Рішення від 02.12.2019 по справі 910/7841/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2019Справа № 910/7841/19 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Трофименко Т.Ю. , при секретарі судового засідання Ваховській К.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 151)

до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" (04176, м. Київ, вул. Електриків, б. 26)

про зобов`язання укласти додаток до договору та прийняти роботи

Представники учасників справи:

від позивача: Кононенко О.В.,

від відповідача: Багрій К.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" про зобов`язання укласти додаток до Договору № 2283/231м-09 від 16.02.2009 та прийняти роботи.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою відповідача у підписанні нової редакції додатку до Договору № 2283/231м-09 від 16.02.2009, чим порушено вимоги Закону України "Про радіочастотний ресурс України", Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 16.07.2009 № 1599, та ст. 179 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

27.06.2019 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/7841/19, призначено підготовче засіданні на 31.07.2019.

22.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.07.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В підготовче засідання 31.07.2019 з`явилися представники сторін.

Ухвалою суду від 31.07.2019, занесеною до протоколу судового засідання, постановлено продовжити підготовче провадження на 30 днів та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 04.09.2019.

В підготовче засідання 04.09.2019 з`явилися представники сторін.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в підготовчому засіданні до 18.09.2019.

В підготовче засідання 18.09.2019 з`явилися представники сторін.

Ухвалою від 18.09.2019, занесеною до протоколу судового засідання, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.10.2019.

В судове засідання 16.10.2019 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до 11.11.2019.

Судове засідання 11.11.2019 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Трофименко Т.Ю. на лікарняному.

З огляду на вихід судді Трофименко Т.Ю. з лікарняного, ухвалою від 14.11.2019 судове засідання у справі № 910/7841/19 призначено на 02.12.2019.

В судовому засіданні 02.12.2019 представник позивача підтримав позов та просив його задовольнити у повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 02.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.02.2009 між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (виконавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" (замовник) укладено договір №2283м/231-09 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (надалі також - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є проведення виконавцем робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад роботі РЕЗ замовника.

Згідно п.п. 2.1.1 пункту 2.1 договору виконавець зобов`язаний протягом всього терміну дії цього договору проводити заходи щодо забезпечення ЕМС РЕЗ, які використовує замовник, згідно з дозволами на експлуатацію РЕЗ, для чого: здійснювати роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ у смугах частот, що використовує замовник, з метою забезпечення ЕМС РЕЗ замовника з РЕЗ інших користувачів.

Замовник зобов`язується в процесі своєї діяльності дотримуватись вимог чинного законодавства, нормативно-правових актів щодо використання радіочастотного ресурсу та наданих ліцензій і дозволів; своєчасно сплачувати на користь виконавця плату за виконання робіт (п.п. 2.2.1, 2.2.2 п. 2.2 договору).

У п. 2.4 договору встановлено, що його умови можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладенням додаткової угоди.

Як визначено приписами п.п. 3.1-3.5 договору, вартість виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства Український державний центр радіочастот пов`язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу за один календарний місяць, складає 566,80 грн і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України. Розрахунок наведений у Додатку.

Виконання робіт підтверджується відповідним Актом виконаних робіт підписаними обома сторонами.

Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу Замовника.

Розрахунки між Виконавцем і Замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок Виконавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

В разі зміни переліку та кількості РЕЗ, що підлягають роботам, пов`язаним з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, змінюється розрахунок наведений у Додатку, за взаємною згодою сторін.

Цей договір укладається на період в 1 календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін. Дата набрання чинності додатками до цього договору визначається сторонами у тексті самих додатків. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний період тривалістю в 1 календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі. (п.п. 6.1, 6.2 договору).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" ДП "Український державний центр радіочастот" відноситься до сфери управління національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Повноваження УДЦР поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу України, які діють у смугах радіочастот загального користування.

Як встановлено у ч. 3 статті 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" УДЦР здійснює такі види діяльності: присвоєння радіочастот, призначення позивних сигналів радіоелектронним засобам, видача дозволів на експлуатацію; ведення реєстру присвоєнь радіочастот; проведення радіочастотного моніторингу використання радіочастотного ресурсу України відповідно до цього Закону; здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв; здійснення заходів щодо виявлення та усунення дії джерел радіозавад; підготовка висновків для прийняття національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, відповідних рішень щодо видачі ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України; підготовка висновків на безпосереднє замовлення для Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для телерадіомовлення, у тому числі для потреб тимчасового мовлення; інші види діяльності, пов`язані з користуванням радіочастотним ресурсом України і передбачені статутом УДЦР.

Пунктом 4 ст. 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" передбачено, що УДЦР на платній основі за рахунок коштів користувачів радіочастотного ресурсу України на їх замовлення виконує роботи (надає послуги), а за рахунок коштів Державного бюджету України - роботи, пов`язані з розрахунком мереж цифрового наземного мовлення та виявленням джерел радіозавад у смугах частот загального користування за заявою спеціальних користувачів. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1, 4 статті 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України.

Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі:

1) ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб`єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг;

2) ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, та дозволів на експлуатацію - суб`єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоорганізаціями;

3) дозволів на експлуатацію - спеціальними користувачами, технологічними користувачами та радіоаматорами.

Судом встановлено, що 04.04.2002 Підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення видано ліцензію на мовлення НР № 0305-м від 04.04.2002 (ефірне загальнонаціональне телебачення з використанням 36 каналів у 20 областях України, обсяг мовлення - по 24 години на добу, окрім на 23 ТВК у м. Сімферополі - 16 годин на добу у відрізках часу мовлення, на 64 ТВК у м. Сумах - 21 година 30 хвилин на добу у будні та 21 година 45 хвилин на добу у вихідні дні у відрізках часу мовлення, на 36 ТВК у смт Первомайському - 10 годин на добу у відрізках часу мовлення, на 34 ТВК у с. Топільному, 22 ТВК у м. Нововолинську, 28 ТВК у м. Ковелі Волинської області - по 4 години на добу у відрізках часу мовлення; мова: українська не менше 95 %).

Надалі на підставі рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 02.04.2015 № 485 переоформлено ліцензію на мовлення НР № 0305-м від 04.04.2002 Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" на новому бланку серії НР № 00487-м зі строком дії ліцензії з 29.01.2012 по 29.01.2019.

За приписами ст. 42 Закону України "Про радіочастотний ресурс України", користувачі радіочастотного ресурсу України повинні отримувати дозволи на експлуатацію відповідних радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, крім засобів та пристроїв, використання яких здійснюється на бездозвільній основі відповідно до цього Закону. Перелік радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, на експлуатацію яких потрібен дозвіл, визначається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Дозволи на експлуатацію у смугах загального користування видаються на бланках, зразки яких затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Дозволи на експлуатацію у смугах радіочастот загального користування видає УДЦР на платній основі у порядку, встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації. Дозволи на експлуатацію у смугах радіочастот спеціального користування видає Генеральний штаб Збройних Сил України.

Термін дії дозволу на експлуатацію не може бути меншим за термін дії відповідної ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або відповідної ліцензії на мовлення чи дозволу на тимчасове мовлення. Для загальних користувачів, яким не потрібна ліцензія на користування радіочастотним ресурсом України, термін дії дозволу на експлуатацію не може бути меншим за п`ять років, якщо інше не передбачено Планом використання радіочастотного ресурсу України або не заявлено суб`єктом господарювання.

Юридична та/або фізична особа, яка має намір здійснювати експлуатацію радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, особисто, через уповноважений ним орган чи особу або рекомендованим листом з описом вкладення звертається до УДЦР. Форма заяви встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Дозвіл на експлуатацію видається на кожний окремий радіоелектронний засіб або випромінювальний пристрій.

Відповідно до пунктів 1.6-1.9 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 16.07.2009 № 1599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2009 за № 741/16757 (надалі також - Положення), роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ, ВП у смугах радіочастот загального користування виконує УДЦР на платній основі за господарськими договорами, укладеними з користувачами РЧР.

