Рішення

від 04.12.2019 по справі 910/13426/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2019Справа № 910/13426/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Нечая О.В., за участі секретаря судового засідання Грузького Ю.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи № 910/13426/19

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

(01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; ідентифікаційний код: 38727770)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-КЛАСС"

(03150, м. Київ, вул. Горького, 72; ідентифікаційний код: 25220725)

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 93 556,05 грн,

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Саніна Г.В., довіреність № 1261/10-01-01/вих від 03.04.19;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Адміністрація морських портів України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-КЛАСС про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 93 556,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконані обов`язки, передбачені умовами Договору № 43-П-АМПУ-18 від 23.03.2018 в частині здійснення оплати за надані позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 75 415,26 грн. Крім основної заборгованості позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 386,73 грн, 3% річних в розмірі 1 611,61 грн, та інфляційні втрати в розмірі 3 142,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.10.2019.

23.10.2019 представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

30.10.2019 судове засідання не відбулось у зв`язку із перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, наступне судове засідання призначено на 13.11.2019, про що сторін було повідомлено ухвалою від 23.10.2019 у відповідності до приписів статей 120 - 121 ГПК України.

У судове засідання 13.11.2019 з`явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 13.11.2019 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд, у судовому засіданні 13.11.2019, на місці оголосив перерву до 04.12.2019.

26.11.2019 представником відповідача через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва були подані документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 04.12.2019 представник позивача з`явився, надав свої пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 04.12.2019 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на які посилалися позивач, як на підставу своїх вимог, та відповідач, як на підставу своїх заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-КЛАСС (далі - відповідач, замовник) та Державним підприємством Адміністрація морських портів України (далі - позивач, виконавець) було укладено Договір про надання послуг № 43-П-АМПУ-18 (далі - Договір - 1), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується на умовах цього Договору надати, а замовник прийняти та оплатити послуги по проведенню перегляду оцінки охорони портового засобу UAERD-0002 Олійний термінал ТОВ Агро-Класс , для перегляду плану охорони портового засобу (п. 1.1 Договору - 1).

Розділом 2 Договору - 1 передбачено, що оплаті підлягають надані виконавцем послуги, які є предметом Договору - 1, в розмірі, визначеному протоколом погодження договірної ціни надання послуг, згідно з Додатком 1 до цього Договору.

Оплата вартості послуг здійснюється замовником авансовим платежем у розмірі 50% від договірної ціни на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Залишок оплати вартості у розмірі 50% від договірної ціни перераховується замовником протягом 10 днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Пунктами 3.1 - 3.3 Договору - 1 передбачено, що приймання послуг здійснюється відповідно до вимог Технічного завдання на проведення перегляду оцінки охорони портового засобу. Після закінчення надання послуг виконавець надає замовнику підписаний зі свого боку акт здачі-приймання наданих послуг у 2-х примірниках та комплект документації, передбаченої Технічним завданням на проведення перегляду оцінки охорони портового засобу. Замовник протягом 5 днів з дня одержання акту здачі-приймання наданих послуг та звітних документів, зазначених у п. 3.2 цього Договору, зобов`язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку Акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

Позивач зазначає суду про те, що замовником не було здійснено авансовий платіж у розмірі 50% від договірної ціни, в сумі 13 839,91 грн.

Після закінчення надання послуг виконавцем було надано замовнику документи, які передбачені п. 3.2 Договору - 1.

Позивач листом № Од469дск від 18.12.2018 надіслав на адресу відповідача оцінку охорони портового засобу UAERD - 0002 Олійний термінал ТОВ Агро-Класс та план охорони портового засобу UAERD - 0002 Олійний термінал ТОВ Агро-Класс .

22.12.2018 засобами поштового зв`язку замовник отримав акт здачі-приймання наданих послуг з усіма обов`язковими документами та рахунок № 474 від 17.12.2018 на суму 27 679,82 грн, проте замовником не було підписано акт здачі-приймання наданих послуг, наданих позивачем, та не було оплачено рахунок на суму 27 679,82 грн.

23.03.2018 між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, було укладено Договір про надання послуг № 44-П-АМПУ-18 (далі - Договір - 2), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується на умовах цього Договору надати, а замовник прийняти та оплатити послуги по проведенню перегляду плану охорони портового засобу UAERD-0002 Олійний термінал ТОВ Агро-Класс (п. 1.1 Договору - 2).

Розділом 2 Договору - 2 передбачено, що оплаті підлягають надані виконавцем послуги, які є предметом Договору - 2, в розмірі, визначеному протоколом погодження договірної ціни надання послуг, згідно з Додатком 1 до цього Договору.

Оплата вартості послуг здійснюється замовником авансовим платежем у розмірі 50% від договірної ціни на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Залишок оплати вартості у розмірі 50% від договірної ціни перераховується замовником протягом 10 днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Пунктами 3.1 - 3.3 Договору - 2 передбачено, що приймання послуг здійснюється відповідно до вимог Технічного завдання на проведення перегляду оцінки охорони портового засобу. Після закінчення надання послуг виконавець надає замовнику підписаний зі свого боку акт здачі-приймання наданих послуг у 2-х примірниках та комплект документації, передбаченої Технічним завданням на проведення перегляду оцінки охорони портового засобу. Замовник протягом 5 днів з дня одержання акту здачі-приймання наданих послуг та звітних документів, зазначених у п. 3.2 цього Договору, зобов`язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку Акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

Позивач зазначає суду про те, що відповідачем, як замовником, не було здійснено авансовий платіж у розмірі 50% від договірної ціни в сумі 23 867,72 грн.

Після закінчення надання послуг виконавцем було надано замовнику документи, які передбачені пунктом 3.2 Договору - 2.

18.12.2018 позивач листом № Од469дск надіслав відповідачу оцінку охорони портового засобу UAERD - 0002 Олійний термінал ТОВ Агро-Класс та план охорони портового засобу UAERD - 0002 Олійний термінал ТОВ Агро-Класс .

22.12.2018 засобами поштового зв`язку замовник отримав акт здачі-приймання наданих послуг з усіма обов`язковими документами та рахунок № 475 від 17.12.2018 на суму 47 735,44 грн, проте замовником не було підписано акт здачі-приймання наданих послуг, наданих позивачем, та не було оплачено рахунок на суму 47 735,44 грн.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина дев`ята статті 165 ГПК України).

Оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк та не зазначено й не обґрунтовано поважних причин пропуску цього строку, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Проаналізувавши вищевказані Договори, суд встановив, що вказані правочини за своїм змістом та юридичною природою, є договорами про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК України, за якими зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень Договорів 1 та 2, оплата вартості послуг здійснюється замовником авансовим платежем у розмірі 50% від договірної ціни на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Залишок оплати вартості у розмірі 50% від договірної ціни перераховується замовником протягом 10 днів з дня підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Відтак, відповідач був зобов`язаний сплатити на користь відповідача 75 415,26 грн, з урахуванням строків визначених у других розділах Договорів 1 та 2.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи, а саме, з документів, наданих відповідачем, вбачається, що відповідач 22.10.2019, тобто вже після відкриття провадження у справі № 910/3426/19 (ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у даній справі від 02.10.2019), перерахував на рахунок позивача кошти в сумі 75 415,26 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 94 від 22.10.2019.

Доводи відповідача щодо того, що ці кошти слід вважати передоплатою, оскільки позивачем допущені принципові помилки у оцінці та плані охорони портового засобу UAERD - 0002 Олійний термінал ТОВ Агро-Класс , що стало підставою для відповідача не підписувати акт здачі-прийняття послуг, до уваги судом не приймаються, з огляду на таке.

За умовами Договорів 1 та 2 замовник протягом 5 днів з дня одержання акту здачі-приймання наданих послуг та звітних документів, зазначених у п. 3.2 цих Договорів, зобов`язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку Акт здачі-приймання наданих послуг або мотивовану відмову від приймання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем були отримані Акти здачі-приймання наданих послуг за обома Договорами 22.12.2018, при цьому, доказів того, що відповідачем було направлено на адресу позивача мотивовану відмову від прийняття послуг за вказаними актами в строк, визначений пунктами 3.3 Договорів 1 та 2, а саме, протягом 5 днів з дня їх одержання, матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, зумовлена передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судочинства.

Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як про це вже зазначалося вище, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

В даному випадку, предметом спору, є і, зокрема, стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані позивачем відповідачу послуги, передбачені Договорами 1 та 2, в розмірі 75 415,26 грн. Вказана позовна вимога була фактично виконана відповідачем в повному обсязі, що підтверджується вищезазначеним платіжним дорученням, що свідчить про те, що між сторонами в цій частині не залишилося неврегульованих питань.

З огляду на вищенаведене, провадження у справі № 910/13426/19 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані позивачем відповідачу послуги, передбачені Договорами 1 та 2, в розмірі 75 415,26 грн підлягає закриттю з підстав, визначених у ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 13 386,73 грн, 3% річних в розмірі 1 611,61 грн та інфляційних втрат в розмірі 3 142,42 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі N 758/1303/15-ц.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі N 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі N 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем строків здійснення оплати за Договорами 1 та 2, а відтак, вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Судом враховано, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Судом здійснено перевірку розрахунку заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, враховуючи скореговані періоди, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 1 611,61 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 142,42 грн.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов Договорів 1 та 2, здійснив оплату з порушенням строків, встановлених умовами Договору, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами Договорів 1 та 2, а саме, пунктів 6.3, зміст яких є ідентичним, у випадку порушення замовником строку оплати наданих послуг за Договором, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 13 386,73 грн.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку що позивачем належними та допустимими доказами доведено обставини, покладені в основу позову, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом детально проаналізовано правовідносини між сторонами та встановлено, що станом на дату звернення позивача до суду, його охоронювані законом права та інтереси були порушені відповідачем, а відтак, судовий збір має бути покладено на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 231, 236, 237, 238, 240, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/13426/19 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-КЛАСС на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України заборгованості в розмірі 75 415 (сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятнадцять) грн 26 коп. закрити.

2. В іншій частині позов задовольнити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-КЛАСС (03150, м. Київ, вул. Горького, 72; ідентифікаційний код: 25220725) на користь Державного підприємства Адміністрація морських портів України (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14; ідентифікаційний код: 38727770) пеню в розмірі 13 386 (тринадцять тисяч триста вісімдесят шість) грн 73 коп., 3% річних в розмірі 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн 61 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 142 (три тисячі сто сорок дві) грн 42 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2019 , у зв`язку із перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному в період з 10.12.2019 по 13.12.2019.

Суддя О.В. Нечай