Рішення

від 17.12.2019 по справі 910/14379/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2019Справа № 910/14379/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Управління поліції охорони в м. Києві

до Приватного підприємства "Валюшино"

про стягнення 2 140, 64 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони в м. Києві (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Валюшино" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 140, 64 грн., з яких: 1 890, 38 грн. - основного боргу та 250, 26 грн. - пені

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 613/29/20/01/ОБ/ОС-2018 про централізовану охорону майна на об`єкті з реагування наряду поліції охорони від 15.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.10.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03065, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 11, квартира 21, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 17.10.2019 з відміткою за закінченням терміну зберігання .

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливость ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 17.10.2019 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2018 між Управлінням поліції охорони в м. Києві (далі - виконавець) та Приватним підприємством "Валюшино" (далі - замовник) укладено договір № 613/29/20/01/ОБ/ОС-2018 про централізовану охорону майна на об`єкті з реагування наряду поліції охорони, умовами якого передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобов`язується здійснювати охорону майна замовника на об`єктах та обслуговування сигналізації, що встановлена на об`єктах замовника, перелік та адреси яких зазначені у дислокації (додаток 1 до договору). За цим договором виконавець не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.

Охорона майна, що знаходиться на об`єкті, здійснюється виконавцем у дні і години, вказані у дислокації (додаток 1 до договору) - п. 1.2. договору.

Відповідно до п. 2.1. договору, ціна охоронних послуг за цим договором є договірною і визначається сторонами в розрахунку та протоколі узгодження договірної ціни (додатки №№ 2,3 до договору), які є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п. 2.5. договору, оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування плати встановленої пунктом 2.1. цього договору на рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці.

Пунктом 2.9. договору передбачено, що до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обгрунтовані заперечення.

За умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обгрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений в п. 2.9. даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами (п. 2.10 договору).

Відповідно до п. 5.2.1. договору, за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості. У разі порушення замовником зобов`язань, визначених умовами цього договору, він сплачує виконавцю (крім пені) погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 % від суми невиконаного своєчасно зобов`язання.

Даний договір набирає чинності з 15.11.2018 та є чинним протягом 01 (одного місяця). Договір пролонгується на строк, встановлений п. 9.1. даного договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 15-ть календарних днів до закінчення строку чинності договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів пролонгації договору не обмежується (п.п. 9.1. та 9.2. договору).

Згідно дислокації, що є додатком № 1 до договору № 613/29/20/01/ОБ/ОС-2018 від 15.11.2018, охоронна сигналізація здійснюється у приміщенні магазину Продукти , що розташований за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела (Івана Лепсе), 13, підвал.

Додатком № 2 до договору № 613/29/20/01/ОБ/ОС-2018 від 15.11.2018 сторони погодили розрахунок вартості спостереження за охоронною сигналізацією в приміщенні ПП "Валюшино" на 2018 рік, згідно якого вартість охоронних послуг по договору в рік становить 11 309,10 грн, у тому числі ПДВ у сумі 1884, 85 грн.

Відповідно до протоколу погодження договірної ціни, що є додатком № 3 до договору № 613/29/20/01/ОБ/ОС-2018 від 15.11.2018, сторони погодили наступне:

1) вартість однієї години охорони майна на одному об`єкті замовника за допомогою ПЦС становить - 1,65 грн, крім того ПДВ 20 % - 0,33 грн. Всього - 1,98 грн.;

2) вартість обслуговування 1 умовної установки сигналізації в рік становить - 250, 00 грн, ПДВ 20 % - 50, 00 грн. Всього - 300, 00 грн.;

3) вартість використання GSM каналу в рік становить - 500, 00 грн, ПДВ 20 % - 110, 00 грн. Всього - 660, 00 грн.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору № 613/29/20/01/ОБ/ОС-2018 від 15.11.2018, за період з березня по квітень 2019 року позивачем були надані охоронні послуги на загальну суму 1890, 38 грн., на оплату яких позивач супровідним листом № 537/43/29/20/01-2019 від 29.07.2019 надіслав відповідачу акти прийому-здачі виконаних послуг за березень 2019 № СВ1-002886 від 31.03.2019 на суму 959, 09 грн. та № СВ1-004347 за квітень 2019 від 30.04.2019 на суму 931, 37 грн, що підтверджується копією фіскального чеку від 29.07.2019.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за надані послуги не розрахувався, зокрема, не підписав акти прийому-здачі виконаних послуг за березень 2019 № СВ1-002886 від 31.03.2019 на суму 959, 09 грн. та № СВ1-004347 за квітень 2019 від 30.04.2019 на суму 931, 37 грн, вмотивовану відмову від їх підписання не надав, у зв`язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість на загальну суму 1890, 38 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлялась претензія № 288/43/29/20/01-2019 від 17.04.2019, в якій позивач просив відповідача погасити борг за березень, квітень 2019 року у сумі 1890,38 грн до 25.04.2019 та повідомив, що у разі несплати заборгованості в повному обсязі договір № 613/29/20/01/ОБ/ОС-2018 від 15.11.2018 буде вважатися розірваним з 01-го травня 2019 року, що підтверджується копією фіскального чеку від 20.04.2019.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, погашення заборгованості у розмірі 1890, 38 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 250, 26 грн. - пені за періоди з 04.03.2019 по 28.08.2019 та з 20.03.2019 по 28.08.2019.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 613/29/20/01/ОБ/ОС-2018 від 15.11.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином, за період з березня по квітень 2019 надав передбачені договором охоронні послуги, проте відповідач оплати наданих позивачем послуг не провів, доказів зворотного суду не надав, в порушення умов пункту 2.9. договору, надіслані акти не підписав, вмотивовану відмову від його підписання не надав.

Згідно п. 2.9. договору, до закінчення поточного місяця виконавець надає замовнику два примірники акта приймання наданих послуг, який останній зобов`язаний протягом п`яти перших робочих днів наступного місяця підписати і один примірник підписаного акта повернути виконавцю. У випадку наявності у замовника заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, замовник зобов`язаний в той же строк у письмовій формі надати виконавцю свої обгрунтовані заперечення.

Відповідно до п. 2.10 договору, за умови неповернення замовником підписаного акта приймання наданих послуг чи ненадання обгрунтованих заперечень щодо обсягу послуг, наданих виконавцем у звітному місяці, в строк, визначений в п. 2.9. даного договору, вважається, що послуги у такому місяці надані виконавцем в повному обсязі і прийняті замовником без зауважень, а акт приймання наданих послуг таким, що підписаний сторонами.

Отже, непідписання замовником актів виконаних робіт у вказаний вище термін, за умови відсутності письмової вмотивованої відмови, є фактом визнання замовником повного виконання виконавцем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими замовником без зауважень.

Судом встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу супровідним листом № 537/43/29/20/01-2019 від 29.07.2019 акти прийому-здачі виконаних послуг за березень 2019 № СВ1-002886 від 31.03.2019 на суму 959, 09 грн. та № СВ1-004347 за квітень 2019 від 30.04.2019 на суму 931, 37 грн, що підтверджується копією фіскального чеку від 29.07.2019.

За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.5. договору, оплата охоронних послуг здійснюється замовником на умовах попередньої оплати, шляхом перерахування плати встановленої пунктом 2.1. цього договору на рахунок виконавця до 20 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень п. 2.5. договору та ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що у даному випадку строк оплати наданих послуг не пов`язаний з фактом підписання чи непідписання відповідачем актів наданих послуг, таким чином відповідач зобов`язаний був здійснити оплату охоронних послуг на умовах попередньої оплати до 20 числа поточного місяця за послуги, які будуть надані в наступному місяці, тобто починаючи з 21 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення виконання грошового зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 613/29/20/01/ОБ/ОС-2018 про централізовану охорону майна на об`єкті з реагування наряду поліції охорони від 15.11.2018 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1890,38 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 250, 26 грн. - пені за періоди з 04.03.2019 по 28.08.2019 та з 20.03.2019 по 28.08.2019.

Відповідно до п. 5.2.1. договору, за кожний день прострочення оплати за цим договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості. У разі порушення замовником зобов`язань, визначених умовами цього договору, він сплачує виконавцю (крім пені) погоджену сторонами неустойку (штраф) у розмірі 10 % від суми невиконаного своєчасно зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені і встановив, що у розрахунку допущені помилки у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування пені, оскільки як встановлено судом вище прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати наданих охоронних послуг відбувалося починаючи з 21 числа кожного поточного місяця.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені у розмірі 249,03 грн. (розрахунок здійснений у правовому порталі України Ліга Закон), яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 21.03.2019 по 20.08.2019 нарахована на суму боргу 959, 09 грн. за березень місяць 2019 року та за період з 21.04.2019 по 20.08.2019 нарахована на суму боргу 931, 37 грн. за квітень місяць 2019 року, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Тож, позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Управління поліції охорони в м. Києві задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Валюшино" (бульвар Івана Лепсе, буд.11, кв.21, Київ, 03065, ідентифікаційний код - 35489184) на користь Управління поліції охорони в м. Києві (вул. Студентська, 9, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код - 40109147) 1 890 (одну тисячу вісімсот дев`яносто) грн. 38 коп. - заборгованості, 249 (двісті сорок дев`ять) грн. 03 коп. - пені та 1 919 (одну тисячу дев`ятсот дев`ятнадцять) грн. 89 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С. О. Щербаков