Рішення

від 18.12.2019 по справі 120/3331/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 грудня 2019 р. Справа № 120/3331/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 )

до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправною, на думку позивача, відмовою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виплати їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком. Тому, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою, з метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, витребувано з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та зобов`язано надати суду у визначений строк належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

02.12.2019 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що посада лаборанта не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909, а тому період роботи позивача з 01.09.1980 року по 01.09.1989 року неможливо зарахувати до спеціального стажу, який дає право для призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

На звернення позивача із відповідною заявою про призначення та виплату грошової допомоги, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області листом № 1956/К-10 від 22.07.2019 року, посилаючись на відсутність необхідного страхового стажу на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

22.08.2019 року позивач повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, у якій просила здійснити їй виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 2646/К-10 від 20.09.2019 року позивача повідомлено про відсутність підстав щодо призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", оскільки її страховий стаж роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", становить 29 років 8 місяців 24 дні, при необхідних 30 роках. Роз`яснено, що в період з 01.09.1980 року по 31.08.1989 року позивач працювала на посаді лаборанта, яка, у свою чергу, не дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, з метою зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області вчинити дії, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 7-1 Розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік № 909).

Розділом 1 "Освіта" Переліку № 909 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації та професійно-технічних навчальних закладів.

Відповідно до статті 28 Закону України "Про вищу освіту" в Україні діють заклади вищої освіти таких типів: 1) університет, 2) академія, інститут, 3) коледж.

Пунктом шостим статті 25 Закону України "Про вищу освіту" від 17.01.2002 року № 2984-III, який втратив чинність 06.09.2014 року на підставі Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 року № 1556-VII, визначено, що технікум (училище) - вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями, і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

У пункті третьому частини 1 статті 28 Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 року № 1556-VII визначено, що коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та/або фахової передвищої освіти.

Відповідно до підпункту 12 пункту 2 розділу XV Закону України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 року № 1556-VII, до приведення нормативно-правових актів з питань оплати праці, пенсійного та стипендіального забезпечення у відповідність із вимогами цього Закону умови оплати праці, пенсійного забезпечення педагогічних, науково-педагогічних і наукових працівників, стипендіального забезпечення осіб, які навчаються, зберігаються: для університетів, академій, інститутів - на рівні закладів вищої освіти III-IV рівнів акредитації; для коледжів (включаючи коледжі як структурні підрозділи університетів, академій, інститутів) - на рівні закладів вищої освіти I-II рівнів акредитації.

У свою чергу, Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963 (з наступними змінами), передбачено, що викладачі всіх спеціальностей віднесені до педагогічних працівників.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом першим Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191, встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Пунктом п`ятим вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм права можливо зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.

Разом із цим, суд звертає увагу, що сумісництвом є виконання працівником, крім основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації.

При цьому, відповідно до пункту 9 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України та Міністерства юстиції України № 43 від 28.06.1993 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.1993 року за № 76, запис у трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом за місцем основної роботи.

Тривалість роботи за сумісництвом не може перевищувати чотирьох годин на день і повного робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 року № 245). Тобто, працівник може працювати за сумісництвом не більше, ніж на 0,5 ставки.

У пункті четвертому Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 року № 78, зазначено, що працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи займалися викладацькою роботою у навчальних закладах обсягом не менше ніж 180 годин на навчальний рік, до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховуються місяці, протягом яких проводилася викладацька робота. Працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати), до стажу педагогічної роботи для виплати надбавки за вислугу років зараховується період роботи на цих посадах.

Виходячи з аналізу зазначених вище норм, зарахування роботи на посаді викладача до спеціального педагогічного стажу не ставиться у залежність від того, було це основним місцем роботи особи чи за сумісництвом, за умови, якщо викладацька робота за сумісництвом займає не менше ніж 180 годин на навчальний рік, а також якщо працівникам підприємств, установ, організацій, які крім основної роботи працювали за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників з обсягом роботи не менше ніж на 0,25 посадового окладу (ставки заробітної плати).

Аналогічна правова позиція щодо зарахування стажу роботи за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 року у справі № 876/5312/17.

Таким чином, суд доходить висновку, що робота за сумісництвом на посадах науково-педагогічних або педагогічних працівників має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при призначенні територіальними органами Пенсійного фонду України грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Суд встановив, що невиплата Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області позивачу грошової допомоги зумовлена тим, що відповідач не зарахував до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення такої грошової допомоги, період роботи з 01.09.1980 року по 01.09.1989 року, на посаді лаборанта, з підстав відсутності такої посади у Переліку № 909.

Згідно із записів трудової книжки ОСОБА_1 з 01.09.1980 року - призначена на посаду лаборанта Могилів-Подільського монтажного технікуму, а з 01.09.1989 року переведена на посаду викладача Могилів-Подільського монтажного технікуму.

При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області не оспорюється страховий стаж роботи позивача за переліком, що дає право на отримання грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" 29 років 8 місяців 34 дні.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що з починаючи з 1991-1982 навчального року по 1988-1989 навчальний рік по сумісництву виконувала обов`язки викладача. При цьому, ОСОБА_1 звільнена з посади лаборанта не була та продовжувала виконувати відповідне педагогічне навантаження викладача.

Вказані обставини частково підтверджуються, зокрема, копією наказу по Могилів-Подільському монтажному технікуму № 110а від 09.09.1981 року про планове навантаження викладачів на 1981-1982 навчальний рік (330 годин), копією наказу по Могилів-Подільському монтажному технікуму № 112 від 17.09.1983 року про планове навантаження викладачів на 1983-1984 навчальний рік (320 годин), копією наказу по Могилів-Подільському монтажному технікуму № 76 від 10.09.1984 року про планове навантаження викладачів на 1984-1985 навчальний рік (400 годин) та копією наказу по Могилів-Подільському монтажному технікуму № 76а від 01.09.1988 року про планове навантаження викладачів на 1988-1989 навчальний рік (340 годин). Крім того, згідно з довідкою Державного вищого навчального закладу Могилів-Подільського монтажно-економічного коледжу № 38 від 13.05.2019 року, виданої викладачу ОСОБА_1 , педагогічне навантаження останньої за 1985-1986 навчальний рік складає 400 годин.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд погоджується з твердженнями позивача щодо наявності у неї спеціального (педагогічного) стажу та зазначає, що періоди роботи за 1981-1982 навчальний рік, 1983-1984 навчальний рік, 1984-1985 навчальний рік, 1985-1986 навчальний рік та 1988-1989 навчальний рік мають бути зараховані до спеціального стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування". Таким чином, загальний стаж позивача становить більше 30 років.

За таких обставин, оскільки на день призначення пенсії за віком позивач досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", на час досягнення пенсійного віку працювала у Державному вищому навчальному закладі Могилів-Подільського монтажно-економічного коледжу на посаді, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", має страховий стаж на таких посадах понад 30 років та не отримувала до моменту виходу на пенсію за віком будь-якої пенсії, а тому при призначенні пенсії за віком має право на отримання грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відтак, відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо виплати позивачу грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування" є протиправною.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат вирішено судом відповідно до вимог статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне страхування", зарахувавши до спеціального педагогічного стажу роботи період роботи викладачем Державного вищого навчального закладу "Могилів-Подільський монтажно-економічний коледж" (Могилів-Подільського монтажно-економічного коледжу) за сумісництвом впродовж 1981-1982 навчального року, 1983-1984 навчального року, 1984-1985 навчального року, 1985-1986 навчального року та 1988-1989 навчального року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору при звернені до суду в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ: 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100).

Рішення у повному обсязі виготовлене: 18.12.2019 року

Суддя Чернюк Алла Юріївна