Рішення

від 18.12.2019 по справі 343/2153/16-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/2153/16-ц

Провадження №: 2/0343/21/19

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретарів судового засідання - Шикор Г. В., Оленяк С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в порядку загального позовного провадження в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/2153/16-ц за позовною заявою ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Шевченківської сільської ради Долинського району, до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/8 частку житлового будинку та господарських будівель в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування за законом,

за участю: представника позивачки - відповідачки - ОСОБА_3 ,

представник відповідача - позивача - ОСОБА_4 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін та третьої особи за первісним та зустрічним позовами:

позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд як пережилій дружині та право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Однак, з урахуванням рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.06.2019 у справі №343/1944/17, яким вже визнано за нею право власності на частку реконструйованого житлового будинку та господарських будівель і споруд за вищевказаною адресою, позовні вимоги зменшила та просить визнати за нею лише право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а саме: будинок загальною площею 117,7 кв.м (літ. А), стайня площею 28,9 кв.м (літ. Б), стодола площею 23,4 кв.м (літ. В), шопа площею 13,8 кв.м (літ. Г), літня кухня загальною площею 17,5 кв.м (літ. Д), гараж загальною площею 23,2 кв.м (літ. Е), баня загальною площею 19,3 кв.м (літ. Є), вбиральня площею 1,4 кв.м (літ. Ж), криниця (літ. №1), ворота (літ. №2), огорожа (літ. №3).

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 помер її чоловік ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким вона зареєструвала шлюб 08.11.1997. Під час шлюбу вони побудували будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 . На підставі рішення виконавчого комітету Шевченківської сільської ради№ 19 від 23.03.2012, її чоловік 30.05.2012 отримав свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке, в свою чергу, стало підставою виникнення права власності у державному реєстрі нерухомого майна. Таким чином, спадковим майном є 1/2 частка вищевказаного будинковолодіння, бо інша 1/2 частка даного будинковолодіння належить їй як пережилій дружині. Крім неї, після смерті ОСОБА_5 залишилось ще три спадкоємці першої черги: діти ОСОБА_2 (1/8 частка), ОСОБА_6 (1/8 частка), мама ОСОБА_7 (1/8 частка). За прийняттям спадщини у встановлені законом строки звернувся та подав заяву про прийняття спадщини син померлого - ОСОБА_2 . Дочка ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7 відмовились від своєї частки на користь останнього. Отже, відповідачу ОСОБА_2 повинно належати 3/8 частки будинковолодіння АДРЕСА_1 , загальна вартість якого становить 172492 гривень. Після закінчення шестимісячного терміну, протягом якого спадкоємці звертаються із відповідними заявами про прийняття спадщини, вона (позивачка) звернулася до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на 1/8 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за вказаною адресою. Проте, державний нотаріус Дуткевич О.Я. повідомила їй про те, що вона не може видати свідоцтво про право власності на спадщину за законом з тих підстав, що мати померлого надала договір дарування спадкового будинку своєму синові ОСОБА_5 від 11.10.1996 та заперечує, що житловий будинок є спільною власністю подружжя, між спадкоємцями є спір щодо спільної сумісної власності подружжя на спадкове майно (постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19.10.2016).Оскільки в позасудовому порядку вона не може оформити право власності на належну їй частку у спадковому майні, то вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 . 13.06.2017 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому проситьусунути її від права на спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Свої вимоги обґрунтовує тим, 11.10.1996 ОСОБА_7 подарувала своєму сину ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться у АДРЕСА_1. Він є сином ОСОБА_5 . Окрім нього, у ОСОБА_5 є дочка ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 року його батько одружився з ОСОБА_8 , яка після реєстрації шлюбу взяла прізвище ОСОБА_9 . Таким чином, на момент одруження його батька ОСОБА_5 з останньою у нього у власності був будинок і господарські споруди, які йому подарувала його мати ОСОБА_7 Відповідачка ніякої участі в будівництві вказаного будинку та господарських споруд не приймала. Вона проживала в Російській федерації і тільки декілька разів приїжджала в АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_3 його батько ОСОБА_5 помер. Його спадкоємцями за законом є він, його дочка ОСОБА_6 , його мати ОСОБА_7 та ОСОБА_1 Померлий проживав разом з останньою в Російській федерації. Спільних дітей у них не було. За життя його батько заповіту не складав. Фактично спадщину прийняв він, так як після смерті батька його сестра ОСОБА_6 та мати покійного від своєї частки спадщини відмовились на його користь. В кінці травня ІНФОРМАЦІЯ_3 року батько приїхав додому у село Мислівка Долинського району Івано-Франківської області, посилаючись на те, що його постійно болить серце. Він також говорив, що лікуватись у Російській федерації він немає змоги із-за відсутності коштів. Його дружина ОСОБА_1 не надає йому ніякої допомоги, тому він вимушений був приїхати в Україну до свого дому, де вважав, що його діти йому допоможуть. Він питав батька чому з ним не приїхала його дружина, на що останній відповів, що шлюб між ними фактично розпався і вона не захотіла допомагати йому в лікуванні та поїхати з ним на Україну, а сказала що в Україні йому допоможуть його діти. Вони з сестрою дійсно почали допомагати батькові, привозили продукти харчування, надавали гроші, возили у м. Івано-Франківськ в лікарню. Однак, здоров`я батька з кожним днем погіршувалось. За весь період з травня по вересень місяць ОСОБА_1 жодного разу не поцікавилась здоров`ям свого чоловіка. В останній місяць життя батько був пригніченим та безпорадним, він не міг самостійно себе обслуговувати та потребував постійної сторонньої допомоги, не міг вільно та самостійно пересуватись. Доглядом за батьком, забезпеченням його ліками, продуктами та побутовим обслуговуванням по мірі можливостей займались він та сестра. Про такий стан ОСОБА_5 було відомо відповідачці, яка проживає в Росії, проте жодного разу за вказані місяці вона не приїжджала в Україну і не мала наміру надавати його батькові будь-якої матеріальної чи іншої допомоги. Остання була присутня на похоронах ОСОБА_5 , однак, і при цьому вона жодної допомоги по похованню не надала. Поховали батька він із сестрою за власні кошти. Після смерті ОСОБА_10 відповідачка подала заяву про прийняття спадщини, однак нотаріальна контора відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину. Так як його батько ОСОБА_5 протягом останніх місяців хворів, потребував сторонньої допомоги та піклування, а його доглядом, утриманням та піклуванням ОСОБА_1 не займалась і не бажала цього робити, хоча мала таку можливість, він вважає, що за рішенням суду вона має бути усунена від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 . Окрім того, з часу смерті батька і по даний час відповідачка взагалі не з`являється в Україну і не приймає жодної участі в утриманні та розпорядженні спадковим майном, що також порушує його законні права та інтереси.

Позивачка-відповідачка ОСОБА_1 через свого представника подала суду заперечення (відзив) на зустрічну позовну заяву про усунення від права на спадкування за законом, в якій вона просить відмовити у її задоволенні, так як все, що там написано, не відповідає дійсності та вимогам закону, оскільки:

- свідоцтво про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 було видано 30.05.2012 на новозбудований нею та чоловіком будинок, а не на той, який був подарований останньому ще у 1996 році. Це підтверджується фотографіями будівлі нового будинку, а також рішенням виконавчого комітету Шевченківської сільської ради від 23.03.2012 за №19, випискою з державного реєстру нерухомого майна;

- неправда написана, що вона не приїжджала в с. Мислівка та не приймала участі в будівництві, що вони з чоловіком вже не жили разом та їх шлюб розпався. Те, що будинок новозбудований, підтверджено вищевказаними доказами. Під час будівництва будинку вона постійно приїжджала, вкладала в нього гроші та свої сили, свою працю, а коли на будинок були отримані документи, зареєструвалася в ньому, отримала посвідку на проживання в Україні та ідентифікаційний номер. Чоловік також, бо, як і вона, був громадянином РФ. Спільних дітей у них не було, але вони постійно спілкувалися з його дітьми та допомагали їм. З ним у неї були добрі стосунки, до останнього вони проживали разом, у мирі й злагоді. Шлюб між ними не був припиненим та не був фіктивним. Прожили вони разом майже 18 років;

- неправда і те, що її чоловік хворів на серце та вона його залишила у безпорадному стані, без грошей та піклування. ОСОБА_5 ніколи не хворів та не скаржився на те, що в нього болить серце та йому дуже погано. Перед тим, як поїхати в с. Мислівка, він захворів на пієлонефрит, вони звернулися до лікаря, пролікували його. Згідно з випискою з медичної амбулаторної картки хворого, яка була видана у 2015 році, він зі скаргами на серце до лікарні ніколи не звертався, на обліку ні у терапевта, ні у вузьких спеціалістів не був. Хворів дуже рідко, постійно працював, був енергійним з міцним здоров`ям. Крім того, він не був у тому віці, щоб стверджувати про його хворобливий стан та те, що він потребував чиєїсь сторонньої допомоги. На час смерті йому було всього 48 років. Він поїхав у с. Мислівка провідати матір та дітей, вона в той раз не змогла з ним поїхати, однак вони постійно підтримували зв`язок, спілкувались. Вона йому замовила квитки назад до Російської Федерації, останній вже мав повертатись до неї, як 27 вересня 2015 року стався раптовий ніким не передбачуваний приступ серця, що призвів до його смерті. Для неї це було дуже великим ударом;

- з часу смерті чоловіка вона неодноразово приїжджала в с. Мислівка, на кладовище до могили чоловіка, до нотаріуса оформлювати спадщину. Коли приїжджала, намагалася потрапити у будинок, але не могла знаходитись там, оскільки їй чинять в цьому перешкоди, тому й не може приймати участь у його утриманні. Коли прїжджає, вимушена ночувати в готелі в смт Вигода. Нотаріус у реєстрації її права власності на будинок відмовив, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутися до суду.

Позивачка-відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримала, просила первісний позов зі зменшеними позовними вимогами задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити за безпідставністю, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та запереченнях на зустрічний позов. Додатково наголосила суду, що позивачка з померлим ОСОБА_5 одружилася ІНФОРМАЦІЯ_5 та проживали як подружжя до його смерті. У них були добрі стосунки, вони вели спільне господарство, за спільні кошти збудували поряд зі старим подарованим йому будинком у с.Мислівка в Україні новий, де зареєструвались обоє. Постійно вони проживали в Росії, при цьому часто приїжджали в Україну, де у ОСОБА_5 були батьки, діти. Останній на серце не хворів та не скаржився. У 2015 році він поїхав додому, щоб провідати матір. Позивачка в той раз не їхала, оскільки мала роботу в Росії. Вона постійно зідзвонювались з чоловіком, тобто не припиняла з ним спілкування та сімейні відносини. Остання придбала йому квитки назад до Росії, проте по дорозі додому в машині з ОСОБА_5 стався нещасний випадок і він раптово помер. Немає підстав стверджувати про залишення його у немічному чи безпорадному стані, оскільки він був ще молодим чоловіком, помер у віці 48 років. Після смерті ОСОБА_5 залишилося спадкове майно, в тому числі 1/2 частина будинковолодіння АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 , як дружина спадкодавця, а відповідно і спадкоємець першої черги за законом, бажає оформити свої спадкові права на 1/8 частку даного будинковолодіння, так як право на спадкування 3/8 часток цього будинку набув син її чоловіка, відповідач по справі ОСОБА_2 Нотаріус відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з існуванням спору щодо часток, тому у позасудовому порядку вона позбавлена можливості оформити свої спадкові права.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Шевченківської сільської ради Долинського району в судове засідання не з`явився, однак письмово просить справу вирішувати без його участі. Направив на адресу суду матеріали щодо оформлення права власності на нерухоме майно ОСОБА_5 . Будь-яких письмових пояснень щодо позову не подавав, своєї позиції відносно заявлених позовів не висловлював.

Відповідач-позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, проте його представник - адвокат Бойко А.І. в судовому засіданні заперечив проти задоволення первісного позову, зустрічний позов просив задовольнити, надав пояснення, що відповідають викладеному обґрунтуванню зустрічного позову. Звернув увагу суду, що ОСОБА_5 за чотири місяці перед смертю поїхав додому в Україну до матері, тут почав лікуватися. Він пояснював синові, що останні три місці з дружиною ОСОБА_1 не проживає. Вона на його скарги на стан здоров`я вказала йому їхати додому в Україну, щоб його лікувала родина. Вони возили його на обстеження, де батькові приписали лікування, а місцева медична сестра, яка живе поруч, робила йому ін`єкції. Позивачка-відповідачка навіть не цікавилася його здоров`ям, лише приїхала на похорон, але витрати на поховання несли діти. Їй повідомляли, що ОСОБА_5 хворіє, однак вона участі в його лікуванні не брала, таким чином ухилилася від надання чоловікові необхідної допомоги.

Заяви та клопотання сторін, третьої особи за первісним та зустрічним позовами, процесуальні дії суду:

ухвалою суду від 22.11.2016 відкрито провадження у справі за первісним позовом, призначено попереднє судове засідання.

28 листопада 2016 року на електронну адресу суду надійшов лист від відповідача за первісним позовом, в якому він повідомляє суд про проходження ним військової служби.

Ухвалою суду від 01.12.2016 зупинено провадження у справі.

28 березня 2017 року ухвалою суду відновлено провадженні у справі.

Ухвалою суду від 27.04.2017 справу призначено до розгляду, зобов`язано сторони представити всі наявні докази.

13 червня 2017 року до суду надійшла зустрічна позовна заява, яка ухвалою суду від 13.06.2017 прийнята до спільного розгляду з первісним позовом, позовні вимоги об`єднано в одне провадження.

Представник позивачки за первісним позовом заявила клопотання про залучення третьої особи, яке ухвалою суду від 29.08.2017 задоволено та залучено виконавчий комітет Шевченківської сільської ради Долинського району до участі у справі за первісним та зустрічним позовами, як третю особу без самостійних вимог на стороні позивачки за первісним позовом, а також про допит свідка, яке протокольною формою ухвали задоволено.

27 вересня 2017 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, долучив матеріали щодо оформлення права власності на нерухоме майно за ОСОБА_5 , а також подав письмову заяву, в якій просить справу вирішувати без його участі.

Представник позивачки за первісним позовом подала суду заперечення на зустрічний позов з додатками, а також клопотання про зупинення провадження у справі, яке ухвалою суду від 17.11.2017 задоволено, провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили рішенням по цивільній справі № 343/1944/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання реконструйованого житлового будинку та господарських будівель об`єктом спільної сумісної власності подружжя у порядку ст. 62 СК України.

Ухвалою від 04.09.2019 провадження у даній справі поновлено зі стадії судового розгляду по суті та постановлено здійснювати його за правилами нової реакції ЦПК України, яка вступила в законну силу 15.12.2017.

15 жовтня 2019 року від представника позивачки за первісним позовом надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.10.2019 поновлено строк для подачі заяви про зменшення позовних вимог за первісним позовом та постановлено розглядати первісний позов в частині визнання права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом на 1/8 частку будинковолодіння за вказаною адресою.

13 грудня 2019 року представник позивачки за первісним позовом подала заяву про розгляд справи (закінчення розгляду) у її відсутності та відсутності її довірительки, в якій вказала, що уточнені позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Крім цього, в судовому засіданні оголошувалися перерви для ознайомлення з матеріалами справи, надання суду доказів, витребування документів та для забезпечення можливості самим сторонам взяти участь у розгляді справи.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин за первісним та зустрічним позовами:

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 48 років помер ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 29.08.2015 виконкомом Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, актовий запис №40 (а.с.12,72).

Як вбачається з витягу №42222915 від 24.11.2015 про реєстрацію в спадковому реєстрі, зареєстрована спадкова справа №58256992, номер у нотаріуса - 209, спадкодавець - ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.71).

Постановою державного нотаріуса Долинської районної державної нотаріальної контори Дуткевич О.Я. вих. №734/02-31 від 19.10.2016, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності як пережилій дружині на частку житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , оскільки між спадкоємцями існує спір щодо спільної сумісної власності подружжя на спадкове майно. У постанові також встановлено, що крім ОСОБА_1 , спадкоємцями першої черги за законом є син спадкодавця ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, а також дочка ОСОБА_6 та мама ОСОБА_7 , які подали до нотаріальної контори заяви про відмову від спадщини на користь ОСОБА_2 (а.с.19,65).

Предметом спору у даній справі є спадкові права позивачки після смерті її чоловіка ОСОБА_5 , зокрема, вона претендує на 1/8 частку будинковолодіння АДРЕСА_1 . Тобто, враховуючи зменшені позовні вимоги, спадковим майном, яке підлягає поділу між спадкоємцями першої черги, є 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою. Після смерті ОСОБА_5 залишилось чотири спадкоємці першої черги, відповідно кожному повинна би належати 1/8 частка вищевказаного домоволодіння. ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на належну їй 1/8 частку вищевказаного спадкового майна, щодо решти 3/8 часток залишає право між іншими спадкоємцями розподілити їх між собою. Тобто, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовилися від своїх часток на користь ОСОБА_2 , який відповідно стає спадкоємцем 3/8 часток спірного будинковолодіння та заявлений відповідачем за позовом ОСОБА_1 .

Щодо спадкового майна, яке залишилося після смерті ОСОБА_5 , судом встановлено, що на підставі рішення №19 від 29.03.2012 виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області (а.с.90) за спадкодавцем зареєстровано право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_7 від 30.05.2012 (а.с.14) та витягом Обласного КП Івано-Франківське ОБТІ №34324062 від 30.05.2012 про державну реєстрацію прав (а.с.15).

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , домоволодіння включає в себе: житловий будинок загальною площею 117,7 кв.м (літ. А), стайня площею 28,9 кв.м (літ. Б), стодола площею 23,4 кв.м (літ. В), шопа площею 13,8 кв.м (літ. Г), літня кухня загальною площею 17,5 кв.м (літ. Д), гараж загальною площею 23,2 кв.м (літ. Е), баня загальною площею 19,3 кв.м (літ. Є), вбиральня площею 1,4 кв.м (літ. Ж), криниця (літ. №1), ворота (літ. №2), огорожа (літ. №3) (а.с.16-18, 73-75, 93-97).

Між спадкомцями виник спір щодо підстав набуття права власності спадкодавцем на вищевказане майно, тобто, щодо права спільної сумісної власності подружжя на спірне домоволодіння, що унеможливлювало визначити частки кожного спадкоємця та послужило підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Зокрема, згідно з договором дарування від 11.10.1996, посвідченим державним нотаріусом Долинської міської державної нотаріальної контори Белей Е.І., зареєстрованим у реєстрі за р. №Д-1033, ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_5 житловий дерев`яний будинок, критий шифером, житловою площею 30 кв.м., з господарськими будівлями: сараєм, що знаходить в АДРЕСА_1, який належав їй на підставі записів в погосподарській книзі виконкому Шевченківської сільської Ради народних депутатів Долинського району Івано-Франківської області за №947, що стверджується довідкою виконкому Шевченківської сільської ради н.д. №794 від 10.04.1995 (а.с.70, 98).

Однак, відповідно до рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.09.2019 у справі №343/1944/17, майно, а саме: реконструйований житловий будинок і господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , а саме: будинок загальною площею 117,7 кв.м. (літ А), стайня площею 28, 9 кв.м. (літ Б), стодола площею 23,4 кв.м. (літ В), шопа площею 13,8 кв.м. (літ. Г), літня кухня загальною площею 17,5 кв.м. (літ. Д), гараж загальною площею 23,2 кв.м. (літ. Е), баня загальною площею 19,3 кв.м. (літ Є), вбиральня площею 1,4 кв.м. (літ Ж), криниця (літ №1), ворота (літ №2), огорожа (літ №3) визнано спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Виходячи з наведененого, у склад спадщини після смерті ОСОБА_5 входить 1/2 частка вищевказаного домоволодіння. Спору з приводу розміру часток спадкоємців при спадкуванні 1/2 частини будинковолодіння немає. Однак виник спір щодо права ОСОБА_1 на спадкування після смерті її чоловіка, а саме ОСОБА_2 у своєму зустрічному позові просить усунути останню від такого права.

