Рішення

від 05.12.2019 по справі 548/2227/19

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/2227/19

Провадження № 2/548/755/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2019 року м . Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що він ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком ОСОБА_2 , що доводиться копією його паспорта Серія НОМЕР_1 та копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавець ОСОБА_2 померла в с. Мала Попівка Хорольського району Полтавської області, що підтверджується копією свідоцтва про її смерть Серії НОМЕР_3 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відкрилась спадщина на її спадкове майно, зокрема:

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5324884203:03:001:0081, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), площа 0,1000 кв.м.; згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5314037212019, дата формування: 20.08.2019, наданого Відділом у Хорольському районі Головного управління Держгекадастру у Полтавській області;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5324884203:03:001:0082, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, площа 0, 2300 кв.м.; згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5314037482019, дата формування: 20.08.2019, наданого Відділом у Хорольському районі Головного управління Держгекадастру у Полтавській області; які вона прийняла як спадщину померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 , 1940 року народження, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 26 листопада 2010 року державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Вовк А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3927.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з"явився, але в позовній заяві прохав суд провести розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання представник відповідача Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем першої черги за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 дружини ОСОБА_2 , який прийняв її спадщину, тому має право успадкувати вищевказане нерухоме майно спадкове майно.

З повідомлення державного нотаріуса Хорольської державної нотаріальної контори Решта С.М. від 09.09.2019 року за № 1106/02-14 слідує, що 23.06.2017 року у цій держнотконторі була відкрита спадкова справа №180/2017 до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , останнє місце проживання: с. Мала Попівка Хорольського району Полтавської області, на підставі заяви позивача про прийняття спадщини та заяв про від відмову від прийняття спадщини, поданих дочками спадкодавця: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , інших заяв про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у даній спадковій справі немає. Заповітів спадкодавець не складала.

У зв`язку з відсутністю реєстрації права власності за спадкодавцем ОСОБА_2 на успадковану нею земельну ділянку згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого 26 листопада 2010 року державним нотаріусом Хорольської державної нотаріальної контори Вовк А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 3927, державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом вказане нерухоме майно та роз`яснено необхідність звернутись до суду з відповідною заявою.

З урахуванням викладеного, у разі якщо документ, який підтверджує право власності спадкодавця, відсутній і реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна, який спадкоємець бажає успадкувати не була проведена, питання належності цього нерухомого майна його попередньому власнику (спадкодавцю) та визнання права власності за наступним його власником (спадкоємцем) може вирішуватись у судовому порядку.

Відповідно до роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Відділом у Хорольському районі Головного управління Держгеокатастру 20.09.2019 року за № 2028/0/206-19, слідує, що нормативна грошова оцінка вказаної земельної ділянки становить 110 610 грн.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Новоаврамівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 дружини ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно:

-земельну ділянку, кадастровий номер: 5324884203:03:001:0081, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), площа 0,1000 кв.м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5324884203:03:001:0082, місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 , категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства, площа 0, 2300 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 05.12.2019 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 .

Відповідач: Новоаврамівська сільська рада Хорольського району Полтавської області, адреса: село Новоаврамівка Хорольського району Полтавської області, індекс : 37842, код ЄДРПОУ: 22535517 .

Суддя: О.В. Коновод