Рішення

від 17.12.2019 по справі 910/14396/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2019Справа № 910/14396/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрополь-ТЕН" (80600, Львівська обл., м. Броди, вул. Чупринки, 6; ідентифікаційний код 31755801)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17Ж; ідентифікаційний код 38578381)

про стягнення 429.456,33 грн

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрополь-ТЕН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" про стягнення 429.456,33 грн, з яких: 379.580,00 грн основного боргу, 15.266,58 грн 3% річних, 34.609,75 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неоплату відповідачем поставленого Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрополь-ТЕН" товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.19 відкрито провадження у справі № 910/14396/19, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

10.12.19 через автоматизований відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від ТОВ ВО КМЗ надійшов відзив на позовну заяву.

Керуючись приписами ст. 2, 7 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти відзив на позовну заяву та здійснювати розгляд справи з урахуванням доводів відповідача, викладених у ньому.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.10.2017 та 04.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрополь-ТЕН , (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання КМЗ (далі - Покупець) був укладений договір у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку № 630 від 27.10.2017 на суму 151 500,00 грн, та рахунку № 682 від 04.12.2017 на суму 192 780,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст.638 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних та рахунків.

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання договору від 27.10.2017 (рахунок № 630) Постачальник (позивач) поставив продукцію наступним чином:

- 15.11.2017 30 шт ТЕНів 350 на суму 42 300,00 грн (видаткова накладна № 418 від 15.11.2017);

- 16.11.2017 20 шт ТЕНів 350 на суму 28 200,00 грн (видаткова накладна № 419 від 16.11.2017);

- 23.11.2017 10 шт ТЕНів 450 на суму 16 200,00 грн (видаткова накладна № 431 від 23.11.2017);

- 24.11.2017 37 шт ТЕНів 450 на суму 59 940,00 грн (видаткова накладна № 433 від 24.11.2017);

- 30.11.2017 3 шт ТЕНів 450 на суму 4 860,00 грн (видаткова накладна № 449 від 30.11.2017).

У свою чергу Покупець здійснив оплату рахунку № 630 28.03.2018 на суму 123 500,00 грн та 29.06.2019 на суму 3 200,00 грн, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 24 800,00 грн.

На виконання вказаного договору (рахунку № 682) від 14.12.2017 поставив продукцію до кінця 2017 і свої зобов`язання виконав. На підтвердження вказаних обставин до суду надані рахунок № 682 від 04.12.2017 та видаткова накладна № 456 від 04.12.2017 на поставку 47 шт ТЕНів 450 на суму 76 140 грн та видаткову накладну № 500 від 22.12.2017 на поставку 72 шт ТЕНів на суму 116 640 грн.

Відповідач у свою чергу обов`язок з оплати поставленого товару не виконав у зв`язку із чим за ним рахується заборгованість у розмірі 192 780,00 грн, яку позивач просить стягнути з Покупця в межах даного позову.

Надалі, 25.04.2018 між сторонами був укладений договір на реалізацію товару (ТЕНи), а саме: ТЕН 400 - 240 шт на загальну суму 388 800,00 грн.

Поставка вказаної продукції за усною домовленістю сторін відбувалась наступним чином:

- 30.10.2018 30 шт ТЕНів 400 на суму 48 600,00 грн (видаткова накладна № 333 від 30.10.2018);

- 01.11.2018 70 шт ТЕНів 400 на суму 113 400,00 грн (видаткова накладна № 337 від 01.11.2018);

- 02.11.2018 40 шт ТЕНів 400 на суму 64 800,00 грн (видаткова накладна № 339 від 02.11.2018);

- 24.12.2018 30 шт ТЕНів 400 на суму 48 600,00 грн (видаткова накладна № 401 від 24.12.2018);

- 26.12.2018 50 шт ТЕНів 400 на суму 81 000,00 грн (видаткова накладна № 405 від 26.12.2018);

- 27.12.2018 20 шт ТЕНів 400 на суму 32 400,00 грн (видаткова накладна № 407 від 27.12.2018) на загальну суму 388 800,00 грн.

Також ТОВ Укрополь-ТЕН виставило відповідачу рахунок № 346 від 08.10.2018 на суму 226 800,00 грн. Вказаний рахунок був сплачений Покупцем наступним чином: 09.10.2018 на суму 80 000,00 грн, надалі 31.01.2019 на суму 100 000 грн, а 19.06.2019 решта коштів - 46 800,00 грн. За вказаним рахунком заборгованість у відповідача відсутня.

Рахунок № 423 від 05.12.2018 був виставлений позивачем Покупцю на суму 162 000,00 грн, проте Покупець не спрямував грошові кошти на оплату вказаного рахунку, внаслідок чого у нього рахується сума заборгованості 162 000,00 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за наслідками господарської діяльності становить 379 580,00 грн (24 800,00 грн + 192 780,00 грн + 162 000,00 грн), яку ТОВ Укрополь-ТЕН просить стягнути з відповідача в межах даної справи. Крім суми основного боргу позивачем також заявлено до стягнення три проценти річних у розмірі 15 266,58 грн та 34 609,75 грн інфляційних втрат.

Відповідач, у своєму відзиві проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що у нього не виник обов`язок оплати поставленого товару, оскільки позивач, як Постачальник, не звертався до нього із вимогою про сплату грошових коштів. Свою правову позицію відповідач обґрунтовує приписами статті 530 ЦК України. Разом з тим, відповідачем не спростований факт поставки товару згідно рахунків та видаткових накладних, наданих до справи позивачем.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки продукції відповідачу докази та доводи відповідача проти позову, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання продукції відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання позивачем зобов`язань на суму 379 580,00 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткові накладні є належним доказом, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань на суму 379 580,00 грн здійснено належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобов`язання з повної оплати товару не виконав, внаслідок чого за ним рахується заборгованість в розмірі 379 580,00 грн.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом враховано правову позицію, викладену в постанові судової палати у господарських справах верховного Суду України від 19.08.14., про те, що згідно зі статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами, або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Вказане також спростовує доводи відповідача, покладені в основу заперечень проти позову.

Крім того, одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши договір від 25.04.2018 і передавши продукцію відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відповідно до п.4.2. Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Постачальника згідно наданого рахунку-фактури. Датою поставки Товару вважається дата виписки Постачальником видаткової накладної за умови її підписання Покупцем.

Таким чином, відповідно до рахунку № 630 від 27.10.2017 строк оплати є таким, що настав 30.11.2017, відповідно рахунку № 682 від 04.12.2017 строк оплати є таким, що настав 22.12.2017 та відповідно до рахунку № 423 від 05.12.2018 є таким, що настав 27.12.2018.

За таких обставин, враховуючи дати представлених до матеріалів справи видаткових накладних, суд дійшов висновку, що строк оплати товару на суму 379 580,00 грн настав.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 379 580,00 грн.

З огляду на викладене вище в сукупності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 379 580,00 грн. основного боргу.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача також спростовуються тим, що сплативши частково вартість поставленого товару, ТОВ ВО КМЗ вчинило конклюдентні дії на прийняття товару та наявності у відповідача обов`язку оплатити такий товар.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Беручи до уваги викладене вище, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають стягнення 3% річних у розмірі 15 266,58 грн та інфляційної складової боргу в розмірі 34 609,75 грн.

За вказаного в сукупності суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 4, 13, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "КМЗ" (04128, м. Київ, вул. Туполєва, 17Ж; ідентифікаційний код 38578381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрополь-ТЕН" (80600, Львівська обл., м. Броди, вул. Чупринки, 6; ідентифікаційний код 31755801) 379 580 (триста сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят) грн 00 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 15 266 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн 58 коп., 34 609 (тридцять чотири тисячі шістсот дев`ять) грн 75 коп. інфляційних втрат та 6 441 (шість тисяч чотириста сорок одну) грн 84 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко