Рішення

від 09.12.2019 по справі 914/2185/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.2019 справа № 914/2185/19

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Трускавецького В. П., секретаря судового засідання Хороз І. Б., розглянув по суті у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав , м. Київ, до відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю Галич-Менеджмент , м. Львів, про: стягнення 18'965,06 грн (з яких: 9'200,00 грн - основного боргу, 368,22 грн - інфляційні втрати, 196,84 грн - три відсотки річних, 7'160,00 грн - штраф та 2'040,00 грн - сума дострокової сплати винагороди (роялті)). За участю представників сторін: позивача:не з`явився, відповідача:не з`явився.

1. Судові процедури

1.1. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав до товариства з обмеженою відповідальністю Галич-Менеджмент про стягнення 18'965,06 грн (з яких: 9'200,00 грн - основного боргу, 368,22 грн - інфляційні втрати, 196,84 грн - три відсотки річних, 7'160,00 грн - штраф та 2'040,00 грн - сума дострокової сплати винагороди (роялті).

1.2. Ухвалою суду від 25.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.11.2019. Ухвалу суду від 25.10.2019 сторони отримали 01.11.2019 та 08.11.2019 відповідно, що відображено у повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с. 5-7).

1.3. 12 листопада 2019 року позивачем подано до суду: заяву про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача (а.с. 46-47) та додаткові пояснення про окремі питання, на яких ґрунтуються позовні вимоги (а.с. 48-53). Також, 19.11.2019 адвокатом позивача подано заяву, згідно з якою останній просить вирішити питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача такі витрати в розмірі 5'000,00 грн (а.с. 55-57). Відповідач, 22.11.2019 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

1.4. Ухвалою суду від 25.11.2019 розгляд справи відкладено на 09.12.2019. 02 грудня 2019 року від відповідача надійшли до суду письмові пояснення щодо заявленого позову, згідно з якими останній просить приймаючи рішення у справі відстрочити виконання такого до 01.03.2020 та відмовити у задоволенні вимог про покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача.

Рух справи відображено в попередніх ухвалах та протоколах суду.

1.5. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

1.6. Здійснивши з`ясування обставин справи, надавши відповідачу можливість реалізувати своє право на захист, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті у даному судовому засіданні. У судовому засіданні 09.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

2. АРГУМЕНТИ СТОРІН

2.1. У позовній заяві позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем умов договору № КБР-14/03/18 від 01.03.2018. Як вказує позивач, відповідач визнає, що здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів. Позивач, в свою чергу, надав відповідачу згідно з цим договором право невиключну ліцензію на таке виконання. Сторонами погоджено, що відповідач зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача щомісячну винагороду (роялті).

Враховуючи те, що відповідач належним чином не виконує умови договору, позивач звернувся з даним позовом про стягнення 9'200,00 грн - основного боргу, 368,22 грн - інфляційних втрат, 196,84 грн - трьох відсотків річних, 7'160,00 грн - штрафу та 2'040,00 грн - суми дострокової сплати винагороди (роялті).

2.2. ТзОВ Галич-Менеджмент у письмових пояснення щодо заявленого позову вказує, що не зміг виконати покладених на нього обов`язків із сплати місячних платежів внаслідок фінансових складнощів.

Відповідач звертає увагу суду, що справа розглядається якраз напередодні новорічних та різдвяних свят, коли заклади харчування, особливо у Львові, отримують основний прибуток за календарний рік. Також, з Відповідачем укладено договори на харчування туристичних груп на першу половину січня 2020 року. Таким чином, з отриманих прибутків Відповідач планує здійснити всі розрахунки та погасити існуючі заборгованості.

Окрім того, з посиланням на ч. 3 ст. 331 ГПК України відповідач зазначає, що з об`єктивних причин не має можливості розрахуватися з Позивачем зараз та не планує ухилятися від виконання обов`язку із сплати коштів чи виконання судового рішення, а тому просить відстрочити виконання рішення на три місяці - з 10.03.2020 року.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу ТзОВ Галич-Менеджмент зазначає таке.

За заявами Позивача тільки за 2019 рік було відкрито близько 100 проваджень про стягнення заборгованості у зв`язку із невиконанням умов договору за аналогічних правовідносин, які були сформовані його представниками - адвокатами Адвокатського об`єднання ІНТЕЛКРАФТС . Текст позовних заяв, як і умови договорів, які є підставою для стягнення заборгованостей є ідентичними. Під час формування позовних заяв - представники Позивача тільки змінюють номер договору та сторони, а розрахунки заборгованості та штрафних санкцій здійснюються автоматично.

Формуючи додатки, адвокатами було зроблено тільки безкоштовний витяг з сайту Мін`юсту про юридичну особу ТзОВ Галич-Менеджмент та копію Договору №КБР-14/03/18. Всі інші додатки є аналогічними та додаються до кожного позову, що подається в інтересах ПО Українська ліга авторських і суміжних прав .

Таким чином, немає підстав говорити, що дана справа є складною, адвокатом надано багато послуг та витрачено багато часу на це. Враховуючи велику кількість справ, які ініційовані Позивачем, немає підстав говорити, що саме ця справа має важливе значення для нього. Ціну позову складає сума менша ніж 20 000 гривень, що не є суттєвою, враховуючи загальний розмір заборгованості інших контрагентів перед ПО Українська ліга авторських і суміжних прав .

Крім цього, підлягають компенсації витрати на правничу допомогу, які були фактично понесені, однак в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт проведення оплати, підписаного акту з переліком та вартістю послуг, які фактично були надані представниками для вирішення справи. Таким чином, вважаємо, що відсутні підстав для покладення на Відповідача обов`язку із відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

3. Обставини справи

3.1. Згідно з свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління № 19/2011 від 24.01.2011 приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав є організацією колективного управління у сфері управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав (а.с. 24).

3.2. 01 березня 2018 року між приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (надалі - УЛАСП) та товариством з обмеженою відповідальністю Галич-Менеджмент (надалі - Користувач) укладеного Договір №КБР-14/03/18 (надалі - Договір) (а.с. 31-34). За умовами цього Договору, користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити Винагороду (Роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону (п. 3.1. Договору).

Згідно з пунктами 3.2., 3.3. Договору, Користувач не має права передавати отримане за цим Договором право на використання Творів третім особам, крім тих, які здійснюють комерційну діяльність у приміщеннях закладів, що зазначені у відповідному додатку до Договору. Користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП Винагороду (Роялті), узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (П ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що такий набирає чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 01 березня 2020 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

Додатком № 2 від 01.03.2018 до Договору сторони погодили розмір щомісячного платежу за використання Творів, а саме: розмір щомісячного платежу має складати 510,00 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору (пп. 1.1. п. 1 Додатку № 2 до Договору) (а.с. 36).

3.3. 06 лютого 2019 року Відповідачем було сплачено 1'000,00 грн Роялті згідно з Договором № КБР-14/03.18, що підтверджується реєстром платіжних документів по фільтру (а.с. 37).

4. Позиція суду

4.1. Між сторонами у справі виникли зобов`язання на підставі Договору в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об`єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України, право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права , виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону України Про авторське право і суміжні права , за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 вищевказаного Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону України Про авторське право і суміжні права ).

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами у поданих поясненнях, між позивачем та відповідачем укладено Договір № КБР-14/03/18 від 14.03.2018 та Додатки № 1, № 2 до Договору.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З урахуванням пунктів 3.1, 3.3 Договору, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору, за здійснення використання Творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов`язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 510,00 грн за кожен заклад відповідача щомісячно.

Відповідно до пункту 3.3 Договору відповідач був зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Таким чином, відповідач повинен був сплачувати чергові місячні платежі, зокрема, за квітень 2018 року не пізніше, ніж 27.03.2019 року включно, за травень 2018 року - не пізніше, ніж 26.04.2018 включно і так далі за інші спірні чергові місячні платежі.

Відповідач здійснив лише часткову оплату в розмірі 1'000,00 грн.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що неоплаченими періодами, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з квітня 2018 року по жовтень 2019 року, заборгованість за який складає 9'200,00 грн (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем не спростовуються.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу у спірний період, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 9'200,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

4.2. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.2.1. Суд, розглянувши вимоги позивача про стягнення 196,84 грн - трьох відсотків річних, перевіривши наданий розрахунок, зазначає, що такий здійснено правильно, а тому, вимоги про стягнення заявленої суми трьох відсотків річних підлягають до задоволення у заявленому розмірі.

4.2.2. Що стосується заявлених до стягнення 368,22 грн - інфляційних втрат, суд перевіривши наданий розрахунок встановив, що такий є частково правильним, адже позивачем не враховано у розрахунку: періодів коли індекс інфляції був меншим одиниці; за червень - вересень 2018 року та березень, серпень - вересень 2019 року інфляційне збільшення є більшим як визначає позивач, проте суд не вправі виходити за межі позовних вимог; за жовтень 2019 року інфляційні втрати не можливо нарахувати, адже заявник визначає період нарахування з 26.09.2019 по 26.09.2019 - не на останній день місяця, в якому платіж мав бути сплачений. Відтак, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, за вказаними нижче правилами, суд дійшов висновку, що до задоволення підлягають 342,73 грн інфляційних втрат.

Як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постанові № 913/159/18 від 30.07.2019.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період за який нараховано боргПеріод заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ Квітень 2018 01.04.2018 - 30.09.2019 20 1.097 1.93 Травень 2018 01.05.2018 - 30.09.2019 510 1.088 44.85 Червень 2018 01.06.2018 - 30.09.2019 510 1.088 44.85 40,99 Липень 2018 01.07.2018 - 30.09.2019 510 1.088 44.85 40,99 Серпень 2018 01.08.2018 - 30.09.2019 510 1.096 48.76 40,99 Вересень 2018 01.09.2018 - 30.09.2019 510 1.096 48.76 44,88 Жовтень 2018 01.10.2018 - 30.09.2019 510 1.075 38.34 Листопад 2018 01.11.2018 - 30.09.2019 510 1.057 29.18 Грудень 2018 01.12.2018 - 30.09.2019 510 1.043 21.73 Січень 2019 01.01.2019 - 30.09.2019 510 1.034 17.51 Лютий 2019 01.02.2019 - 30.09.2019 510 1.024 12.29 Березень 2019 01.03.2019 - 30.09.2019 510 1.019 9.69 8,66 Квітень 2019 01.04.2019 - 30.09.2019 510 1.010 5.06 Травень 2019 01.05.2019 - 30.09.2019 510 1.000 -0.04 Червень 2019 01.06.2019 - 30.09.2019 510 0.993 -3.59 Липень 2019 01.07.2019 - 30.09.2019 510 0.998 -1.04 Серпень 2019 01.08.2019 - 30.09.2019 510 1.004 2.03 0,00 Вересень 2019 01.09.2019 - 30.09.2019 510 1.007 3.57 0,00 Жовтень 2019 - - - -

4.3. Відповідно до вимог статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 3.6. Договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці то Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому така оплата щомісячних платежів за період з квітня 2018 року по червень 2019 року прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимоги позивача про стягнення 7'160,00 грн. штрафу згідно з поданим розрахунком є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд розглянувши вимоги позивача щодо стягнення 2'040,00 грн дострокової сплати винагороди (роялті) в порядку передбаченому п. 3.6. Договору за період з листопада 2019 року по лютий 2020 року, дійшов висновку що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

4.4. Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

5. Щодо заяленого відповідачем у письмових поясненнях прохання відстрочити виконання рішення суду на три місяці - починаючи з 01.03.2020.

5.1. Розділ V Господарського процесуального кодексу України містить положення, що регулюють процесуальні питання, пов`язані з виконання судових рішень у господарський справах.

Так, статтею 331 ГПК України передбачає порядок відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.

З системного аналізу вказаної статі вбачається, що відстрочка, розстрочка, зміна способу та порядку виконання судового рішення можлива лише після прийняття судом рішення у справі.

Більше того, положення ст. 238 ГПК України (зміст рішення) у чинній редакції, не містять положень про право суду при прийнятті рішення відстрочити, розстрочити рішення, які були закріплені в редакції ст. 83 ГПК України (чинній до 15.12.2017). відтак, суд вважає за необхідне залишити без розгляду вказану заяву відповідача про відстрочення виконання рішення суду на три місяці - з 01.03.2020.

6. Судові витрати

6.1. Пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, з відповідача підлягає стягненню 1'918,50 грн відшкодування витрат на оплату судового збору.

6.2. Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначенено у частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору . У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має, сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 1 статті 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як встановлено з матеріалів справи, 04 жовтня 2019 року між Адвокатським об`єднанням Інтелкрафтс (надалі - Адвокатське об`єднання) та приватною організацією ліга авторських та суміжних прав (надалі - Клієнт) укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 8.128-А (надалі - Договір про надання професійної правничої допомоги). За умовами цього Договору про надання правової допомоги, адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом Клієнта до ТзОВ ГАЛИЧ-МЕНЕДЖМЕНТ про стягнення заборгованості за договором № КБР-14/03/18 (п. 1.1., 1.2. Договору про надання професійної правничої допомоги).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що за надання професійної правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у наступних розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції - 5'000,00 грн. (п`ять тисяч гривень), без ПДВ.

Актом приймання-передачі наданих послуг з професійної правничої допомоги від 13.11.2019 Адвокатським об`єднанням проведено наступні роботи за Договором у справі № 914/2185/19: вивчення та аналіз положень Договору № КБР-14/03/18, надання консультацій клієнту щодо стягнення заборгованості, складення тексту позовної заяви, роздруківка, посвідчення копій документів, надання консультацій з приводу відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, роз`яснення змісту ухвал суду, підготовка процесуальних документів - на загальну суму 5'000,00 грн.

Відповідач у поданих 02.12.2019 письмових пояснення заперечує проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу, зокрема, зазначив, що позивачем протягом 2019 року було відкрито близько 100 проваджень у зв`язку з невиконанням умов договору за аналогічних правовідносин, які були сформовані АО Інтелкрафтс . Текст позовних заяв і договорів є ідентичними. Під час формування позовних заяв - представники Позивача тільки змінюють номер договору та сторони, а розрахунки заборгованості та штрафних санкцій здійснюються автоматично.

Формуючи додатки, адвокатами було зроблено тільки безкоштовний витяг з сайту Мін`юсту про юридичну особу ТзОВ Галич-менеджмент та копію Договору № КБР-14/03/18. Всі інші додатки є аналогічними та додаються до кожного позову, що подається в інтересах ПО Українська ліга авторських і суміжних прав . Таким чином, немає підстав вважати, що дана справа є складною, адвокатом надано багато послуг та витрачено багато часу на це. Враховуючи велику кількість справ, які ініційовані Позивачем, немає підстав говорити, що саме ця справа має важливе значення для нього. Ціну позову складає сума менша ніж 20'000,00 гривень, що не є суттєвою, враховуючи загальний розмір заборгованості інших контрагентів перед ПО Українська ліга авторських і суміжних прав .

Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстав для покладення на Відповідача обов`язку із відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5'000 гри.

З огляду на викладені обставини, враховуючи право суду передбачене у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, яким визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Враховуючи співмірність ціни позову та вартість витрат, які просить відшкодувати позивач, що у відсотковому співвідношенні становить 100 % - ціна позову і 26,36 % - витрати на професійну правову допомогу, що становить ј ціни позову. Буручи до уваги складність справи; час, витрачений адвокатом на надання відповідних послуг, про який адвокатом не вказано; значення справи для сторони, в тому числі вплив вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 3'000,00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Варто зазначити, що аналогічних висновків у подібних правовідносинах дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 126, 129, 180, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Галич-Менеджмент (79066, місто Львів, вулиця Кавалерідзе, будинок 23; ідентифікаційний код 35101497) на користь приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав ( 02002, місто Київ, вулиця Є. Сверстюка, будинок 23, офіс 1016; ідентифікаційний код 37396233) 9'200,00 грн - основного боргу, 342,73 грн - інфляційних втрат, 196,84 грн - трьох відсотків річних, 7'160,00 грн - штрафу, 2'040,00 грн - суми дострокової сплати винагороди (роялті) та 1'918,50 грн - відшкодування витрат на оплату судового збору, і 3'000,00 грн - відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.12.2019.

Суддя Трускавецький В.П.