Рішення

від 05.12.2019 по справі 914/1627/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2019 справа № 914/1627/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар»

про стягнення 206552,86 грн.

за участю представників :

від позивача Бойко П.Ю.

від відповідача не з`явився

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Товариством з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» про стягнення 576011,14 грн., з яких 572579,25 грн. - основний борг та 3431,89 грн. - 3% річних.

Відповідно до заяви (вх.№2773/19 від 15.10.2019р.) про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 305875,39 грн., з яких 300079,25 грн. - основний борг та 5796,14 грн. - 3% річних.

Відповідно до заяви (вх.№3061/19 від 12.11.2019р.) про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду в судовому засіданні 14.11.2019р., позивачем заявлено до стягнення 206552,86 грн., з яких 200079,25 грн. - основний борг, 6473,61 грн. - 3% річних. В заяві (вх.№3061/19 від 12.11.2019р.) про зменшення розміру позовних вимог позивач також просить стягнути з відповідача 3098,30 грн. витрат по сплаті судового.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

Представник позивача позовні вимоги відповідно до заяви (вх.№3061/19 від 12.11.2019р.) про зменшення розміру позовних вимог підтримав повністю, просив стягнути з відповідача 200079,25 грн. основного боргу та 6473,61 грн. 3% річних.

Відповідач явку представника в судове засідання 05.12.2019р. не забезпечив, однак подав заяву (вх.№47771/19 від 18.11.2019р.) про закриття провадження у справі в частині 372500,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд встановив таке .

18.04.2019р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (покупець) укладено договір №020-039-GА19, відповідно до умов якого продавець зобов`язується у визначений строк передати у власність покупцеві активоване вугілля ITS Carbon WF-150 (товар), а покупець зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму на умовах цього договору і прийняти товар.

Згідно з пунктом 2.5. договору, ціна договору визначається загальною вартістю фактично переданого згідно цього договору товару.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою цим договором не пізніше 30 календарних днів після поставки товару, але у будь якому випадку не пізніше перед останнього банківського дня місяця, в якому була здійснена поставка товару (відповідно до умов додаткової угоди №1 від 13.05.2019р. до договору від 18.04.2019р. №020-039-GА19).

Відповідно до пункту 3.3. договору, датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Згідно з пунктом 6.1.3. договору, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною та в порядку, встановленою даним договором, додатками або доповненнями до нього.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення покупцеві товару (партії товару) в місці поставки та підписання уповноваженими особами сторін товаросупровідних документів.

Згідно з пунктом 7.3. договору, право власності на товар, а також усі ризики випадкового пошкодження товару переходять до покупця з моменту його передачі на умовах даного договору.

Як стверджує позивач, відповідно до видаткової накладної №1832 від 30.05.2019р. ним було здійснено поставку товару на суму 955183,19 грн., однак внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» виникла заборгованість в розмірі 200079,25 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№3061/19 від 12.11.2019р.).

Позивачем на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов`язання, було нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 6473,61 грн. (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№3061/19 від 12.11.2019р.).

Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та відповідно до заяви (вх.№3061/19 від 12.11.2019р.) про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 206552,86 грн., з яких 200079,25 грн. - основний борг та 6473,61 грн. - 3% річних.

Відповідач проти про стягнення суми основного боргу (відповідно до заяви позивача вх.№3061/19 від 12.11.2019р. про зменшення розміру позовних вимог) не заперечив.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з таких підстав .

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.04.2019р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (покупець) укладено договір 020-039-GА19, відповідно до умов якого продавець зобов`язується у визначений строк передати у власність покупцеві активоване вугілля ITS Carbon WF-150 (товар), а покупець зобов`язується сплатній за товар певну грошову суму на умовах цього договору і прийняти товар.

Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковою накладною №1832 від 30.05.2019р. на суму 955183,19 грн. Як стверджує позивач у заяві (вх.№3061/19 від 12.11.2019р.) про зменшення розміру позовних вимог та, як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 200079,25 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідач в поданій 18.11.2019р. заяві (вх.№47771/19), зазначаючи про те, що в провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа про стягнення 572579,25 грн. основного боргу та 3431,89 грн. 3% річних, вказує на те, що ним було здійснено оплати на загальну суму 372500,00 грн. Таким чином відповідач не заперечив про існування у нього заборгованості в розмірі 200079,79 грн., які позивачем заявлені до стягнення відповідно до заяви (вх.№3061/19 від 12.11.2019р.) про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіриши розрахунок 3% річних, заявлених позивачем до стягнення відповідно до заяви (вх.№3061/19 від 12.11.2019р.) про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 6473,61 грн. 3% річних є обгрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми процесуального закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги (відповідно до заяви від 12.11.2019р. вх.№3061/19 про зменшення розміру позовних вимог) є обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №3458 від 06.08.2019р. на суму 8640,18 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 3098,29 грн. судового збору (1,5% ціни позову), оскільки позов відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1 . Позов задовольнити.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (81500, Львівська область, Городоцький район, місто Городок, вулиця Львівська, 274А, ідентифікаційний код 32475074) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Пологівський хімічний завод «Коагулянт» (70605, Запорізька область, місто Пологи, вулиця Лесі Українки, 243, ідентифікаційний код 03327724) 200079,25 грн. - основного боргу, 6473,61 грн. - 3% річних та 3098,29 грн. - судового збору.

3 . Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.12.2019р.

Суддя Петрашко М.М.