Ухвала

від 10.12.2019 по справі 711/6287/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

10 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 711/6287/18

провадження № 61-21362 ск 19

Верховний Суд у складі колегії судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди 74 857, 90 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказував, що працював на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області і був звільнений із роботи. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2018 року був поновлений на роботі.

Зазначав, що в зв`язку із незаконним звільненням із роботи він був змушений на власному автомобілі здійснювати поїздки і с. Соколівочка до м. Тальне двічі на день з метою відвезення/привезення його дружини до місця роботи, а тому відповідачі мають здійснити відшкодування добових витрат за час здійснення його поїздки з місця проживання до робочого місця його дружини.

Тому, просив стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на його користь 74 857 грн. 90 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач всупереч вимогам цивільного процесуального закону, не довів наявності шкоди, спричиненої саме внаслідок незаконних, протиправних дій відповідачів, а також існування причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів і заподіяною ОСОБА_1 майновою шкодою.

Зокрема, в рішенні суду першої інстанції констатовано, що ОСОБА_1 не надав об`єктивних доказів на підтвердження того, що в період перебування його у вимушеному прогулі він здійснював перевезення своєї дружини з місця проживання до місця роботи, а також не навів причинного зв`язку між незаконними діями відповідачів, щодо звільнення позивача з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та перевезенням, за власним бажанням позивача, своєї дружини з місця проживання до місця роботи.

09 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, в якій просив скасувати це судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.

Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, справи які (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження), є справи, які фактично можна поділити на справи: у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та справи незначної складності, які визначені судом малозначними, у тому числі малозначні в силу закону з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування збитків у розмірі 74 857 90 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 1921 грн =191 200 грн.), а тому ця справа є малозначною в силу закону.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 394 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах.

Встановлені судами фактичні обставини справи та правовідносини; доводи касаційної скарги; ціна позову та застосування норм матеріального та процесуального права дають підстави для висновку, що зазначена скарга не представляє значної складності, а тому в силу пункту 2 частини 1 статті 19 ЦПК України є малозначною.

Крім того, відповідно до частини першої статі 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

У цій справі обставин, передбачених частиною першою статті 411, частиною четвертою статті 274 або пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України , за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню не встановлено.

З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

У Х В А Л И В :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. М. Сімоненко