Постанова

від 26.11.2019 по справі 522/22224/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2600/19

Номер справи місцевого суду: 522/22224/15-ц

Головуючий у першій інстанції Загороднюк В.І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2019 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Каркашадзе 9 , Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради) про зобов`язання вчинити певні дії, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Загороднюка В.І. 08 травня 2018року у м. Одеса, -

встановила:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії (т. 1 а.с. 1-8, 169-175, т. 2 а.с. 2-9).

В обгрунтування позову посилалася на те, що, починаючи з кінця серпня - початку вересня 2015 року, громадянами ОСОБА_4 , який є власником квартири НОМЕР_2 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_2 , що є власницею квартири НОМЕР_3, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , ведеться незаконна забудова частини даху будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також ведеться перебудова технічних комунікацій, які там розташовані, що значно погіршує як стан будинку, так і створює незручності в проживанні мешканцям даного будинку.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2018 року позов ОСОБА_3 було задоволено. Визнано будівельні роботи, що проводяться ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на даху будинку за адресою: АДРЕСА_2 , незаконними. Зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинити здійснення будь-яких будівельних робіт на даху будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Заборонено ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведення будівельних робіт на даху будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 привести дах будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у попередній стан, шляхом демонтажу та знесення вже збудованих на ньому споруд. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 162,40 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 162,40 гривень. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 162,40 гривень (т. 4 а.с. 3-10).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, на думку апелянта, судом не було враховано, що у матеріалах справи відсутня документація органів державного контролю та інші докази проведення будівельних робіт; наявні у матеріала справи фотографії не можуть прийматися як належні докази незаконного будівництва; ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не є власниками жодних приміщень у будинку, а відтак, не можуть проводити будівельні роботи на його даху; суд не визначив, які саме будівельні роботи є незаконними та мають бути припиненими; судом не встановлено, ким з відповідачів які роботи нібито проводились і як саме ці роботи порушують права позивача; незаконним є зобов`язання апелянта знести об`єкт нерухомості, якій останньою не будувався, не перебуває та ніколи не перебував у її власності (т. 4 а.с. 13-19).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Апелянт вказує, що вона не проводила жодних будівельних робіт на даху вищевказаного будинку, ніколи не зверталась до органів державного контролю у сфері містобудування, жодних дозвільних документів на будівництво не отримувала; судом не встановлено, як право власності ОСОБА_1 на кв. НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 пов`язано із проведенням будь-яких будівельних робіт на даху багатоквартирного житлового будинку (т. 4 а.с. 38-39).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, щодіями відповідачів, які виражаються у незаконному будівництві на даху будинку, було порушено права позивача щодо спільної сумісної власності на об`єкти спільного майна багатоповерхового будинку АДРЕСА_2 , як співвласника багатоквартирного будинку.

Однак, колегія суддів не може погодитись зі вказаним висновком суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ "КАПІТАЛСТРОЙ" (ідентифікаційний код 33140215) укладено договір про участь у фонді фінансування будівництва виду "А" № 060711/1, відповідно до умов якого, за ОСОБА_2 було закріплено об`єкт фінансування - квартира НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 322,6 кв. м. (т. 2 а.с. 49 - 57).

Забудовником Будинку було ТОВ "ЗАРС" (ідентифікаційний код 24533343).

21 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ "ЗАРС" складено акт прийому-передачі кв. НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_2 , відповідно до якого ТОВ "ЗАРС" передало, а ОСОБА_2 прийняла у власність кв. НОМЕР_2 у вказаному будинку, загальною площею 322,6 кв. м. (т. 2 а.с. 191).

24 листопада 2011 року, на замовлення ОСОБА_2 , виготовлено технічний паспорт на квартиру НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 461,1 кв.м. (т. 2 а.с. 201).

Право власності ОСОБА_2 на квартиру НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 461,1 кв.м., виникло на підставі свідоцтва про право власності Серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 14 грудня 2011 р. (т. 2 а.с. 190).

У 2012 році власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каркашадзе 9" (далі - ОСББ), державну реєстрацію якого проведено 05 грудня 2012 р. (т. 1 а.с. 49 - 55).

ОСОБА_3 є власником квартири НОМЕР_5 в у будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 240,8 кв.м., на підставі свідоцтва про право власності № ІН7801895 від 10 серпня 2013 р., виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Рубан М.О. (т. 1 а.с. 10).

12 квітня 2014 року, на замовлення ОСОБА_2 , було виготовлено 2 технічні паспорти: на квартиру НОМЕР_2 , загальною площею 195,3 кв. м., та на квартиру НОМЕР_4 , загальною площею 326,7 кв.м. (т. 1 а.с. 14 - 17).

06 травня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано подану ОСОБА_2 декларацію № ІУ 142141260492 про готовність об`єкта до експлуатації щодо реконструкції квартири НОМЕР_2 без зміни геометричних розмірів з розподілом на дві самостійні квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_4 за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до даної декларації, ОСОБА_2 здійснила розподіл квартири НОМЕР_2 на дві окремі квартири площею 195,3 кв.м. та 326,7 кв.м., що в загальному розмірі складає 522 кв.м. (т. 2 а.с. 58 - 62).

12 травня 2014 р. ОСОБА_2 звернулася до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області (далі - Реєстраційна служба) із заявами № 6551452 та № 6551590 про державну реєстрацію права власності на кв. НОМЕР_2 та НОМЕР_4, відповідно.

19 травня 2014 р. Реєстраційною службою були прийняті рішення № 13133945 та № 13135822 про проведення державної реєстрації права власності на квартири, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, кв. НОМЕР_2,НОМЕР_4, за ОСОБА_2 ( т. 3 а.с. 33, 67).

На підставі вищезазначених рішень Реєстраційної служби, 19 травня 2014 р. ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_2 (індексний номер 21802503) загальною площею 195,3 кв.м., а також свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_2 (індексний номер 21805826) загальною площею 326,7 кв. м. (т. 3 а.с. 34, 68).

19 серпня 2014 р., на підставі договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 продала квартиру НОМЕР_2 , загальною площею 195,3 кв.м., ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 76 - 77).

06 жовтня 2014 р. Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію по готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142142790597, подану ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 62 - 66).

16 вересня 2015 р., з метою розподілу квартири НОМЕР_4 на дві окремі квартири, ОСОБА_2 отримала довідки з Адресного реєстру міста Одеси за № 358916/3 про підтвердження адреси об`єкта нерухомого майна - квартири НОМЕР_4 , а також довідку № 365715/1 про резервування адреси об`єкта нерухомості - квартири НОМЕР_3 (т. 3 а.с. 129, 175).

23 вересня 2015 Департаментом ДАБІ в Одеській області зареєстровано подану ОСОБА_2 декларацію № ОД 142152662007 про готовність об`єкту до експлуатації з реконструкції квартири НОМЕР_4 з розподілом на дві самостійні квартири без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення Реєстраційної служби від 25 вересня 2015 р. за № 24775799, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру НОМЕР_4, в будинку АДРЕСА_2 , та 28 вересня 2015 р. ОСОБА_2 отримала на свідоцтво про право власності на вказану квартиру (індексний номер 44630668) загальною площею 176,2 кв.м. (т. 3 а.с. 136, 137).

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., квартира НОМЕР_4 була відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 147 - 148).

На підставі рішення Реєстраційної служби від 15 жовтня 2015 р. за № 25292100, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру НОМЕР_3 в будинку АДРЕСА_2 , та 20 жовтня 2015 р. ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право власності на квартиру НОМЕР_3 загальною площею 212 кв. м. (т. 3 а.с. 202, 203).

В подальшому, на підставі договору дарування від 21 грудня 2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., ОСОБА_2 здійснено відчуження квартири НОМЕР_3 загальною площею 212 кв.м. на користь ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 212 - 213).

Таким чином, станом на день розгляду справи судом першої інстанції - 08 травня 2018 року, власником квартири НОМЕР_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 серпня 2014 р. є ОСОБА_4 ; власником квартири НОМЕР_4 на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 2015 р. є ОСОБА_1 ; власником квартири НОМЕР_3 на підставі договору дарування від 21 грудня 2015 р. є ОСОБА_5 .

ОСОБА_2 на момент розгляду справи судом першої інстанції взагалі не являлась власником жодного зі вказаних житлових приміщень, докази щодо проведення останньою будь-яких будівельних робіт на даху будинку у матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим суд першої інстанції необгрунтовано зазначив у судовому рішенні, що ОСОБА_2 було порушено права та законні інтереси ОСОБА_3 .

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крій випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно абз 2 п.11. Постанови Пленуму Верховного суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на визначення обсягу відповідальності кожного із відповідачів за порушення прав позивача (у разі існування такого порушення), не вказано ким саме та який саме обсяг будівельних робіт нібито виконується на даху будинку, і як саме ці роботи порушують права позивача.

Фотознімки даху будинку АДРЕСА_2 за вересень та грудень 2015 року, на які посилається суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, не можуть бути належним доказом у справі, оскільки вони, по-перше, датовані 2015 роком (у той час як справу розглянуто по суті у травні 2018 року), і по-друге, з них неможливо встановити, на даху якого саме будинку фотографії виконані, у якій частині будинку виконувались будівельні роботи, хто саме з відповідачів нібито виконує вказані будівельні роботи.

Крім того, у тексті оскаржуваного рішення взагалі відсутні відомості про проведення будівельних робіт відповідачем ОСОБА_1 , а лише зазначено про перехід на користь останньої права власності на квартиру НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 .

Суду не надано жодного належного та допустимого доказу (акт обстеження, матеріали перевірки органів державної архітектурно-будівельної інспекції, управління архітектури та містобудування тощо), який би свідчив про факт проведення будівельних робіт на даху вказаного будинку ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , або іншими особами на їх замовлення.

Не може бути знесений об`єкт нерухомості без визначення, до якого приміщення він відноситься та у чієї власності він перебуває. Правовстановлюючі документи на квартири НОМЕР_2 та НОМЕР_4 по АДРЕСА_2 є дійсними, зареєстровані у Державному реєстрі речових прав у встановленому законом порядку, а відтак, підстави для втручання у здійснення відповідачами права власності відсутні.

Колегія суддів враховує, що Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., ратифікованою законом від 17 липня 1997 р. №475/97-ВР, зокрема ст.1 Першого протоколу до неї (1952 р.), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Втручання держави у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві , інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності , зокрема, бути співрозмірним із переслідуваною метою (рішення у справі Зехентнер проти Австрії , 2009 року, пункт 56).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Отже, ОСОБА_2 не є власником жодної квартири у будинку по АДРЕСА_2 , і відомості про те, що вона є членом ОСББ - відсутні, а відтак, колегія суддів доходить до висновку, що відсутні правові підстави для зобов`язання останньої привести дах будинку до попереднього стану. ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є власниками квартир НОМЕР_2 та НОМЕР_4 у будинку по АДРЕСА_2 , і правовстановлюючі документи на вказані квартири, як вже вказувалось вище, не визнані недійсними, що позбавляє суд правової можливості втручання у право власності, доказів здійснення відповідачами будь-яких незаконних будівельних робіт на будинку даху не надано. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Каркашадзе 9" будь-яких вимог до відповідачів не заявляло.

З урахуванням викладеного а також того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушення її прав, не обгрунтовано, яким чином особи, вказані у якості відповідачів у справі, порушують права позивача, колегія суддів доходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 .

Крім того, суд першої інстанції не визначив, які саме будівельні роботи є незаконними та мають бути припинені, хто з відповідачів їх виконує та стосовно якого саме об`єкта (майна) вони мають бути припинені, чи дійсно будівельні роботи виконуються на такому конструктивному елементі будинку, як дах , а не будь-якому іншому, наприклад тераса, мансарда тощо.

Також судом не було належним чином досліджено, на якому саме етапі перебувало дане будівництво на час постановлення рішення, чи було воно завершене, або відсутнє взагалі, або введено в експлуатацію, відповідні експертизи по справі не призначались.

З тексту оскаржуваного рішення суду вбачається, що судом першої інстанції зобов`язано ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинити здійснення будь-яких будівельних робіт на даху будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , а також заборонено відповідачам проведення будівельних робіт на даху будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних доказів проведення будівельних робіт відповідачами, визначення обсягів та міри відповідальності кожного з них у нібито порушенні прав позивача, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду про зобов`язання відповідачів припинити будь-які будівельні роботи та заборони їх проведення у майбутньому.

Щодо обгрунтованості рішення суду першої інстанції про зобов`язання відповідачів привести дах будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у попередній стан, шляхом демонтажу та знесення вже збудованих на ньому споруд, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження доводів позову, що об`єкти, про які йдеться у позовній заяві, були зведені саме відповідачами, не доведений факт їх існування а також те, що вони дійсно розташовані на даху будівлі, що їх зведення було незаконним, а об`єкти є самовільною забудовою. У позові також не зазначено, у відповідності до якої саме технічної документації необхідно привести об`єкт нерухомості у попередній стан.

Крім того, судом не визначені та не ідентифіковані нібито самовільно збудовані об`єкти, не встановлена їх площа, планування, місце розташування, а також не встановлено належність саме цих об`єктів відповідачам у справі.

При вказаних обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, що, відповідно, призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку із чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2018 року підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 травня 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (треті особи: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Каркашадзе 9 , Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради) про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складений 16 грудня 2019 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе