Рішення

від 05.12.2019 по справі 906/918/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/918/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравчук В.І. - ордер ЖТ №39390 від 09.10.2019;

Нестеренко М.Ю. - паспорт НОМЕР_1 від 14.08.1998 (керівник);

від відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Беркут-2012"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна-Полісся"

про стягнення142515,80 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беркут-2012" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна-Полісся" 167810,87грн, з яких: 115920,00грн основного боргу, 24752,89грн пені, 3477,60грн інфляційних та 23660,38грн штрафу.

Ухвалою від 11.09.2019 господарський суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання суду на 10.10.2019.

Ухвалою від 10.10.2019 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 05.11.2019.

В судовому засіданні 05.11.2019, у зв`язку з тим, що представник позивача просив надати час для усунення виявленої арифметичної помилки помилки у розрахунках заявлених до стягнення сум пені, інфляційних, штрафу, судом оголошено перерву до 18.11.2019.

18.11.2019 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

18.11.2019 до суду від директора ТОВ "Аріадна-Полісся" надійшло клопотання №18-11/19 від 18.11.2019 про відкладення засідання на строк до семи днів.

В судовому засіданні 18.11.2019 заяву про уточнення позовних вимог, суд повернув позивачу на підставі ч.5 ст.46 ГПК України, у зв`язку з відсутністю доказів направлення її відповідачу. Також, за усним клопотанням представника позивача, в судовому засіданні було оголошено перерву 10:00 год. 05.12.2019.

Після судового засідання 18.11.2019, через канцелярію суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої останній вказує, що у зв`язку з виявленням помилки в розрахунку, зменшує суму заборгованості та просить стягнути з відповідача 142515,80грн, з яких 115920,00грн основного боргу, 14654,07грн пені, 1240,36грн інфляційних та 10701,37грн штрафу. Також, згідно поданої заяви, позивач просить повернути йому судовий збір у розмірі 379,42грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Надали пояснення з приводу заяви про уточнення розміру позовних вимог.

Враховуючи, що про необхідність виправлення арифметичних помилок, допущених у розрахунках представник позивача повідомляв ще до початку надання ним пояснень по суті, суд приймає подану заяву до розгляду та розцінює її як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, що вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалася обов`язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов`язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю"Беркут-2012" (далі - охорона, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аріадна-Полісся" (далі - замовник, відповідач) укладено Договір №46 (далі - Договір (а.с. 14-17).

За умовами п. 1.1. вказаного Договору, замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), земельних ділянках, що перераховані у Дислокації (додаток №2 до Договору) об`єкта, що охороняється (далі - "об`єкт") під охорону постів фізичної охорони «охорони» , а "охорона» зобов`язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна «замовника» на «об`єкті" з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого «замовником» доступу сторонніх осіб до майна на «об`єкті", збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення «замовником» всіх належних йому повноважень щодо майна, за адресою: Житомирський район, с. Довжик, вул. Нескорених, 12а.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору, ціна послуг охорони за цим Договором є договірною і зазначається сторонами відповідно до Протоколу (додаток №1 до Договору) узгодження договірної ціни і становить 27 гри. 00 коп. (двадцять сім гривень, 00 копійок) за одну годину відпрацьованого часу працівником "охорони". Відповідно до дислокації (додаток №2 до Договору) територія "об`єкта" охороняється одним працівниками "охорони", тобто 27 грн 00 коп. (двадцять сім гривень, 00 копійок) за одну відпрацьовану годину охорони. Середньомісячна вартість цього Договору на дату його укладення становить 19710,0 грн (девятнадцать тисяч сімсот десять гривень 00 коп.). Вартість охоронних послуг по Договору на кожний окремий місяць розраховується Сторонами на підставі Дислокації та Протоколу узгодженої ціни, відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості.

За умовами п. 3.3. Договору, у разі зміни норм витрат "охорони", у тому числі при проведенні державою підвищення розміру мінімальної заробітної плати, що викликають зміну суми витрат на утримання "охорони", інфляції, зміни цін на товари та послуги, що безпосередньо пов`язані із виконанням охоронних функцій, сума Договору змінюється на підставі підписаних сторонами протоколу узгодженої ціни до Договору.

01.10.2018 сторонами підписано Протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони, згідно якого вартість послуг з 01.10.2018 становить 27,00грн за одну годину одним працівником охорони (а.с. 19).

27.12.2018 сторони змінили вартість здійснення заходів охорони та встановили, що з 27.12.2018 вартість послуг складає 30,00грн (а.с. 21).

Позивач вказує, що в період з січня 2019 по 08 серпня 2019 надав відповідачу послуги з охорони об`єкта на загальну суму 160400,00грн, що підтверджується відповідними Актами виконаних робіт.

Оскільки відповідач повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг не здійснив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 115920,00грн, 14654,07грн пені, 1240,36грн інфляційних та 1071,37грн штрафу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 77-81)).

В обґрунтування позовних вимог позивач зсилається на ст. 3, 16, 525, 530, 610, 612, 629, 901 ЦК України та ст. 188,193, 224 ГК України.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 978 ЦК України, за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються.

Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно ч.1 ст.8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Слід зазначити, що договір охорони є одним із видів договорів про надання послуг.

Як визначено в ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

За умовами п. 3.4. Договору, оплата за послуги виконавця здійснюється замовником по факту їх надання на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт та Протоколу узгодження ціни (додаток №1 до Договору) на розрахунковий рахунок «Виконавця» безготівковим платежем. Оплата за надання послуг згідно з цим Договором здійснюється замовником у національній валюті України.

Наявними в матеріалах справи Актами виконаних робіт № ОУ-0000147 за січень 2019 на суму 22 320,00 грн, № ОУ-0000170 за лютий 2019 на суму 22 160,00 грн, № ОУ-0000332 за березень 2019 на суму 22 320,00 грн, № ОУ-0000504 за квітень 2019 на суму 21 600,00 грн, № ОУ-0000712 за травень 2019 на суму 22 320,00 грн, № ОУ-0000888 за червень 2019 на суму 21 600,00 грн, № ОУ-000Ю50 за липень 2019 на суму 22 320,00 грн, Акт № ОУ-0001307 за серпень (з 01-08 серпня) 2019 на суму 5 760,00 грн підтверджено, що в період з січня 2019 по 08 серпня 2019 надав відповідачу послуги з охорони об`єкта на загальну суму 158400,00грн (а.с. 22-29).

Оскільки вказані акти не містять дати їх підписання, суд вважає, що останні підписані на кінець місяця. Враховуючи зазначене, так як за умовами п. 3.4. Договору оплата за послуги виконавця здійснюється замовником по факту їх надання, відповідач повинен був провести розрахунки в останній день місяця складання відповідного Акта виконаних робіт.

Однак, відповідач свої зобов`язання щодо оплати робіт виконав частково, сплативши 62568,00 грн, про що зазначив позивач у позовній заяві та вбачається з підписаного сторонами Акта звірки розрахунків. При цьому, згідно вказаного Акта, сторони погодили, що станом на 01.01.2019 за відповідачем рахувалась заборгованість за попередні періоди у розмірі 20088,00грн, а також те, що станом на 08.08.2019 заборгованість відповідача складає 115920,00грн (а.с. 30).

Надаючи правову оцінку вказаному акту суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18, яка полягає в наступному. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що наданий до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків підтверджує факт (стан) здійснення відповідних взаєморозрахунків між сторонами на відповідну дату.

Під час розгляду даної справи відповідач не спростував факт існування у нього заборгованості перед позивачем на заявлену до стягнення суму.

Оскільки сума загальної заборгованості відповідача підтверджується такими первинними документами як акти здачі - прийому виконаних робіт та враховуючи вищенаведений акт звірки, заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 115920,00грн є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За вказаного, вимога позивача про стягнення з відповідача 115920,00грн основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплату неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 8.1 Договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по Договору, замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період, за який нараховується пеня) від суми суми простроченої плати за кожен день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

У разі порушення замовником зобов`язань, визначених у п. 3.5. цього Договору, він сплачує охороні (крім пені) погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 відсотків від суми невиконаного своєчасно зобов`язання. Якщо порушення, про яке йде мова в цьому пункті, будуть систематичними (два і більше рази), замовник сплачує охороні штраф у розмірі 50 відсотків від суми своєчасно не виконаного зобов`язання (п. 8.2. Договору).

Згідно уточненого розрахунку (а.с. 78), позивачем нараховано пеню за період з 05.02.2019 по 10.09.2019 по кожному Акту виконаних робіт окремо, чим збільшено період її нарахування. Оскільки заяву про зменшення розміру позовних вимог (уточнену заяву) прийнято судом у зв`язку з необхідністю виправлення позивачем допущеної ним арифметичної помилки, наслідком чого є виключно зменшення позовних вимог, в частині збільшення періодів нарахування пені та інфляційних, суд здійснив їх перерахунок, з урахуванням кінцевого періоду, вказаного у первісному розрахунку позивача, тобто, по 08.08.2019 (а.с.7), а початок нарахування, згідно прикладеного до заяви уточненого розрахунку. При цьому, судом враховано, що Акти виконаних робіт підписано на кінець місяця. Також суд виявив помилку, допущену у розрахунках пені та інфляційних по акту №ОУ-0000170 за лютий 2019 на суму 2160,00грн, так як суму наданих послуг позивач зазначив не вірно - 22160 грн.

Так, за розрахунком суду, по Акту виконаних робіт №ОУ-0000147 на суму 22320,00грн прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 01.02.2019. Однак, згідно розрахунку позивач вказує дату початку нарахування пені по вказаному Акту 05.02.2019, що є його правом, та дату закінчення 07.05.2019 (08.05.2019 - дата сплати цієї суми), суд здійснив перерахунок за вказаний період та встановив, що обґрунтовано заявлена до стягнення сума пені складає 2017,97грн;

- по Акту №ОУ-0000170 за лютий 2019 на суму 21060,00грн, сума пені за період з 05.03.2019 по 26.06.2019 склала 2232,51грн (27.06.2019 - дата сплати);

- по Акту №ОУ-0000332 за березень 2019 на суму 22320,00грн, сума пені за період з 05.04.2019 по 08.08.2019 склала 2696,75грн;

- по Акту №ОУ-0000504 за квітень 2019 на суму 21600,00грн, сума пені за період з 06.05.2019 по 08.08.2019 склала 1955,24грн;

- по Акту №ОУ-0000712 за травень 2019 на суму 22320,00грн, сума пені за період з з 05.06.2019 по 08.08.2019 склала 1378,34грн;

- по Акту №ОУ-0000888 за червень 2019 на суму 21600грн, сума пені за період з 05.07.2019 по 08.08.2019 склала 712,50грн;

- по Акту №ОУ-000Ю50 за липень 2019 на суму 22320,00грн, сума пені за період з 08.08.2019 по 08.08.2019 на суму 2320,00грн склала 20,79грн.

По Акту №ОУ-0001307 за серпень (з 01-08 серпня) 2019 на суму 5760,00грн, враховуючи визначений позивачем період її нарахування - по 08.08.2019, пеня не нараховується.

Отже, за розрахунком суду, обґрунтовано заявленою сумою пені є 11014,10грн. У стягненні 3640,47грн пені слід відмовити.

Штраф позивач нарахував на заборгованість 64800,00 грн у розмірі 10%, що склало за його підрахунками 1597,81грн та на заборгованість у розмірі 51120,00 грн у розмірі 50%, що за його підрахунками склало 9103,56грн. Вцілому нарахована позивачем сума штрафу становить 10701,37грн, що є правомірним у визначеному позивачем розмірі, виходячи зі змісту п.8.1 Договору.

Суд також враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Що стосується заявлених позивачем інфляційних, у розмірі 1240,36грн, суд враховує, що за ч. 2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, судом взято до уваги зміст абз. 2, 3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", згідно якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції потрібно мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

Однак, при здійсненні розрахунку інфляційних позивач не врахував вищенаведене, тому невірно визначив початок їх нарахування. Також, як уже зазначалося судом, допущено помилку у сумі заборгованості по Акту за лютий 2019 (замість вірної суми 10160,00 грн інфляційні нараховано на суму 22160,00 грн.).

Здійснюючи перерахунок інфляційних, суд також бере за основу закінчення періоду їх нарахування, як це визначено у первісному розрахунку.

Так, по Акту №ОУ-0000147 за січень 2019 на суму 22320,00грн, інфляційні слід нараховувати за лютий - квітень 2019 року, їх сума по вказаному акту складає 539,82грн;

- по Акту №ОУ-0000170 за лютий 2019 на суму 20160,00грн, слід нараховувати за березень - травень 2019, сума інфляційних становить 528,66грн;

- по Акту №ОУ-0000332 за березень 2019 на суму 22320,00грн, інфляційні за період з квітня 2019 по липень 2019 становлять 131,97грн;

Інфляційні по Акту №ОУ-0000504 за квітень 2019, Акту №ОУ-0000712 за травень 2019 та по Акту за червень 2019 року не нараховано, оскільки мала місце дефляція у розмірі 87,41 грн, 244,85 грн та 129,6 грн, відповідно, яка також враховується судом, оскільки зазначені періоди включені позивачем до його розрахунку включно по липень 2019 (згідно доданого до позовної заяви розрахунку).

За вказаного, сума правомірно заявлених до стягнення інфляційних складає 738,59грн. У стягненні 501,77грн інфляційних слід відмовити.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували доводи позивача, натомість позивач обґрунтував свої позовні вимоги належними та достатніми доказами.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню у сумі 138374,06 грн, з яких: 115920,00 грн основного боргу, 11014,10 грн пені, 738,59 грн інфляційних та 10701,37 грн штрафу. У стягненні 3639,97 грн пені та 501,77 грн інфляційних суд відмовляє.

Судовий збір (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому 379,42 грн судового збору підлягає поверненню позивачу, за ухвалою суду, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-2012" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна-Полісся" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аріадна-Полісся" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, буд. 79, ід. код 40258463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беркут-2012" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Вокзальна, буд. 8, кв. 87, ід. код 38373861):

- 115920,00 грн основного боргу;

- 11014,10 грн пені;

- 738,59 грн інфляційних;

- 10701,37 грн штрафу;

- 2075,61 грн судового збору

У стягненні 3639,97 грн пені та 501,77 грн інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.12.19

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - у справу;

2 - позивачу - (рек.);

- відповідачу - (рек.)