Рішення

від 04.12.2019 по справі 910/11315/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2019Справа № 910/11315/19 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю БАНКІВСЬКА БЕЗПЕКА

до Всеукраїнського центру фізичного здоров`я населення Спорт для всіх

про розірвання договору та стягнення 23 500, 00 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Бабажданян Г.А.;

від відповідача: Боженко Д.Є.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БАНКІВСЬКА БЕЗПЕКА (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Всеукраїнського центру фізичного здоров`я населення Спорт для всіх (надалі - відповідач), в якому просить визнати недійсним односторонній правочин, оформлений листом №213 від 25.06.2019 про розірвання договору №73 від 14.05.2019 укладений між ним та відповідачем, розірвати договір про надання послуг №73 від 14.05.2019 з додатковою угодою, укладений між ним та відповідачем, а також стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 23 500, 00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.560-563, 565, 610, 651, 652, 837,839, 843, 843, 848, 849, 1212 ЦК України, ст.175, 193, 200 ГК України, мотивовані тим, що після укладення договору №73 від 14.05.2019, його представником, перед проведенням монтажних робіт було проведено обстеження приміщення за адресою: м. Київ, вул. Еспланадна, 17А та здійснено виміряння розмірів виробів, в результаті чого було встановлено, що розміри конструкцій, які вказані в специфікації (додаток № 1) до договору, не відповідають фактичному розміру приміщень, та відповідно не можуть бути змонтовані відповідно до будівельних норм та умов договору; приміщення замовника знаходиться на 3 поверсі, а умови договору не передбачали окремо оплату такелажних робіт, що створює для виконавця додаткові витрати, які не передбачалися до укладення договору; в приміщенні замовника відсутня електрика необхідної потужності, яка потрібна для виконання договору. У зв`язку з чим він звернувся до відповідача з листом та проектом додаткової угоди №1, якими просив внести відповідні зміни до договору, однак відповідач відмовився внести відповідні зміни посилаючись на норми ст.23, 26 ЗУ Про публічні закупівлі , тому позивач звернувся із пропозицією розірвати договір та додатковою угодою №2, а також просив повернути оригінал банківської гарантії та надати лист бенефіціара про звільнення банку від зобов`язань по гарантії. У відповідь на вказаний лист відповідач 25.06.2019 листом №213 повідомив, що погоджується розірвати договір на підставі п.5.4.4, а також у зв`язку з невиконанням умов договору забезпечення виконання договору не повертається.

Звертаючись з даним позовом, позивач вважає неправомірними дії відповідача в часті розірвання договору в односторонньому порядку, з підстав неналежного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а також вважає, що відповідач безпідставно зберіг грошові кошти в розмірі 23 500, 00 грн, що склали суму банківської гарантії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

28.08.2019 від представника позивача адвоката Каразінової А.А. надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2019 року відкрито провадження та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 24.09.2019 року.

20.09.2019 на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 24.09.2019 без його участі та надання матеріалів справи для ознайомлення, з метою підготування відповіді на відзив.

У судове засідання 24.09.2019 з`явився представник відповідача, представник позивача не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2019 було вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.10.2019 року.

07.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання від представника позивача про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

08.10.2019 сторони в підготовче засідання не з`явились, були повідомлені належним чином. Представник відповідача про причини неявки суд не повідомив. Представник позивача звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням. Суд, розглянувши клопотання представника позивача, відкладав підготовче засідання на 22.10.2019.

22.10.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про призначення інженерно-технічної експертизи.

У підготовче засідання 22.10.2019 з`явились представника позивача та відповідача. У зв`язку з наданням часу учасникам справи для складення спільного акту обстеження приміщення, суд відклав підготовче засідання на 12.11.2019.

12.11.2019 у підтовче засідання з`явились позивач та представник відповідача. Позивач заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, у зв`язку з наданням часу для підготовки письмової позиції щодо проведення інженерно-технічної експертизи. Суд, розглянувши клопотання позивача, з урахуванням думки представника відповідача, відклав підготовче засідання на 20.11.2019.

Окрім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 позивача було зобов`язано сформувати свою позицію щодо проведення інженерно-технічної експертизи та визначитись з переліком питань, які мають бути поставлені на вирішенння експертній установі, а також відповідно до ст. 177 ГПК України остаточно визначити предмет, підстави позову та характер спірних правовідносин, а також надати всі інші необхідні докази для можливості суду згідно п.3 ч.1 ст 185 ГПУ України закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті у встановлені законодавством строки.

У підготовче засідання 20.11.2019 з`явився представник відповідача, позивач у підготовче засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча дата і час засідання були призначені з урахуванням думки сторін, а отже позивач вважається таким, що повідомлений належним чином, що також підтверджується розпискою, яка наявна в матеріалах справи.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача від 22.10.2019 про призначення інженерно-технічної експертизи, беручи до уваги те, що позивач у підготовче засідання не з`явився, вимоги ухвали суду від 12.11.2019 не виконав, про причини такого невиконання, у встановленому законом порядку, суд не повідомив, з урахуванням думки представника відповідача, залишив вказане клопотання без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.12.2019

20.11.2019, після закриття підготовчого провадження та закінчення засідання, через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про виклик спеціалістів, про залишення клопотання про призначення експертизи без розгляду та продовження строку підготовчого засідання.

У судове засідання 04.12.2019 з`явилися представники сторін.

Суд, протокольною ухвалою, відповідно до вимог ч.2 ст.207 ГПК України, залишив заяви позивача про виклик спеціалістів, про залишення клопотання про призначення експертизи без розгляду та продовження строку підготовчого засідання без розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті позовних вимог, позов просив задовольнити, представник відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 04.12.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.03.2019 протокольним рішенням №8 тендерного комітету Всеукраїнського центру фізичного здоров`я населення Спорт для всіх затверджено тендерну документацію процедури закупівлі, предметом якої є виготовлення та монтаж внутрішніх (офісних) перегородок, код 45213400-7 згідно з ДК 021-2015 Улаштування службових приміщень.

Додатком № 3 до тендерної документації передбачено технічне завдання, а додатком № 5 відповідний проект договору.

21.03.2019 на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2019-03-21-000683-с - виготовлення та монтаж внутрішніх (офісних) перегородок. Код 45213400-7 згідно з ДК 021-2015 Улаштування службових приміщень. Обсяг надання послуг: згідно з додатком 3 до тендерної документації. Місце надання послуг: місто Київ, вулиця Еспланадна, 17А. Очікувана вартість предмета закупівлі: 600 000, 00 грн.

05.04.2019 позивачем подана тендерна пропозиція про участь у вказаній вище закупівлі .

24.04.2019 протоколом тендерного комітету №15 позивача визначено переможцем відкритих торгів, з вартістю пропозиції в сумі 470 000, 00 грн.

Також, пунктом 6 розділу 6 тендерної документації передбачалось забезпечення виконання договору про надання послуг у вигляді банківської гарантії державного банку в розмірі 5 % вартості договору.

На виконання зазначеної вимоги позивачем було забезпечено договір у вигляді банківської гарантії шляхом підписання договору-заяви № G0519/2047 від 02.05.2019 з АТ КБ ПРИВАТБАНК у сумі 23 500, 00 грн. Гарантія набуває сили з моменту підписання і діє до 31.01.2020 включно.

14.05.2019 між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець), в результаті проведення вищевказаної процедури публічної закупівлі № UA-2019-03-21-000683-с, було укладено договір про надання послуг № 73 (далі - договір), відповідно до умов п.1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з виготовлення та монтажу внутрішніх (офісних) перегородок (код за класифікатором ДК 021:2015:45213400-7- улаштування службових приміщень) (далі - послуги), зазначені в додатку 1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Перелік виробів, їхня одиниця виміру, довжина, кількість, ціна за одиницю встановлюється додатком № 1 до договору.

Загальна вартість послуг становить 470 000, 00 грн. Ціна зазначається в додатку №1 до договору (п.3.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, але до повного виконання зобов`язань сторін за даним договором (п.9.1 договору).

Пунктом п.5.4.4 договору, сторони передбачили право замовника достроково розірвати договір в односторонньому порядку, відповідно до положень ч.3 ст.651 ЦК України, у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов`язань, передбачених цим договором, повідомивши останнього про припинення дії договору письмовій формі за 5 (п`ять) календарних днів.

06.06.2019 позивач звернувся до відповідача з листом № 01/06-19 та проектом додаткової угоди № 1 від 04.06.2019 і запропонував внести зміни до договору, з тих підстав, що, по-перше, розміри конструкцій, що зазначені в технічному завданні та додатку №1 до договору не відповідають фактичному розміру приміщень та не можуть бути виконані згідно до будівельних норм та умов договору, по-друге, в технічному завданні була відсутня така важлива умова, як такелажні роботи, а саме підйом конструкцій на третій поверх вручну, без вантажного ліфту, оскільки в тендерній документації не було зазначено, що приміщення знаходиться на третьому поверсі та відсутній вантажний ліфт, по-третє, в приміщенні відсутня електроенергія необхідної потужності, а в тендерній документації не зазначено, що виконавець зобов`язаний забезпечити себе електроенергією самостійно

Листом від 10.06.2019 № 194 відповідач зазначив, що згідно із ч.4 ст.36 ЗУ Про публічні закупівлі істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання, позивач мав можливість відповідно до положення ч.1 ст. 23 Закону України Про публічні закупівлі не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання тендерної пропозиції звернутися через електронну систему закупівель до замовника за роз`ясненнями щодо тендерної документації та/або звернутися до замовника з вимогою щодо усунення порушення під час проведення процедури закупівлі, у зв`язку з чим відхилив пропозицію позивача щодо внесення змін до договору шляхом укладення додаткової угоди.

18.06.2019 позивач звернувся до відповідача із пропозицією розірвати договір, шляхом підписання додаткової угоди № 2 від 18.06.2019 про розірвання договору, а також просив надати ТОВ "БАНКІВСЬКА БЕЗПЕКА" оригінал банківської гарантії № G0519/2047 від 02.05.2019, заповнити, підписати та надати лист бенефіціара про звільнення банку від зобов`язань по гарантії.

Листом від 25.06.2019 № 213 відповідач повідомив позивача про розірвання договору в порядку, передбаченому пунктом 5.4.4 договору з 09.07.2019 та зазначив, що оскільки банківська гарантія, відповідно до вимог ст.ст. 22, 26 ЗУ Про публічні закупівлі , забезпечує виконання позивачем зобов`язань за договором №73 від 14.05.2019 перед відповідачем, а позивач умови зазначеного договору не виконав, тому відповідач не повертає забезпечення його виконання.

16.07.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про відмову від договору та просив повернути банківську гарантію.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Договір про надання послуг № 73 від 14.05.2019 між відповідачем (замовник) та позивачем (виконавець) було укладено в порядку та на умовах визначених Законом України Про публічні закупівлі .

Відповідно до ст. 20 ЗУ Про публічні закупівлі відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій.

Згідно із ст. 22 ЗУ Про публічні закупівлі тендерна документація безоплатно оприлюднюється замовником на веб-порталі Уповноваженого органу для загального доступу.

Тендерна документація повинна містити:

1) інструкцію з підготовки тендерних пропозицій;

2) один або декілька кваліфікаційних критеріїв до учасників відповідно до статті 16, вимоги, встановлені статтею 17 цього Закону, та інформацію про спосіб підтвердження відповідності учасників установленим критеріям і вимогам згідно із законодавством. Замовник не вимагає документального підтвердження інформації про відповідність вимогам статті 17 у разі, якщо така інформація міститься у відкритих єдиних державних реєстрах, доступ до яких є вільним;

3) інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі, у тому числі відповідну технічну специфікацію (у разі потреби - плани, креслення, малюнки чи опис предмета закупівлі). При цьому технічна специфікація повинна містити: детальний опис товарів, робіт, послуг, що закуповуються, у тому числі їх технічні та якісні характеристики; вимоги щодо технічних і функціональних характеристик предмета закупівлі у разі, якщо опис скласти неможливо або якщо доцільніше зазначити такі показники; посилання на стандартні характеристики, вимоги, умовні позначення та термінологію, пов`язану з товарами, роботами чи послугами, що закуповуються, передбачені існуючими міжнародними або національними стандартами, нормами та правилами. Технічна специфікація не повинна містити посилання на конкретну торговельну марку чи фірму, патент, конструкцію або тип предмета закупівлі, джерело його походження або виробника. У разі якщо таке посилання є необхідним, воно повинно бути обґрунтованим, а специфікація повинна містити вираз "або еквівалент". Технічні, якісні характеристики предмета закупівлі повинні передбачати необхідність застосування заходів із захисту довкілля;

4) кількість товару та місце його поставки;

5) місце, де повинні бути виконані роботи чи надані послуги, їх обсяги;

6) строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг;

7) проект договору про закупівлю з обов`язковим зазначенням порядку змін його умов;

8) опис окремої частини або частин предмета закупівлі (лота), щодо яких можуть бути подані тендерні пропозиції, у разі якщо учасникам дозволяється подати тендерні пропозиції стосовно частини предмета закупівлі (лота);

9) перелік критеріїв та методику оцінки тендерних пропозицій із зазначенням питомої ваги критеріїв. Опис методики оцінки за критерієм "ціна" повинен містити інформацію про врахування податку на додану вартість (ПДВ);

10) строк, протягом якого тендерні пропозиції вважаються дійсними, але не менше ніж 90 днів з дати розкриття тендерних пропозицій;

11) інформацію про валюту, у якій повинна бути розрахована і зазначена ціна тендерної пропозиції;

12) інформацію про мову (мови), якою (якими) повинні бути складені тендерні пропозиції;

13) зазначення кінцевого строку подання тендерних пропозицій;

14) розмір, вид та умови надання забезпечення тендерних пропозицій (якщо замовник вимагає його надати);

15) розмір, вид, строк та умови надання, умови повернення та неповернення забезпечення виконання договору про закупівлю (якщо замовник вимагає його надати);

16) прізвище, ім`я та по батькові, посаду та адресу однієї чи кількох посадових осіб замовника, уповноважених здійснювати зв`язок з учасниками;

17) у разі закупівлі робіт - вимогу про зазначення учасником у тендерній пропозиції інформації (повне найменування та місцезнаходження) щодо кожного суб`єкта господарювання, якого учасник планує залучати до виконання робіт як субпідрядника в обсязі не менше ніж 20 відсотків від вартості договору про закупівлю.

Тендерна документація може містити також іншу інформацію відповідно до законодавства, яку замовник вважає за необхідне до неї включити.

Тендерна документація може містити опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх пропозицій.

Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на зміст пропозиції, а саме - технічні помилки та описки.

За приписами ч. 1 ст. 23 ЗУ Про публічні закупівлі фізична/юридична особа має право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання тендерної пропозиції звернутися через електронну систему закупівель до замовника за роз`ясненнями щодо тендерної документації та/або звернутися до замовника з вимогою щодо усунення порушення під час проведення процедури закупівлі. Усі звернення за роз`ясненнями та звернення щодо усунення порушення автоматично оприлюднюються в електронній системі закупівель без ідентифікації особи, яка звернулася до замовника. Замовник повинен протягом трьох робочих днів з дня їх оприлюднення надати роз`яснення на звернення та оприлюднити його на веб-порталі Уповноваженого органу відповідно до статті 10 цього Закону.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 36 ЗУ Про публічні закупівлі договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує, що виконання договору №73 від 14.05.2019 є неможливим, оскільки розміри конструкцій, вказані в технічному завданні та додатку №1 до договору не відповідають фактичному розміру приміщень, а тому не можуть бути виконані згідно до будівельних норм та умов договору.

Проте в ході розгляду справи позивач відмовився від проведення судової інженерно-технічної експертизи, яка мала дослідити фактичні розміри приміщень за адресою: місто Київ, вулиця Еспланадна, 17 А та розміри заявлені в тендерній документації і договорі №73, а також можливість при фактичних розмірах приміщень за вказаною адресою встановити внутрішні (офісні) перегородки (код за класифікатором ДК 021:2015:45213400-7-улаштування службових приміщень), що передбачені договором та тендерною документацією, таким чином підтвердивши або спростувавши обставини викладені в позові.

Щодо фото та відео зйомки, здійснених власноруч позивачем та долучених до матеріалів справи, на предмет дослідження розмірів в приміщення відповідача суд зазначає, що вказані питання мали бути предметом розгляду інженерно-технічної експертизи, оскільки суд не володіє спеціальними знаннями для надання оцінки вказаним доказам.

Будь-які інші докази на підтвердження вищевикладених обставин, в порядку ст.74 ГПК України позивачем також не надані.

Стосовно посилання позивача на те, що договором не було передбачено оплату такелажних робіт, що створило би для нього додаткові витрати є необґрунтованими, з тих підстав, що позивачем не надано суду свого розрахунку, щодо значної вартості суми витрат на проведення зазначених додаткових робіт та яким чином ці додаткові роботи істотно впливали на предмет договору та його ціну, а тому суд розцінює вказані витрати, як такі, що включені до пункту 9 тендерної пропозиції, а саме до суми 470 000, 00 грн, яка є сумою загальної вартості послуг із врахуванням суми податків, зборів, платежів, технічних витрат, а також усіх інших витрат, які позивач міг понести під час виконання своїх зобов`язань за договором про надання послуг .

На посилання позивача, що в приміщенні була відсутня електроенергія необхідної потужності, суд зазначає, що останнім не надано жодного доказу в підтвердження цієї обставини, а тому розцінюється судом критично.

Окрім того, у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом позивач не був позбавлений можливості звернутися з відповідним позовом до суду, в порядку ч.4 ст.36 ЗУ Про публічні закупівлі та ч.2 ст.651 ЦК України.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ БАНКІВСЬКА БЕЗПЕКА зверталося до суду з позовом про внесення змін до договору №73 від 14.05.2019.

Щодо вимог позивача, в частині визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого листом №213 від 25.06.2019 про розірвання договору №73 від 14.05.2019 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1 і 2 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до ч. 1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Положеннями ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим чинним як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

Відповідно до частини 1 і 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Так, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання послуг є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (ч. 4 ст. 849 цього Кодексу).

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежено.

Так, умовами пункту 5.4.4. договору №73 від 14.05.2019 сторони погодили, що замовник має право достроково розірвати договір в односторонньому порядку, відповідно до положень ч.3 ст.651 ЦК України, у випадку невиконання або неналежного виконання виконавцем зобов`язань, передбачених цим договором, повідомивши останнього про припинення дії договору письмовій формі за 5 (п`ять) календарних днів.

Таким чином, сторони договору враховуючи встановлену законом свободу договору, на власний розсуд погодили підстави та порядок припинення дії цього договору, що не суперечить вимогам статей 6, 525, 598, 627, 651, 849 ЦК України та статті 188 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, відповідач звертаючись до позивача із листом від 25.06.2019 № 213 щодо розірвання договору в односторонньому порядку з 09.07.2019, діяв в межах прав наданих договором та законом, а тому відсутні підстави щодо визнання недійсним правочину, в порядку передбаченому статтею 215 ЦК України.

Одночасно, згідно із частиною третьою статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Враховуючи наведене та лист відповідача від 25.06.2019 № 213 щодо розірвання договору в односторонньому порядку з 09.07.2019, договір вважається розірваним відповідно з 09.07.2019. Беручи до уваги вказані обставини, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині розірвання такого договору.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач безпідставно зберіг грошові кошти в розмірі 23 500, 00 грн, що склали суму банківської гарантії, в зв`язку з чим просить стягнути їх з останнього на його користь.

Пунктом 6 розділу 6 тендерної документації передбачалось забезпечення виконання договору про надання послуг у вигляді банківської гарантії державного банку в розмірі 5 % вартості договору.

На виконання зазначеної вимоги позивачем було забезпечено договір у вигляді банківської гарантії шляхом підписання договору-заяви № G0519/2047 від 02.05.2019 з АТ КБ ПРИВАТБАНК у сумі 23 500, 00 грн.

Згідно ст.26 ЗУ Про публічні закупівлі замовник має право вимагати від учасника-переможця внесення ним не пізніше дати укладення договору про закупівлю забезпечення виконання такого договору, якщо внесення такого забезпечення передбачено тендерною документацією. Замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п`яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.

Згідно зі ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Отже, гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Статтею 562 ЦК України передбачено, що зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

У відповідності до ч. 1 ст. 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Отже, зі змісту наведених положень законодавства слідує, що обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умов порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами.

Матеріалами справи підтверджується та позивачем не спростовується, що останнім в порушення умов договору №73 від 14.05.2019 зобов`язання щодо виконання робіт виконані не були.

Таким чином, суд дійшов висновку, що гарантійний випадок за наданою АТ КБ ПРИВАТБАНК гарантією є таким, що настав. Відповідно, у відповідача як замовника виникло право звернутися до банку, який видав гарантію, і отримати суму забезпечення виконання зобов`язань по договору.

Наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми коштів у розмірі 23 500, 00 грн, отриманих ним за банківською гарантією № G0519/2047 від 02.05.2019, як безпідставно набутих, позивачем належними та допустимими доказами не доведено та нормативно не обґрунтовано.

Згідно із ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що позов ТОВ БАНКІВСЬКА БЕЗПЕКА задоволенню не підлягає.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 17.12.2019.

Суддя Я.А.Карабань