Рішення

від 18.12.2019 по справі 547/1063/19

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/1063/19

Провадження №2/547/456/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка

за участі секретаря судового засідання К.А.Вареник,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Веселоподільське сільське споживче товариство до ОСОБА_1 про відшкодування працівником матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2019 Веселоподільське сільське споживче товариство (далі - Товариство або позивач) звернулося до Семенівського районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_1 (відповідача) з позовом про відшкодування шкоди 13074,35 грн, завданої відповідачем як працівником підприємству при виконанні трудових обов`язків, та судового збору 1921,00 грн, сплаченого під час звернення до суду. Позовні вимоги обґрунтовано обійманням ОСОБА_1 у Товаристві посади продавця, що передбачає її повну матеріальну відповідальність як працівника Товариства. 03.04.2019 під час проведення інвентаризації виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 31146,93 грн, яка відбулася з вини відповідача. Відповідач добровільно частково нестачу погасила. Іншу суму не сплачує.

Вказано на покладення судових витрат на відповідача.

Ухвалою суду від 28.11.2019 за клопотанням позивача визначено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, запропоновано відповідачеві, зокрема, в 15-денний строк подати відзив на позов.

Відповідачу копію ухвали, позовної заяви і доданих до неї документів отримала за зареєстрованим місцем проживання; відповідач не подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, не подала відзив.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

Розпорядженням Голови правління Товариства від 02.08.2018 № 13 (а.с. 15) ОСОБА_1 02.08.2018 прийнято на роботу у Товаристві на посаду продавця магазину в„– 10 с . Василівка Семенівського р-ну Полтавської області.

02.08.2018 між сторонами укладено договір про повну матеріальну відповідальність (а.с. 17). Зазначеним договором відповідач прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості всіх наданих йому під звіт роботодавцем у встановленому порядку товарно-матеріальних цінностей та коштів. Пунктом 2 договору передбачено, що працівник зобов`язується у встановлено порядку та встановлені строки згідно із затвердженими формами подавати звітність про рух товарно-матеріальних цінностей і коштів, переданих йому під звіт Роботодавцем. Пунктом 3 договору передбачено, що у випадку виявлення нестачі переданих працівнику під звіт товарно-матеріальних цінностей або коштів більше встановлених допустимих норм, знищення, пошкодження, зниження якості або псування з його вини товарно-матеріальних цінностей він зобов`язується відшкодувати нестачу коштів та заподіяну шкоду відповідними товарно-матеріальними цінностями. Згідно п. 4 договору у разі розкрадання, нестачі, умисного зіпсуття товарно-матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у місцевості, де вчинено розкрадання, виявлено нестачу. Відшкодування шкоди провадиться у судовому порядку на підставі ч.3 ст.136 КЗпП (п. 7 договору).

Відповідно до ст. 135 1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до "Перечня должностей и работ, замещаемых или выполняемых работниками, с которыми предприятием, учреждением, организацией могут заключаться письменные договоры о полной материальной ответственности за необеспечение сохранности ценностей, переданных им для хранения, обработки, продажи (отпуска), перевозки или применения в процессе производства" (Приложение № 1 к постановлению Госкомтруда СССР и Секретариата ВЦСПС от 28 декабря 1977 г. № 447/24) письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено з працівниками, які, зокрема, виконують обов`язки касирів; щодо робіт з продажу (відпуску) товарів (продукції), їх підготовки до продажу незалежно від форм торгівлі і профілю підприємства (організації).

Згідно Постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" від 12.09.1991 № 1545-XII зазначена постанова Госкомтруда СССР и Секретариата ВЦСПС от 28 декабря 1977 г. № 447/24 застосовується в Україні.

Отже види робіт, які виконував відповідач як працівник Товариства (продавець магазину № 10), передбачають можливість укладення з ним письмового договору про повну матеріальну відповідальність.

Відтак судом встановлено, що сторонами дотримано вимоги ст.ст. 135 1 КЗпП України та інших актів законодавства під час укладення договору про повну матеріальну відповідальність від 02.08.2018 (а.с. 17).

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Так, розпорядженням Голови правління Товариства від 03.04.2019 № 6 (а.с. 6) призначено 03.04.2019 інвентаризацію та переоцінку товарно-матеріальних цінностей магазину № 10 с. Василівка , тобто за робочим місцем відповідача. Визначено З.І.Харчун головою, а ОСОБА_3 членом інвентаризаційної комісії. Інвентаризацію проведено комісією 03.04.2019 за участі продавців магазину ОСОБА_1 (здає ТМЦ) та ОСОБА_4 (приймає ТМЦ).

Інвентаризаційними описами (а.с. 7-13) та порівняльною відомістю результатів інвентаризації (а.с. 5) встановлено нестачу товарів у магазині № 10 на суму 31146,93 грн. Усі учасники інвентаризації, у т.ч. відповідач, підписали зазначені інвентаризаційні описи і відомість результатів інвентаризації без будь-яких застережень, без вказівки на будь-які помилки в інвентаризаційних описах тощо.

Відповідач 03.04.2019 письмово пояснила нестачу в сумі 32505,08 грн тим, що давала товар у борг людям, брала товари собі у борг з магазину. Зобов`язалася повернути борг до 30.05.2019 (а.с. 14).

В квітні 2019 частину боргу було повернуто відповідачем особисто та іншими людьми, які брали товари в борг. Всього погашено недостачі на суму 18072,58 грн, залишилось несплаченої недостачі в сумі 13074,35 грн (а.с. 2).

Залишок заборгованості відповідачем не оспорено, судові не надано доказів щодо його недостовірності або необґрунтованості.

Розпорядженням Голови правління Товариства від 08.04.2019 № 6 відповідача звільнено з займаної посади відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України "за втрату довір`я" з 08.04.2019 (а.с. 18).

Частинами першою-третьою статті 130 КЗпП України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Статтею 135 3 КЗпП України передбачено, що у разі недостачі матеріальних цінностей розмір шкоди визначається за цінами, що діють у даній місцевості на день відшкодування шкоди.

Аналогічні за змістом положення включено до п. 4 договору про повну матеріальну відповідальність відповідача (а.с. 17).

За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Позивачем додержано встановлений ст. 233 КЗпП України річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування - шкоду виявлено під час проведення інвентаризації 03.04.2019 (а.с. 6), позов подано до суду 13.11.2019 (а.с. 2).

Ураховуючи зазначене суд робить висновок, що до кола трудових обов`язків відповідача як продавця магазину № 10 позивача, входили дії, з виконанням яких закон пов`язує можливість встановлення матеріальної відповідальності за пряму дійсну шкоду, яка не обмежується певною частиною заробітку працівника, тобто матеріальна відповідальність відповідача є повною; позивачем доведено і правильно визначено розмір заподіяної відповідачем позивачеві шкоди внаслідок недостачі під час виконання трудових обов`язків; у справі немає доказів не створення позивачем умов, необхідних для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого позивачем відповідачеві майна (товарів та коштів); у справі немає доказів відсутності умов, що забезпечують збереження відповідачем матеріальних цінностей позивача; обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів відповідає п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відтак, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд робить висновок, що відповідач, як працівник, заподіяв позивачеві, як підприємству (роботодавцеві) матеріальну шкоду внаслідок порушення покладених на нього трудових обов`язків, невідшкодовану частину якої у розмірі 13074,35 грн повинен відшкодувати повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судові витрати 1921,00 грн судового збору, сплаченого позивачем під час звернення з позовом до суду (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задоволити позов повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Веселоподільського сільського споживчого товариства 13074,35 грн шкоди , завданої підприємству як працівником при виконанні трудових обов`язків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Веселоподільського сільського споживчого товариства 1921,00 грн судових витрат .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (через Семенівський районний суд Полтавської області).

Позивач - Веселоподільське сільське споживче товариство, Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Веселий Поділ, вул. Мічуріна; ідентифікаційний код 01709686.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.Ф.Харченко