Ухвала

від 17.12.2019 по справі 560/1921/19

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

Справа № 560/1921/19

17 грудня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В.

перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної фіскальної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Версанд" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2019 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Версанд" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з моменту отримання ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

16.12.2019 на адресу суду надійшла заява від апелянта про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження по справі №560/1921/19. Причиною пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначає, що не мав можливості вчасно сплатити судовий збір.

Колегія суддів розглядаючи заяву приходить до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, повний текст оскаржуваного судового рішення був складений 09.08.2019.

Копію повного тексту оскаржуваного судового рішення відповідачем отримано 29.08.2019.

Вперше апеляційна скарга Державної фіскальної служби України була подана 02.09.2019 (а.с.104).

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору в сумі 2 881 грн. 50 коп., та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Версанд" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала (а.с.115). Копію ухвали апелянт отримав 06.11.2019.

Вдруге апеляційна скарга Державної фіскальної служби України була подана 19.11.2019.

Згідно з п.1 ч.2 ст.295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до ч.3 ст.295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Однак, останнім днем подання апеляційної скарги з урахуванням обставин справи слід вважати 30.09.2019. Проте, як встановлено вище апеляційна скарга подана 19.11.2019, що в свою чергу не дає суду підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.08.2019.

Крім того, ст.129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, п.1 ст.6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Водночас там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у ст.6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх цивільних прав та обов`язків (п. 65 рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2001 року у справі Гоффман проти Німеччини ( Hoffmann v. Germany ); рішення ЄСПЛ від 26 жовтня 2000 року у справі Кудла проти Польщі ( Cudla v. Poland ).

Європейський суд з прав людини також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п.1 ст.6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п.59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів.

Отже, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981 № R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, - якщо особа діє як суб`єкт владних повноважень і фінансується з державного бюджету України, в тому числі в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава, з метою забезпечення можливості здійснення якісного, ефективного та своєчасного захисту своїх прав та інтересів, повинна створити належні фінансові можливості і передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ. (Постанова Верховного Суду від 20.03.2018 №826/25732/15, ухвала Верховного Суду від 25.02.2019 в справі №804/337/17).

Також, колегія суддів також враховує висновок Європейського суду з прав людини, викладений в рішенні від 18.10.2005 у справі МШ Голуб проти України , відповідно до якого, право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.

У рішенні від 08.11.2005 по справі Смірнова проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 1 ст. 45 КАС України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі №560/1921/19.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки, станом на 17.12.2019 Державна фіскальна служба України не навела підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року, то у відкритті апеляційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись ч.3 ст.298, п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви Державної фіскальної служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року в справі №560/1921/19.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Версанд" до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

3. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

4. Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати учасникам справи.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.