Рішення

від 23.07.2019 по справі 160/4437/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2019 року Справа № 160/4437/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Захист до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

15.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю ЗАХИСТ до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН738/248/НП/СПТД-ФС/399 від 04.07.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено наступне:

- на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування від 11.06.2018р. № ДН 738/248/НП посадовою особою відповідача було прийнято постанову про накладення штрафу № ДН738/248/НП/СПТД-ФС/399 від 04.07.2018 року, за якою на позивача було накладено штраф у розмірі 372300 грн у зв`язку зі створенням відвідування перешкод у діяльності інспектора, а саме: відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань);

- вказана постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню через те, що посадовими особами позивача не вчинялося жодних дій, направлених на створення інспектору перешкод у проведенні інспектування, оскільки відповідач про таке відвідування позивача не повідомляв, у оспорюваній постанові відсутні посилання на докази про те, яка саме посадова особа позивача здійснювала такі перешкоди інспектору за місцезнаходженням товариства;

- на момент інспекційного відвідування господарська діяльність підприємством позивача не здійснювалась, у зв`язку із чим у посадової особи позивача не було потреби щоденного знаходження за місцем реєстрації підприємства, відповідно, посадовою особою позивача не вчинялось умисних (винних дій), направлених на створення перешкод у діяльності інспектора праці;

- позивач також вважає, що і розмір штрафу у сумі 372300 грн. є найбільшим зі всіх штрафів, передбачених ст.265 КЗпП України, що є, вочевидь, непропорційним та нерозсудливим;

- оспорювана постанова складена з порушенням п.16 Порядку №295, ст.265 КЗпП України (оскільки позивачем та його уповноваженою особою не створювалися перешкоди інспекторові праці і не вчинялися жодні дії по недопущенню інспектора праці до інспектування); з порушенням п.2, п.8 Порядку №509, а саме: було прийнято оспорювану постанову на підставі акту про неможливість інспекційного відвідування, тоді як штрафи накладаються лише на підставі акту перевірки яким зафіксовані порушення законодавства про працю.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, 20 липня 2019 року надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив таке:

- Керуючись Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, звернення громадянина (вх. № ЯК-8117202, № ЯК-8117209 від 14.05.2018 Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області) головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Павловою Наталією Анатоліївною у період з 08.06.2018 - 11.06.2018 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю Захист за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Лоцманський узвіз, 1 код ЄДРПОУ 31671470.

- В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: https://usr.minjust.gov.ua (далі - ЄДР) місцезнаходженням ТОВ Захист зазначено адресу: 49000, м. Дніпро, вул. Лоцманський узвіз, 1 код ЄДРПОУ 31671470. Крім того, згідно з ЄДР керівником ТОВ Захист є ГЛАДКИЙ АНДРІЙ ВІКТОРОВИЧ, телефон підприємства - 363308.

- За адресою м. Дніпро, вул. Лоцманський узвіз, 1 розташовано приватний будинок та автомобільний гараж, на якому розміщений номерний знак 1 . Приватний будинок одноповерховий з садком, подвір`ями та огородом знаходиться за огорожею з воротами та каліткою. На дзвінок господарі не відгукнулись. На телефонні дзвінки підприємство не відповідає.

За неофіційною інформацією (а саме за зверненням заявника) встановлено, що фактична адреса здійснення діяльності ТОВ Захист : м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 68, кім. 213. 08.06.2018 було здійснено вихід на дану адресу. За даною адресою знаходиться багатоповерховий будинок офісного типу, в якому здійснюють діяльність велика кількість підприємств. При вході та на кожному поверсі знаходяться охоронці за стійкою. На питання про місцезнаходження даного підприємства ніхто не відповів, у зв`язку з тим, що ніхто не чув про ТОВ Захист . На дверях приміщення 213 знаходиться вивіска з назвою Правове поле .

11.06.2018 було здійснено спробу інспекційного відвідування за адресою: вул. Князя Ярослава Мудрого, 68, кім. 213. Але двері зачинено та офіс не працює.

У зв`язку з вищевикладеним, направлення на проведення інспекційного відвідування від 08.06.2018 № 159, лист з інформацією про права та обов`язки об`єкта відвідування та лист інспектора праці Павлової Н.А. від 08.06.2018, який містить перелік документів, які необхідно надати інспектору праці для проведення інспекційного відвідування, не надано керівництву ТОВ Захист .

- Абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України встановлено: Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення (100*3723, 00грн.=372300,00 грн.).

- Абз.6 ч.2 ст.265 КЗпП України встановлено: Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні.

- Отже, оскільки предмет інспекційного відвідування Позивача стосується виявлення неоформлених трудових відносин, то за недопущення до проведення інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні, законодавцем встановлена відповідальність абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

- Тому, на підставі Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування № ДН 738/248/НП від 11.06.2018 (надалі - Акт) та у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 Головним управлінням винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.07.2018 року № ДН738/248/НП/СПТД-ФС/399. Вказаною Постановою відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 та на підставі абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на Позивача розмірі 372300,00 гривень.

22 липня 2019 року позивачем було надано до суду пояснювальну записку, в якій зазначено, що ТОВ Захист не здійснювало господарську діяльність в червні місяці 2018 року, з наданням відповідних даказів.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області на підставі звернення громадянина N (№ЯК-811702, №ЯК 8117209 від 14.05.2018 року, копія міститься в матеріалах справи) винесено наказ №475-і від 06.06.2018 року про призначення інспекційного відвідування (копія міститься в матеріалах справи).

08.06.2018 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області відповідно до наказу №475-і від 06.06.2018 року та на підставі звернень (№ЯК-811702, №ЯК 8117209 від 14.05.2018 року) видано направлення на проведення інспекційного відвідування за №159, в якому, зокрема, вказано, що направляється головний державний інспектор відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Павлова Наталія Анатоліївна; під час інспекційного відвідування буде здійснено контроль за додержанням законодавства про працю Товариством з обмеженою відповідальністю Захист з питань оформлення трудових відносин; в період з 08 червня 2018 року по 11 червня 2018 року; інформація про здійснення попереднього заходу: не проводився (копія міститься в матеріалах справи).

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні Павловою Наталією Анатоліївною у період з 08.06.2018 - 11.06.2018 здійснено спробу проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у Товаристві з обмеженою відповідальністю Захист за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, Лоцманський узвіз, 1 код ЄДРПОУ 31671470.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: https://usr.minjust.gov.ua (далі - ЄДР) місцезнаходженням ТОВ Захист зазначено адресу: 49000, м. Дніпро, вул. Лоцманський узвіз, 1 код ЄДРПОУ 31671470. Крім того, згідно з ЄДР керівником ТОВ Захист є ГЛАДКИЙ ОСОБА_1 , телефон підприємства - 363308.

Частиною першою статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до ЄДР, відкритого для загального ознайомлення.

При цьому, відповідно до частини четвертої статті 89 ЦК, до ЄДР вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, а також інші відомості, встановлені законом.

Відповідно до статті 93 ЦК місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та місце здійснення управління і обліку.

Однак, під час інспекційного відвідування встановлено відсутність ТОВ Захист за місцезнаходженням даного суб`єкта господарювання, зазначеного в ЄДР.

За адресою м. Дніпро, вул. Лоцманський узвіз, 1 розташовано приватний будинок та автомобільний гараж, на якому розміщений номерний знак 1 . Приватний будинок одноповерховий з садком, подвір`ями та огородом знаходиться за огорожею з воротами та каліткою. На дзвінок господарі не відгукнулись. На телефонні дзвінки підприємство не відповідає.

За неофіційною інформацією (а саме за зверненням заявника) встановлено, що фактична адреса здійснення діяльності ТОВ Захист : м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, 68, кім. 213. 08.06.2018 було здійснено вихід на дану адресу. За даною адресою знаходиться багатоповерховий будинок офісного типу, в якому здійснюють діяльність велика кількість підприємств. При вході та на кожному поверсі знаходяться охоронці за стійкою. На питання про місцезнаходження даного підприємства ніхто не відповів, у зв`язку з тим, що ніхто не чув про ТОВ Захист . На дверях приміщення 213 знаходиться вивіска з назвою Правове поле .

11.06.2018 було здійснено спробу інспекційного відвідування за адресою: вул. Князя Ярослава Мудрого, 68, кім. 213. Але двері зачинено та офіс не працює.

У зв`язку з вищевикладеним, направлення на проведення інспекційного відвідування від 08.06.2018 № 159, лист з інформацією про права та обов`язки об`єкта відвідування та лист інспектора праці Павлової Н.А. від 08.06.2018, який містить перелік документів, які необхідно надати інспектору праці для проведення інспекційного відвідування, не надано керівництву ТОВ Захист .

На підставі вищенаведеного інспектором праці було складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 11.06.2018 року №738/248/НП (копія міститься в матеріалах справи).

Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області 20.06.2018 року було прийнято рішення №ДН738/248/НП/СПТ щодо призначення розгляду справи про накладення штрафу на 04.07.2018 року, направлено на адресу ТОВ Захист рекомендованим листом 20.06.2018 року (копія з доказами надсилання міститься в матеріалах справи).

Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області за результатами зазначеного розгляду на підставі Акту про неможливість проведення інспекційного відвідування № ДН 738/248/НП від 11.06.2018 та у відповідності до п. 8. Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 04.07.2018 року № ДН738/248/НП/СПТД-ФС/399. Вказаною Постановою відповідно до пп. 54 п. 4 Положення про державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 та на підставі абз.7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України накладено штраф на Позивача розмірі 372300,00 гривень. Зазначена Постанова направлена на адресу ТОВ Захист рекомендованим листом 05.07.2018 року (копія з доказами надсилання міститься в матеріалах справи).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно зі ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст.4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пункту 7 Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює Держпраці та її територіальні органи, в тому числі й Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні (далі - Порядок № 295).

Отже, процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017р. №295 (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, у тому числі, виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Зазначені форми здійснення контролю за дотриманням законодавства про працю проводяться з підстав, передбачених пунктом 5 Порядку №295.

Відповідно до п. 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України Про відпустки); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Згідно п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громадами.

Згідно з п.п. 3, 4, 8, 9, 11 Порядку № 295, інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю. Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно,без попереднього повідомлення, серед іншого, мають право: під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги, наодинці або в присутності свідків ставити керівнику та працівникам об`єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні або письмові пояснення.

Відповідно до п. 16 Порядку № 295 у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Згідно з абзацом першим ч.10 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877 від 05.04.2007 року (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) посадові особи органу державного нагляду (контролю) з метою з`ясування обставин, які мають значення для повноти проведення заходу, здійснюють у межах повноважень, передбачених законом, огляд територій або приміщень, які використовуються для провадження господарської діяльності, а також будь-яких документів чи предметів, якщо це передбачено законом.

Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі , що ратифікована Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року (далі - Конвенція), передбачено, що:

1.Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; іі) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ііі) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; іv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

2. У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Тобто, Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

Частиною четвертою статті 2 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

В даному випадку таким нормативно-правовим актом є Порядок № 295, до якого відсилає стаття 259 Кодексу законів про працю України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю.

Пунктом 8 Порядку № 295 передбачена можливість неповідомлення об`єкта контролю про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин у разі, якщо таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідування.

Обрання способу здійснення заходу контролю входить до дискреційних повноважень відповідача, здійснюється виходячи з предмету перевірки та визначається в прийнятому керівником органу контролю рішенні. Таким рішенням і є наказ №475-і від 06.06.2018 року та відповідне направлення №159 від 08.06.2018 року про здійснення позапланового заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю на предмет оформлених трудових відносин, у формі інспекційного відвідування ТОВ Захист .

Відповідач, як уповноважений орган держави на здійснення заходу контролю має право на самостійне визначення переліку питань, необхідних йому для реалізації наявних повноважень, отримувати із зазначених питань усні та письмові пояснення, які є предметом інспекційного відвідування. Через відсутність об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відповідач не реалізував наявне в нього повноваження, що є створенням перешкод у проведенні перевірки відповідно до наведених вище норм.

Щодо посилань позивача на відсутність здійснення фінансово-господарської діяльності на момент проведення інспекційного відвідування, на підтвердження зазначеного:

- наказ №10 від 01.06.2018 року, відповідно до якого в зв`язку з тим, що на ТОВ ЗАХИСТ тимчасово не здійснюється фінансово-господарська діяльність, найманих працівників у штаті немає, заробітна плата не нараховується. Додаток 4 (Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органі) за червень 2018 року не надаємо;

- декларацію з податку на додану вартість з додатками за червень 2018, квитанція №2 за червень 2018.

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Інспекційне відвідування було призначене саме з питань оформлення трудових відносин.