Вартість робіт з радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування визначаються тарифами на роботи (послуги) державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов`язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж, які затверджуються рішенням НКРЗІ.

Оплата робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом, здійснюється користувачами РЧР щомісячно на підставі договору з УДЦР відповідно до законодавства.

Кожний користувач РЧР укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування.

У пунктах 1.11, 1.12 Положення визначено, що перелік РЕЗ (ВП), стосовно яких проводяться роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ (ВП), визначається УДЦР і наводиться у засвідчених сторонами додатках до договору.

Дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП) враховуються шляхом внесення змін у додаток до договору.

Як встановлено судом, 25.08.2016 Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" видано Підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" дозволи на експлуатацію радіоелектронного засобу аналогового телевізійного мовлення: № ТБ-05-0290959, № ТБ-12-0290967, № ТБ-18-0290952, № ТБ-23-0290964, № ТБ-26-0290971, № ТБ-32-0290953, № ТБ-46-0290958, № ТБ-48-0290960, № ТБ-51-0290955, № ТБ-51-0492222, № ТБ-53-0290954, № ТБ-53-0290956, № ТБ-56-0290962, № ТБ-56-0290969, № ТБ-59-0290970, № ТБ-61-0290968, № ТБ-65-0290966, № ТБ-68-0290965, № ТБ-71-0290963, № ТБ-73-0194124, № ТБ-73-0290961, № ТБ-74-0290957, № ТБ-74-0290972, з терміном їх дії до 29.01.2019, а також № ТБ-51-0174777 з терміном дії до 17.11.2021.

За твердженнями позивача у позові, починаючи з першого грудня 2018 року радіочастотному моніторингу підлягала збільшена кількість РЕЗ відповідача, за рахунок включення до переліку РЕЗ аналогового телевізійного мовлення. Таке збільшення переліку РЕЗ було відображене відповідачем у проекті нового додатку до договору №2283м/231-09 від 16.02.2009. Збільшення кількості РЕЗ вплинуло на розмір щомісячного платежу відповідача.

У зв`язку з викладеним, позивачем було направлено відповідачу підписаний Додаток № 1 до договору № 2283/231-м від 16.02.2009 Перелік РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу. Періодичність радіочастотного моніторингу та оплати за місяць , дійсний з 01.12.2018. У цьому додатку наведено перелік РЕЗ у кількості 24 одиниці, загальна вартість оплати робіт (послуг) за якими становить 4 634,66 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки у відзиві на позов відповідач підтвердив, що підписав 01.12.2018 указаний Додаток № 1, то обставини його підписання сторонами не потребують доказуванню при розгляді цієї справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації Про погодження зниження рівня Тарифів на роботи (послуги) державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов`язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж від 26.12.2018 № 670 спричинило збільшення розміру місячного платежу за роботи з радіочастотного моніторингу, у зв`язку з чим у квітні 2019 року позивач направив відповідачу оригінал додатку № 1 до договору № 2283/232м-09 від 16.02.2009 за січень 2019 р. Однак, у визначений ч. 3 ст. 188 ГК України строк відповідач відповіді на пропозицію щодо укладення нового додатку не надав.

Позивач вважає, що відмовою від підписання запропонованої нової редакції додатку до договору відповідач порушив вимоги Закону України Про радіочастотний ресурс України" (зі змінами та доповненнями), Положення та вимоги ч. 3 ст. 179 ГПК України, у зв`язку з чим позивач суд зобов`язати Підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" укласти з позивачем з 07.05.2019 додаток № 1 (дійсний з 01.01.2019) до договору № 2283/232м-09 від 01.01.2009 у викладеній в позові редакції.

