Рішення

від 03.12.2019 по справі 910/13948/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.12.2019Справа № 910/13948/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О., за участю секретаря судового засідання Осіпчук І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ МОДЕЛЮВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЦІ ІМ.Г.Є.ПУХОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО "ДНІПРО-МТО"

про стягнення 4331,54 грн.

представники учасників справи:

від позивача: Заболотна О.В.,

відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ МОДЕЛЮВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЦІ ІМ.Г.Є.ПУХОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО "ДНІПРО-МТО" про стягнення 4331,54 грн., з яких: 3943,42 грн. сума пені, 388,12 грн. сума штрафу

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №05/16 від 12.08.2016.

Ухвалою суду від 15.10.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.

22.10.2019 через відділ діловодства суду надійшли заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13948/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання у справі призначено на 19.11.2019.

31.10.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у відзиві відповідач заперечує проти позовних вимог та повідомляє, що підстав для нарахування пені та штрафу за період з 20.08.2016 по 11.10.2018 немає, а також, зазначає про сплив строку позовної давності за позовними вимогами позивача.

05.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач повідомляє суд щодо переривання строку позовної давності у зв`язку з пред`явленням претензії відповідачу, також, заявляє клопотання про поновлення строку позовної давності, якщо суд вважає, що строк позовної давності пропущений.

18.11.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, у яких відповідач заперечує щодо переривання строку позовної давності у зв`язку з тим, що у відповідях на претензію №1 від 22.01.2019, у листі від 23.04.2019 та акті звірки взаєморозрахунків по договору, відповідач не підтверджував наявність заборгованості по сплаті пені та штрафів по простроченим платежам за договором.

В судове засідання 19.11.2019 з`явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Представник відповідача в судове засідання 19.11.2019 не з`явився.

Протокольною ухвалою від 19.11.2019 відкладено судове засідання на 03.12.2019.

29.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення по справі.

В судове засідання 03.12.2019 з`явився представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання 03.12.2019 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами суду.

У судовому засіданні 03.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.08.2016 між ІНСТИТУТОМ ПРОБЛЕМ МОДЕЛЮВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЦІ ІМ.Г.Є.ПУХОВА НАН УКРАЇНИ (орендодавець) та ТОВ "НВТ "ДНІПРО-МТО" (орендар) укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України №05/16 від 12.08.2016, відповідно до умов якого орендар приймає в строкове платне користувані державне майно - склад (майно) загальною площею 53,0 кв. м, яке розміщене за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15, в складському приміщені будівлі ІЛК, що перебуває на балансі Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова НАН України, вартість якого визначена згідно з висновком про вартість майна від 31 травня 2016 р. і становить за незалежною оцінкою станом на 31 травня 2016 р. 157 036 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - липень 2016 р. 1962,95 грн. Крім того, ПДВ: 392,59 грн. Разом: 2355,54 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Згідно з п. 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України. (Пункт призупинено на 2016 рік в частині індексації орендної плати відповідно до ст.9 Прикінцевих положень Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік ).

Орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.4 договору).

Згідно з п. 3.7 договору, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.8 договору, у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі двох відсотків від суми заборгованості.

У разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, орендодавцю (п. 3.11 договору).

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір укладений строком на одинадцять місяців і 20 днів, що діє з 12 серпня 2016 року до 31 липня 2017року включно.

Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі. Обов`язок щодо складання акта приймання-передачі про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.8 договору).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати у період з серпня 2016 по вересень 2018, у зв`язку із простроченням грошових зобов`язань за договором оренди, позивачем здійснено нарахування пені у сумі 3943,42 грн. та штрафу в сумі 388,12 грн.

Для врегулювання спору позивачем 19.10.2018 було направлено на адресу відповідача лист з проханням погасити існуючу заборгованість до 15.11.2018, який за твердженням позивача залишився без задоволення.

Позивач вказує, що оскільки оплата не надійшла у вказаний термін, то 05.12.2018 на адресу відповідача була направлена претензія №1 вих. 05-12-225/01-4-304 з вимогою погасити існуючу заборгованість.

За твердженням позивача 22.01.2019 від відповідача надійшла відповідь на претензію №1, в якій відповідач визнає існуючий борг та просить надати можливість розстрочення виявленої заборгованості для оплати рівними частинами щомісячно починаючи з лютого 2019 року, протягом 6 наступних місяців.

Оскільки відповідач не погасив заборгованість за договором в частині оплати пені у сумі 3943,42 грн. та штрафу в сумі 388,12 грн. позивач звернувся з даним позовом до суду.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

На відносини, пов`язані із орендою державного майна поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII.

Статтею 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується факт користування відповідачем, у період з серпня 2016 по вересень 2018, державним нерухомим майном за адресою: 03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, 15, що перебуває на балансі Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є.Пухова НАН України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що в період з серпня 2016 року по вересень 2018 року відповідач неналежно виконував зобов`язання за договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати.

Матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, тому позивачем правомірно здійснено нарахування пені та штрафу. Позивачем нараховано пеню за період з серпня 2016 року по вересень2018 року у сумі 3943,42 грн.

Позивач 05.12.2018 направив на адресу відповідача претензію №1 вих. 05-12-225/01-4-304 з вимогою погасити існуючу заборгованість та як вбачається з матеріалів справи 22.01.2019 від відповідача надійшла відповідь з визнанням боргу.

Проте, у відзиві відповідач заперечив проти позову та зазначив, що підстав для нарахування пені та штрафу за період з 20.08.2016 по 11.10.2018 немає, також, заявив про сплив строку позовної давності .

Позивач, заперечуючи проти спливу позовної давності зазначив, що строк позовної давності переривався у зв`язку з:

- відповіддю 22.01.2019 відповідачем на претензію №1 та визнанням боргу;

-підписанням актів звірки взаєморозрахунків від 30.06.2019, 31.07.2017, 31.12.2018;

- письмовим зверненням відповідача щодо гарантування сплати суми боргу, що підтверджується листом від 23.04.2019 №17;

Щодо переривання строку позовної давності для нарахування пені та штрафу за договором, суд зазначає наступне.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Отже, пеня - це санкція, що триває у часі та розраховується за кожен день невиконання грошового зобов`язання.

Оскільки, пеня - триваюча санкція, що розраховується за кожен день прострочення, то строк позовної давності слід застосовувати з урахуванням наведеного.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. (ч. 3 ст. 264 ЦПК України)

Судом встановлено, що відповідач листом від 22.01.2019 №2 визнав заборгованість, яка вказана у претензії №1 від 05.12.2018. У вказаній претензії міститься розрахунок боргу, включаючи розрахунок пені за період з серпня 2016 року по вересень 2018 та штрафу, а отже 22.01.2019 строк позовної давності перервався для пені, нарахованої за період 22.01.2018 по 11.10.2018.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені за період з 20.08.2016 по 21.01.2018 у зв`язку із пропуском строку позовної давності, а відповідь, викладена в листі від 22.01.2019 №2 не перериває вказаного строку позовної давності оскільки на момент визнання боргу строк позовної давності щодо пені, нарахованої за період 20.08.2016 по 21.01.2018 закінчився. Суд розглядає позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 22.01.2018 по 11.10.2018 (в межах періоду визначеного позивачем).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 3.7 договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

За перерахунком суду розмір пені становить 337,87 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування штрафу за договором за прострочення сплати орендної плати у серпні 2016, вересні 2016, жовтні 2016, листопаді 2016, грудні 2016, січні 2017, травні 2017, червні 2017.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи наведене та заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд відмовляє в позовній вимозі щодо стягнення 388,12 грн. суми штрафу у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо тверджень позивача, що позовна давність перервалась у зв`язку з підписанням актів звірки взаєморозрахунків від 30.06.2019, 31.07.2017, 31.12.2018 та письмовим зверненням відповідача щодо гарантування сплати суми боргу, що підтверджується листом від 23.04.2019 №17, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що акти звірки взаєморозрахунків від 30.06.2019, 31.07.2017, 31.12.2018 та письмове зверненням відповідача листом від 23.04.2019 №17 щодо гарантування сплати суми боргу не містять підтвердження відповідача щодо визнання суми боргу в частині саме пені та штрафу, а отже переривання строку позовної давності у розумінні ч.1 ст. 264 Цивільного кодексу України не відбулось.

Також, позивачем було заявлено про поновлення строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позовна давність не може бути поновлена, а будь-яких доводів, пояснень щодо підстав поважності причин пропуску позовної давності позивач не навів, отже, суд відмовляє в поновлені строку позовної давності.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження, такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ МОДЕЛЮВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЦІ ІМ.Г.Є.ПУХОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ частково.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ТОВАРИСТВО "ДНІПРО-МТО" (02094, м.Київ, БУЛЬВАР ВЕРХОВНОЇ РАДИ, будинок 22, ідентифікаційний код 19133152) на користь ІНСТИТУТУ ПРОБЛЕМ МОДЕЛЮВАННЯ В ЕНЕРГЕТИЦІ ІМ.Г.Є.ПУХОВА НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ (03164, м.Київ, ВУЛ. ГЕНЕРАЛА НАУМОВА, будинок 15, ідентифікаційний код 05516949) 337,87 грн. пені, та 149,84 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Господарський суд міста Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2019.

Суддя С.О. Турчин