Декларація з податку на додану вартість - офіційна заява платника податків про отримані ним за певний період прибутки та розповсюджувані на них податкові знижки та пільги. Згідно з чинним Податковим кодексом, податкова декларація визначається як документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених Податковим кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Тобто не є документом, що містить інформацію з питань оформлення трудових відносин.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року затвердженно форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядк заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Згідно з п.п.1.1. зазначеного Порядку (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), зазначено, що цей Порядок визначає порядок заповнення і подання до органу Державної фіскальної служби України (далі - контролюючий орган) Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог статті 51 глави 2, підпункту 70.16.1 пункту 70.16 статті 70 глави 6 розділу II, підпункту 170.4.2 пункту 170.4 статті 170 та підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу IV, підпункту 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Положеннями п.п.1.2. Порядку встановлено, що податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов`язання не проводиться.

Відповідно до п.1.3. Порядку 1.3. дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

П.п.2.2. Порядку встановлено, що податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.

Згідно з п.п. 2.4. Порядку, зокрема, податковий розрахунок подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх, хто працює, з обов`язковим заповненням їхніх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичної особи, яка має відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта) однією порцією.

Таким чином, оскільки позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю було здійснено саме на предмет оформлених трудових відносин, а форма ДФ1, як випливає з наведених норм подається до контролюючих органів не залежно від виплати доходів, суд приходить до висновку належним доказом щодо відсутності працівників у ТОВ Захист , відсутності цивільно-правових угод з особами є саме форма ДФ1.

З огляду на наведене, посилання позивача суд вважає не обґрунтованими.

ТОВ Захист притягнуто до відповідальності за недопущення до проведення перевірки з питань фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору, що в подальшому позбавило можливості провести захід контролю. Про розгляд питання щодо притягнення позивача до відповідальності 04.07.2018 року ТОВ Захист повідомлялось. Жодних пояснень щодо неприбуття на розгляд питання про притягнення відповідальності, з відповідними доказами, суду не надано.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку суду про підтвердження вчинення позивачем перешкод при здійсненні уповноваженими особами відповідача інспекційного відвідування, що є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Так, при визначенні розміру штрафу відповідач керувався вимогами ст. 265 КЗпП України.

Частиною другою даної статті, встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема:

- відповідно до абз.2 фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

- абз. 6 недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні передбачає фінансову санкцію - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

- абз. 7 вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

З аналізу наведених норм вбачається, що сьомим абзацом передбачено відповідальність саме за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні з питань виявлення порушень фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.

Той факт, що інспекційне відвідування планувалось саме з питань оформлення трудових відносин, підтверджується змістом наказу №475-і від 06.06.2018 та направлення №159 від 08.06.2018 року Начальника Головного Управління Держпраці у Дніпропетровській області.

Вищенаведене спростовує доводи позивача про застосування відповідальності, визначеної абзацом сьомим наведеної статті, можливе тільки за умови створення перешкод суб`єктом господарювання, яке полягає у недопущенні до проведення перевірки інспектора вже в ході проведення такої перевірки.

Крім цього, неаргументованими є доводи позивача щодо порушення порядку накладення штрафу. Зокрема, механізм накладення фінансових санкцій у вигляді штрафу визначений Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17 липня 2013 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформленім трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної міської ради об`єднаної територіальної громади;

- акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та /або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної міської ради об`єднаної територіальної громади.

Згідно матеріалів справи штраф був накладений начальником Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області Снісарем В.В., за результатами розгляду справи про накладення штрафу, підставою для накладення фінансових санкцій за порушення законодавства про працю був вищезазначений акт.

Водночас, відповідальність за порушення законодавство про працю безпосередньо передбачена статтею 265 Кодексу законів про працю України.

Оскаржувана постанова про накладення штрафу складена за формою, встановленою Порядку №509. На виконання вимог 04 липня 2018 року направлена протягом трьох днів суб`єктові господарювання, стосовно якого прийнято постанову.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів, які б спростували обставини винесення оскаржуваної постанови.

За приписами частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

З аналізу чинного законодавству та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН738/248/НП/СПТД-ФС/399 від 04.07.2019 року діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України. Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час судового розгляду повністю доведено правомірність оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Захист (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, Лоцманський узвіз, буд.1; код ЄДРПОУ 31671470) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд.3; код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови- відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Юхно