Рішення

від 06.12.2019 по справі 272/412/19

АНДРУШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 272/412/19

Провадження № 2/272/324/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Палазюк В.М.

при секретарі - Смолінській І.П.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про встановлення факту постійного проживання та визнання свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернулася з позовною заявою в якій в подальшому збільшила позовні вимоги, та вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6 , який постійно проживав з нею та їхніми дітьми в АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4443 га., яка знаходиться на території Зарубинецької сільської ради, Андрушівського району, Житомирської області, кадастровий номер 1820384000:03:000:0184, та 47/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 .

Позивач дружина померлого, прийняла спадщину відповідно до ст. 1268 ч. 3 ЦПК України, оскільки проживала та була зареєстрована спільно із чоловіком на день його смерті. Неповнолітні діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняли спадщину відповідно ч. 4 ст. 1268 ЦПК України. При зверненні до нотаріуса для реалізації спадкових прав позивач отримала відмову, оскільки мати спадкодавця ОСОБА_2 отримала у спадок вище зазначене майно та отримала свідоцтва про право на спадщину за законом. Позивач просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем для можливості реалізації її права на спадкування , оскільки в матеріалах справи виявилась розбіжність щодо місця реєстрації спадкодавця на день смерті, а також присить визнати свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно частково, в частині 3/4, недійсними.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з вище зазначених підстав та пояснив, що спадкодавець ОСОБА_6 проживав та був зареєстрований разом зі своєю сім"єю в с. Андрушки. там і помер. Позивач та її діти є спадкоємцями першої черги та мають право на спадкування, а тому просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов визнала частково. Повністю визнає вимоги щодо факту спільного проживання її сина з позивачем та дітьми в с. Андрушки Попільнянського району та не заперечує право на спадкування дітей. При цьому вважала, що вимога про встановлення факту постійного проживання повинна розглядатись окремо від даної справи в порядку окремого провадження. Щодо права на спадщину за позивачем не визнає, оскільки позивачка знала, що вона оформляла на себе спадщину ще в 2009 році і заперечень не мала, а натомість сама приїжджала і забирала орендну плату. Просила застосувати позовну давність та відмовити позивачці в задоволенні позову через пропуск трирічного строку для захисту своїх прав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Андрушки, Попільнянського району, Житомирської області помер ОСОБА_6 , та його смерть зареєстрована виконкомом Андрушківської сільської ради (а.с.15). Позивачка є дружиною спадкодавця, що підтверджується копією свідоцтва про одруження та спадкоємець першої черги (а.с.20). ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діти померлого та спадкоємці за законом першої черги, що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження (а.с.21-22). Довідкою Андрушківської сілької ради Попільнянського району № 297 від 26.03.2019 року підтверджується, що ОСОБА_6 до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 разом з дружиною - ОСОБА_3 та дітьми : ОСОБА_5 , ОСОБА_5 (а.с.7). Відомості щодо проживання та реєстрації, що зазначені в довідці, підтверджуються також випискою з погосподарської книги Андрушківської сільської ради №4 за 2006-2010 року (а.с.82-83). Згідно довідки Попільнянського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_6 мав дозвіл на носіння та зберігання мисливської зброї, яка 26.05.2009 року була здана до відділення поліції та реалізована, що підтверджує місце реєстрації ОСОБА_6 в Попільнянському районі.

Факт постійного проживання визнала та підтвердила в судовому засіданні відповідачка, вважаючи, що потреби в допиті свідків для підтвердження даного факту немає.

Згідно копії спадкової справи № 371/2009 в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини звернулася його мати ОСОБА_2 , надавши довідку Андрушівської міської ради № 1860 від 08.09.2009 року згідно якої ОСОБА_6 на день смерті був зареєстрований в АДРЕСА_2 , одиноко. Однак в ході судового розгляду інших доказів на підтвердження даної довідки відповідач не надала, пославшись на втрату домової книги.

22.10.2009 року на ім"я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 47/100 ідеальних частин житлового будинку АДРЕСА_2 . 12.11.2009 року на ім"я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,4443 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Зарубинецької сільської ради, кадастровий номер 1820384000:03:000:0184 .

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкування , справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб.

Згідно із ч. 2 ст. 256 Цивільного процесуального кодексу України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи є розбіжність щодо реєстрації місця проживання спадкодавця на момент його смерті, що впливає на можливість реалізації права на спадкування, є правомірним встановлення у судовому порядку в позовному провадженні факту постійного проживання зі спадкодавцем. Враховуючи що даний факт підтвердився в судовому засіданні та визнаний відповідачем, суд приходить до висновку про задоволення вимоги про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Із наведеного випливає, що спадкоємцями , які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 є його дружина, двоє неповнолітніх дітей та мати, які є спадкоємцями першої черги за законом (ст.1261 ЦК України).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України Здійснення права на спадкування ) та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України Оформлення права на спадщину ).

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 67 Закону України "Про нотаріат" свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена.

В розумінні ст. 1298 ЦК України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, що прийняли спадщину строком не обмежена.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Як вбачається із роз`яснень, викладених в п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування , відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, встановлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Встановивши наявність чотирьох спадкоємців першої черги, що прийняли спадщину, але не звернулись до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, суд прийшов до висновку, що кожен з них має право на спадкування ј частини спадкового майна. Таким чином, відповідачка мала право тільки на ј частину спадкового майна, а не на все майно . За даних обставин суд вважає, що оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом слід визнати недійсними щодо ѕ часток спадкового майна.

Під час розгляду справи до ухвалення рішення відповідач звернулася до суду із заявою про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк позовної давності відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як свідчить лист завідувача Андрушівської державної нотарільної контори від 23.01.2018 року №32/02-14 у відповідь на звернення ОСОБА_3 він повідомляє про наявність спадкової справи після смерті ОСОБА_6 та отримання свідоцтв про право на спадщину на все майно матір`ю померлого та роз`яснює їй право звернення до суду щодо оскарження рішення про видачу вказаних свідоцтв (а.с.16). Установлено, що даний позов ОСОБА_3 подала до суду 04 квітня 2019 року. Суд вважає, що саме з цього часу починається перебіг строку позовної давності. Отже, строк, у межах якого позивач звернулася до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу не пропущений.

Враховуючи встановлені вище обставини та те, що у відповідності до змісту статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд приходить до висновку, що оспорювані свідоцтва про право на спадщину за законом, видані на ім`я відповідача ОСОБА_2 , порушують право позивачки та неповнолітніх дітей на спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , так як видані без врахування їх часток у спадковому майні, а тому підлягають визнанню частково недійсними в 3/4 частці спадкового майна, тому позов підлягає задоволенню.

Враховуючи клопотання представника позивача,суд не стягує судовий збір з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 81, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 зі спадкодавцем ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане Андрушівською державною нотаріальною конторою Житомирської області 22 жовтня 2009 року ОСОБА_2 на 47/100 частин житлового будинку АДРЕСА_2 в частині 3/4.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видане Андрушівською державною нотаріальною конторою Житомирської області 12 листопада 2009 року ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2,4443 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Зарубинецької сільської ради, кадастровий номер 1820384000:03:000:0184, в частині 3/4.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарги подаються учасниками справи через Андрушівський районний суд Житомирської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 16.12.2019 року.

Суддя:В. М. Палазюк