Рішення

від 16.12.2019 по справі 910/13944/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2019Справа № 910/13944/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "Дніпро-МТО" про стягнення 46 396,26 грн.,

без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2019 року Інститут проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України (далі - Інститут) звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що 12 серпня 2016 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "Дніпро-МТО" (далі - Товариство) було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, № 03/16, за умовами якого відповідачу в строкове платне користування було передано державне майно - нежитлові приміщення кімнат №№ 119-120, 122-123 загальною площею 264,1 кв.м., розміщені за адресою: місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 15 на першому поверсі будівлі ІЛК. Оскільки Товариство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо сплати орендних платежів виконало несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 525, 530, 546, 549, 550, 551, 610, 611, 612, 625, 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 173, 193, 216, 230, 231, 232, 285 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача 46 396,23 грн. пені та штрафів, нарахованих у період з 20 серпня 2016 року по 5 жовтня 2016 року включно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 9 жовтня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

15 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 9 жовтня 2019 року подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 жовтня 2019 року позовну заяву Інституту прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13944/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання).

31 жовтня 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 30 жовтня 2019 року, в якому останній заперечив проти задоволення вимог Інституту та вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед орендодавцем, а також зазначив, що Інститутом був пропущений строк позовної давності для нарахування спірних штрафних санкцій, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні таких вимог.

5 листопада 2019 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій останній навів свої аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин. Крім того, позивач просив поновити йому пропущений строк позовної давності для пред`явлення спірних вимог.

Будь-яких інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2016 року між Інститутом та Товариством було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України, № 03/16, за умовами якого позивач передав відповідачу, а останній прийняв у строкове платне користування державне майно - нежитлові приміщення кімнат №№ 119-120, 122-123 загальною площею 264,1 кв.м., розміщені за адресою: місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 15 на першому поверсі будівлі ІЛК, що перебуває на балансі Інституту.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Майно передається в оренду з метою розміщення виробничих приміщень (пункт 1.2 договору оренди).

Згідно з пунктом 2.1 цього правочину орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Судом встановлено, що 12 серпня 2016 року на виконання умов договору оренди від 12 серпня 2016 року № 03/16 між позивачем та відповідачем було підписано відповідний акт приймання-передачі нерухомого майна в оренду.

Відповідно до пункту 3.1 наведеної угоди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 зі змінами, і становить з ПДВ за базовий місяць розрахунку - 28 677,91 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю за розрахунками орендодавця: відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

У пункті 3.4 договору оренди сторони передбачили, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

За умовами пункту 10.1 даного правочину останній укладено строком на одинадцять місяців і 20 днів, що діє з серпня 2016 року до 31 липня 2017 року включно.

Пунктом 10.4 цієї угоди передбачено, що продовження терміну дії договору, строк дії якого закінчується, за умови належного виконання орендарем своїх зобов`язань за цим договором, відсутності заперечення орендодавця проти продовження та при обов`язковій наявності дозволу НАН України оформлюється додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору.

Слід зазначити, що позивачем та відповідачем не було надано доказів підписання між сторонами відповідної додаткової угоди до цього правочину.

У той же час у матеріалах справи наявні виставлені відповідачу рахунки позивача, датовані серпнем 2016 року - вереснем 2018 року, а також докази оплати Товариством вказаних рахунків, що свідчить про фактичне продовження між сторонами орендних правовідносин за цим договором.

Водночас з матеріалів справи вбачається, що Товариство свої зобов`язання за вищевказаним договором у встановлений строк не виконало.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством передбаченого укладеним між сторонами договором оренди обов`язку щодо сплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з відповідача, зокрема, 43 045,23 грн. пені, нарахованої у період з 20 серпня 2016 року по 5 жовтня 2018 року включно на відповідні суми прострочених відповідачем орендних платежів.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.7 договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

У той же час при дослідженні наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення з відповідача сум пені судом було встановлено, що останній був виконаний з арифметичними помилками.

Як було зазначено вище, пунктом 3.4 договору передбачено обов`язок відповідача щомісячно сплачувати орендну плату не пізніше 20 числа поточного місяця.

Враховуючи вищевказані положення, суд дійшов висновку про те, що першим днем прострочення відповідачем сплати орендної плати у відповідному місяці є 21 число такого місяця (а не 20 число, як невірно вказано позивачем у його розрахунку).

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що арифметично вірною сумою пені, що підлягає нарахуванню в зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятого на себе зобов`язання по своєчасній сплаті орендних платежів, з урахуванням дат здійснених останнім часткових (повних) погашень сум заборгованості за кожний спірний місяць, є 35 871,33 грн., з яких: 1 974,11 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у серпні 2016 року в розмірі 19 882,38 грн. у період з 21 серпня 2016 року по 22 грудня 2016 року; 3 340,13 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у вересні 2016 року в розмірі 30 817,67 грн. у період з 21 вересня 2016 року по 6 лютого 2017 року; 644,38 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у вересні 2016 року в розмірі 20 000,00 грн. у період з 7 лютого 2017 року по 20 березня 2017 року; 4 296,29 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у жовтні 2016 року в розмірі 30 817,67 грн. у період з 21 жовтня 2016 року по 20 квітня 2017 року; 3 919,74 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у листопаді 2016 року в розмірі 28 677,91 грн. у період з 21 листопада 2016 року по 20 травня 2017 року; 3 874,40 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у грудні 2016 року в розмірі 28 677,91 грн. у період з 21 грудня 2016 року по 20 червня 2017 року; 3 803,56 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у січні 2017 року в розмірі 28 677,91 грн. у період з 21 січня 2017 року по 21 липня 2017 року; 1 425,04 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у лютому 2017 року в розмірі 28 993,37 грн. у період з 21 лютого 2017 року по 26 квітня 2017 року; 1 956,77 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у березні 2017 року в розмірі 29 283,37 грн. у період з 21 березня 2017 року по 21 червня 2017 року; 1 457,85 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у квітні 2017 року в розмірі 29 810,40 грн. у період з 21 квітня 2017 року по 29 червня 2017 року; 1 199,03 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у травні 2017 року в розмірі 30 078,70 грн. у період з 21 травня 2017 року по 17 липня 2017 року; 1 606,96 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у червні 2017 року в розмірі 30 469,72 грн. у період з 21 червня 2017 року по 5 вересня 2017 року; 996,57 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у липні 2017 року в розмірі 30 957,23 грн. у період з 21 липня 2017 року по 5 вересня 2017 року; 339,94 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у серпні 2017 року в розмірі 31 019,15 грн. у період з 21 серпня 2017 року по 5 вересня 2017 року; 191,02 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у вересні 2017 року в розмірі 30 988,13 грн. у період з 21 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року; 457,23 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у жовтні 2017 року в розмірі 31 607,89 грн. у період з 21 жовтня 2017 року по 9 листопада 2017 року; 694,95 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у листопаді 2017 року в розмірі 31 987,19 грн. у період з 21 листопада 2017 року по 19 грудня 2017 року; 1 524,51 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у січні 2018 року в розмірі 32 597,82 грн. у період з 21 січня 2018 року по 14 березня 2018 року; 661,74 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у лютому 2018 року в розмірі 33 086,78 грн. у період з 21 лютого 2018 року по 14 березня 2018 року; 570,45 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у травні 2018 року в розмірі 34 021,81 грн. у період з 21 травня 2018 року по 7 червня 2018 року; 339,66 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у липні 2018 року в розмірі 29 518,22 грн. у період з 21 липня 2018 року по 1 серпня 2018 року; 97,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у серпні 2018 року в розмірі 33 783,66 грн. у період з 21 серпня 2018 року по 23 серпня 2018 року; 499,81 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у вересні 2018 року в розмірі 33 783,66 грн. у період з 21 вересня 2018 року по 5 жовтня 2018 року.

Відтак, обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені, що становить 35 871,33 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог Інституту про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 173,90 грн. у зв`язку з їх необґрунтованістю.

У той же час, як було зазначено вище, у відзиві на позовну заяву від 30 жовтня 2019 року Товариство заявило про застосування судом строку позовної давності до вимог позивача про стягнення з відповідача заявлених сум штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).

Відповідно до частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно частиною 1 статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 254 ЦК України встановлено, що строк, який визначений роками, спливає у відповідні місяць і число останнього року строку.

За приписами частини 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 вказаної статті).

Зі змісту частини 6 статті 232 ГК України вбачається, що пеня починає нараховуватися від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Водночас якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають, позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Отже, правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

З відбитку вхідного штампу канцелярії Господарського суду міста Києва, проставленого на першій сторінці позовної заяви Інституту, вбачається, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права 7 жовтня 2019 року.

Разом із тим, у матеріалах справи наявний підписаний 30 червня 2019 року між уповноваженими представниками сторін акт звірки взаємних розрахунків за договором від 12 серпня 2016 року № 03/16, зі змісту якого вбачається, що Товариство фактично визнало суму наявної у нього спірної заборгованості зі сплати нарахованих Інститутом штрафних санкцій у загальному розмірі 46 396,26 грн., які становлять предмет спору в даній справі.

За умовами частин 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі змісту вищенаведених приписів чинного законодавства вбачається, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

При дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, у кожному випадку слід встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу, визнання пред`явленої претензії, або підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

Враховуючи вищевказані обставини, а також беручи до уваги підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків від 30 червня 2019 року, який підтверджує наявність заборгованості Товариства саме у тій сумі, щодо якої виник спір, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності до пред`явлених Інститутом вимог перервався 30 червня 2019 року.

Суд звертає увагу на те, що переривання строку позовної давності у зв`язку з підписанням між сторонами вищезазначеного акту звірки взаєморозрахунків відбулося лише стосовно тих вимог, строк давності щодо пред`явлення яких на час такого підписання ще не сплив, оскільки визнання боржником свого боргу після спливу позовної давності не свідчить про переривання перебігу позовної давності.

Посилання позивача на переривання строку позовної давності до спірних вимог у зв`язку з визнанням у листі Товариства від 22 січня 2019 року № 2 претензії Інституту від 5 грудня 2018 року № 05-12-225/01-4-304, а також гарантуванням відповідачем сплати суми боргу листом від 23 квітня 2019 року № 17, не беруться судом до уваги, оскільки у вказаних листах відсутні відомості про визнання Товариством саме спірної суми нарахованих позивачем штрафних санкцій, тоді як за змістом Глави 19 ЦК України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, сама по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки), а відтак не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Отже, враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності та положення вищенаведених законодавчих приписів, а також зважаючи на переривання 30 червня 2019 року строку позовної давності щодо спірних вимог, початком строку для стягнення з відповідача пені та штрафу є 30 червня 2018 року.

За таких обставин, беручи до уваги дійсні періоди прострочення відповідачем виконання спірних грошових зобов`язань та належні періоди нарахування пені, суд дійшов висновку про те, що стягненню з Товариства на користь Інституту підлягає пеня у розмірі 936,66 грн., з яких: 339,66 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у липні 2018 року в розмірі 29 518,22 грн. у період з 21 липня 2018 року по 1 серпня 2018 року; 97,19 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у серпні 2018 року в розмірі 33 783,66 грн. у період з 21 серпня 2018 року по 23 серпня 2018 року; 499,81 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу за несвоєчасну оплату орендної плати у вересні 2018 року в розмірі 33 783,66 грн. у період з 21 вересня 2018 року по 5 жовтня 2018 року.

Разом із тим, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 34 934,67 грн. пені слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності до таких вимог.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати орендних платежів, позивач просив суд стягнути з Товариства штраф у розмірі 3 351,03 грн.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 3.8 договору оренди сторони погодили, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі двох відсотків від суми заборгованості.

Судом встановлено, що заявлений Інститутом до стягнення розмір штрафу є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що наведена штрафна санкція була нарахована позивачем у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань протягом серпня 2017 року - січня 2018 року.

Відтак, зважаючи на подану Товариством заяву про застосування строку позовної давності до цих вимог, а також враховуючи те, що на момент підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків від 30 червня 2019 року встановлений законом строк позовної давності до наведених вимог вже сплинув, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог Інституту про стягнення з Товариства 3 351,03 грн. штрафу в зв`язку із застосуванням строку позовної давності.

Водночас слід зазначити, що позивачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження поважності причин пропущення позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання Інституту про поновлення такого строку слід відмовити за необґрунтованістю.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За таких обставин позов Інституту підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче товариство "Дніпро-МТО" (02094, місто Київ, бульвар Верховної Ради, будинок 22; ідентифікаційний номер 19133152) на користь Інституту проблем моделювання в енергетиці ім. Г.Є. Пухова Національної академії наук України (03164, місто Київ, вулиця Генерала Наумова, будинок 15; ідентифікаційний номер 05516949) 936 (дев`ятсот тридцять шість) грн. 66 коп. пені, а також 38 (тридцять вісім) грн. 78 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 16 грудня 2019 року

Суддя Є.В. Павленко