Рішення

від 16.12.2019 по справі 916/3034/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3034/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне підприємство Дніпросталь" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Максагротех Сервіс" (65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд. 32)

про стягнення 47 971,96 грн

ВСТАНОВИВ:

11.10.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне підприємство Дніпросталь" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Максагротех Сервіс", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 47 971,96 грн, з яких 31 117,41 - основна заборгованість, 1 188,43 грн - сума пені, 15 558,70 грн - сума штрафу, 107,42 грн - 3% річних, а також судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №ДС-19125 від 16.08.2019р. в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.10.2019р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3034/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 16.10.2019р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу, та отримана останнім 24.10.2019р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.29).

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.25-28).

Суд зауважує, що згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є , зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення.

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана судом рекомендованим листом з позначкою "Судова повістка" ухвала про відкриття провадження у справі була повернута поштовою установою з відбитком календарного штемпелю на конверті 28.10.2019р. та відміткою "адресат відсутній" (а.с.31).

Отже оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою і повернута поштою у зв`язку з відсутністю адресата, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

При цьому суд також зазначає, що ухвала про відкриття провадження у справі також надсилалась відповідачу на електрону адресу, вказану у позовній заяві.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків :

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.08.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне підприємство Дніпросталь" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Максагротех Сервіс" (Покупець) було укладено договір поставки №ДС-19125 (а.с.11-16), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцю товар, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно асортименту. Кількості та цін, що вказані у рахунках, які виставляє Постачальник.

Згідно п.2.1. договору якість товару, що поставляється, повинна відповідати нормативно-технічним характеристикам, вказаним у специфікаціях та супровідних документах на товар.

У відповідності до розділу 3 договору Постачальник зобов`язаний забезпечити передачу товару у строки, встановлені цим договором. Покупець в свою чергу зобов`язаний до відвантаження товару надати постачальнику довіреність, яка уповноважує представника Покупця отримати товар та підписати видаткові накладні із зразком підпису такого представника, а також здійснити оплату за поставлений товар на умовах та у строки, визначені цим договором.

Поставка товару здійснюється відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів „Інкотермс» в редакції 2010р., з урахуванням особливостей, встановлених цим договором. Товар поставляється на умовах EXW - зі складу постачальника (самовивіз) або СРТ - до складу Покупця (доставка перевізником), або на інших умовах, визначених в додатках до цього договору (п.4.2. договору).

В п 4.2. договору сторонами визначено строк поставки товару, який складає 10 робочих днів після 100% передоплати. Інші строки поставки та умови оплати окремих партій товару узгоджується сторонами у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 4.3. договору право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі його першому перевізнику, а у випадку самовивозу покупцем, з моменту передачі товару Покупцю.

Датою поставки товару згідно п.4.4. договору вважається дата отримання товару Покупцем або третьою особою (перевізником) на складі постачальника, вказана в видатковій накладній.

Згідно п. 5.1. договору ціна за одиницю товару та загальна вартість партії погоджуються сторонами та визначаються у рахунках ті інших супровідних документах на кожну партію товару і є невід`ємною частиною договору. Ціна на товар може змінюватись в залежності від коливань середньо ринкових цін на металопрокат.

Оплата всієї вартості товару, вказаного у рахунку, здійснюється шляхом 100% передплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 2 банківських днів з моменту виставлення рахунку або на інших умовах, вказаних у рахунку або специфікаціях до даного договору поставки. Покупець повинен повідомити Постачальника про здійснення платежу в день перерахування грошових коштів (п.5.4. договору).

Оплата свідчить про згоду Покупця із характеристиками товару, вказаного Постачальником у рахунку-фактурі (п.5.5. договору).

Пунктом 10.1. сторони погодили, що договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2019р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом з матеріалів справи, 16.08.2019р. сторонами було підписано та скріплено печатками специфікацію №1 (а.с.17), загальна сума якої склала 4 705,01 грн, та 23.08.2019р. специфікацію №2 (а.с.18), загальна сума якої склала 26 412,40 грн.

У вказаних специфікаціях сторонами було погоджено, що оплата вартості товару здійснюється шляхом 50% передоплати та решта 50% у строк до 29.08.2019р., строк поставки товару - протягом 10 робочих днів з дати отримання передоплати від покупця; умови поставки товару - СРТ (склад покупця), згідно ІНКОТЕРМС-2010.

Як вказує позивач, сподіваючись на добросовісність відповідача, на виконання умов договору, 27.08.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне підприємство Дніпросталь" було поставлено відповідачу погоджений у специфікаціях товар на загальну суму 31 117,41 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні №ДС-0000578 та №ДС-0000577 (а.с.19-20).

Водночас, як вказує позивач, відповідачем поставлений товар оплачено не було та не було його повернуто.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 31 117,41 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне підприємство Дніпросталь" цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 188,43 грн, 3% річних у сумі 107,42 грн та штрафу у сумі 15 558,70 грн, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №917/194/18).

Відповідно до п. 8.2. договору за порушення строків оплати товару Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невчасно оплаченого товару за кожен день такої затримки у оплаті. При простроченні оплати понад один день, Покупець додатково, крім пені, сплачує штраф у розмірі п`ятдесяти відсотків від суми простроченої заборгованості.

Здійснюючи перевірку розрахунку пені (а.с.10), судом встановлено його помилковість, з огляду на неврахування позивачем положень ст.253 Цивільного кодексу України стосовно того, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

За таких обставин, оскільки, як зазначалось судом вище, у специфікаціях сторонами було погоджено кінцевий строк оплати до 29.08.2019р., початком нарахування штрафних санкцій є 30.08.2019р.

З огляду на зазначене, судом, за допомогою системи "Ліга-Закон» , було здійснено власний розрахунок пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 31117.41 30.08.2019 - 05.09.2019 7 17.0000 % 0.093 %* 202.90 31117.41 06.09.2019 - 09.10.2019 34 16.5000 % 0.090 %* 956.54

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 1 159,44 грн, з огляду на що позовні вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.10), з урахуванням наявності факту прострочення оплати, суд вважає його вірним, а вимоги в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом також встановлено його помилковість з огляду на неврахування положень ст.253 Цивільного кодексу України, з огляду на що судом здійснено власний розрахунок відсотків річних. Сума яких склала 104,86 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 31117.41 30.08.2019 - 09.10.2019 41 3 % 104.86

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 104,86 грн.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на часткове задоволення вимог позивача, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Максагротех Сервіс" (65029, м. Одеса, вул. Князівська, буд. 32, код ЄДРПОУ 42217544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне підприємство Дніпросталь" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 114, код ЄДРПОУ 42817110) заборгованість у сумі 31 117 /тридцять одна тисяча сто сімнадцять/ грн 41 коп., пеню у сумі 1 159 /одна тисяча сто п`ятдесят дев`ять/ грн 44 коп., штраф у сумі 15 558 /п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім/ грн 70 коп., 3% річних у сумі 104 /сто чотири/ грн 86 коп., судовий збір у сумі 1 919 /одна тисяча дев`ятсот дев`ятнадцять/ грн 74 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська