Постанова

від 03.12.2019 по справі 910/16728/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2019 р. Справа№ 910/16728/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Смірнової Л.Г.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Реуцька Т.О.

за участі представників сторін:

від позивача: Магурського О.П., довіреність б\н від 20.12.2018 року;

від відповідача: Середа А.П., договір № 1114\19Ц від 15.07.2019 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Алегра"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року

у справі №910/16728/18 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юрідікс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Алегра"

про стягнення 50440,77 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Юрідікс" звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Алегра" про стягнення 50440,77 грн, з яких: 28 000,00 грн. штрафу за несвоєчасну подачу транспорту під завантаження та 22 440,77 грн. збитків, що складає витрати для відновлення пошкодженого вантажу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року задоволено повністю позов ТОВ "Юрідікс" до ТОВ "Алегра": стягнуто з ТОВ "Алегра" на користь ТОВ "Юрідікс" 28000,00 грн. штрафу, 22440,77 грн. збитків, 1762,00 грн. судового збору.

Мотивуючи рішення в частині стягнення 28 000,00 грн. штрафу суд першої інстанції зазначив на те, що в порушення умов договору транспортного експедирування №31/08/18 від 31.08.2018 року та заявки, відповідачем було допущено прострочення виконання свого зобов`язання з подання необхідного для перевезення автотранспорту для завантаження на 5 діб. Щодо стягнення 22 440,77 грн. зазначив на те, що позивач належним чином довів розмір збитків, завданих пошкодженням вантажу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Алегра" звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року у справі №910/16728/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позову порушено норми матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції було прийнято при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи у вказаній частині, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Вказав, також на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано приписів Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, до якої Україна приєдналася 01.08.2006, дія якої розповсюджується на спірні правовідносини, і якою передбачено здійснення застереження щодо прострочення доставки вантажу, яке не було здійснено одержувачем у відповідних графах CMR №730994 та 730991 згідно з ч. 3, 4 ст. 30 наведеної Конвенції. Окрім того, скаржник зазначив, що обставини пошкодження вантажу при перевезенні не підтверджені належними доказами, що виключає підстави для стягнення з відповідача збитків в сумі 22440,77 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2019 справу №910/16728/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А., суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2019 року залишено апеляційну скаргу без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 року поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення, поновлено апеляційне провадження у справі №910/16728/18 та призначено до розгляду на 16.07.2019 у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий суддя), Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А. Крім того, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2019 року зупинено дію рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019 року у зв`язку з перебуванням судді Дідиченко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Руденко М.А., Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Алегра на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року у справі №910/16728/18 до провадження у визначеному складі суддів: головуючий суддя - Руденко М.А., Пашкіна С.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2019 року розгляд справи відкладено на 17.09.2019 року.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2019 року, у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею - доповідачем, у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Алегра на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/16728/18 до провадження у визначеному складі суддів: головуючий суддя - Руденко М.А., Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

В подальшому при розгляді справи неодноразово оголошувалась перерва.

В судовому засіданні 03.12.2019 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача вказав на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги частково зважаючи на наступне.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 31.08.2018 року між ТОВ "ЮРІДІКС", як клієнтом та ТОВ "АЛЕГРА", як експедитором, укладено договір транспортного експедирування №31/08/18 (далі - Договір). (а.с. 12- 15)

За умовами пункту 2.1 вищевказаного договору, експедитор прийняв на себе зобов`язання за дорученням клієнта, від свого імені за плату і за рахунок клієнта виконати: перевезення вантажів клієнта автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському і в міжнародному сполученні; відповідний комплекс заходів і документообіг, в тому числі перевірки кількості і стану вантажу, його завантаження, відправки, супроводу, збереження і розвантаження вантажів клієнта вантажоодержувачу; інших, в необхідному та достатньому обсязі, транспортно-експедиторських операцій/послуг, робіт у т.ч. допоміжних супутніх перевезень вантажів транспортно-експедиторських послуг (робіт), пов`язаних з перевезенням вантажів клієнта вантажоодержувачу, що не суперечить законодавству України, залучаючи для цілей договорами перевезення вантажів,автотранспорт третіх сторін - перевізників та договорами транспортного експедирування інших учасників транспортно-експедиторської діяльності.

Пунктом 2.2 зазначеного договору визначено, що в окремих випадках, передбачених законодавством України, до стосунків сторін за даним договором застосовуються, зокрема, норми Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 року, з наступними змінами та доповненнями.

Також, умовами пункту 2.3 договору сторони погодили, що організація виконання послуг, які вказані в п. 2.1 договору, в необхідному достатньому обсязі організовуються експедитором при перевезенні вантажів, прописаних в окремих заявках клієнта, які є невід`ємною частиною договору, підписаних уповноваженими представниками клієнта.

