Рішення

від 12.12.2019 по справі 905/1943/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2019 Справа № 905/1943/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання Турко А.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Баярд-Дон , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Нью-Йорк агро-інвест , смт.Новгородське, м. Торецьк, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором №32 від 26.01.2015 у розмірі 37969,17грн, пені у сумі 6563,69грн, 3% річних у сумі 539,48грн, всього 45072,34грн

Представники учасників справи:

від позивача: Грітчин К.Б. - представник за довіреністю від 19.09.2019

від відповідача: представник не з`явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю Баярд-Дон , звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Нью-Йорк агро-інвест , про стягнення заборгованості за договором №32 від 26.01.2015 у розмірі 37969,17грн, пені у сумі 6563,69грн, 3% річних у сумі 539,48грн, всього 45072,34грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №32 від 26.01.2015 про надання послуг з охорони об`єкту в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг (роботи з охорони території та контрольно-пропускного режиму).

Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, суд, виходячи з вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про розгляд даної справи як малозначної в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Висновок щодо визначення даної справи як малозначної зроблений судом з огляду на приписи п.1 ч.5 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, для цілей цього Кодексу визначені як малозначні.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 21.10.2019; судове засідання призначене на 12.11.2019 з подальшим оголошенням перерви до 12.12.2019.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що з урахуванням зміни місцезнаходження позивача, проведеної за відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 01.11.2019, новим місцезнаходженням позивача є: 04050, м.Київ, вул.Глибочицька, б. 40.

У судове засідання 12.12.2019 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги. Відповідач у засідання суду жодного разу не з`явився, причин неявки суду не повідомив, правом на подання відзиву на позов не скористався; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином шляхом направлення ухвал суду за місцем державної реєстрації згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 85294, Донецька область, м. Торецьк, смт. Новгородське, вул. Нью - Йоркська, б.3.

З огляду на спливання встановленого ст.248 Господарського процесуального кодексу України строку розгляду справи, враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк, зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

26.01.2015 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Баярд-Дон (виконавець) та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Нью-Йорк агро-інвест (замовник), був укладений договір №32 про надання послуг з охорони об`єкту, відповідно до п.1.1 якого замовник передає, а виконавець зобов`язується виконати роботи з охорони території та контрольно-пропускному режиму підприємства ТОВ Нью-Йорк агро-інвест за адресою: 85294, Донецька область, м. Дзержинськ, смт. Новгородське, вул.Пролетарська, дом 3. Охорона здійснюється цілодобово 2-ма постами охорони.

Охорона здійснюється особистим складом (співробітниками) виконавця (п.1.1.1 договору).

Відповідно до п.1.2 договору об`єкт вважається прийнятим під охорону після підписання сторонами акта про виставлення службового наряду охорони (додаток №1 до договору).

Згідно з п.2.1 договору вартість охоронних послуг (2 цілодобових поста охорони) в місяць складає 17000,00грн.

15.12.2017 між сторонами підписана додаткова угода №4 до договору №32 від 26.01.2016, відповідно до якої сторони внесли зміни до пункт 2.1 розділу 2 договору, виклавши його в наступній редакції: вартість охоронних послуг (2 цілодобових поста охорони) в місяць складає 20350,00грн , та визначили, що дана угода набирає сили з 01.01.2018.

Як зазначено в п.2.2 договору за підсумками місяця за надані послуги складається акт виконаних робіт.

Відповідно до п.2.3 договору оплата послуг на основі виставленого виконавцем рахунку здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом десяти календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання рахунку на оплату, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, при умові підписання акта виконаних робіт.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що вартість послуг за договором може бути змінена за згодою сторін у разі змінення розрахунку вартості та (або) об`єму наданих услуг шляхом підписання сторонами додаткового угоди до договору.

Як погоджено пп.3.2.3 п.3.2 договору замовник своєчасно у відповідності з розділом 2 договору здійснює розрахунки з виконавцем за надані послуги.

У випадку несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 100% від загальної суми договору (п.5.4 договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 12.00 годин 25.04.2019 (п.8.1 договору в редакції додаткової угоди №5 від 25.04.2019).

З урахуванням п.1.2 договору 27.01.2015 між сторонами підписано акт про виставлення службового наряду охорони, відповідно до якого позивач прийняв об`єкт під охорону з 27.01.2015.

У виконання зобов`язань за договором №32 від 26.01.2015 послуги з охорони території та контрольно-пропускного режиму відповідно до договору відповідачем надавались до 12:00 25.04.2019, про що свідчить підписаний сторонами акт про зняття службового наряду охорони з об`єкту.

За наслідком надання послуг з охорони позивачем були складені та підписані зі свого боку акти надання послуг №18 від 31.03.2019 на суму 21350,00грн та, №25 від 25.04.2019 на суму 16619,17грн, загальна сума становить 37969,17грн.

Вказані акти разом з рахунками на оплату були направлені на адресу відповідача 08.05.2019 цінним листом, що підтверджується описом вкладення та накладною АТ Укрпошта . За інформацією сайту АТ Укрпошта про відстеження пересилання поштових відправлень складені позивачем акти відповідач отримав 31.05.2019. Разом з тим, відомості щодо підписання актів відповідачем або його обґрунтованої відмови від підписання матеріали справи не містять; оплати наданих послуг відповідачем здійснено не було.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією від 10.07.2019 з проханням сплатити суму боргу та надати підписані з боку відповідача примірники актів наданих послуг, однак відповіді на вказану претензію відповідач не надав, послуги не оплатив.

Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №32 від 26.01.2015 у розмірі 37969,17грн, пені у сумі 6563,69грн, 3% річних у сумі 539,48грн. Розглядаючи спір по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Проаналізувавши укладений між сторонами договір №32 від 26.01.2015 про надання послуг з охорони об`єкту, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором на надання послуг. Отже, до правовідносин сторін застосовуються положення Глав 63 Цивільного кодексу України.

Як визначено в ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, акти надання послуг №25 від 25.04.2019 на суму 16619,17грн (вартість розраховано пропорційно часу надання послуг з 01.04.2019 до 12:00 25.04.2019, виходячи зі ставки 20350,00грн/місяць), №18 від 31.03.2019 на суму 21350,00грн, складені за результатами надання охоронних послуг, разом з рахунками на оплату №25 від 25.04.2019 на суму 16619,17грн та №18 від 31.03.2019 на суму 21350,00грн, були направлені відповідачу 08.05.2019, що вбачається з опису вкладення та накладної АТ Укрпошта . Вказані документи вручено відповідачу 31.05.2019, про що свідчить відомості сайту АТ Укрпошта про відстеження пересилання поштових відправлень.

Суд зазначає, що надання позивачем послуг за договором №32 від 26.01.2015 за відсутності заперечень відповідача щодо якості таких послуг, мотивованої відмови останнього від підписання актів надання послуг у встановлений договором термін, надає позивачу законне очікування , що надані ним послуги за цим договором будуть оплачені, виходячи з погодженої сторонами вартості послуг.

Як зазначалось, 15.12.2017 між сторонами була підписана додаткова угода №4 до договору №32 від 26.01.2016 про надання послуг з охорони об`єкту, відповідно до якої сторони внесли зміни щодо вартості охоронних послуг, яка відповідно до п.2.1 складає 20350,00грн в місяць (2 цілодобових поста охорони).

Разом з цим, як вбачається з акту надання послуг №18 від 31.03.2019 вартість послуг з охорони за березень 2019 зазначена у розмірі 21350,00грн. Позивачем у поясненнях від 12.11.2019 (вх.№22873/19 від 12.11.2019) вказано, що вартість наданих охоронних послуг за актом надання послуг №18 від 31.03.2019 сторони змінили на час зимового опалювального періоду (січень-березень 2019) шляхом усної домовленості у грудні 2018, однак, доказів такої домовленості сторін до матеріалів справи позивачем надано не було.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи відсутність доказів щодо наявності домовленості сторін про зміну вартості охоронних послуг, зокрема, шляхом підписання додаткової угоди, як це визначено п.2.4 договору, суд дійшов висновку про те, що належним розміром вартості наданих охоронних послуг за актом надання послуг №18 від 31.03.2019 за березень 2019 є 20350,00грн.

Між тим, обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив розрахунку в повному обсязі за надані позивачем послуги за договором №32 від 26.01.2016 у визначений п.2.3 договору строк - протягом десяти календарних днів з моменту підписання сторонами акту виконаних робіт та надання рахунку на оплату, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, при умові підписання акта виконаних робіт, тобто, за актом надання послуг №18 від 31.03.2019 - до 10.04.2019 включно та за актом надання послуг №25 від 25.04.2019 - до 10.05.2019 включно.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за надані послуги за договором №32 від 26.01.2016 є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з своєчасної та повної оплати наданих послуг у строк встановлений договором №32 від 26.01.2016, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №32 від 26.01.2016 у розмірі 36969,17грн, з яких 20350,00грн за актом надання послуг №18 від 31.03.2019 та 16619,17грн за актом надання послуг №25 від 25.04.2019, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню у розмірі 36969,17грн; в решті вимог щодо стягнення основної заборгованості у сумі 1000грн позов є таким, що задоволенню не підлягає з мотивів недоведеності наявності такої заборгованості відповідача перед позивачем.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі п.5.4 договору №32 від 26.01.2015 у сумі 6563,69грн, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст. 549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій згідно з ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі п.5.4 договору №32 від 26.01.2015, за умовами якого у випадку несвоєчасної (неповної) оплати наданих послуг замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше 100% від загальної суми договору.

При розрахунку заявленої до стягнення пені позивачем застосовано розмір пені - 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до ст. ст. 1,3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом, нарахування пені в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки є більшим, ніж нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, тому нарахування пені в даному випадку з розрахунку 0,1% є неправомірним. Разом з цим, суд зазначає, що при розрахунку пені позивачем невірно визначено базу нарахування.

Здійснивши власний розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, за період з 11.04.2019 по 10.05.2019, база нарахування - заборгованість у сумі 20350,00грн, та за період з 11.05.2019 по 14.10.2019, база нарахування - заборгованість у сумі 36969,17грн, суд встановив, що пеня за вказаний період становить 6030,77грн, з яких 593,77грн нараховано за прострочення оплати наданих послуг за актом №18 від 31.03.2019 за період з 11.04.2019 по 10.05.2019 (основна заборгованість 20350,00грн); 5437,00грн нараховано за прострочення оплати виконаних робіт за актом актом №18 від 31.03.2019 та №25 від 25.04.2019 за період з 11.05.2019 по 14.10.2019 (основна заборгованість 36969,17грн), з огляду на що позовні вимоги в частині стягнення пені за договором №32 від 26.01.2015 у розмірі 6563,69грн, підлягають частковому задоволенню у розмірі 6030,77грн.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у сумі 539,48грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що розрахунок 3% річних відповідає фактичним обставинам справи, однак є неправильним, з огляду на те, що позивачем невірно визначено базу нарахування .

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 11.04.2019 по 10.05.2019 та за період з 11.05.2019 по 14.10.2019, суд встановив, що належним розміром 3% річних за вказані періоди є 527,23грн, з яких 50,18грн нараховано за прострочення оплати наданих послуг за актом №18 від 31.03.2019 за період з 11.04.2019 по 10.05.2019 (основна заборгованість 20350,00грн); 477,05грн нараховано за прострочення оплати виконаних робіт за актом №18 від 31.03.2019 та актом №25 від 25.04.2019 за період з 11.05.2019 по 14.10.2019 (основна заборгованість 36969,17грн). Отже, заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 539,48грн підлягають задоволенню частково у розмірі 527,23грн, решта вимог щодо стягнення 3% річних задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання розподілу між сторонами судових витрат, суд зазначає, що за вимогами п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 1921,00грн, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Баярд-Дон , м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю Нью-Йорк агро-інвест , смт.Новгородське, м.Торецьк, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №32 від 26.01.2015 у розмірі 37969,17грн, пені у сумі 6563,69грн, 3% річних у сумі 539,48грн, всього 45072,34грн, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Нью-Йорк агро-інвест (85294, Донецька область, м. Торецьк, смт. Новгородське, вул. Нью-Йоркська, б.3, код ЄДРПОУ 32457825) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баярд-Дон (04050, м.Київ, вул. Глибочицька, б. 40, код ЄДРПОУ 37294428) заборгованість за договором №32 від 26.01.2015 у розмірі 36969,17грн, пеню у сумі 6030,77грн, 3 % річних у сумі 527,23грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 1855,14грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 12.12.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова