Постанова

від 16.12.2019 по справі 630/489/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 630/489/16-ц

провадження № 61-24256св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Люботинська міська рада Харківської області,

третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Пономаренко Ю. А., Кіся П. В., Пилипчук Н. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Люботинської міської ради Харківської області, третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування , визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , Люботинської міської ради Харківської області, третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 належить магазин АДРЕСА_2 , до складу якого входять наступні будівлі: магазин літ. А-1 площею 196,1 кв. м, пункт прийому літ. Б , магазин літ. В-1 площею 40,4 кв. м, майстерня літ. Д-1 площею 20,9 кв. м, сарай літ. Е , ворота № 1. Право власності на цей об`єкт до нього перейшло від ПП Дар`я . Але позивач не може повноцінно користуватися своїм майном через те, що на фундаменті магазину літ. В-1 , який разом з майстернею літ. Д-1 та сараєм літ. Е є єдиною будівлею, відповідачем ОСОБА_2 був встановлений кіоск. Більш того, земельну ділянку під будівлею магазину літ. В-1 , майстерні літ. Д-1 та сараю літ. Е було передано Люботинською міською радою Харківської області в оренду ОСОБА_2 на підставі рішення № 482 від 25 грудня 2012 року. Такі дії відповідачів позивач розцінює як незаконні, оскільки ними порушується його право власності на об`єкти нерухомого майна.

Позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Люботинської міської ради Харківської області від 25 грудня 2012 року № 482 про надання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0184 га, кадастровий № 6311200000:31:055:0513; визнати договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0184 га, кадастровий № 6311200000:31:055:0513, укладений між Люботинською міською радою Харківської області та ОСОБА_2 від 07 квітня 2014 року, недійсним; усунути перешкоди у користуванні об`єктами права власності нерухомого майна та зобов`язати ОСОБА_2 демонтувати кіоск з фундаменту магазину літ. В-1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 21 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Люботинської міської ради Харківської області від 25 грудня 2012 року № 482 про надання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0184 га, кадастровий № 6311200000:31:055:0513. Визнано договір оренди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0184 га, кадастровий № 6311200000:31:055:0513, укладений між Люботинською міською радою Харківської області та ОСОБА_2 07 квітня 2014 року, недійсним. Усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_1 об`єктами права власності нерухомого майна та зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати металевий кіоск з фундаменту магазину літ. В-1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Люботинська міська рада Харківської області на час прийняття 25 грудня 2012 року оспорюваного рішення № 482 була обізнана про розгляд в господарському суді Харківської області майнових вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, а тим більше про визнання держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду власником об`єктів нерухомого майна, розташованих на земельній ділянці, запланованій до передачі в оренду. Неналежне ставлення до наявності рішення суду, яке породжувало відповідні майнові права для власника будівель і споруд колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці, призвело до прийняття відповідачем Люботинською міською радою Харківської області рішення, яке суперечить ЦК України та порушує права позивача, як власника спірних об`єктів та користувача земельної ділянки, на яких вони розміщені.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року апеляційні скарги Люботинської міської ради Харківської області та ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Люботинського міського суду Харківської області від 21 грудня 2016 року скасовано.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Люботинської міської ради Харківської області відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 819,40 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції не надав належну правова оцінку наявності порушеного права у ОСОБА_1 на момент звернення останнього до суду з позовом, а в ході розгляду справи судом першої інстанції надані Люботинською міською радою Харківської області докази до уваги прийняті не були та не враховані при прийнятті рішення. Правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Люботинської міської ради Харківської області про надання земельної ділянки в оренду та визнання договору оренди недійсним та задоволення позовних вимог позивача про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 демонтувати кіоск, який нею встановлений за іншою адресою, ніж будівля магазину літ. В-1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 630/489/16-ц та витребувано її з Люботинського міського суду Харківської області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 Про здійснення правосуддя у Верховному Суді та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.

07 червня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки незаперечним доказам, а саме рішенню Вищого господарського суду України від 27 травня 2008 року у справі № 40/430-07 та запереченню Регіонального відділення фонду Державного майна України по Харківській області.

У касаційній скарзі зазначається, що апеляційний суд не взяв до уваги, що в суді першої інстанції представник відповідача Люботинської міської ради Харківської області пояснила суду те, що при виділенні земельної ділянки, спірні об`єкти нерухомого майна увійшли до складу майна магазину № 5.

Доводи інших учасників справи

У липні 2017 року ОСОБА_2 надіслала заперечення на касаційну скаргу у якому зазначається, що земельна ділянка, що надана у користування ОСОБА_2 має межі, має чітко встановлений розмір, відведена в натурі (на місцевості) у встановленому чинним законодавством порядку. Капітальні будівлі споруди, які можливо ідентифікувати як нерухоме майно відсутні, ідентифікувати наявність фундаментів неможливо.

Належне позивачу нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці ( АДРЕСА_2 ) межі якої визначити неможливо, яка не відведена в натурі, не має кадастрового номеру та право власності або користування якою не посвідчено належним чином.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що з матеріалів інвентаризаційної справи КП Люботинське БТІ № 9186 на магазин № 5, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що технічними працівниками бюро технічної інвентаризації на підставі звернення начальника Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці від 25 липня 2003 року було проведено інвентаризацію будівель, які входять до складу магазину. Станом на серпень 2003 року на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , були розташовані наступні будівлі і споруди: магазин літ. А-1 , пункт прийому літ. Б , магазин літ. В-1 , майстерня літ. Д-1 , сарай літ. Е , ворота № 1.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05 листопада 2012 року, ухваленим в справі № 5023/3752/12 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до відповідача Люботинської міської ради Харківської області, було визнано право власності за державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на нежитлові будівлі, розташовані в АДРЕСА_2 : магазин літ. А-1 площею 196,1 кв. м, пункт прийому літ. Б , магазин літ. В-1 площею 40,4 кв. м, майстерня літ. Д-1 площею 20,9 кв. м, сарай літ. Е , ворота № 1. Рішення суду набрало чинності 16 листопада 2012 року, а вже 21 грудня 2012 року право власності на спірні нежитлові будівлі було зареєстровано за державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав № 36917607, сформованим 24 грудня 2012 року КП Люботинське БТІ , а також інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 54720397 від 09 березня 2016 року.

Згідно відповіді Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області № 41-4059 підтверджується те, що єдиний майновий комплекс колишнього Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці був придбаний ПП Дар`я за договором купівлі-продажу № 1324 від 18 вересня 2015 року.

До складу засновників ПП Дар`я входив ОСОБА_1 - позивач по справі, який скористався своїм правом та вийшов зі складу засновників підприємства, забравши свій вклад зі статутного капіталу підприємства на суму 50 000,00 грн наступним майном: магазин № АДРЕСА_2 , який складається з магазин літ. А-1 площею 196,1 кв. м, пункт прийому літ. Б , магазин літ. В-1 площею 40,4 кв. м, майстерня літ. Д-1 площею 20,9 кв. м, сарай літ. Е , ворота № 1.

Підтвердженням цього є рішенням засновників ПП Дар`я від 01 березня 2016 року та акт приймання-передачі майна ПП Дар`я від 01 березня 2016 року. На підставі вказаних документів право власності на спірні будівлі було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 березня 2016 року на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП Люботинське БТІ станом на 10 червня 2016 року, на земельній ділянці площею 0,0834 га за адресою: АДРЕСА_2 , розташовані магазин літ. А-1 з напівпідвалами, магазин літ. Б-1 , фундамент магазину літ. В-1 , майстерня літ. Д-1 , яка частково зруйнована, фундамент сараю літ. Е з ганком літ. е , вигрібна яма літ. Я , ворота № 1, а також металевий кіоск літ. Ж , встановлений на фундаменті магазину літ. В-1 .

ОСОБА_2 придбала у Люботинського державного комерційно-виробничого підприємства Південної залізниці у власність магазин літ. В-1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підтвердження чого їй були видані цим підприємством довідка від 13 вересня 2002 року та квитанція до прибуткового касового ордеру від 31 липня 2002 року № 0000983.

Рішенням Люботинської міської ради Харківської області від 18 грудня 2003 року № 12/ХV Про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 ОСОБА_2 було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва магазину та тимчасового розміщення торговельного кіоску по АДРЕСА_3 . Рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_2 , висновку Люботинського проектно-виробничого архітектурного планувального бюро від 27 серпня 2002 року про можливість реконструкції магазину ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також беручи до уваги, що відповідно до рішення виконкому Люботинської міської ради Харківської області від 08 жовтня 2002 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації для будівництва, магазину на АДРЕСА_3 .

Рішенням Люботинської міської ради Харківської області від 25 грудня 2012 року № 482 Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування магазину було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування магазину та надано її ОСОБА_2 в оренду строком на 10 років, а також зобов`язано ОСОБА_2 укласти з міською радою договір оренди вказаної земельної ділянки. На підставі рішення укладено договір оренди землі від 07 квітня 2014 року, який у встановленому законом порядку зареєстровано Реєстраційною службою Харківського районного управління юстиції Харківської області.

Рішення було прийнято за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 , на підставі висновку комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою, від 06 грудня 2012 року № 498 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_3 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 57 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із статтею 60 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до статей 12, 123, 124 ЗК України в редакції 2003 року розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності належить до повноважень сільських, селищних та міських рад.

Передача в оренду земельних ділянок під забудову, що перебувають у комунальній власності здійснюється за проектами відведення на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, рішенням Люботинської міської ради Харківської області від 18 грудня 2003 року № 12/ХV було надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва магазину та тимчасового розміщення торговельного кіоску на АДРЕСА_3 . Рішення прийнято на підставі заяви ОСОБА_2 , висновку Люботинського проектно-виробничого архітектурного планувального бюро від 27 серпня 2002 року.

Відповідно до статей 122-124, п. 1 Розділу X Перехідні положення ЗК України в редакції 2011 року сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у користування на умовах оренди із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб шляхом прийняття рішень. Рішення приймаються на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з послідуючим укладанням договору оренди земельної ділянки. У разі прийняття відповідними органами рішення про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01 січня 2008 року передача в оренду таких земельних ділянок із земель комунальної власності здійснюється без проведення земельних аукціонів.

Рішенням Люботинської міської ради Харківської області від 25 грудня 2012 року № 482 Про надання в оренду земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування магазину було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування магазину та надано її ОСОБА_2 в оренду строком на 10 років.

Як зазначив апеляційний суд, представник Люботинської міської ради Харківської області та представник ОСОБА_2 стверджували, що магазин на АДРЕСА_3 , який належить відповідачу, знаходиться в 50 метрах від будівель на АДРЕСА_2 , що належать позивачу та жодним чином не заважають позивачу користуватися своєю власністю.

Відповідно до рішення виконкому Люботинської міської ради Харківської області від 08 жовтня 2002 року № 808 було надано дозвіл ОСОБА_2 на розробку проектно-кошторисної документації для будівництва магазину в АДРЕСА_3 .

Рішенням Люботинської міської ради Харківської області від 18 грудня 2003 року № 12/ХV було надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки для будівництва магазину на АДРЕСА_3 .

У довідці від 13 вересня 2002 року, виданій балансоутримувачем Люботинським державним виробничо-комерційним підприємством Південної залізниці зазначалося, що приміщення у складі трьох споруд, яке було списано з балансу підприємства та продано ОСОБА_2 як будівельні матеріали, розташовано саме за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 травня 2014 року об`єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею 0,0184 га з кадастровим номером 6311200000:31:055:0513 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідний договір оренди земельної ділянки площею 0,0184 га, з кадастровим номером 6311200000:31:055:0513, на АДРЕСА_3 між Люботинською міською радою Харківської області і Завгородько С. А. був укладений 07 квітня 2014 року. Реєстрація договору оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відбулась 30 квітня 2014 року, що підтверджується відповідним витягом від 07 травня 2014 року № 21358039.

Земельна ділянка під придбані позивачем у ПП Дар`я споруди за адресою: АДРЕСА_2 позивачу у користування або власність не надавалась, відповідачу була надана в оренду земельна ділянка по АДРЕСА_3 .

Позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що належне йому нерухоме майно знаходиться на переданій в оренду відповідачу земельній ділянці.

Клопотань про призначення судової експертизи сторонами заявлено не було, хоча суд роз`яснював сторонам таке їх процесуальне право.

ОСОБА_1 не довів порушення відповідачем його право власності на зазначені споруди, тому рішення Люботинської міської ради Харківської області було прийнято в межах повноважень та відповідно до порядку, встановленого законодавством, чинним на час його прийняття і тому відсутні підстави для визнання цього рішення недійсним.

На підставі викладеного, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення Люботинської міської ради Харківської області про надання земельної ділянки в оренду та визнання договору оренди недійсним, задоволення позовних вимог позивача про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_2 демонтувати кіоск.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених апеляційним судом фактичних обставин справи, що знаходиться поза межею компетенції Верховного Суду, як суду права, а не факту.

Покликання позивача у касаційній скарзі на рішення господарського суду, геодезичну зйомку, пояснення осіб, не свідчать про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права у справі. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги правильних висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький В. В. Сердюк І. М. Фаловська