Постанова

від 16.12.2019 по справі 640/11988/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11988/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Егло Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Егло Україна звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування пені у сумі 251 170,72 грн по несплаті антидемпінгового мита та 50 234,18 грн по несплаті ПДВ з ввезення товарів; скасування нарахування пені у сумі 251 170,72 грн по несплаті антидемпінгового мита та 50 234,18 грн по несплаті ПДВ з ввезення товарів.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування пені по несплаті антидемпінгового мита та по несплаті ПДВ з ввезення товарів за період з 11.11.2014 року по 29.05.2019 року, зобов`язано Головне управління ДФС у м. Києві здійснити коригування в інформаційній системі органів ДФС даних пені з антидемпінгового мита та по несплаті ПДВ з ввезення товарів за період з 11.11.2014 року по 29.05.2019 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ Егло Україна законодавства України з питань державної митної справи під час декларування товарів за митними деклараціями № 100270005/2015/342134 від 11.11.2014, № 100270004/2015/342208 від 17.11.2014, №100270005/2015/342278 від 24.11.2014, №100270005/2015/339034 від 16.12.2014, №100270005/2015/338909 від 01.12.2014, №100270005/2015/339089 від 22.12.2014, №100270005/2015/314923 від 13.01.2015, № 00270005/2015/315012 від 26.01.2015, №100270005/2015/315439 від 18.03.2015, № 100270005/2015/315681 від 16.04.2015, №100270005/2015/315915 від 21.05.2015, №100270005/2015/316261 від 26.06.2015, №100270005/2015/316420 від 13.07.2015, №100270005/2015/316628 від 03.08.2015, № 100270005/2015/316694 від 10.08.2015, № 100270005/2015/316782 від 19.08.2015, № 100270005/2015/316934 від 07.09.2015, №100270005/2015/317378 від 19.10.2015, №100270005/2015/317478 від 29.10.2015, №" 100270005/2015/317571 від 09.11.2015, № 100270005/2015/317829 від 30.11.2015, № 100270005/2015/317977 від 15.12.2015, № 100270005/2015/318047 від 21.12.2015, №100270005/2015/321124 від 25.01.2016.

За результатом проведеної перевірки складено акт від 31.08.2016р. у висновках якого зазначено, що перевіркою ТОВ Егло Україна встановлені порушення: вимог ч. 2 ст. 44, ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, в результаті чого заявлено недостовірні відомості, шляхом подання фальсифікованого сертифікату про походження, що призвело до ухилення від сплати антидемпінгового мита та заниження податкового зобов`язання на суму 259 159,03 грн; вимог п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму на 51 831,81 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.09.2016р.: № 0017451406 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Антидемпінгове мито на товари, що ввозяться суб`єктами господарювання на суму 388 738,55 грн (за основним платежем 259 159,03 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 129 579,52 грн); № 0017461406 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із ввезених на територію України товарів, код платежу 14070100 на суму 77 747,72 грн (за основним платежем 51 831,81 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 25 915,91 грн).

Позивач, не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.09.2016 № 0017451406 та № 0017461406.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 березня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 року у справі № 826/19772/16 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Грошові зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями № 0017451406 та № 0017461406 відображено у електронному кабінеті платника податку з 04.06.2019 року.

Позивач сплатив 19.06.2019 року суму основного боргу разом із штрафом, що підтверджується платіжними дорученнями №1085, №1087, № 1084, № 1086.

Також, з 04.06.2019 року у електронному кабінеті платника податку відображена пеня у сумі 251 170,72 грн по несплаті антидемпінгового мита та 50 234,18 грн по несплаті ПДВ з ввезення товарів.

Позивач вважає, що нарахування пені в ІКП відповідачем відображено з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Приписами пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

У відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України встановлено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Так, за результатом процедури оскарження податкових повідомлень-рішень від 19.09.2016 року № 0017451406 та № 0017461406 була ухвалена постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 року у справі № 826/19772/16.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 20.05.2019 року.

Таким чином, днем узгодження податкових зобов`язань за вказаними податковими податковими-рішеннями є 20.05.2019 року, а граничним днем сплати податкових зобов`язань - 30.05.2019 року.

Сплата зобов`язань за податковими повідомленнями-рішення позивачем здійснена 19.06.2019 року, відповідно до платіжного доручення №1085, №1087, №1084, №1086 на загальну суму 466 486,27 грн.

Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України (у редакції з 01.01.2017), нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно пп. 129.3.1 п. 129.3 ст. 129 ПК України (у редакції з 01.01.2017), нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань.

Таким чином, пеня нараховується на суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір, але не сплатив у встановлені законодавством строки, та/або на суму штрафної (фінансової) санкції чи санкцій за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, не сплачених платником у встановлені законодавством строки.

Нарахування пені за правилами підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки (податкове повідомлення - рішення)), розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати, визначеного пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, податкового зобов`язання, включаючи період адміністративного та судового оскарження та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, пп.129.1.1 п. 129.1 ст. 129 у редакції з 01.01.2017 не передбачено нарахування пені за весь період заниження податкового зобов`язання.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.02.2019 року у справі №820/6468/17.

Таким чином, оскільки граничним строком сплати податкових зобов`язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 19.09.2016 року № 0017451406 та № 0017461406 є 20.05.2019 року, днем початку нарахування пені мав бути наступний робочий день - 31.05.2019 року, а днем закінчення її нарахування - 19.06.2019 року (день сплати вказаних зобов`язань відповідно до платіжних доручень: №1085, №1087, № 1084, № 1086 від 19.06.2019 року).

Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПК України, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, контролюючим органом, всупереч вищевказаним нормам Податкового кодексу України, здійснено нарахування пені за період з 11.11.2014 року до 29.05.2019 року.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо нарахування пені по несплаті антидемпінгового мита та по несплаті ПДВ з ввезення товарів за період з 11.11.2014 року по 29.05.2019 року.

Щодо скасування нарахування пені у сумі 251 170,72 грн по несплаті антидемпінгового мита та 50 234,18 грн по несплаті ПДВ з ввезення товарів, суд зазначає наступне.

Згідно Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20.05.2016 за № 751/28881 зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (пункт 3 та 4 Порядку).

Тобто до повноважень органів ДФС віднесено відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика ЄСПЛ підлягає застосуванню судами як джерело права.

Суд застосовує висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 01.07.2003 року по справі "Суомінен проти Фінляндії", відповідно до яких, саме орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Крім того, Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі "Рисовський проти України", в якому Суд зазначив, що принцип "належного урядування", зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Враховуючи протиправність дій відповідача щодо нарахування позивачу пені по несплаті антидемпінгового мита та по несплаті ПДВ з ввезення товарів за період з 11.11.2014 року по 29.05.2019 року, належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язати відповідача коригування в інформаційній системі органів ДФС даних пені з антидемпінгового мита та по несплаті ПДВ з ввезення товарів за період з 11.11.2014 року по 29.05.2019 року.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у Постанові від 19.02.2019 року у справі № 825/999/17.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Є.О.Сорочко

суддя Є.В.Чаку