Крім того, позивач зазначає, що ним було своєчасно та у повному обсязі виконано роботи за договором за період з 01.01.2019 по 31.01.2019, про що складено акт про виконання робіт, оригінал якого разом з рахунком за січень 2019 направлено відповідачу. Оскільки відповідач акт не підписав, позивач просить суд зобов`язати відповідача прийняти роботи шляхом підписання акту про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 31.01.2019 № 19-1526 до договору від 16.02.2009 № 2283/231-09.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За приписами частин 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Пунктом 4 ст. 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" передбачено, що УДЦР на платній основі за рахунок коштів користувачів радіочастотного ресурсу України на їх замовлення виконує роботи (надає послуги), а за рахунок коштів Державного бюджету України - роботи, пов`язані з розрахунком мереж цифрового наземного мовлення та виявленням джерел радіозавад у смугах частот загального користування за заявою спеціальних користувачів. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, у встановленому порядку.

Як визначено у пунктах 1.6-1.8 Положення, роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ, ВП у смугах радіочастот загального користування виконує УДЦР на платній основі за господарськими договорами, укладеними з користувачами РЧР.

Вартість робіт з радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування визначаються тарифами на роботи (послуги) державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов`язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж, які затверджуються рішенням НКРЗІ.

Оплата робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом, здійснюється користувачами РЧР щомісячно на підставі договору з УДЦР відповідно до законодавства.

Як уже було встановлено судом вище, 16.02.2009 між Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (виконавець) та Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" (замовник) укладено договір №2283м/231-09 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.

Пунктом 3.1 договору визначено, що вартість виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства Український державний центр радіочастот пов`язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу за один календарний місяць, складає 566,80 грн і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України. Розрахунок наведений у Додатку

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, предметом позову у цій справі фактично є укладення нової редакції Додатку № 1 до договору № 2283м/231-09 на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 16.02.2009, у зв`язку зі зміною Тарифів на роботи (послуги) державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов`язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Право на подання позову про розірвання договору або внесення змін до договору на підставі ст. 188 Господарського кодексу України виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк.

У п. 2.4 договору сторонами погоджено, що його умови можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладенням додаткової угоди.

Отже, суд наголошує, що за загальним правилом та за умовами укладеного між сторонами договору внесення змін у договір, зокрема, в частині ціни, відбувається шляхом укладення додаткової угоди.

Водночас, суд зазначає, що вартість робіт була визначена сторонами при укладенні договору у його у пункті 3.1 у фіксованому розмірі 566,80 грн за один календарний місяць. При цьому, виходячи з умов договору, додаток до договору, в якому наводиться розрахунок вартості послуг та перелік РЕЗ, що підлягають роботам, є фактично відображенням та уточненням умов договору.

Суд зазначає, що звернення до суду з вимогою про укладення додатку в новій редакції, якою фактично змінюється вартість послуг, без внесення відповідних змін до п. 3.1 договору, не відповідає порядку внесення змін до договору, наведеному у зазначених положеннях Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (статті 15, 16 Цивільного кодексу України).

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, до числа яких належать: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним. Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За призначенням способи захисту можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, наявності якого вимагає ця стаття, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з урахуванням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України, який проте є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, суд вправі застосовувати способи захисту цивільних прав, які випливають із характеру правопорушень, визначених спеціальними нормами права, а також повинен ураховувати критерії ефективності таких засобів захисту та вимоги частин 2-5 статті 13 Цивільного кодексу України щодо недопущення зловживання свободою при здійсненні цивільних прав особою.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити реальне поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.

В контексті наведеного суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним та позовна вимога про зобов`язання Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "НБМ" укласти з позивачем з 07.05.2019 додаток № 1 (дійсний з 01.01.2019) до договору № 2283/232м-09 від 01.01.2009 сформульована так, що судове рішення не може бути виконано в процесі виконавчого провадження, оскільки неможливо зобов`язати особу вчинити дії датою, яка вже настала.

При цьому, суд зауважує, що позов подано лише у червні 2019 року, а позивач з невідомих причин просить зобов`язати відповідача укласти вказаний Додаток саме з 07.05.2019.

Поряд з викладеним, звертаючись до суду із згаданим позовом, позивач посилається на порушення відповідачем статті 179 Господарського кодексу України при відмові від укладення вказаного Додатку № 1.

Відповідно до п. 1 - 4, п. 6 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

З огляду на вказані норми законодавства, в цьому випадку суд уважає безпідставним застосування позивачем вказаних положень законодавства до підписання додатку, який є лише частиною договору.

Разом з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою (далі - дозвіл на експлуатацію) - документ, який засвідчує право власника конкретного радіоелектронного засобу або випромінювального пристрою на його експлуатацію протягом визначеного терміну в певних умовах; радіочастотний моніторинг - збирання, оброблення, збереження та аналіз даних про параметри випромінювання радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв, які діють у відповідних смугах радіочастот; користування радіочастотним ресурсом - діяльність, пов`язана із застосуванням радіоелектронних засобів та/або випромінювальних пристроїв, що випромінюють електромагнітну енергію в навколишній простір у межах радіочастотного ресурсу.

Отже, згідно з визначення понять, викладених у Законі України "Про радіочастотний ресурс України", радіочастотний моніторинг передбачає моніторинг даних РЕЗ, які діють, користування радіочастотним ресурсом передбачає використання РЕЗ, а дозвіл на використання РЕЗ передбачає право особи, яка його отримала, використовувати РЕЗ. Отже, наявність дозволу на використання РЕЗ не обумовлює його обов`язкове використання.

Відповідно до частин 1, 4 статті 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" радіочастотний моніторинг здійснюється з метою захисту присвоєнь радіочастот, визначення наявного для використання радіочастотного ресурсу України, ефективності використання розподілених смуг радіочастот та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень щодо підвищення ефективності використання та задоволення потреб користувачів радіочастотного ресурсу України. Радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.

Отже, вищезазначені норми та умови договору 16.02.2009 № 2283м/231-09 передбачають, що позивач надає послуги з радіочастотного моніторингу тих РЕЗ, які використовуються особою, що має дозвіл на їх використання, і відповідно саме надані послуги має оплачувати відповідач.

Згідно з п. 38 додатку № 1 "Плану використання радіочастотного ресурсу України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815, строк припинення використання радіо технології - аналогового телевізійного мовлення 31 серпня 2018 р., крім територій з особливим режимом мовлення (відповідно до Закону України від 7 грудня 2017 р. N 2244-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо тимчасових дозволів на мовлення в зоні проведення антитерористичної операції та прикордонних районах України"); для м. Києва та Кіровоградської області 31 липня 2018 р.; для визначених Національною радою з питань телебачення і радіомовлення каналів мовлення на територіях, що межують з Російською Федерацією та тимчасово окупованими територіями, та каналів мовлення телерадіоорганізацій місцевого мовлення, які не мають ліцензій на цифрове мовлення, 31 грудня 2019 р.

Національна рада з питань телебачення і радіомовлення Рішенням Про вимкнення аналогового телевізійного мовлення ПІІ У ФОРМІ ТОВ "ТРК "НБМ", м. Київ (логотип: "5") від 29.08.2018 № 1323 вирішила:

1. Ліцензія на мовлення НР N 00487-м від 29.01.2012, ПІДПРИЄМСТВА З ІНОЗЕМНИМИ ІНВЕСТИЦІЯМИ У ФОРМІ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "НБМ", м. Київ, втрачає чинність з 1 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення.

2. Враховуючи пункт 1 цього рішення, ПІІ У ФОРМІ ТОВ "ТРК "НБМ", м. Київ, привести ліцензію на мовлення НР N 00487-м від 29.01.2012 у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 N 815 (зі змінами), шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком* до рішення). * Не наводиться.

3. Заяву на переоформлення відповідної ліцензії на мовлення подати впродовж 1 місяця з дати прийняття цього рішення.

4. Ліцензія на мовлення НР N 00335-м від 17.11.2014 ПІІ У ФОРМІ ТОВ "ТРК "НБМ", м. Київ, втрачає чинність з 1 вересня 2018 року у зв`язку з завершенням термінів використання радіотехнології аналогового телевізійного мовлення.

5. Зобов`язати ПІІ У ФОРМІ ТОВ "ТРК "НБМ", м. Київ, повернути до Національної ради ліцензію на мовлення НР N 00335-м від 17.11.2014, протягом десяти днів з дати прийняття цього рішення.

6. Управлінню радіочастотного ресурсу та технічного контролю письмово у триденний термін з моменту прийняття цього рішення повідомити оператора телекомунікацій зазначеного ліцензіата про втрату чинності ліцензії на мовлення НР N 00335-м від 17.11.2014.

На підставі заяви відповідача від 24.01.2019 № 9 Державним підприємством "Український державний центр радіочастот" прийнято рішення, яке набрало чинності з 28.01.2019, про анулювання таких дозволів на експлуатацію РЕЗ: № ТБ-68-0290965, № ТБ-74-0290972, № ТБ-73-0290961, № ТБ-71-0290963, № ТБ-65-0290966, № ТБ-61-0290968, ТБ-56-0290969, № ТБ-56-0290962, № ТБ-53-0290956, № ТБ-53-0290954, № ТБ-51-0290955, № ТБ-48-0290960, № ТБ-46-0290958, № ТБ-32-0290953, № ТБ-26-0290971, № ТБ-18-0290952, № ТБ-12-0290967, № ТБ-05-0290959, № ТБ-23-0290964, № ТБ-51-0492222, № ТБ-73-0194124, № ТБ-51-0174777.

Рішенням Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Про заяву ПІІ У ФОРМІ ТОВ "ТРК "НБМ", м. Київ, щодо продовження строку дії ліцензії на мовлення (НР N 00487-м від 29.01.2012) (ефірне, логотип: "5") № 281 від 21.02.2019 продовжено строк дії ліцензії на мовлення НР N 00487-м від 29.01.2012 ПІІ у ФОРМІ ТОВ "ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ "НБМ", м. Київ (ефірне телебачення, загальнонаціональне з використанням 64 ТВК у м. Сумах, P = 1,0 кВт, 59 ТВК у м. Чернігові, P = 1,0 кВт, обсяг мовлення - 24 години на добу, крім у м. Сумах на 64 ТВК - 21 година 30 хвилин на добу у відрізках часу мовлення у будні дні та 21 година 45 хвилин на добу у відрізках часу мовлення у вихідні дні), з урахуванням уточнення інформації щодо пов`язаних осіб, місцезнаходження передавачів відповідно до дозволів УДЦР.

На виконання вказаного рішення відповідачу видано Ліцензію на мовлення на новому бланку серії НР № 00487-м зі строком дії з 29.01.2019 по 29.01.2026, згідно з Додатком 3 до якої Докладні характеристики каналу мовлення, мережі мовлення, багатоканальної мережі визначено два канали для наземного та ефірного мережевого мовлення з місцезнаходженням передавача у м. Суми, вул. Скрябіна, 3, та у м. Чернігів, вул. Реміснича, 53-б.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач припинив мовлення та відповідно експлуатацію РЕЗ: № ТБ-68-0290965, № ТБ-74-0290972, № ТБ-73-0290961, № ТБ-71-0290963, № ТБ-65-0290966, № ТБ-61-0290968, ТБ-56-0290969, № ТБ-56-0290962, № ТБ-53-0290956, № ТБ-53-0290954, № ТБ-51-0290955, № ТБ-48-0290960, № ТБ-46-0290958, № ТБ-32-0290953, № ТБ-26-0290971, № ТБ-18-0290952, № ТБ-12-0290967, № ТБ-05-0290959, № ТБ-23-0290964, № ТБ-51-0492222, № ТБ-73-0194124, № ТБ-51-0174777.

Однак, незважаючи на викладені обставини, будучи обізнаним про них, Додаток № 1 за січень 2019 р. до договору з переліком анульованих РЕЗ (в тому числі з двома чинними), а також новими тарифами, які були погоджені рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, № 670 ще 26.12.2018, позивач направив відповідачу 14.04.2019, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, суд зазначає, що належних доказів використання відповідачем у період з 01.01.2019 указаних РЕЗ (перелік яких наведений у наданому позивачем новому Додатку № 1 за січень 2019 р.), які транслювали аналогові канали, з огляду на їх вимкнення відповідно до рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення від 29.08.2018 № 1323, а також припинення трансляції аналогового телебачення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 № 815, яка є обов`язковою до виконання, в матеріали справи подано не було.

При цьому, суд зауважує крім того, що наявність чи відсутність чинних ліцензій та дозволів не впливає на обов`язок суб`єктів телекомунікаційних відносин дотримуватись вимог чинної постанови КМУ та не транслювати аналогове телебачення і відповідно не використовувати РЕЗ, які його транслюють.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивач, окрім іншого, не довів підстав включення в указаний ним Додаток зазначених РЕЗ, використання яких було заборонено в силу закону, та відповідно вартості за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом таких РЕЗ.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти роботи у позивача шляхом підписання акту про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 31.01.2019 № 19-1526 до договору від 16.02.2009 № 2283/231-09, суд зазначає таке.

Як визначено приписами п.п. 3.1-3.4 договору, вартість виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення ЕМС РЕЗ, визначається на підставі затверджених у встановленому порядку Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства Український державний центр радіочастот пов`язаних з користуванням радіочастотним ресурсом України та виділенням номерного ресурсу за один календарний місяць, складає 566,80 грн і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно законодавства України. Розрахунок наведений у Додатку.

Виконання робіт підтверджується відповідним Актом виконаних робіт підписаними обома сторонами.

Виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу Замовника.

Розрахунки між Виконавцем і Замовником за роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахування суми, що виставлена в платіжному документі, на розрахунковий рахунок Виконавця, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку.

Описом вкладення у цінний лист та рекомендованим повідомленням про врученням поштового відправлення підтверджується, що 02.04.2019 позивач направив відповідачу акт № 19-1526 про виконання робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 31.01.2019 № 19-1526 до договору від 16.02.2009 № 2283/231-09, вартість робіт за яким щодо РЕЗ у кількості 24 одиниці складає 5 764,68 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною першою статті 853 ЦК України визначено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2017 у справі № 922/4783/16.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Однак, акт виконаних робіт не містить наведених характеристик, а лише являється доказом на підтвердження певних обставин, в даному випадку, виконання позивачем певних робіт та підстав для їх оплати відповідачем, що може бути враховано в сукупності з іншими доказами по справі з наданням йому відповідної оцінки.

Отже, предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання акту виконаних робіт, оскільки такий акт підтверджує наявність або відсутність юридичних фактів (виконання позивачем робіт за договором), які входять до підстав позову.

Предметом позову може бути матеріально - правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.

Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача прийняти від позивача виконані роботи шляхом підписання акту про виконання робіт не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Зобов`язання особи підписати акт виконаних робіт фактично лежить в площині її особистого волевиявлення, а тому даний предмет позову у вигляді зобов`язання відповідача підписати акт про виконання робіт не може бути виконаний шляхом державно-примусової діяльності та не підпадає під спосіб захисту, передбачений в п. 5 ч. 1 ст. 16 ЦК України (примусове виконання обов`язку в натурі).

Як зазначалося вище, порушення цивільного права чи цивільного інтересу хоча і підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача прийняти роботи шляхом підписання акта про виконання робіт, оскільки така позовна вимога не може бути самостійним предметом спору і відповідно способом захисту та підлягає встановленню лише при існуванні і розгляді спору, який виник між особами, про право цивільне (зокрема, про стягнення заборгованості за виконані роботи тощо).

Крім того, суд уважає належним зазначити, що позивачем не підтверджено вартість виконаних робіт за РЕЗ у кількості 24 одиниці, з огляду на встановлені вище обставини невнесення змін у договір та припинення експлуатації двадцяти двох РЕЗ, по яких нарахована така вартість.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16.12.2019

Суддя Т. Ю. Трофименко