Постанова

від 11.12.2019 по справі 202/4496/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 202/4496/17

провадження № 61-42489св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальний заклад освіти Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр Шанс Дніпропетровської обласної ради ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу освіти Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр Шанс Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення одноразової вихідної допомоги,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2018 року у складі судді Бєльченко Л. А. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року у складі колегії суддів: Варенко О. П., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, уточнивши який просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновити йому строк звернення до суду з цим позовом; визнати незаконним та скасувати наказ Комунального закладу освіти Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр Шанс Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗО НРЦ Шанс ДОР ) від 03 квітня 2017 року №45-к/тр про його звільнення з посади вихователя за пунктом 2 статті 40 КЗпП України, виявлення невідповідності працівника займаній посаді; поновити його на посаді вихователя КЗО НРЦ Шанс ДОР ; зобов`язати КЗО НРЦ Шанс ДОР виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу та різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи в сумі 10 598, 34 грн; зобов`язати КЗО НРЦ Шанс ДОР виплатити йому 5 122 грн одноразової вихідної допомоги в сумі середньомісячного заробітку.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідно до наказу КЗО НРЦ Шанс ДОР від 28 лютого 2017 року № 31-кт його було прийнято на посаду вихователя з випробувальним терміном на один місяць, до виконання своїх обов`язків він приступив 01 березня 2017 року.

Після закінчення випробувального терміну він продовжував роботу і жодних зауважень з боку відповідача щодо невідповідності займаній посаді до нього не було, однак 03 квітня 2017 року на підставі наказу № 45-к/тр його звільнено з посади вихователя на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з невідповідністю займаній посаді.

Звільнення вважає незаконним, оскільки протягом випробувального місячного терміну, у разі встановлення його невідповідності займаній посаді, відповідач мав право його звільнити на підставі частини другої статті 28 КЗпП України, попередивши за три дні. Натомість після закінчення випробувального терміну, він продовжував працювати на посаді вихователя, а тому звільнення його за пунктом 2 статті 40 КЗпП України є незаконним.

Крім того вважає, що при звільненні відповідач порушив вимоги частини другої статті 40 КЗпП України, оскільки йому не було запропоновано іншу наявну посаду чи роботу в цій же установі з урахуванням його освіти та кваліфікації.

Також вважає, що відповідач порушив вимоги статті 43 КЗпП України, оскільки звільнення на підставі пункту другого частини першої статті 40 КЗпП України має відбуватися лише за попередньою згодою профспілкового органу, а подання власника або уповноваженого ним органу про звільнення має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено, розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. Проте і ці вимоги відповідач не виконав.

Звільнивши його за пунктом другим частини першої статті 40 КЗпП, відповідач в порушення вимог статті 44 цього Кодексу не виплатив йому одноразову вихідну допомогу в розмірі середньомісячного заробітку, що становить 5 122 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 18 травня 2018 року позов задовольнив частково. Стягнув з КЗО НРЦ Шанс ДОР на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати одноразової вихідної допомоги з 04 квітня 2017 року по 21 грудня 2018 року в розмірі 41 907, 60 грн. В решті позову відмовив. Вирішив питання про судові витрати у справі.

Рішення районного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 в установлений законом строк звертався до суду за захистом порушеного права з приводу його звільнення, але його позовна заява була повернута у зв`язку з несплатою судового збору, а тому наявні правові підстави для поновлення позивачу строку для звернення до суду з цим позовом ураховуючи поважність причин такого пропуску. Рішення відповідача про припинення з позивачем трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України відповідає вимогам трудового законодавства України, а тому відсутні підстави для його поновлення на роботі. Вихідна допомога КЗО НРЦ Шанс ДОР позивачу виплачена 22 грудня 2017 року, чого не заперечував ОСОБА_1 в судовому засіданні, а тому підстави для стягнення вихідної допомоги відсутні. Проте, зазначені грошові кошти виплачені позивачу з порушенням строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, а тому підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Апеляційний суд Дніпропетровської області постановою від 16 липня 2018 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2018 року в частині стягнення з КЗО НРЦ Шанс ДОР на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виплати одноразової вихідної допомоги з 04 квітня 2017 року по 21 грудня 2018 року в розмірі 41 907, 60 скасував. В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2018 року залишив без змін. Вирішив питання про судові витрати у справі.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, щонаявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що ОСОБА_1 не достатньо кваліфікований для заняття посади вихователя дітей з особливими потребами, які потребують на протязі усього робочого часу постійного нагляду, постійної опіки, постійного контакту, індивідуальної роботи з ними; створення певних умов соціально-психологічної реабілітації. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що припинення з позивачем трудового договору на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України є правомірним і відповідає встановленій законом процедурі, підстави для визнання наказу незаконним, поновлення на роботі та стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу також відсутні. Разом з тим, в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки позивач таких вимог не заявляв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 14 серпня 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року і ухвалити нове рішення, яким поновити його на посаді вихователя КЗО НРЦ Шанс ДОР ; зобов`язати КЗО НРЦ Шанс ДОР виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 48 916,64 грн та різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи в сумі 10 598,34 грн; зобов`язати КЗО НРЦ Шанс ДОР виплатити ОСОБА_1 одноразову вихідну допомогу в сумі середньомісячного заробітку в сумі 5 122,00 грн; стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди невірно застосували пункт 2 статті 40 КЗпП України та не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у справі № 297/3092/15.

Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути підставою для звільнення даного працівника лише тоді, коли власник має фактичні докази того, що саме через це працівник не може належним чином виконувати покладені на нього трудові обов`язки, і коли такого працівника неможливо, за його згодою, перевести на іншу роботу. Невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути визнана за результатами атестації працівника (Інформаційний лист Мінпраці від 01 червня 1999 року № 06/2-4/1 Щодо звільнення працівників згідно з пунктом 2 статті 40 КЗпП України ).

Однак належними доказами факту його недостатньої кваліфікації суди вважали доповідні записки працівників КЗО ДНРЦ Шанс ДОР , скарги та доповідні записки батьків учнів, за якими позивач мав конфлікти з учнями, а тому не здатен був працювати з дітьми з особливими потребами.

Відповідно до Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада вихователя на якій працював позивач належить до категорії педагогічних працівників.

Єдиний орган, який може встановлювати та перевіряти кваліфікацію позивача є атестаційна комісія і аж ніяк не керівник відповідача.

Для того, щоб довести законність звільнення позивача відповідач повинен був довести: кваліфікаційні вимоги, яким повинен відповідати вихователь; кваліфікаційний рівень, який має позивач; перелік невідповідностей кваліфікаційним вимогам; перелік належних та допустимих доказів що це підтверджують; неможливість коректно виконувати роботу за посадою.

Разом з тим, відповідач не довів наявність жодного пункту з цього переліку.

Крім того, відповідач порушив процедуру його звільнення, оскільки належним доказом про наявність або відсутність вакансій у відповідача на момент його звільнення була б довідка відповідного центру зайнятості, а не довідка відповідача.

21 листопада 2018 року до Верховного Суду надійшли відзиви КЗО НРЦ ШАНС ДОР на касаційну скаргу, мотивовані тим, що відповідно до наведеного самим позивачем в касаційній скарзі інформаційного листа Мінпраці, невідповідність займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації може бути визнана за результатами атестації працівника. Лише може , а не має чи встановлюється виключно . Аналогічно врегульоване це питання і в частині четвертій статті 50 Закону України Про освіту .

Тобто чинне законодавство не встановлює обов`язкове проведення атестації для встановлення невідповідності працівника займаній посаді.

Посилання позивача в касаційній скарзі на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 травня 2018 року у справі № 297/3092/15 є нічим іншим, як маніпулюванням позицією Верховного Суду у власних інтересах, оскільки в касаційній скарзі позивач зазначив лише частину речення, яким оформлена позиція Верховного Суду з цього питання.

Суди попередніх інстанцій чітко встановили, що через недостатність своєї кваліфікації вихователь ОСОБА_1 не здатний виконувати головні завдання вихователя (в тому числі передбачені його посадовою інструкцією) - забезпечення умов для соціально-психологічної реабілітації учнів, їх соціальної та трудової адаптації, сприяння їх психофізіологічному розвитку.

Повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну оцінку, суди вірно встановили факт невідповідності вихователем ОСОБА_1 займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, вірно застосували норми матеріального права та не допустили в цій частині порушень норм процесуального права, які могли б спричинити неправильне вирішення справи. Тому, рішення суду першої інстанції (із врахуванням постанови суду апеляційної інстанції) є законним і доводи касаційної скарги позивача не спростовують висновків суду в цій частині.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

08 листопада 2018 року справа надійшла Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2019 року, у зв`язку із звільненням у відставку судді Лесько А. О., справу призначено судді-доповідачеві Зайцеву А. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом КЗО НРЦ Шанс ДОР від 28 лютого 2017 року № 31-к/тр ОСОБА_1 призначено на посаду вихователя з випробувальним терміном з 01 березня 2017 року.

Відповідно до Статуту КЗО НРЦ Шанс ДОР, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради 24 березня 2017 року № 178/VII, заклад є навчально-реабілітаційним центром для дітей з розумовою відсталістю рівня легкої та помірної. Особливі умови виховання, навчання й утримання учнів у закладі забезпечуються: гнучкою системою навчальної, виховної та корекційно-реабілітаційної роботи; створенням спеціальних умов для корекційної спрямованості навчання, виховання та подолання порушень фізичного та психічного розвитку, формування мовлення та інших психічних процесів, поліпшення стану здоров`я з урахуванням характеру порушення розвитку; здійснення індивідуального та диференційованого підходу у навчанні та реабілітації дітей із вадами інтелектуального розвитку відповідно до особливостей навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням характеру порушення розвитку; створення умов для розвитку нахилів і здібностей, здобуття вихованцями соціально необхідного мінімуму обов`язкових вимог до рівня та обсягу базової спеціальної середньої освіти; створенням за потребою індивідуально-корекційних програм.

Відповідно до підпункту 10.12 Статуту педагогічні працівники зобов`язані: виконувати Статут; правила внутрішнього розпорядку, умови трудового договору(контракту), накази і розпорядження директора закладу, органів управління освітою; дотримуватися педагогічної етики, норм загальної моралі, поважати гідність дитини та її батьків; забезпечувати емоційний комфорт, захист дитини від будь-яких форм експлуатації та дій, які шкодять її здоров`ю, а також від фізичного та психологічного насильства; брати участь у роботі педагогічної ради та інших заходах, пов`язаних з підвищенням професійного рівня педагогічної майстерності; виконувати інші обов`язки, що не суперечать законодавству України.

Розділом III Посадової інструкції вихователя № 15 КЗО НРЦ Шанс ДОР, яку позивач отримав 01 березня 2017 року, визначені посадові обов`язки вихователя, серед яких, зокрема, вихователь проводить повсякденну роботу, яка забезпечує створення умов для соціально психологічної реабілітації учнів, їх соціальної та трудової адаптації (підпункт п.3.2); використовує різноманітні прийоми, методи і засоби виховання та навчання учнів (підпункт 3.3); планує і проводить з учнями корекціно-розвивальну роботу на основі вивчення їхніх індивідуальних особливостей (підпункт 3.4); спільно з медичними працівниками забезпечує збереження і зміцнення здоров`я учнів, здійснює заходи, які сприяють їхньому психофізіологічному розвитку (підпункт 3.5); приймає дітей у встановленому порядку від батьків (осіб, що їх замінюють) чи вчителів НРЦ; організовує дотримання учнями режиму дня, виконання домашніх завдань, надає їм допомогу у навчанні, організації відпочинку і здобуття додаткової освіти, залучаючи їх до художньої і науково-технічної творчості, роботи спортивних секцій, гуртків та інших об`єднань за інтересами (підпункт 3.6); сприяє формуванню в учнів моральних якостей громадянина, формує в них культуру поведінки, відповідальне ставлення до навчання, праці, повагу до прав людини, проводить роботу з профілактики відхилень у поведінці, позбавлення від шкідливих звичок (підпункт 3.7); дотримується етичних норм поведінки, які відповідають громадському статусу педагога (підпункт 3.15).

13 березня 2017 року до директора КЗО НРЦ Шанс ДОР звернулася вихователь 7-Б класу Д`яченко О. В. з доповідною запискою про те, що вихователь 7-А класу ОСОБА_1 не виконує своєї роботи, а саме, перед полуденком залишив чотирьох учнів класу: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без нагляду на вулиці, а сам пішов до спортивної зали грати у настільний теніс з іншими учнями класу; мати учня ОСОБА_6 скаржилась, що вихователь ОСОБА_1 не відповідає на телефонні дзвінки; о 17-00 годині не знаходився на робочому місці. Але найяскравішим випадком було те, коли учениця ОСОБА_8 під час самопідготовки прибігла до її класу в сльозах і просила залишитися в її класі, оскільки не хотіла знаходитися в одному класі з ОСОБА_1

Протягом березня 2017 року зі скаргою і доповідними на ім`я директора КЗО НРЦ Шанс ДОР зверталися батьки дітей закладу ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які висловлювали незадоволення роботою вихователя 7-А класу ОСОБА_1 , указуючи, що він залишає дітей без нагляду, ображає їх принизливими словами в присутності один одного, конфліктує з дітьми, внаслідок чого діти стали дратівливими, нервовими, агресивними; відмовляються йти до школи саме через вихователя ОСОБА_1

23 березня 2017 року на ім`я директора КЗО НРЦ Шанс ДОР від практичного психолога ОСОБА_14 надійшла доповідна, в якій остання зазначала, що з приходом вихователя ОСОБА_1 емоційно-психологічний стан дітей 7-А класу значно погіршився; діти стали дратівливими, емоційно подавлені, знизилась їх мотивація до учбової діяльності; діти відмовляються відвідувати школу; від батьків дітей надходять скарги стосовно того, що ОСОБА_1 конфліктує з дітьми, в них склалося негативне враження про цього педагога. Вона, ОСОБА_14 , намагалася допомогти йому у вирішенні конфліктних ситуацій, запропонувала декілька варіантів вирішення ситуації. Але жоден із них не був реалізований ОСОБА_1 Навпаки, останній став активно конфліктувати з ученицею ОСОБА_15 і розповсюджувати своє негативне відношення до дітей серед педагогічного колективу та дітей інших класів.

23 березня 2017 року на ім`я голови профспілкового комітету директором КЗО НРЦ Шанс направлено лист щодо надання згоди на звільнення вихователя ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України за виявлення невідповідності працівника займаній посаді. Головою профспілкового комітету ОСОБА_1 запрошувався на засідання профспілкового комітету для розгляду цього питання на 28 та 30 березня 2017 року, але відповідно до актів від 24 та 29 березня 2017 року відмовився від підпису та отримання повідомлення щодо засідання профспілкового комітету.

Згідно з витягом з протоколу засідання профспілкового комітету КЗО НРЦ Шанс ДОР від 30 березня 2017 року профспілковий комітет дав згоду на звільнення ОСОБА_1 за виявлення невідповідності займаній посаді відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом КЗО НРЦ Шанс ДОР від 03 квітня 2017 року № 45-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади вихователя на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України за виявлення невідповідності працівника займаній посаді.

Відповідно до платіжного доручення від 22 грудня 2017 року № 634 КЗО НРЦ

Шанс ДОР на рахунок ОСОБА_1 перерахована одноразова вихідна допомога у розмірі 4 123,21 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих

процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Під час розгляду справи про звільнення за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов`язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров`я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Враховуючи наведене, суд може визнати звільнення працівника правильним, якщо встановить, що воно здійснене на підставі фактичних даних, які підтверджують, що через недостатню кваліфікацію працівник не може належним чином виконувати покладених на нього трудових обов`язків, а від переведення на іншу роботу відмовився. Висновок суду про недостатність в особи кваліфікації, що перешкоджає належним чином виконувати посадові обов`язки, не може ґрунтуватися лише на матеріалах атестаційної комісії й показаннях свідків за відсутності інших об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації, якими можуть бути, зокрема документи, звіти, плани, доповідні та інші докази неякісного чи неналежного виконання трудових обов`язків.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Таким актом національного законодавства України є, зокрема, Конвенція Міжнародної Організації Праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року № 3933-XII (далі - Конвенція). Згідно із статтею 4 вказаної Конвенції трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

За змістом пункту 2 статті 9 вказаної Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавцеві.

Матеріали справи не містять та відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження об`єктивних даних щодо недостатньої кваліфікації позивача займаній посаді за період після закінчення у позивача випробувального терміну.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов неправильного висновку про обґрунтованість звільнення позивача здійсненого на підставі лише доповідних та скарг датованих періодом в якому позивач перебував на випробувальному терміні, при цьому не звернувши уваги на те, що відповідач не вбачав підстав для звільнення позивача з підстав передбачених пунктом 11 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з встановленням невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування, а звільнив його у перший робочий день після закінчення випробувального терміну за пунктом 2 частини першої статті 40 КЗпП України.

За вказаних обставин, Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги в указаній частині.

Разом з тим, за правилом частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

При цьому норми КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини.

Як поважні причини пропущення строку, встановленого у частині першій статті 233 КЗпП України, необхідно кваліфікувати як ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Як на поважність причин пропуску передбаченого законом строку для звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 вказував на те, що 12 квітня 2017 року він звернувся до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з питань праці зі скаргою щодо порушення норм чинного законодавства України про працю відповідачем у зв`язку з його незаконним звільненням, однак відповідь йому було надано лише 21 червня 2017 року. Також, 13 квітня 2017 року він звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом для вирішення трудового спору, однак ухвалою суду першої інстанції від 11 травня 2017 року його позовну заяву визнано неподаною та повернуто у зв`язку з тим, що вона не відповідала вимогам статті 119 ЦПК України (в чинній на той час редакції).

Враховуючи вказані норми матеріального права та встановлені судами фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, слід дійти висновку, що позивач не навів поважних причин пропуску строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог саме з цих підстав, оскільки ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів того, що у нього існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі для звернення з позовом до суду у строк, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про поважність причин пропуску позивачем установленого законом строку для звернення до суду з цим позовом не відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, оскільки з часу його звільнення та отримання відповідного наказу сплинуло більше трьох місяців, а причини про які вказує позивач очевидно не можуть бути поважними.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 400 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалені у цій справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 відмовити з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2018 року скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального закладу

освіти Дніпропетровський навчально-реабілітаційний центр Шанс Дніпропетровської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за

час вимушеного прогулу, стягнення одноразової вихідної допомоги відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

В. М. Коротун

В. П. Курило