Рішення

від 12.12.2019 по справі 917/1957/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.19 Справа № 917/1957/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоцентр Магніт", 36000, м. Полтава, вул. Курчатова, буд. 18 А, кв. 44, ідент. код 42039276

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранит - Метал Груп", 36000, м. Полтава, 65 В/Містечко, буд. 4, кв. 8, ідент. код 41128951

про стягнення 244000,00 грн.

Суддя Іванко Л.А.

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Представники сторін:

від позивача: Шкурупій С.С., паспорт НОМЕР_1 від 11.12.2001 року, виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області

від відповідача: не з"явився

ТОВ Металоцентр Магніт звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ Гранит-Метал Груп про стягнення 244000 грн. заборгованості, 3690,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено зобов`язання з оплати поставленого йому товару.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.11.2019 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 12.12.2019 року. Сторонам встановлені строки для подання заяв по суті справи.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі та призначення судового засідання надсилалася учасникам справи рекомендованими листами, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці відповідної ухвали.

Ухвала по справі вручена позивачу, що підтверджується поштовим повідомленням (арк. спр.40).

Відповідачу дана ухвала у справі надіслана на юридичну адресу, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (м.Полтава, 65, В/Містечко, будинок 4, квартира 8).

Рекомендоване відправлення, направлене відповідачу за адресою його місцезнаходження повернулося без вручення адресату із довідкою відділення поштового зв`язку, про те, що ТОВ "Гранит-Метал-Груп" "за даною адресою не існує".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, суд вчинив всі можливі дії для належного та своєчасного повідомлення сторін про розгляд даної справи.

11.12.2019 року представник позивача подав до суду клопотання (вх.№ 13747) про відкладення розгляду справи в зв"язку з відрядженням до міста Києва.

Згідно з приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Зважаючи на те, що заявлене представником позивача клопотання не містить документального підтвердження фактів, викладених у ньому, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін судом обов"язковою не визнавалася, наявні в справі документи дають можливість вирішити спір без присутності сторін, тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Представник відповідача в судове засідання нез"явився, відзив на позов не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, оскільки містить достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

В судовому засіданні 12.12.2019 року представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши наявні докази, суд встановив наступне.

27.12.2018 року ТОВ Металоцентр Магніт (позивач) згідно рахунку № 45 по видатковій накладній № 234 від 27.12.2018 року відвантажив по товарно - транспортній накладній № ММ000000234 від 27.12.2018 року навіс металевий в кількості однієї штуки вартістю 246000 грн. ТОВ Гранит-метал груп (відповідач) згідно доручення № 9, виданого на ім`я ОСОБА_1 від 27.12.2018 року.

Згідно гарантійного листа (вих.№ 12/27-18 від 27.12.2018 року) відповідач гарантував оплату за поставлений позивачем товар згідно рахунку № 45 від 27.12.2018 року, видаткова накладна № 234 від 27.12.2018 року в сумі 246000 грн. не пізніше 26.03.2019 року.

Платіжним дорученням № 387 від 19.07.2019 року відповідач перерахував на рахунок позивача 1000,00 грн., платіжним дорученням № 389 від 25.07.2019 року - 1000,00 грн.

За даними позивача, решту вартості товару відповідач не оплатив, станом на 07.11.2019 року заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар в розмірі 244000 грн. залишається не сплаченою, в зв"язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача 244000,00 грн. боргу, 3690,00 грн. витрат з оплати судового збору, 5000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Оцінюючи подані докази та наведені обгрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару, шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на підставі виставленого позивачем рахунку, останнім було здійснено відповідачу поставку товару (навіс металевий) на загальну суму 246000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 234 від 27.12.2018 року (арк. спр.23), товарно-транспортною накладною № ММ000000234 від 27.12.2018 року (арк. спр.25-26) та довіреністю № 9 від 27.12.2018 року, виданою ТОВ "Гранит-Метал Груп" Голобородову В.В. на отримання від ТОВ "Металоцентр Магніт" навісу металевого (арк. спр.24).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідач зобов`язання з оплати поставленого йому товару у строки, визначені ним в гарантійному листі (арк. спр.27), в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 244000 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що відповідач вказані обставини та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів належної оплати поставленого товару не надав, обґрунтованих причин неможливості виконання зобов`язання не навів.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги зазначене та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів належного виконання зобов`язання щодо оплати отриманого товару в повному обсязі та не спростовано заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, строк оплати є таким, що настав, а тому, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості у розмірі 244000 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, який, згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір" з огляду на ціну позову складає 3660,00 грн.

Згідно ст.7 Закону України "Про судовий збір" надлишково сплачений позивачем судовий збір в розмірі 30 грн. може бути повернуто судом за клопотанням позивача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача судових витрат в сумі 5000 грн. на професійну правничу допомогу суд зазначає.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно пункту 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлено судом за матеріалами справи, в якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду: Витяг з Договору № 07/11 про надання правової допомоги від 07.11.2019 року; Витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, Ордер серія ХВ № 3500071119 від 07.11.2019 року, платіжне доручення № 543 від 07.11.2019 року на підтвердження здійснення позивачем оплати наданих правничих послуг адвокатом Цувіним А.І. в розмірі 5000,00 грн.

Оскільки витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 5000, 00 грн. нормативно та документально доведені, є співмірними з предметом позову, змістом та обсягом наданих адвокатом послуг, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранит - Метал Груп" (36000, м. Полтава, 65 В/Містечко, буд. 4, кв. 8, ідент. код 41128951) на користь

Товариства з обмеженою відповідальністю "Металоцентр Магніт"(36000, м. Полтава, вул. Курчатова, буд. 18 А, кв. 44, ідент. код 42039276) 244000,00 грн. боргу, 3660,00 грн. витрат з оплати судового збору, 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 17.12.2019 року

Суддя Іванко Л.А.