Як свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , видане повторно 22.10.2013 відділом РАЦС міста Новий Уренгой служби РАЦС Ямало-Ненецького автономного округу (свідоцтво викладене російською мовою), ОСОБА_1 22 січня 1997 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , актовий запис №695 (а.с.13).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 05.12.1991 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 18.01.1993 у померлого ОСОБА_5 з ОСОБА_11 (дружиною від першого шлюбу) народилося двоє дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.68,67).

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_5 , виданою 20.10.2015 поліклінікою №2 Уренгойської центральної міської лікарні, останній звертався в поліклініку №2 м. Новий Уренгой з приводу гострих респіраторних захворювань, пошкоджених зв`язок суглоба, хронічним тонзилітом, загостреним остеохондрозом, фарингітом. За останній рік знаходився на лікуванні у ЛОР з приводу гострого фарингіту. В червні знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні з приводу гострого пієлонефриту. На Д-обліку у терапевта та вузьких спеціалісті не знаходився (а.с.105).

20 серпня 2014 року ОСОБА_5 проходив обстеження в Стрийській центральній районній лікарні шляхом проведення магічно-резонансної томографії, під час якого в останнього виявлені початкові МРТ - ознаки дегенеративного ураження грудного та шийного відділів хребта, посилення грудного кіфозу та шийного лордозу. Випинання МХ дисків, хрящові вузли, шморля субхондральних пластин тіл (а.с.119).

Відповідачем-позивачем долучені також копії записів з медичної карти, але встановити, кому вона належать, дату вчинення цих записів неможливо. На них приписані призначені препарати та рекомендації. При цьому, в жодному випадку вони не свідчать про важкий стан здоров`я особи, а вказують на проблеми зі спиною (остеохондроз), які потребували певних профілактичних заходів (а.с.120, 121).

В судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав покази про те, що він бачив перед смертю ОСОБА_13 , який жалівся йому, що у нього хворий хребет, його пече між плечима, болить голова. Він навіть возив останнього у м. Моршин до лікаря.

Свідок ОСОБА_6 , сестра відповідача-позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні показала, що батько помер від хвороби серця. У нього була хвора задня стінка серця, тому нічого не було видно при обстеженнях. Кардіограму та обслідування він робив вже без жінки, приїхавши в Україні. У Сибірі він також їздив по лікарнях, але ніхто не міг йому нічого сказати, тому приїхав шукати лікування та поради додому. Її брат ОСОБА_2 був поряд з батьком навіть під час смерті. З братом вони батька і хоронили.Брат у 2013 році був у батька в Росії, їздив туди на роботу, однак проживав у гуртожитку. ОСОБА_5 із жінкою жили в однокімнатні квартирі, у них були конфлікти, гроші мали окремо, вона займалася бізнесом - розповсюджувала косметику Мері Кей , для чого набирала кредитів, а батько працював на фірмі Бургаз , тобто кошти у них не були спільні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , мати померлого ОСОБА_5 , показала, що син ОСОБА_14 додму у травні 2015 року, був хворий, його пекло між плечима. Його жінка приїхала на тиждень і поїхала, хоча бачила, що він хворий, але навіть не поцікавилася його станом. Саме внук (відповідач-позивач) віз його в лікарню і на його руках ОСОБА_15 помер. Як жив із дружиною, вона в нього не питала.

Свідок ОСОБА_11 , мама відповідача-позивача ОСОБА_2 , в судовому засіданні надала покази про те, що з померлим вона розлучилася у 1996 році, однак вони спілкувалася. Він приїжджав додому у відпустку, казав їй, що їде в Росію і буде розлучатися. Жодних коштів ОСОБА_1 на поховання не давала.

Покази вищевказаних свідків у більшій своїй частині стосувалися будівництва будинку, що не є предметом зменшених позововних вимог, тому суд їм оцінку не дає. Крім цього, жоден з них не підтвердив, що ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані і потребував стороннього догляду, а надана інформація про стан здоров`я останнього більше стосується виявлених у нього уражень хребта, а не проблем серця, про що стверджує позивач за зустрічним позовом.

Отже, як з вищеописаних показань свідків, так і з даних, які містяться в медичних документах, в судовому засіданні не знайшло своє підтвердження те, що померлий ОСОБА_5 хворів важко на серце, перебував у безпорадному стані та потребував стороннього догляду через це, натомість встановлено, що останній скаржився на біль та проблеми зі спиною, хребтом, був особою, яка ще не досягла пенсійного віку, помер раптово у віці 48 років.

Між сторонами виник спір з приводу спадкування за законом 1/8 частки вищевказаного домоволодіння та усунення від права на спадкування за законом з підстав ухилення від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Оцінка суду:

вислухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши письмові доказів в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до задоволення, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, виходячи з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Сторонами доведено належними та допустимими доказами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх відповідно чоловік та батько ОСОБА_5

На день смерті останнього йому належало домоволодіння АДРЕСА_1 .

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особі, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Тобто, у разі відсутності заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Судом встановлено, що заповіт ОСОБА_5 не складав.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається з ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_1 , син ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7 .

Відповідно до рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 03.09.2019 у справі №343/1944/17, визнано майно, а саме: реконструйований житловий будинок і господарські будівлі та споруди по АДРЕСА_1 , спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частку реконструйованого житлового будинку та господарських будівель та споруд за вищевказаною адресою.

Тобто, після смерті ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом спадкується лише належна йому 1/2 частка вказаного домоволодіння і кожному із чотирьох його спадкоємців належить по 1/8 його частки.

Спадкоємці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовилися від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_2 , про що сторони в судовому засіданні не заперечили, тому спадщину прийняли його дружина ОСОБА_1 (1/8 частку) та син ОСОБА_2 (3/8 частки).

Як визначено ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно зі ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину, однак державний нотаріус Долинської районної державної нотаріальної контори Дуткевич О.Я. постановою вих. №734/02-31 від 19.10.2016 відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та свідоцтва про право власності як пережилій дружині на частку житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 , оскільки між спадкоємцями існує спір щодо спільної сумісної власності подружжя на спадкове майно.

З приводу зазначеного спору ухвалено рішення Долинського районного суду від 03.09.2019 у справі №343/1944/17, яке набрало законної сили, яким спірне реконструйоване домоволодіння визнано спільною власністю подружжя.

Згідно з ч. 1 ст. 1226 ЦК України, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом на спадкове майно, в тому числі на 1/2 частку домоволодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та належала померлому ОСОБА_5 . Крім неї, є ще троє спадкоємців першої черги, тому вона претендує на 1/4 частину спадкового майна. Позивачка прийняла спадщину, проте не має змоги оформити своє право власності на вказану частину спадкового майна. А тому є достатні підстави, щоб визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок загальною площею 117,7 кв.м (літ. А), стайня площею 28,9 кв.м (літ. Б), стодола площею 23,4 кв.м (літ. В), шопа площею 13,8 кв.м (літ. Г), літня кухня загальною площею 17,5 кв.м (літ. Д), гараж загальною площею 23,2 кв.м (літ. Е), баня загальною площею 19,3 кв.м (літ. Є), вбиральня площею 1,4 кв.м (літ. Ж), криниця (літ. №1), ворота (літ. №2), огорожа (літ. №3).

Таким чином, зменшені позовні вимоги за первісним позовом підлягають до задоволення.

Щодо зустрічного позову, то відповідно до положень ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту вказаної норми закону та відповідно до роз`яснень, викладених у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування , правило ч.5 ст. 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

При вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування слід установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.

Таким чином, для усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 жодними належними та допустимими доказами не доведено перед судом факту перебування ОСОБА_5 у безпорадному стані в силу похилого віку чи тяжкої хвороби, внаслідок яких він не міг себе обслуговувати сам, потребував стороннього догляду, а також того, що спадкодавець потребував допомоги відповідачки ОСОБА_1 , остання мала можливість її надати, проте ухилялася від обов`язку щодо її надання.

ОСОБА_5 не був особою похилого віку, адже йому було тільки 48 років. Допитані в судовому засіданні свідки не могли повідомити про наявне у спадкодавця захворювання серця та про перебування останнього у безпорадному стані. Згідно з наданими копіями з медичних документів, ОСОБА_5 жодного разу не звертався і не перебував на стаціонарному лікуванні з приводу хвороби серця, а його звернення в лікарню стосувалися, зокрема, проблем із спиною, вірусних та простудних захворювань.

Те, що на час смерті ОСОБА_1 знаходилася у Росії, а померлий перебував на території України, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги чи припинення сімейних відносин, адже судом встановлено, що подружжя постійно проживало у Росії, однак обоє мали право безстроково перебувати в Україні, де мали нерухоме майно. Крім того, у ОСОБА_5 в Україні проживали батьки пенсійного віку, дорослі діти, яких він неодноразово провідував. У разі необхідності він звертався за медичною допомогою як у Росії, так і в Україні, однак жодних тяжких захворювань у нього виявлено не було. У 2015 році він приїхав у с. Мислівку Долинського району провідати батьків, де раптово помер.

Обов`язковою підставою для усунення від спадкування є ухилення спадкоємця від надання допомоги, тобто, необхідно підтвердити, що спадкодавець звертався до спадкоємця за допомогою у зв`язку із похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом та був у безпорадному стані, натомість спадкоємець відмовив у наданні допомоги (активне ухилення) або просто не вчинив дій для надання допомоги (пасивне ухилення). Однак, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не надав доказів того, що спадкодавець чи будь-хто з його родичів або знайомих звертався до ОСОБА_1 за допомогою, а вона такої допомоги не надавала чи відмовилася надати, як і не надав жодних доказів, що ОСОБА_5 лікувався в України, а він оплачував це лікування. Тобто, відсутні докази про тяжке захворювання спадкодавця чи про його безпорадний стан, що ОСОБА_2 (син) міг надавати матеріальну допомогу ОСОБА_5 , мав для цього відповідний дохід, а ОСОБА_5 потребував такої допомоги. Також суду не надано доказів про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідачки ОСОБА_1 , вона знала про це, мала можливість її надати, однак свідомо уникала від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу своєму чоловікові.

Таким чином, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження, що ОСОБА_5 перебував у безпорадному стані, був неспроможний своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, а його дружина відмовляла йому у наданні такої допомоги чи свідомо ухилялися від цього.

Тому у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування за законом слід відмовити у зв`язку з недоведеністю позовних вимог.

На підставі викладеного, ст.ст. 16, 1216, 1217, 1220, 1223, 1224, 1226, 1258, 1261, 1268, 1296, 1297 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81 ЦПК України та керуючись ст.ст. 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: виконавчий комітет Шевченківської сільської ради Долинського району, до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/8 частку житлового будинку та господарських будівель в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/8 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , а саме: житловий будинок загальною площею 117,7 кв.м (літ. А), стайня площею 28,9 кв.м (літ. Б), стодола площею 23,4 кв.м (літ. В), шопа площею 13,8 кв.м (літ. Г), літня кухня загальною площею 17,5 кв.м (літ. Д), гараж загальною площею 23,2 кв.м (літ. Е), баня загальною площею 19,3 кв.м (літ. Є), вбиральня площею 1,4 кв.м (літ. Ж), криниця (літ. №1), ворота (літ. №2), огорожа (літ. №3).

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права спадкування за законом відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Долинський районний суд Івано-Франківської області, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач-відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , Ямало-Ненецький автономний округ, Тюменська область, Російська Федерація, та в с. Мислівка, вул. Ростока, 20 Долинського району Івано-Франківської області, Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за первісним позовом: виконавчий комітет Шевченківської сільської ради Долинського району, вул. Шевченка, 17, с. Шевченкове, Долинський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04356136.

Відповідач-позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Суддя Долинського районного суду С. М. Монташевич

Повне рішення суду складено 18 грудня 2019 року.