У Х В А Л А
10 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 711/6290/18
провадження № 61-21470 ск 19
Верховний Суд у складі колегії судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди,
В С Т А Н О В И В :
30 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Пенсійного фонду України, Державної казначейської служби України про стягнення майнової шкоди у розмірі 14 487,13 грн.
В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до рішення Київського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2018, залишеного без змін Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року, було визнано протиправним та скасовано наказ Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 року №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області з 3 квітня 2017 року. Стягнуто зі Звенигородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на користь ОСОБА_1 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 90630,00 грн. без урахування обов`язкових податків та зборів.
В частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій голови правління Пенсійного фонду України Зарудного О.Б., пов`язаних із виданням і підписанням п. 4 наказу Пенсійного фонду України від 29 березня 2017 року №213-о Про звільнення керівників територіальних управлінь Пенсійного фонду України в Черкаській області - відмовлено.
ОСОБА_1 в позовній заяві зазначав, що внаслідок протиправних дій відповідачів, які полягали у його незаконному звільненні, йому було завдано матеріальної шкоди, у вигляді витрат на паливо при перевезені його дружини з робити й на роботу на власному авто.
Оскільки ці витрати є зайвими, саме відповідачі мають здійснити відшкодування витрат на пальне за час здійснення його поїздок з місця проживання до місця роботи дружини, на загальну суму 14 487,13 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2019 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач всупереч вимогам цивільного процесуального закону, не довів наявності шкоди, спричиненої саме внаслідок незаконних, протиправних дій відповідачів, а також існування причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів і заподіяною ОСОБА_1 майновою шкодою.
Зокрема, в рішенні суду першої інстанції констатовано, що ОСОБА_1 не надав об`єктивних доказів на підтвердження того, що в період перебування його у вимушеному прогулі він здійснював перевезення своєї дружини з місця проживання до місця роботи, а також не навів причинного зв`язку між незаконними діями відповідачів, щодо звільнення позивача з посади начальника управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області та перевезенням, за власним бажанням позивача, своєї дружини з місця проживання до місця роботи.
09 грудня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року, в якій просив скасувати це судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд, вивчивши подану касаційну скаргу та додані до неї документи, оскаржуване судове рішення, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина перша статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно частини другої цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; щодо спадкування; щодо приватизації державного житлового фонду; щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини.
Системний аналіз частини шостої статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, справи які (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження), є справи, які фактично можна поділити на справи: у яких ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та справи незначної складності, які визначені судом малозначними, у тому числі малозначні в силу закону з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині третій статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування збитків у розмірі 14 487, 13 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (100 х 1921 грн =191 200 грн.).
Таким чином ця справа є малозначною.
Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №761/6144/15-ц, провадження № 61-18064св18 за позовом ОСОБА_2 до КП Центр обслуговування споживачів Шевченківського району , КП Житлово-експлуатаційна контора Ярославська Шевченківського району, КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири не свідчить, що справа має фундаментальне значення для судової практики.
Доводи касаційної скарги також не свідчать про наявність виключень передбачених статтею 394 ЦПК України необхідних для оскарження судових рішень у малозначних справах.
У цій справі обставин, передбачених частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389 та частиною першою статі 411 ЦПК України , за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню або обставин, за яких судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню не встановлено.
З огляду на викладене та відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389, пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України у відкритті касаційного провадження в даній справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
У Х В А Л И В :
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 листопада 2019 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. М. Сімоненко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 10.12.2019 |
Оприлюднено | 18.12.2019 |
Номер документу | 86400797 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Сімоненко Валентина Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні