Рішення

від 17.12.2019 по справі 910/14666/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.12.2019Справа № 910/14666/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІКУС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД"

про стягнення 14025,94 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТІКУС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД" про стягнення 21025,94 грн, з яких: 17592,72 грн - сума основного боргу, 1970,89 грн - пеня, 1462,33 грн - 25% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором №Ф1 від 01.05.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.10.2019 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14666/19, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

20.11.2019 через канцелярію суду від позивача надійшли довідка про стан заборгованості, докази часткових оплат вартості поставленого товару та заява про зменшення позовних вимог.

У заяві про зменшення позовних вимог позивачем заявлені вимоги про стягнення 14025,94 грн, з яких: 10592,72 грн - сума основного боргу, 1970,89 грн - пеня, 1462,33 грн - 25% річних.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв вказану заяву до розгляду, у зв`язку із чим, розгляд справи здійснюється у редакції вимог заяви про зменшення позовних вимог від 15.11.2019.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Про розгляд справи відповідач був повідомлений ухвалою суду від 25.10.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103052100155.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вище наведене, суд прийшов до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТІКУС" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД" (покупець, відповідач) укладений договір №Ф1 (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується в порядку і терміни, встановлені цим договором, передати у власність покупцеві товар, певній кількості, відповідної якості зобов`язується прийняти товар і сплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Кількість і асортимент товару що поставляється, вказується в накладній, складеній на підставі замовлення покупця, яка є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).

Ціни на товар, що поставляється за цим договором є договірними і указуються в накладних на кожну партію товару (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.5. договору передбачено, що покупець проводить оплату товару на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з п. 5.2. договору за несвоєчасну поставку товару, покупець сплачує постачальникові неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати, а також сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 25 відсотків річних.

Додатковою угодою №1 від 22.12.2018 до договору сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору на тих самих умовах до 31.12.2019.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що у відповідача наявна заборгованість за договором №Ф1 від 01.05.2018 у сумі 17592,72 грн за товар, поставлений згідно з видатковими накладними №10000001797 від 26.06.2019, №10000001270 від 03.05.2019, №10000000514 від 20.02.2019.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 1970,89 грн та 25% річних у сумі 1462,33 грн.

Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій позивачем заявлено лише вимоги про стягнення з відповідача 14025,94 грн, з яких: 10592,72 грн - сума основного боргу, 1970,89 грн - пеня, 1462,33 грн - 25% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними №10000001797 від 26.06.2019, №10000001270 від 03.05.2019, №10000000514 від 20.02.2019 позивач поставив відповідачу товару на суму 21123,36 грн.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В пункті 2.5. договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату за поставлений товару на умовах відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту поставки шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 5 ст. 264 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на встановлені договором строки оплати, відповідач зобов`язаний здійснити оплату за поставлений товар в наступні строки: за видатковою накладною №10000000514 від 20.02.2019 - до 22.03.2019; за видатковою накладною №10000001270 від 03.05.2019 - до 03.06.2019 (02.06.2019 - вихідний день); за видатковою накладною №10000001797 від 26.06.2019 - до 26.07.2019.

Отже, погоджений сторонами порядок оплати строк оплати за поставлений товар є таким, що настав.

Відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості, у зв`язку із чим заборгованість відповідача за договором №Ф1 від 01.05.2018 за товар, поставлений згідно з видатковими накладними №10000001797 від 26.06.2019, №10000001270 від 03.05.2019, №10000000514 від 20.02.2019 становить 10592,72 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 10592,72 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, у зв`язку із чим суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 10592,72 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: пеня у розмірі 1970,89 грн (розрахунок пені здійснений за наступні періоди: з 22.03.2019 по 22.09.2019, з 03.06.2019 по 09.10.2019, з 26.07.2019 по 09.10.2019) та 25% річних у сумі 1462,33 грн (розрахунок 25%відсотків річних здійснений за наступні періоди: з 22.03.2019 по 09.10.2019, з 03.06.2019 по 09.10.2019, з 26.07.2019 по 09.10.2019).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 25% річних.

Позивач здійснює нарахування пені та 25% річних з 22.03.2019 на борг за видатковою накладною №10000000514 від 20.02.2019; з 03.06.2019 на борг за видатковою накладною №10000001270 від 03.05.2019 та з 26.07.2019 на борг за видатковою накладною №10000001797 від 26.06.2019.

З огляду на встановлені судом вище строки оплати, нарахування пені та 25% річних повинно здійснюватися з 23.03.2019 на борг за видатковою накладною №10000000514 від 20.02.2019; з 04.06.2019 на борг за видатковою накладною №10000001270 від 03.05.2019 та з 27.07.2019 на борг за видатковою накладною №10000001797 від 26.06.2019.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у п. 5.2 договору, відповідно до якого відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми за кожен день прострочення оплати.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

За змістом пункту 5.2. договору за несвоєчасну поставку товару, відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням 25 відсотків річних.

Здійснивши перерахунок пені та 25% річних з урахуванням правильних періодів нарахування судом встановлено, що сума пені становить 1938,90 грн та сума 25% річних - 1450,29 грн, а тому суд задовольняє позовні вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІКУС".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕЙПА ТРЕЙД ЛТД" (02090, м. Київ, вулиця Сосюри, будинок 7, офіс 304, ідентифікаційний код 41844761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТІКУС" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ СІМФЕРОПОЛЬСЬКА, будинок 11, ПРИМІЩ. 25, офіс 14, ідентифікаційний код 40637849) основний борг у сумі 10592,72 грн, пеню у сумі 1938,90 грн, 25% річних у сумі 1450,29 грн та судовий збір у сумі 1914,96 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 17.12.2019.

Суддя О.В. Гулевець