а.с. 33-42, 74-116, 233-250 Т1).

Таким чином, позивачем у відповідності до норм чинного законодавства було сформовано податковий кредит за зазначеними господарськими операціями.

Щодо здійснення позивачем операцій з комплектації товару з сировини та матеріалів, які є запасами підприємства, а саме рекламного чемодану , що підтверджується накладними на переробку сировини, також згідно з матеріальними звітами по рахунку 201 за березень, квітень, травень 2017 року встановлено прихід та подальше списання рекламних чемоданів у кількості 158 шт, залишки відсутні.

Відповідач визначаючи порушення за вказаною операцією посилається на вимоги абз. а) п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладне зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документа складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (частково інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таки платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборне сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 ПКУ передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Позивач зазначає, що рекламний чемодан є демонстративним зразком готової продукції та не призначений до продажу, а використовується виключно в рекламних цілях. Витрати на їх формування включені до складу вартості виготовленої продукції. (а.с. 136-230)

Відповідачем в свою чергу не надано обґрунтованих доводів, що позивачем не використовується такий рекламний чемодан в рекламних цілях, а отже використання його здійснюється у господарській діяльності позивача, а отже операції по комплектації рекламних зразків, подальше його використання та списання після його експлуатації не входить в базу оподаткування відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України.

Таким чином, позивач за власний рахунок здійснює операції з формування рекламного продукту, пов`язані зі збутом продукції, яка реалізується ним згідно з видом діяльності.

Таким чином порушення на думку колегія суддів є недоведеним, а тому відсутні підстави для формування та реєстрації податкових накладних, а рішення податкового органу щодо нарахування штрафних санкції з цих дістав прийнято помилково.

Посилання позивача на прийняття оскаржених рішенні від 08.04.2019р. №0010741417 та №0010741417 з порушенням строку визначених ст. 102 ПК України, є помилковими з наступних підстав.

Вказані податкові повідомлення-рішення містять розрахунок в яких зобов`язання та штрафні санкції нараховані з урахування строку 1095днів (а.с. 68, 70 Т1).

Суми зазначені у податкових повідомленнях-рішеннях відповідають сумам розрахунку.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, враховуючи зазначену норму законодавства, податковий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Отже, ключовим у даному випадку є - нарахування не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а не дата її фактичного подання платником податку.

Позивач не навів доказів з посилання на податкові декларації, з урахуванням яких відповідачем нараховані зобов`язання з пропуском строку визначного ст. 102 ПК України, оскільки зобов`язання 08.04.2019р. з податку на прибуток нараховано з урахуванням поданої декларації 24.02.2017р., податку на додану вартість з вересня 2017р.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні позову, та тому рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 КАС України .

Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 19210,0грн. (т. 1 а.с. 3) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 28815,0грн. (т. 2 а.с.192), всього на суму 48025грн, які підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі №160/4378/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати. прийняти у справі нове судове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 08.04.2019 №0010861417 форми Р , від 08.04.2019 №0010741417 форми Р ; від 08.04.2019 №0010971417 форми ПН ; від 08.04.2019 №0010751417 форми В4 .

Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856 ) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика дверей "Будмайстер" (ЄДРПОУ 33892810) сплачений судовий збір у розмірі 48025грн(сорок вісім тисяч двадцять п`ять гривень).

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2019року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя С.В. Білак

суддя В.А. Шальєва