Згідно з пунктом 2.5 вищевказаного договору, організація виконання послуг, які вказані у п. 2.1 договору, вважаються виконаними експедитором у відповідності до умов цього договору та заявках до нього, якщо вони доставлені до місця призначення, сторони не мають одна до одної претензій, що виключно підтверджується відміткою в ЦМР та/або ТТН вантажоодержувачем.

Разом з тим, за змістом пунктом 2.6 зазначеного договору сторони погодили, що на підтвердження наданих експедитором клієнту послуг за цим договором, по кожній заявці експедитор складає акти здачі-приймання транспортно - експедиторських послуг, які підписуються сторонами цього договору.

Окрім того, пунктом 5.1.3 передбачений обов`язок експедитора подавати під завантаження справний автотранспортний засіб в стані, придатному для перевезення даного виду вантажу і в стані, що відповідає санітарним вимогам, в терміни, узгоджені в заявках.

Відповідно до п. 5.1.4 вищевказаного договору передбачено, обов`язок експедитора подавати транспортні засоби в необхідному і достатньому обсязі і в строки, зазначені в окремих заявках.

В подальшому 31.08.2018 року, на виконання умов договору сторони погодили заявку №1 на надання транспортно-експедиційних послуг (далі - заявка) (а.с. 16), яка підписана представниками сторін та посвідчена печатками обох сторін, а отже, є узгодженою згідно з п. 2.3, 2.4 Договору.

У заявці сторони передбачили наступні умови надання послуг експедирування щодо перевезення:

- найменування вантажу: 1) мобільного гідравлічного перевантажувача SENNEBOGEN 825М вагою 30000 кг та 2) екскаватора гідравлічного TEREX FUCHS MHL 360 вагою 45500 кг;

- пункт завантаження Чернігівська обл., м. Бахмач, вул. Чернігівська, 60;

- пункт розвантаження Беларусь, Гомельская обл., Буда-Кошелевський p-он, ж/д станція УЗА;

- вантажоотриувач: ООО Транс-Уголь, м. Гомель, пр. Жовтня, 28, к. 1;

- дата подання автотранспорту під завантаження - протягом 7 днів з моменту перерахування 20% передоплати;

- термін доставки - протягом 7 днів з моменту випуску автомобіля із замитнення.

Додатковими умовами до заявки визначено загальну суму фрахту - 281 776,00 грн.; оплата виконується клієнтом у безготівковій формі наступними частинами: 56 559,00 грн. по факту підписання заявки, 225 217,00 грн. - по факту прибуття та розмитнення до початку передачі вантажу вантажоотримувачу.

31.08.2018 року клієнт сплатив перевізнику 56559,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується платіжним дорученням №3049 від 31.08.2018 року. (а.с. 17)

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що автомобілі мали бути подані на завантаження не пізніше 07.09.2018 року, з чим суд апеляційної інстанції погоджується з огляду на умови погодженої заявки №1 від 31.08.2018 року.

Як підтверджується матеріалами справи, експедитор від свого імені уклав договір з перевізником ФОП Острищенко Ю., який в подальшому виконав перевезення автотранспортними засобами ДАФ реєстраційний НОМЕР_4 з напівпричепом реєстраційний № НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) та Вольво реєстраційний № НОМЕР_2 з напівпричепом реєстраційний № НОМЕР_3 (водій ОСОБА_3 ).

Відомості щодо перевізника та автотранспорта відображені у міжнародних товарно-транспортних накладних №730994 та 730991 (графи 16, 23). (а.с. 18-19)

Крім того, згідно з відомостями, які містяться в графах 4 міжнародних товарно-транспортних накладних №730994 та 730991 "Місце та дата завантаження", датою завантаження вантажу зазначено 12.09.2018 року, м. Бахмач.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в порушення умов п. 5.1.3, п. 5.1.4 Договору та умов заявки №1 від 31.08.2019 року, відповідачем було забезпечено подання необхідного для перевезення автотранспорту для завантаження лише 12.09.2018 року, тобто, допущено прострочення виконання свого зобов`язання на 5 днів.

Крім того, за результатами наданих послуг, між експедитором та клієнтом було підписано акт здачі - приймання транспортно - експедиторських послуг від 19.09.2018 року (а.с. 20), в якому сторони погодили те, що перевезення згідно заявки №1 від 31.08.2018 року є виконаним, загальна вартість робіт з організації перевезення становить 281 776,00 грн., проте, клієнт має претензії щодо строків виконання зобов`язань.

Також, за твердженнями позивача після здійснення перевезення було виявлено пошкодження: пошкоджено кріплення гідравлічної магістралі і пошкодження обмотки гідравлічних шлангів в кількості 4 штуки, про що складено акт від 20.09.2018 року (а.с. 21), який підписаний директором ТОВ Транс-Вуголь ОСОБА_4 , представником ТОВ Юридікс Садовим Р.І. та водієм ФОП Остріщенко Юрій ОСОБА_3, за відсутності представника відповідача.

Вартість відновлення пошкоджених деталей, відповідно до інвойсу від 03.12.2018 року склала 700 Євро, що на час звернення з позовом складає 22 440,77 грн.

Оскільки ТОВ Алегра , як експедитор допустив прострочення виконання зобов`язання, несвоєчасно надав транспорт для перевезення товару, позивач просив стягнути з нього штраф в розмірі 28 000,00 грн., нарахований відповідно до п. 8.8 договору №31/08/18 транспортного експедирування. Також, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо збереження вантажу згідно з вимогами п. 8.12 зазначеного договору просив стягнути збитки в сумі 22 440, 77 грн. (вартість деталей пошкоджених при перевезенні).

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в порушення умов договору транспортного експедирування №31/08/18 від 31.08.2018 року та заявки, відповідачем було допущено прострочення виконання свого зобов`язання з подання необхідного для перевезення автотранспорту для завантаження на 5 діб, що є підставою для стягнення штрафу в розмірі 28 000,00 грн. Щодо стягнення 22 440,77 грн. зазначив на те, що позивач належним чином довів розмір збитків, завданих пошкодженням вантажу.

Проте колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами виникли правовідносини щодо виконання договору транспортного експедирування, що регулюються главою 65 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з вимогами ст. 929 Цивільного Кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з нормами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно із п. 8.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов`язків у відповідності до норм діючого законодавства.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, уклавши договір транспортного експедирування №31/08/18 від 31 серпня 2018 року сторони пунктом 8.8 в двухстороньому порядку погодили, що за запізнення автомобіля на завантаження більше 24 годин експедитор виплачує клієнту штраф в розмірі 2800,00 грн. за кожну розпочату добу затримки.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідачем допущено порушення умов п. 5.1.3, п. 5.1.4 Договору та умов заявки №1 від 31.08.2019 року щодо прострочення виконання свого зобов`язання з надання автомобіля під завантаження на 5 днів, оплату по договору було здійснено 31.08.2018 року, автомобілі під завантаження мали бути надіслані не пізніше 07.09.2018 року, однак прибули лише 12.09.2018 року, а тому в силу приписів ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, п. 8.1, 8.8. зазначеного договору наявні обумовлені законом та договором підстави для застосування до відповідача штрафної санкції за порушення зобов`язання у вигляді штрафу.

В свою чергу, висновки суду першої інстанції про те, що визначений у п. 8.8 Договору штраф у розмірі 2800,00 грн. за кожну розпочату добу затримки за своєю правовою природою є пенею, оскільки обчислюється щоденно за весь період прострочення, - суд апеляційної інстанції вважає помилковими з огляду на те, що приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено право сторін договору обумовити неустойку (одним з різновидів якої є штраф) у грошовій сумі, що узгоджується з приписами п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України щодо свободи договору, ст. 11 наведеного Кодексу - щодо підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а також ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України.

Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції при вирішенні спору не враховано приписів Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, до якої Україна приєдналася 01.08.2006 року, дія якої розповсюджується на спірні правовідносини, і якою передбачено здійснення застереження щодо прострочення доставки вантажу, яке не було здійснено одержувачем у відповідних графах CMR №730994 та 730991 згідно з ч. 3, 4 ст. 30 наведеної Конвенції - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Частиною 3, ч. 4 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року, до якої Україна приєдналася 01.08.2006 року, визначено, що прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача.

Таким чином, наведеними приписами врегульовано відшкодування компенсації саме при простроченні в доставці вантажу, а позивачем заявлено про стягнення штрафу за несвоєчасну подачу транспортного засобу під завантаження вантажу, а не за несвоєчасну його доставку.

Окрім того, при прийняття рішення колегія суддів звертає увагу на те, що при підписанні акту здачі-приймання транспортно-експедиційних послуг від 19 вересня 2018 року (а.с. 20) позивач, як клієнт по договору транспортного експедитування заявив про те, що має претензії по строкам виконання зобов`язання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення штрафу - є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у розмірі 28 000,00 грн., виходячи з наступного розрахунку: 2800,00 грн. (п. 8.8 Договору) х 5 днів прострочення надання автомобіля під завантаження (графах 4 міжнародних товарно-транспортних накладних №730994 та 730991 "Місце та дата завантаження") х 2 автомобіля (ДАФ АА7143ОМ, Вольво НОМЕР_2, згідно з відомостями у графах 13 міжнародних товарно-транспортних накладних №730994 та 730991) = 28 000,00 грн.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обумовлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 28 000,00 гр. за наведених скаржником доводів та обґрунтувань - відсутні.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у розмірі 22 440,77 грн., що складаються з витрат на відновлення пошкодженого вантажу, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на наступне.

За твердженнями відповідача, в порушення умов транспортного експедирування, експедитор не забезпечив збереження вантажу, внаслідок чого у момент передачі вантажу вантажоодержувачу виявлено і документально оформлено фізичні пошкодження техніки, що перевозилася, що зафіксовано у акті від 20.09.2018 року.

Дослідивши вказаний акт від 20.09.2018 року, колегія суддів встановила, що його складено за участю представників отримувача вантажу (директор ТОВ Транс-Уголь, Толкачов В.В.), представника позивача (Садовий Р.І.), перевізника (водій ФОП Остріщенко, ОСОБА_3), і в якому зафіксовано, що при прийманні вантажу за міжнароднною товарно-транспортною накладною №730991 (екскаватора) були виявлені пошкодження: пошкоджено кріплення гідравлічної магістралі та пошкодження обмотки гідравлічних шлангів у кількості 4 шт.

Позивач зазначав, що вартість витрат для відновлення пошкоджень (ремонту) еквівалентна 700 Євро (інвойс від 03.12.2018 року - в матеріалах справи), що за курсом НБУ станом на 03.12.2018 року (32,058238) складає 22440,77 грн., і які заявлені позивачем до стягнення.

У пункті 8.12 Договору сторони погодили, що експедитор несе відповідальність за збереження прийнятого до перевезення вантажу, а у разі пошкодження вантажу відшкодовує клієнту понесені у зв`язку з цим збитки в повному обсязі. Експедитор за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним для виконання своїх зобов`язань і/або умов Договору, в тому ж порядку, як і за власні дії (п. 8.11 Договору).

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України , розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вини. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань. Тобто, для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних дій відповідача та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача. З аналізу наведеного слідує, що вимога про відшкодування збитків (шкоди) може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права і виключно до особи, яка це право порушила.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, дійшов висновку, що позивачем не було доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні приписів ст.ст. 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України наявності у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для відшкодування збитків, а саме протиправної поведінки відповідача, яка призвела до пошкодження вантажу, акт від 20.09.2018 року та фотофіксація - не є такими доказами в розумінні вимог процесуального закону, а також його складено без участі незаінтересованої особи та/або за участю експедитора (відповідача).

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем також не доведено і наявності збитків, оскільки наявний в матеріалах справи інвойс свідчить виключно про вартість певних деталей, проте у ньому відсутні відомості про його оплату, а також відсутні відомості про те, що вказані у ньому деталі були встановлені або замінені на відповідному обладнанні, яке експедирувалось відповідачем. Отже, як розмір заявлених до стягнення збитків, так і їх фактичне понесення не було доведено позивачем належними.

Також, позивачем не було доведено належними засобами доказування і наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками, а також і вини останнього, оскільки, як зазначалось вище, акт від 20.09.2018 року не є таким доказом в розумінні вимог процесуального закону, а також його складено без участі незаінтересованої особи та/або за участю експедитора (відповідача).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення 22 440,77 грн. збитків ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, позивачем не були доведені обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом порушено норми процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України) та неправильно застосовано норми матеріального права (ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України), а тому у наведеній частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог про стягнення 22 440,77 грн.

В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку в частині стягнення 22 440,77 грн. збитків з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в наведеній частині. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову та за подачу апеляційної скарги судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь скаржника пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13 14, 73, 74, 76, 169, 269, 273, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГРА" на рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2019 року у справі №910/16728/18 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/16728/18 скасувати в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГРА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРІДІКС" 22440,77 грн. збитків та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стягнути з ТОВ АЛЕГРА на користь "ЮРІДІКС" 978 (дев`ятсот сімдесят вісім) грн. 09 коп. судового збору за подачу позову.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 27.02.2019 у справі №910/16728/18 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГРА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРІДІКС" 28 000 грн. штрафу, залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРІДІКС" (вул. Є. Коновальця, 32б, оф. 1001, м. Київ, 01133, код 39559134) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕГРА" (вул. Генерала Наумова, 23, кв. 42, м. Київ, 03164, код 37769159) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1 175 (одна тисяча сто сімдесят п`ять) грн. 85 коп.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази. Матеріали справи №910/16728/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 16.12.2019р.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Л.Г. Смірнова

Є.Ю. Пономаренко